Рішення

від 14.01.2013 по справі 2/5005/8443/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.01.13 р. Справа № 2/5005/8443/2012 За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Украгролізинг", м. Київ

до Відповідача-1: Селянського фермерського господарства "Олександро-Володимирівське", смт. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Машинес Інтернешенел", м. Дніпропетровськ

про повернення майна

Суддя Боділовська М.М.

Представники:

Від Позивача: Куницька А.С., довіреність № 06/004 від 08.01.2013 р.

Від Відповідача-1: не з'явився

Від Відповідача-2: Прищепа С.І., довіреність № 01/10 від 28.10.2011 р.

СУТЬ СПОРУ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Селянського фермерського господарства "Олександро-Володимирівське" про повернення майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2012 р. порушено провадження по справі № 2/5005/8443/2012, розгляд справи призначено на 05.11.2012 р.

В судових засіданнях 05.11.2012 р., 27.11.2012 р. розгляд справи відкладався. До участі у розгляді справи залучено Відповідача-2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Технік Машинес Інтернешенел".

Ухвалою від 05.11.2012 р. за клопотанням Позивача строк вирішення спору було продовжено на 15 календарних днів, відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку із необхідністю надання додаткових документів до справи.

Позивач позовні вимоги підтримує.

Відповідач-1 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, представника в судове засідання не направив, причини неприбуття не повідомив.

Відповідач-2 заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позов, надав заяву про застосування судом наслідків спливу позовної давності.

В судовому засіданні 08.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", найменування якого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 951 змінено на Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Агротехнічною корпорацією "Украгроком" 17.06.2005 р. було укладено Договір поставки № 160, згідно з яким Позивач придбав шість зернозбиральних комбайнів КЗС-11, в тому числі з заводським номером 00836187, в комплекті з жатками зерновими типу 701 та візками ТТ-2000, що підтверджується Актом приймання-передачі від 09.08.2005 р.

12.09.2005 р. між Національною акціонерною компанією "Украгролізинг" та Приватним підприємством "Енергія Плюс" укладено Договір фінансового лізингу № 10-05-692 флк, за яким зернозбиральний комбайн КЗС-11 з заводським номером 00836187, зерновою жаткою типу 701 № 03771 та візком ТТ-2000 № 33.04.156 передано у користування Приватному підприємству "Енергія Плюс" згідно Акту приймання-передачі від 16.09.2005 р.

Позивач зазначає, що 12.08.2009 р. ПП "Енергія Плюс" припинено у зв'язку з ліквідацією, не пов'язаною з банкрутством юридичних осіб, без оголошення про це в засобах масової інформації.

Відповідно до п. 6. 5 Договору фінансового лізингу від 12.09.2005 р. № 10-05-692 флк, при порушенні справи про банкрутство, ліквідації, арешті чи конфіскації ПП "Енергія Плюс", майно Позивача відокремлюється від майна ПП "Енергія Плюс" і в тижневий строк повертається Позивачу, при цьому ПП "Енергія Плюс" про застосування до нього вищезазначених заходів письмово повідомляє Позивача. ПП "Енергія Плюс" жодним чином не повідомляла про припинення своєї господарської діяльності судом та не повернула спірне майно. Таким чином, передане у користування майно зникло.

Позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів та до Державної інспекції технічного нагляду з метою розшуку зниклого майна, в результаті чого, з інформації Інспекції державного технічного нагляду стало відомо, що зернозбиральний комбайн КЗС-11 з навісним обладнанням знаходиться у Селянського фермерського господарства "Олександро-Володимирівське".

Листами від 30.07.2012 р. та 16.08.2012 р. Позивач звертався до Відповідача-1 з вимогою повернути зернозбиральний комбайн КЗС-11 з навісним обладнанням, однак, Відповідач-1 спірне майно не повернув. Позивач вважає, що зернозбиральний комбайн КЗС-11 з навісним обладнанням вибув з володіння власника (Позивача) не з його волі іншим шляхом, тому просить суд повернути належне йому майно.

Відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням Позивачем строків позовної давності, відповідно до ст. 257, п. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Відповідач-2 проти задоволення позову заперечує з наступних підстав.

Комбайн КЗС-11 був придбаний "Технік Машинес Интернешенел" у Фермерського господарства "МАЯК-3" (код ЄДРПОУ 33618974; 22300, Вінницька область, Литинський район, с. Селище, вул. Шевченко, б. 41-А) згідно Договору № 31125 від 31.12.2005 р. На момент придбання, Відповідачу-2 не було відомо, що зазначений комбайн належить Позивачу. В свідоцтві про реєстрацію комбайна не було відмітки про те, що комбайн знаходиться в користуванні за Договором лізингу, натомість у встановленому порядку була проставлена відмітка органу Держтехнагляду про зняття техніки з обліку для її подальшої реалізації. Комбайн був зареєстрований Відповідачем-2 в органі Держтехнагляду за місцезнаходженням у встановленому порядку.

Згідно укладеного Договору поставки № 0407-п від 04.07.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Технік Машинес Інтернешенел" та Селянським фермерським господарством "Олександро-Володимирівське", Відповідач-1 набув у власність комбайн зернозбиральний КЗС-11 "Дніпро-350", заводський номер 00836187, 2005 року випуску, в комплекті з зерновою жаткою та візком ТТ-200, на оплатній основі. Розрахунки за придбане майно проведені повністю, авансом, відповідно до умов викладених в пункті 3. 2. Договору поставки.

Договори № 31125 від 31.12.2005 р. та № 0407-п від 04.07.2006 р. знищені за закінченням строку їх зберігання (3 роки).

Відповідач-2 зазначає, що Позивач не надав доказів того, що спірне майно було втрачено лізингоотримувачем (ПП "Енергія Плюс"), було викрадено чи вибуло з володіння лізингоотримувача не з його волі іншим шляхом. Відповідач-1 та Відповідач-2 є добросовісними набувачами і згідно ст. 330 ЦК України, правомірно набули право власності на майно.

Також Відповідачем-2 було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

Дослідивши матеріали та фактичні обставини справи і норми чинного законодавства, оцінивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтями 316, 317, 319, 321 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Предметом даного позову є вимога про повернення від Селянського фермерського господарства "Олександро-Володимирівське" зернозбирального комбайну КЗС-11 з навісним обладнанням, заводський номер 00836187, а Відповідач-1 в розумінні ст. 658 ЦК України не набув і не міг набути право власності на зернозбиральний комбайн, оскільки Позивач вважає, що зернозбиральний комбайн є його власністю на підставі Договорів № 160 від 17.06.2005 р. (поставка) та № 10-05-692 флк від 12.09.2005 р. (фінансового лізингу).

В обґрунтуванні своїх вимог Позивач посилається на ст. 388 ЦК України.

Статтею 388 Цивільного кодексу України встановлено що, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Вимога Позивача є вимогою віндикаційного позову, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Зазначені Позивачем у позовній заяві підстави повинні підтверджувати право власності Позивача на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні Відповідача-1, а також відсутність у Відповідача-1 правових підстав для володіння цим майном.

Згідно ст. 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до положень ст. 387 ЦК України, право на витребування майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має власник цього майна.

Приписами ст. 330 Цивільного кодексу України встановлено, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 390 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Досліджені судом фактичні обставини справи та надані позивачем письмові докази, не дають підстави для висновку, що спірний зернозбиральний комбайн, заводський номер 00836187 перебуває у незаконному володінні Відповідача-1.

Умовою для звернення з позовом і його задоволення, згідно з законом, є встановлення факту протиправних дій Відповідачів, які перешкоджають Позивачу здійснювати свої права по користуванню майном.

Позивачем не доведено і судом не встановлено, що Відповідачі своїми діями безпідставно заволоділи належним Позивачу майном, тобто порушують право власності Позивача на спірний комбайн.

Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 257 ЦК України - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Спірне майно після його придбання за договорами купівлі-продажу (поставки) реєструвалося відповідачами в органах Держтехнагляду ще в 2006 році, відповідно Позивач вже мав можливість дізнатися, що майно вибуло з володіння лізингоотримувача. В додатках до позовної заяви містяться листи Позивача, датовані 2010-2012 р.р., адресовані правоохоронним органам щодо пошуку зниклого майна, однак ПП "Енергія плюс" (Лізингоодержувач) було ліквідоване в 2009 році, відповідно платежі за лізинговим Договором не сплачувалися ще задовго до його ліквідації, однак Позивачем не було вжито жодних дій ні щодо повернення предмету лізингу, ні щодо стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу. Спірне майно, належним чином було зареєстровано Держтехнаглядом, ще у 2006 році, Держтехнагляд єдиний орган який здійснює реєстрацію такої спецтехніки, про що Позивачу не могло бути невідомо, оскільки останній займається реалізацією даної спецтехніки.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, враховуючи клопотання Відповідачів про застосування строків позовної давності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу, судові витрати у справі покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення підписано

14.01.2013 року

Суддя М.М. Боділовська