Постанова

від 09.01.2013 по справі 2а/1270/9825/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 січня 2013 року Справа № 2а/1270/9825/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Семціві О.В.,

за участю:

представника позивача: Холода С.М. (довіреність № 1 від 02.01.2013),

представника відповідача: Жадана О.О. (довіреність № 11672/10 від 28.12.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000282200 від 10.08.2012, -

ВСТАНОВИВ:

10 грудня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000282200 від 10.08.2012.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що з 27.07.2012 по 27.07.2012 фахівцями ДПІ в м. Лисичанську здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при декларуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД, висновки якої відображені у Акті № 48/22-00418030 від 27.07.2012 року.

Позивач вважає, що під час перевірки відповідач дійшов до необґрунтованого висновку про нібито порушення позивачем вимог п. 198.1, 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України у зв'язку з тим, що ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» під час перевірки нібито не підтвердив реальність проведених взаємовідносин з ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД, а тому укладені з цим суб'єктом господарювання правочини нібито порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. Зазначений висновок мотивований виключно відомостями, зазначеними у матеріалах перевірки ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД (Акт № 108/23-23477911 від 16.12.2011) та ФОП ОСОБА_4 (Акт № 394/1702/НОМЕР_4 від 30.11.2011).

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000282200 від 10.08.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 182 грн., з яких за основних платежем - 16 788 грн., за штрафними санкціями - 8 394 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 10 серпня 2012 року.

20 серпня 2012 року позивач, у порядку ст. 56 Податкового кодексу України, подав первинну скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення, яка рішенням ДПС у Луганській області від 16.10.2012 за вих. № 16821/10-408 залишена без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ДПС у Луганській області, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПС України, яка рішенням від 23.11.2012 за № 5974/0/61-12/10-2115 залишена без задоволення.

Позивач не згодний з податковим повідомленням-рішенням № 0000282200 від 10.08.2012 та вважає його таким, що суперечить вимогам законодавства України, оскільки проведеною перевіркою не встановлена недостовірність документів фінансово-господарських відносин між позивачем та ТОВ «Укртрейдсервіс». Податковим органом не наведено жодного порушення позивачем правил бухгалтерського а податкового обліку.

Зміст Акту перевірки позивача свідчить про те, що висновок про нібито нікчемність угод, зроблений відповідачем не на підставі вивчення первинних документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку Позивача, а з огляду на матеріали перевірки ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД та ФОП ОСОБА_4, які не мають жодного відношення ані до бухгалтерському, ані до податкового обліку позивача.

Позивач вважає, що під час проведення перевірки відповідач не здійснив усіх відповідних дій щодо повної та об'єктивної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, а тому Акт перевірки позивача не ґрунтується на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням ч. 6 розділу І Порядку оформлення результатів перевірок, відповідно до якого факти виявлених порушень податкового законодавства, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Позивач вважає, що висновок про нікчемність угоди позивача з ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД побудований відповідачем виключно на відомостях Акту перевірки ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД (Акт № 108/23-23477911 від 16.12.2011), відомості якого, в свою чергу побудовані виключно на відомостях Акту перевірки ФОП ОСОБА_4 (Акт №394/1702/НОМЕР_4 від 30.11.2011), у якого ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД придбав вапно, яке потім реалізував позивачу.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі №2а/1270/6038/2012 від 28.09.2012, що залишена без змін Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 скасовано податкове повідомлення-рішення, винесене ФОП ОСОБА_4 за результатами проведення перевірки його фінансово-господарської діяльності.

Під час розгляду цієї справи, суд дослідив питання щодо можливості здійснення ФОП ОСОБА_4 постачання товарно-матеріальних цінностей та підтвердив реальність здійснення усіх фінансово-господарських операцій, у тому числі і постачанні вапна на адресу ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД.

Таким чином, позивач вважає, що факт реальності постачання вапна від ФОП ОСОБА_4 на адресу ТОВ «Укртрейсервіс» ЛТД встановлений, та з огляду на приписи ч. 2 ст. 72 КАС України, не підлягає повторному доказуванню.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що під час проведення перевірки відповідач не здійснив усіх відповідних дій щодо повної та об'єктивної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000282200 від 10.08.2012 не відповідає вимогам діючого законодавства.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, підтримав доводи, викладені у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримав доводи, викладені у раніше наданих письмових запереченнях позов, в яких зазначив, що за результатами проведеної перевірки відповідно до наданих позивачем первинних документів та наявної податкової інформації фахівцями ДПІ було складено акт від 27.07.2012 №48/22-00418030.

На підставі акту перевірки від 27.07.2012 №48/22-00418030 ДПІ було винесено податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 10.08.2012 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 25 182,00 грн.

Відповідно до наявної в ДПІ у м. Лисичанську податкової інформації у постачальника ТМЦ «ТОВ «Укртрейдсервіс» відсутні як основні фонди так і кваліфікований персонал, необхідний для виконання у повному обсязі умов даного договору.

Згідно до наданих ТТН перевізник вапна комового на адресу ТОВ «Укртрейдсервіс», а в подальшому Позивачу зазначається Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 (марка автомобіля HOWO, державний номер НОМЕР_3).

Відповідно до довідки ВРЕВ м. Лисичанська від 21.08.2012 автомобіль HOWO, державний номер НОМЕР_3 дійсно зареєстрований за ОСОБА_5, але прав на керування даним автомобілем він не має.

Відповідно до наданого договору на поставку продукції №300 від 20.07.2011, укладеного між ПАТ «Лисичанський желатиновий завод» та ТОВ «Укртрейдсервіс», поставка товару здійснюється поставщиком.

Відповідно до наданого позивачем договору, вимоги щодо умов складання господарських договорів не виконано, чим порушено, як ст. 180 ГК України так і п. 2.4. Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 №88.

Враховуючи те, що у ТОВ «Укртрейдсервіс» відсутні власні транспортні засоби, для виконання свого обов'язку за договорами поставки ТОВ «Укртрейдсервіс» необхідно було укласти договір перевезення вантажу з суб'єктом господарювання який має необхідні транспортні засоби, кваліфікований персонал для перевезення ТМЦ.

Відсутність відповідно до закону правових наслідків за таким правочином означає відсутність будь-яких господарських операцій, здійснених на його виконання, з точки зору їх впливу на стан податкового обліку сторін цього правочину.

Представник відповідача вважає, що посилання позивача на ст. 72 КАС України є необґрунтованим, оскільки предметом позову по справі №2а/1270/6038/2012 було скасування податкового повідомлення-рішення №0000191702 від 22.06.2012 про донарахування ОСОБА_4 ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Агро Ойл», та навпаки при винесенні Ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 по справі №2а/1270/6038/2012 суд відмовив ОСОБА_4 в прийнятті заяви про уточнення позовних вимог від 29.08.2012 про визнання неправомірними висновків акту перевірки від 29.05.2012 №123/1702/НОМЕР_4 щодо завищення за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 суми податкового кредиту та податкових зобов'язань по взаємовідносинам з усіма контрагентами (ПП «Сатур Л», ПП «Ферро-Л», ТОВ «Міввіс», ПП «МВВ Сєвєр», ПП «Румеб», ПП «Агро Ойл»). Правом на оскарження даного судового рішення ОСОБА_4 не скористувався. Тобто, суд розглядав позов у межах наведених в ній доводів, що стосувалися предмету позову, а саме скасування податкового повідомлення-рішення №0000191702 від 22.06.2012 про донарахування позивачу ПДВ по взаємовідносинам з ПП «Агро Ойл».

ДПІ у м. Лисичанську вважає, що норма ст. 72 КАС України не може бути застосовувана, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій взагалі не досліджували дані обставини, що підтверджується ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29.08.2012 по справі №2а/1270/6038/2012

Представник відповідача вважає, що викладене свідчить про те, що фахівці Державної податкової інспекції у м. Лисичанську діяли в межах закону і податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 10.08.2012 відповідає вимогам чинного законодавства і є законним, а доводи позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що Товариство з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» (далі - ТДВ «Лисичанський желатиновий завод») створено у результаті реорганізації, шляхом перетворення Публічного акціонерного товариства «Лисичанський желатиновий завод» на підставі рішення, прийнятого загальними зборами акціонерів ПАТ «Лисичанський желатиновий завод». ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» є правонаступником усіх прав та обов'язків ПАТ «Лисичанський желатиновий завод», ідентифікаційний код 00418030. (п. 1.1 Статуту ТДВ «Лисичанський желатиновий завод»)

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Лисичанську та є платником податку на додану вартість згідно до свідоцтва № 200087278, індивідуальний податковий номер 004180312094.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 27.07.2012 по 27.07.2012 на підставі наказу ДПІ у м. Лисичанську від 26.07.2012 № 407 та на підставі службового посвідчення серія УЛГ №075572 від 07.04.2011, виданого ДПІ у м. Лисичанську, старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у м. Лисичанську, ІПС ІІ рангу, ОСОБА_6, згідно п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТДВ «Лисичанський желатиновий завод», код за ЄДРПОУ 00418030, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при декларуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД, (код за ЄДРПОУ 23477911) за період з 01.08.2011 по 31.08.2011.

За результатами перевірки складено акт № 48/22-00418030 від 27.07.2012, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТДВ «Лисичанський желатиновий завод»:

1. п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ, із змінами та доповненнями, в результаті чого за період з 01.08.2011 по 31.08.2011 ПАТ «Лисичанський желатиновий завод» завищив суму податкового кредиту по ПДВ в сумі 16 788,00 грн., у тому числі за серпень 2011 року в сумі 16 788,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД по угоді, яка є нікчемною.

2. Проведеною перевіркою неможливо підтвердити реальність проведених взаємовідносин між ПАТ «Лисичанський желатиновий завод» з ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД при здійсненні фінансово-господарської діяльності - відповідно до ч.1 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ч. 1 ст. 207, п. 1 ст. 216 ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу закону. Правочини, укладені між ПАТ «Лисичанський желатиновий завод» та ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД створені на нереальне настання правових наслідків та, в свою чергу, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. У зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

10.08.2012 ДПІ в м. Лисичанську на підставі акту перевірки № 48/22-00418030 від 27.07.2012 винесено податкове повідомлення-рішення № 0000282200, яким ТДВ «Лисичанський желатиновий завод» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 25 182,00 грн., з яких за основним платежем - 16 788,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 8 394,00 грн.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.5 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 79 документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Правомірність проведення перевірки сторонами не заперечується.

Судом встановлено, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №48/22-00418030 від 27.07.2012, ґрунтуються на висновках матеріалів перевірок ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД (Акт № 108/23-23477911 від 16.12.2011) та ФОП ОСОБА_4 (Акт № 394/1702/НОМЕР_4 від 30.11.2011).

Як вбачається з акту перевірки №48/22-00418030 від 27.07.2012, перевіркою СГД ОСОБА_4 встановлені порушення п. 3 ст. 5 та п.1 ст. 7 Господарського Кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV; п.2 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) п.185.1, ст.185, п. 188.1, ст.188, п. 187.1, ст.187 п.198.3, п.198.6, п.198.2, ст.198 Податкового Кодексу України №2755-VI від 02.12.2010, в результаті чого за період з 01.08.11 по 31.08.11 завищено податковий кредит в сумі 323 002 грн. та завищено податкові зобов'язання в сумі 324 179 грн.

Враховуючи те, що у СГД ОСОБА_4 відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не виконані обов'язки зі сплати податкових зобов'язань, згідно до частини ст. 203, п. 1.2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, угоди з підприємствами, є нікчемними.

З акту перевірки №48/22-00418030 від 27.07.2012 слід, що перевіркою ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при декларуванні податкового кредиту по взаємовідносинам з СГД ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_4) встановлено порушення вимог:

- п. 198.1 п. 198.2, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010, із змінами та доповненнями, завищено податковий кредит по ПДВ у загальній сумі 71409 гри., в тому числі за серпень 2011 року в сумі 71409 грн. по взаємовідносинам з СГД ОСОБА_4 по угоді, яка є нікчемною;

- п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010, зі змінами та доповненнями, завищено податкові зобов'язання по ПДВ у загальній сумі 71 409,00 грн., тому числі за серпень 2011 року в сумі 71 409,00 грн., а саме: по взаємовідносинам з ВО «Домобудівельник»;

- відповідно до частини 1 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, п.1 ст. 216 ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу і припису закону. Правочини, укладені між: ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД та ВО «Домобудівельник» ... порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суд не погоджується з висновками податкового органу стосовно укладання нікчемних правочинів між СГД ОСОБА_4, ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД та ПАТ «Лисичанський желатиновий завод» без мети настання реальних наслідків по операціям придбання товарів від постачальників та подальшого продажу цих товарів на адресу покупців, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.07.2011 між ПАТ «Лисичанський желатиновий завод» (Покупець) та ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД (Постачальник) укладено договір поставки № 300, згідно якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю товар - вапно комове 2 ґатунку, матеріали, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити продукцію, що йому постачається в рамках цього договору. При передачі товару Постачальник або Перевізник повинен передати всю належним чином завірену документацію на товар. Постачання товару за цим договором здійснюється Постачальником на умовах постачання товару до складу Покупця. Вивантаження товару на складі Покупця здійснюється Покупцем.

Виконання вказаного договору підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, товарно-транспортними накладними, виписками з особового рахунку, платіжними дорученнями, прибутковими ордерами, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Суд вважає, що податковим органом не надана належна оцінка первинної документації позивача.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності позивача та ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД, а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД податкові накладні, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується висновків податкового органу щодо нікчемності правочину між ПАТ «Лисичанський желатиновий завод» та ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД, суд приходить до наступного.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладеного договору між ПАТ «Лисичанський желатиновий завод» та ТОВ «Укртрейдсервіс» ЛТД ґрунтується на тому, що правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать моральним засадам суспільства.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв не на підставі, поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Лисичанську №0000282200 від 10.08.2012 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 252,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5632 від 06.12.2012.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено та підписано 14.01.2013.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» до Державної податкової інспекції в м. Лисичанську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000282200 від 10.08.2012 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000282200 від 10.08.2012, прийняте Державною податковою інспекцією в м. Лисичанську.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Лисичанський желатиновий завод» витрати по сплаті судового збору в розмірі 252,00 грн. (двісті п'ятдесят дві гривні 00 коп.), сплачені згідно платіжного доручення № 5632 від 06.12.2012.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.01.2013.

СуддяТ.С. Ушаков