Рішення

від 08.01.2013 по справі 5020-1030/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2013 року справа № 5020-1030/2012

За позовом виконуючого обов'язки прокурора Гагарінського району міста Севастополя

(вул. Корчагіна,16 , м. Севастополь, 99014)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради,

(вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011)

до приватного підприємства "Олтон",

(вул. Марінеско, 13, кв.28, м. Севастополь, 99040)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26) в особі філії Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" в АР Крим (95001, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 45) .

Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,2)

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі (99011, м. Севастополь, пл. Повсталих,6)

про визнання додаткового договору недійсним

Суддя Плієва Н.Г.

за участю:

прокурора - Почка А.А., посвідчення № 005826 від 08.01.2013

представника позивача - Нагорної О.В., довіреність № 0315/60 від 10.01.2012

представника третьої особи (ДП "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" в особі філії ДП "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" в АР Крим) - Совкова С.Л., довіреність № 364/общ від 25.12.2012

представники відповідача та третіх осіб -не з'явились

Суть спору:

Виконуючий обов'язки прокурора Гагарінського району міста Севастополя звернувся до суду в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради до приватного підприємства "Олтон" про визнання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 12.02.2009 недійсною.

Ухвалою суду від 17.09.2012 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі.

В ході розгляду справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено філію Державного підприємства "Спеціалізована експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" в АР Крим, Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації та Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Севастополя від 09.11.2012 призначено повторний авторозподіл справи № 5020-1030/2012 та справу передано судді Плієвій Н.Г.

Ухвалою суду від 09.11.2012 справу прийнято до провадження, призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2012.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 26.11.2012 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено державне підприємство "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" в особі філії Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" в АР Крим.

В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні з підстав, викладених у позові.

Представник третьої особи - державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" в особі філії Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи" в АР Крим позовні вимоги прокурора підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений з дотриманням вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, за адресою його місцезнаходження - вул. Марінеско, 13, кв. 28, м. Севастополь, 99006, яка відповідає відомостям, що містяться у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 25-26), а також за адресою, яка зазначена у договорі оренди земельної ділянки від 25.05.2007: вул. Адм. Фадєєва, 1, м. Севастополь, 99057, однак поштові конверти разом з повідомленнями були повернуті до господарського суду міста Севастополя з відмітками "за закінченням терміну зберігання". Правом наданим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України відповідач не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідно до роз'яснень пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 вищезазначеної постанови).

Враховуючи вищевикладені роз'яснення, суд вважає, що відповідача - приватне підприємство "Олтон" про дату, час та місце судового розгляду було повідомлено у встановленому законом порядку та його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Представники третіх осіб - Управління містобудування та архітектури Севастопольської міської державної адміністрації та Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі в судове засідання не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності не з'явившихся учасників судового процесу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадян і держави в судах у випадках, передбачених законом.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Севастопольська міська Рада, відповідно до статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування", входить до системи органів місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля знаходиться під охороною держави і власні повноваження до розпорядження землею здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, серед іншого, належить розпорядження землями територіальної громади міста. Отже, органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Севастопольська міська Рада.

25.05.2007 між Севастопольською міською Радою (далі - Орендодавець) та приватним підприємством «Олтон» (далі - Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець у відповідності до рішення Севастопольської міської Ради № 1116 від 13.12.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування ресторану, з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться: м. Севастополь, Камишове шосе, 38 (а.с. 11-15).

Відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди земельної ділянки підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Договір укладений строком на 25 років та вступає в силу після його підписання сторонами та його державної реєстрації (пункти 3.1, 14.1 Договору).

Зазначений договір підписаний сторонами та зареєстрований у Севастопольській міській філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 03.07.2007 за № 040765900124 (зворотній бік а.с. 16).

Відповідно до п. 2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 0,4658 га.

У відповідності до кадастрового плану на земельній ділянці присутні будівлі та споруди. Землі покриті лісовою рослинністю - 4658 кв.м. (п. 2.2. Договору).

Згідно п. 2.3. Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить:

а) на період будівництва, до здачі об'єкта в експлуатацію 368738,00 грн, що підтверджується випискою з технічної документації по нормативно-грошовій оцінки земельної ділянки № 609/1, виданої Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів 26.04.2007;

б) на наступний період 1843688 грн, що підтверджується випискою з технічної документації по нормативно-грошову оцінку земельної ділянки № 608/1, виданої Севастопольським міським управлінням земельних ресурсів 26.04.2007.

У пункті 4.1 Договору сторони зазначили, що річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у відповідності з Методикою визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі, затвердженої рішенням міської Ради № 1348 від 14.10.2003 (далі - Методика), в розмірі 2,5% від грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно рахунку склав:

а) на період будівництва 368738 х 0,025 = 9218,45 грн

б) на наступний період 1843688 х 0,025 = 46092,20 грн.

При цьому грошова оцінка земельної ділянки для періоду будівництва приймається до уваги не довше, ніж протягом двох років від дати прийому - передачі земельної ділянки. Грошова оцінка для наступного періоду приймається до уваги з моменту введення в експлуатацію об'єкта будівництва, але не пізніше двох років від дати прийму-передачі земельної ділянки. У разі внесення в договір змін в частині збільшення строку будівництва відповідні зміни вносяться також до п. 4.2 Договору (п. 4.2. Договору).

30.05.2007 за актом прийому-передачі Севастопольська міська Рада передала, а відповідач прийняв земельну ділянку площею 0,4658 га, розташовану по вул. Камишове шосе, 38.

12.02.2009 між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі.

Пункт 4.1 викладено в наступній редакції:

«Річна орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється у відповідності до Закону України «Про внесення змін в деякі законодавчі акти України відносно сприяння будівництву» від 16.09.2008 № 509- VІ в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки».

Пункт 4.2. викладено в наступній редакції:

Розмір річної орендної плати за користування земельною ділянкою згідно рахунку склав:

а) на період будівництва 368738 х 1,028 х 1,152 х 0,03 = 13 100,41 грн

б) на наступний період 1843688 х 1,028 х 1,152 х 0,03 = 65 501,96 грн.

При цьому грошова оцінка земельної ділянки для періоду будівництва приймається до уваги не довше, ніж до 25.05.2011 від дати приймання - передачі земельної ділянки. Нормативно грошова оцінка для наступного періоду приймається з моменту введення в експлуатацію об'єкта будівництва, але не пізніше 25.05.2011 від дати прийму-передачі земельної ділянки.

Також внесено зміни до пункту 9.2.2 Договору, згідно яким визначено розпочати освоєння земельної ділянки та завершити забудову згідно передбаченого у пункті 5.2 договору цільовому призначенню в строк до 25.05.2011 з моменту підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Прокурор звернувся до суду з позовом про визнання додаткової угоди від 12.02.2009 недійсною, вважає що її укладено з порушенням норм цивільного законодавства, та положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення, затвердженого рішенням міської Ради № 1343 від 14.10.2003. Також, на думку прокурора, існування вказаної додаткової угоди завдає шкоди територіальній громаді та її укладання суперечить моральним засадам.

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судові рішення ухвалюються суддею за результатом обговорення усіх обставин справи.

Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Аналогічно, згідно з частиною другою статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, в тому числі, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Відповідно до абзацу другого пункту першого Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами частини першої статті 207 Господарського кодексу України судом може бути визнане недійсним повністю або частково господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

Отже, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Водночас у Цивільному кодексі передбачаються такі недійсні правочини, які не можуть бути безпосередньо віднесені ні до нікчемних, ні до оспорюваних. Такими, зокрема, є правочини, які вчинені під впливом обману. Ці правочини близькі до оспорюваних, але, на відміну від оспорюваних, які суд може визнати недійсними, суд визначає їх недійсними за умови підтвердження допущених порушень вимог закону.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Відповідно до положень пункту 2.1 Положення про порядок передачі в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради №1343 від 14.10.2003, обов'язковою та невід'ємною частиною рішення міської Ради являються суттєві умови передачі земельної ділянки в оренду, зокрема, строк освоєння орендованої ділянки (закінчення будівництва, введення в експлуатацію, початку функціонування пропонуємого до введення об'єкту) два роки з моменту встановлення меж, надаваної ділянки в натурі. При цьому, якщо в належним чином затвердженій проектній документації передбачається інший строк будівництва, тоді за клопотанням орендавця, в договір вносяться відповідні зміни в частині збільшення цього строку без внесення даного питання на розгляд міської Ради.

Як встановлено у судовому засіданні додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі була укладена на підставі рішення Севастопольської міської Ради від 19.10.2005 № 4046, проектної документації, розробленої проектною організацією приватне підприємство «Арктурія», позитивного комплексного висновку державної експертизи від 03.10.2008 № 696/ф Служби «Укрінвестекспертиза» в АРК, висновку Управління міського будівництва та архітектури від 23.12.2008 № с-125/08, витягів із технічної документації з нормативно грошової оцінки земельних ділянок № 609/1 та № 608/1, виданих Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів у м. Севастополі.

Однак, з письмових пояснень Управління містобудування і архітектури Севастопольської міської адміністрації № 01-14/7816 від 20.11.2012, слідує що висновок № с125/08 за робочим проектом «Торговельний комплекс по пр. Героїв Сталінграда, 27» був розроблений підприємством «Зодчий» на замовлення ТОВ «Торговельний дім «Золотий теленок» 03.07.2008 (том 1 а.с. 78).

Крім того, з листа філії Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи " в АР Крим № 324/общ від 16.11.2012 вбачається, що ПП «Олтон» з робочим проектом «Ресторан по Камишовому шосе, 38 в м. Севастополі» до філії не зверталося, договір на проведення експертизи з ПП "Олтон" не укладався, оплата за експертні послуги не проводилась, позитивний висновок експертизи не видавався. Позитивний висновок державної експертизи № 469/ф-06-2008 від 30.10.2008 (вих. № 696/ф) був виданий за другим робочим проектом «Торговельний комплекс по пр. Гер. Сталінграда, 27 в м. Севастополі. Проект організації будівництва», замовник - ТОВ «Торговельний дім «Золотий теленок» (том 1 а.с. 81).

Як вбачається з матеріалів справи позитивний експертний висновок № 469/ф-06-2008 державної інвестиційної експертизи, виданий ПП "Олтон", підписаний експертом Совковим С.Л. (т.2 а.с.5-6). Разом з тим, представник третьої особи, який є експертом, Совков Сергій Леонідович, в ході розгляду справи пояснив, що підпис на копії позитивного висновку йому не належить, позитивний висновок відповідачу не видався, оскільки ПП "Олтон" взагалі не зверталось з відповідною заявою до філії Державного підприємства "Спеціалізована державна експертна організація - центральна служба української державної будівельної експертизи ".

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач для отримання пільгової орендної плати за земельну ділянку, що розташована у місті Севастополі по Камишове шосе, 38 навмисно надав Севастопольській міські Раді документи, які не відповідають дійсності та є підробленими, що підтверджується зібраними в матеріалах справи доказами.

На підставі наведеного, суд вважає, що укладена між сторонами додаткова угода від 12.02.2009 до договору оренди, відповідно до статті 230 Цивільного кодексу України являється такою, що укладена під впливом обману, завдає шкоди інтересам територіальної громади, а тому визнається судом недійсною.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду від 12.02.2009 про внесення змін до договору оренди землі від 25.05.2007 про надання в оренду земельної ділянки площею 0,4658 га, розташовану по Камишовому шосе, 38 у місті Севастополі, укладену між Севастопольською міською Радою (вул. Леніна, 3, м. Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 24872845) та приватним підприємство «Олтон» вул. Марінеско, 13, кв. 28, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 25146963).

Стягнути з приватного підприємства "Олтон" (вул. Марінеско, 13, кв. 28, м. Севастополь, 99040, ідентифікаційний код 25146963, відомості щодо рахунків відсутні) у доход державного бюджету (одержувач - державний бюджет м. Севастополя, ЄДРПОУ 38022717, Банк одержувача: ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1073,00 грн (одна тисяча сімдесят три грн 00 коп).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.01.2013.

Суддя підпис Н.Г. Плієва