Постанова

від 10.01.2013 по справі 2а-9470/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2013 року 10 год. 39 хв. Справа № 2а-9470/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання -Семеряк М.І.,

представника позивача -Монастирського О.Я.,

представника відповідача -Дорош А.Б.,

розглянувши у м. Львові у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень-3»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Адміністративний позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Вересень-3»(далі -позивач) до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби України (далі -відповідач). В адміністративному позові Позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003512321 від 24.10.2012 року.

В позовній заяві позивач не погоджується з висновками відповідача про порушення ТзОВ «Вересень-3»вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, оскільки операції з передачі у відповідальне зберігання товару не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Позивач зазначає, що висновки податкового органу про те, що товар відсутній на орендованих складах підприємства та в місцях реалізації спростовується тим фактом, що товар був переданий на відповідальне зберігання третій особі, а тому не міг знаходитись на орендованих площах позивача.

Ухвалою суду від 06.11.2012 року відкрито провадження у справі. Хід розгляду справи відображений в ухвалах суду. В судовому засіданні 10.01.2013 року відповідно до ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та просив суд адміністративний позо задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Позиція відповідача наведена у письмовому запереченні на адміністративний позов від 28.11.2012 року. Так, податковим органом проведено перевірку діяльності позивача, за наслідками якої встановлено порушення вимог чинного податкового законодавства та прийняте оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення. Перевіркою встановлено, що товар в сумі 2 043 462,6 грн. на складах та місцях роздрібної торгівлі позивача відсутній, документів, що підтверджують факт передачі на відповідальне зберігання товару до перевірки не представлено, відповідно є безоплатно переданим. При цьому, при безоплатній передачі товарів коригуванню підлягає податковий кредит, шляхом нарахування податкового зобов'язання від операцій з продажу, оскільки списують товари по ціні придбання. Таким чином, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2012 року на загальну суму 408 692,52 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та висновки податкового органу, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Вересень-3»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено Акт № 1912/22-10/31145195 від 08.10.2012 року.

Перевіркою встановлено порушення вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України. Так, ТзОВ «Вересень-3»занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2012 року на загальну суму 408 692,52 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 408 692,52 грн., в тому числі : у січні 2012 року - на суму 402 728,5 грн., у лютому 2012 року - на суму 3 211 грн., у березні 2012 року - на суму 2 753 грн.

ДПІ у Сихівському районі м. Львова на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення № 000351232 від 24.10.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 510 866,00 грн., в тому числі основний платіж -408 693,00 грн. та штрафні санкції в сумі 102 173,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Як вбачається з Акту перевірки відповідача № 1912/22-10/31145195 від 08.10.2012 року (стор. 10) згідно наданих документів для проведення перевірки, а саме: договору на придбання товарів, договорів про передачу на відповідальне зберігання, оборотно-сальдової відомості по рахунку 28 «Товари», карточки рахунку 631, обороно-сальдової відомості по рахунку 10 «Основні фонди»встановлено, що станом на 01.04.2011 року на балансі підприємства по рахунку 28 «Товари»рахуються залишки ТМЦ на суму 3 297 201, 42 грн., на 01.01.2012 року рахуються залишки ТМЦ на суму 5 764 876,47 грн., з них -2 043 462,6 грн. товарів передано на відповідальне зберігання згідно договору зберігання від 01.01.2012 року, при цьому у бухгалтерському обліку факт передачі товарів на відповідальне зберігання бухгалтерськими проведеннями не відображено, на момент перевірки згідно наданих актів проведеної інвентаризації на складах та місцях роздрібної торгівлі відсутній товар, який мав би бути переданий на відповідальне зберігання.

Позивач в обґрунтування позивних вимог посилається на те, що протягом 2010-2011 років придбавав м'ясопродукти для подальшої їх реалізації. Враховуючи те, що позивач не мав власних чи орендованих площ для зберігання м'ясопродуктів, товар одразу ж передавався на зберігання ТзОВ «Прокаві Україна».

Так, 15.10.2010 року між сторонами був укладений договір зберігання № 1, згідно п.1.1. якого Зберігач (ТзОВ «Прокаві Україна») зобов'язувався зберігати та повернути у схоронності майно, передане Поклажодавцем (позивач). Строк дії договору - до 31.12.2011 року. На виконання цього Договору позивачем було передано на відповідальне зберігання ТзОВ «Прокаві Україна»м'ясопродукти всього в кількості 238 926 кг, що підтверджується актами приймання-передачі на відповідальне зберігання. При цьому частина м'ясопродуктів була повернута позивачу для реалізації (в загальній кількості 37 432,98 кг), що було оформлено відповідними актами приймання-передачі.

01.01.2012 року між сторонами було укладено новий договір зберігання б/н ще на один рік та підписано нові зведені акти приймання-передачі на зберігання. Відповідно до вказаного договору ТзОВ «Прокаві Україна»- Зберігач зобов'язується зберігати за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52, та повернути у схоронності майно (м'ясо), яке передано Поклажодавцем -ТзОВ «Вересень-3». Поклажодавець передає дане майно, відповідно до акту приймання-передачі і не раніше від дати початку зберігання - 01.01.2012 року. до закінчення зберігання 31.12.2012 року повернути у схоронності майно, яке передано Поклажодавцем. Термін дії договору від 01.01.2012 року до 31.12.2012 року.

Факт надання послуг зі зберігання товару позивач підтверджує актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та їх частковою оплатою.

Відповідач стверджує, що документально не підтверджено факт передачі товару на відповідальне зберігання ТзОВ «Прокаві Україна», відтак такий товар є таким, що безоплатно переданий.

Відповідно до п. 185.1 ст.185 Податкового Кодексу України (далі -ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, ще передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного збору на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця /замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Згідно пп. 196.1.2. п. 196.1. ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання) та повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч.1,2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Враховуючи викладене, не підлягають оподаткуванню податком на додану вартість з передачі майна на зберігання та повернення його власнику.

Суд керується листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, згідно якого для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно з ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У зв'язку з наведеним, а також враховуючи принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд запропонував позивачу представити документи, які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень та підтверджують реальність господарських операцій, проведених з ТзОВ «Прокаві Україна».

Позивачем долучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, зокрема:

- договір зберігання № 1 від 15.10.2010 року;

- акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання відповідно до Договору № 1 від 15.10.2010 року, що підтверджують передачу товару на зберігання:

§ від 15.10.2010 року-21 303,5 кг;

§ від 15.10.2010 року-99 213,5 кг;

§ від 29.12.2010 року-325 кг;

§ від 31.01.2011 року-7 972 кг;

§ від 28.02.2012 року-8 588 кг;

§ від 31.03.2011 року-20 064 кг;

§ від 31.03.2011 року-6 169 кг;

§ від 29.04.2011 року-5 707 кг;

§ від 31.05.2011 року-172 кг;

§ від 31.05.2011 року-16 718 кг;

§ від 30.06.2011 року-850 кг;

§ від 29.07.2011 року-3 574 кг;

§ від 29.07.2011 року-20 064 кг;

§ від 31.08.2011 року-10 192 кг;

§ від 30.09.2011 року - 17 554 кг;

§ від 31.10.2011 року-460 кг.

- акти приймання-передачі товару на відповідальне зберігання до Договору № 1 від 15.10.2010 року, що підтверджують повернення товару зі зберігання:

§ від 30.05.2011 року-7 170,18 кг;

§ від 29.04.2011 року - 4 114 кг;

§ від 25.03.2011 року-630 кг;

§ від 24.03.2011 року - 770 кг;

§ від 22.02.2011 року - 460 кг;

§ від 13.01.2011 року-3 093 кг;

§ від 05.01.2011 року-841 кг;

§ від 30.12.2010 року-2 290,8 кг;

§ від 29.12.2010 року-990 кг;

§ від 17.12.2010 року - 1 937 кг;

§ від 02.12.2010 року-8 724 кг;

§ від 08.11.2010 року-2 286 кг;

§ від 03.11.2010 року - 1943 кг;

§ від 01.11.2010року -2 184кг.

- договір зберігання б/н від 01.01.2012 року та зведені акти приймання-передачі:

§ акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 31.12.2011 року відповідно до Договору № 1 від 15.10.2010 року - 201 493,02 кг;

§ акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 01.01.2012 року відповідно до Договору б/н від 01.01.2012 року - 201 493,02 кг.

- акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

§ № ПУ-0000001 від 31.01.2012 року;

§ №ПУ-0000037 від 31.12.2011 року;

§ №ПУ-0000032 від 30.11.2011 року;

§ №ПУ-0000027 від 31.10.2011 року;

§ № ПУ-0000022 від 30.09.2011 року;

§ № ПУ-0000016 від 31.08.2011 року;

§ № ПУ-0000013 від 31.07.2011 року;

§ № ПУ-0000011 від 30.06.2011 року;

§ № ПУ-0000009 від 31.05.2011 року;

§ № ПУ-0000007 від 30.04.2011 року;

§ № ПУ-0000005 від 31.03.2011 року;

§ № ПУ-0000003 від 28.02.2011 року;

§ № ПУ-0000001 від 31.01.2011 року;

§ № ПУ-0000005 від 31.12.2010 року;

§ № ПУ-0000003 від 30.11.2010 року;

- податкові накладні:

§ від 30.12.2010 року-2 290,8 кг;

§ № 13 від 31.12.2011 року;

§ № 19 від 30.11.2011 року;

§ №5 від 31.10.2011 року;

§ № 10 від 30.09.2011 року;

§ №20 від 31.08.2011 року;

§ № 15 від 31.07.2011 року;

§ № 10 від 30.06.2011 року;

§ № 11 від 31.05.2011 року;

§ №5 від 30.04.2011 року;

§ № 18 від 31.03.2011 року;

§ № 14 від 28.02.2011 року;

§ №6 від 31.01.2011 року;

§ № 12 від 31.12.2010 року;

§ №6 від 30.11.2010 року;

§ № 1 від 31.10.2010 року;

- платіжне доручення про оплату послуг зі зберігання товару від 17.02.2012 року;

- довідка про стан розрахунків між позивачем та ТзОВ «Прокаві Україна»станом на 13.11.2012 року.

Крім того, позивачем було в подальшому реалізовано товар (м'ясопродукти), який передавався на відповідальне зберігання ТзОВ «Прокаві Україна». Так, згідно з Договору № 0711-1/2012 від 07.11.2012 року, укладеного між ТзОВ «АЙТІ АУТСОРСІНГ»(Покупець) та ТзОВ «Вересень -3»(Продавець), Продавець зобов'язується передати у власність товар та поставити Покупцю м'ясопродукти у кількості 201 493, 022 кг і сплатити за нього Продавцю грошову суму встановлену Договором.

Дану господарську операцію позивач підтверджує наступними документами:

- договором купівлі-продажу товару № 0711-1/2012 від 07.11.2012 року;

- видатковою накладною № 140 від 13.11.2012 року;

- податковою накладною № 7 від 13.11.2012 року;

- банківською випискою від 13.11.2012 року;

- актом приймання-передачі товару на повернення товару від 13.11.2012 року до Договору б/н від 01.01.2012 року -201 493,02 кг.

Вищевказані первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час та місце поставки -прийняття для зберігання товару, здійснення оплати та подальше використання таких товарів у господарській діяльності позивача. Висновки податкового органу про те, що товар відсутній на орендованих складах позивача та в місцях реалізації спростовується тим фактом, що товар був переданий на відповідальне зберігання контрагенту позивача, а тому не міг знаходитись на орендованих площах позивача. Крім того, товар не був безоплатно переданий третій особі, а був переданий на зберігання, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі на зберігання

Зважаючи на те, що відомості, зазначені у згаданих вище первинних документах у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентами, суд вважає, що позивач діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податковим органом не надано належної оцінки первинним документам, представленим позивачем під час проведення перевірки, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки є необ'єктивними та формальними, а прийняте за наслідками перевірки податкове повідомлення-рішення є безпідставним.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Проте, податковим органом, не представлено суду доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0003512321 від 24 жовтня 2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень-3»(ЄДРПОУ 31145195) сплачену ним суму судового збору - 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 15 січня 2013 року.

Суддя В.М. Сакалош