Ухвала

від 21.08.2014 по справі 2а-9470/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2014 року Справа № 876/1834/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я. ,

з участю секретаря судового засідання Баранкевич А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень-3» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

5 листопада 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вересень-3» (далі - ТОВ «Вересень-3») звернулося до Львівського окружного адміністративну суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002402300/20906 від 22 серпня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0003512321 від 24 жовтня 2012 року.

З таким судовим рішенням не погодилася ДПІ у Сихівському районі м. Львова подавши апеляційну скаргу, в якій вказала на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просила скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову в позові. В якості обґрунтування зазначила, що за наслідками перевірки позивача встановлено, що позивач не сплатив податок на додану вартість при безоплатній передачі товару на суму 2 043 462,6 грн.. Так, цей товар перебував у власності позивача, однак на складах та місцях роздрібної торгівлі відсутній, документів, що підтверджують факт передачі на відповідальне зберігання товару до перевірки не надано, а тому податковий орган дійшов висновку, що цей товар є безоплатно переданим. При безоплатній передачі товарів коригуванню підлягає податковий кредит шляхом нарахування податкового зобов'язання від операцій з продажу, оскільки списують товари по ціні придбання. Таким чином, позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2012 року на загальну суму 408 692,52 грн. Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є законним.

У зв'язку із реорганізацією відповідача здійснено його заміну на Державну податкову інспекцію у Сихівському районі міста Львова Головного управління доходів у Львівській області.

У судовому засідані представник апелянта Дорош А.Б. підтримала апеляційну скаргу та пояснила, що суд першої інстанції безпідставно скасував податкове повідомлення-рішення, в той час як належними доказами доведено заниження позивачем податку на додану вартість. Просила скасувати оскаржувану постанову Львівського окружного адміністративного суду та винести нову - про відмову в позові.

Представник позивача Мущинка О.М. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та пояснила, що суд першої інстанції правильно встановив обставини та дав їм належну юридичну оцінку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, в межах викладених в ній доводів, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова Львівської області ДПС проведена планова виїзна перевірка ТзОВ «Вересень-3» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.06.2012 року, за наслідками якої складено акт № 1912/22-10/31145195 від 08.10.2012 року.

Згідно цього акту перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість за січень 2012 року на загальну суму 408 692,52 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 408 692,52 грн., в тому числі: у січні 2012 року - на суму 402 728,5 грн., у лютому 2012 року - на суму 3 211 грн., у березні 2012 року - на суму 2 753 грн..

ДПІ у Сихівському районі м. Львова на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення № 000351232 від 24.10.2012 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 510 866 грн., в тому числі основний платіж -408 693 грн. та штрафні санкції в сумі 102 173 грн..

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з наступних підстав.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, ще передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного збору на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку.

Згідно пп. 196.1.2. п. 196.1. ст. 196 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання) та повернення майна із схову (відповідального зберігання) його власнику.

Як вбачається з акту перевірки відповідача № 1912/22-10/31145195 від 08.10.2012 року (стор. 10) згідно наданих документів для проведення перевірки, а саме: договору на придбання товарів, договорів про передачу на відповідальне зберігання, оборотно-сальдової відомості по рахунку 28 «Товари», карточки рахунку 631, обороно-сальдової відомості по рахунку 10 «Основні фонди» встановлено, що станом на 01.04.2011 року на балансі підприємства по рахунку 28 «Товари» рахуються залишки ТМЦ на суму 3 297 201, 42 грн., на 01.01.2012 року рахуються залишки ТМЦ на суму 5 764 876,47 грн., з них - 2 043 462,6 грн. товарів передано на відповідальне зберігання згідно договору зберігання від 01.01.2012 року, при цьому у бухгалтерському обліку факт передачі товарів на відповідальне зберігання бухгалтерськими проведеннями не відображено, на момент перевірки згідно наданих актів проведеної інвентаризації на складах та місцях роздрібної торгівлі відсутній товар, який мав би бути переданий на відповідальне зберігання.

Згідно матеріалів справи, позивач у 2010-2011 роках придбавав м'ясопродукти для подальшої їх реалізації. 15 жовтня 2010 року між позивачем та ТзОВ «Прокаві Україна» був укладений договір зберігання № 1, згідно п. 1.1. якого Зберігач (ТзОВ «Прокаві Україна») зобов'язувався зберігати та повернути у схоронності майно, передане Поклажодавцем (ТОВ «Вересень-3»). Строк дії договору - до 31.12.2011 року. На виконання цього Договору позивачем було передано на відповідальне зберігання ТзОВ «Прокаві Україна» м'ясопродукти всього в кількості 238 926 кг, що підтверджується актами приймання-передачі на відповідальне зберігання. При цьому частина м'ясопродуктів була повернута позивачу для реалізації (в загальній кількості 37 432,98 кг), що було оформлено відповідними актами приймання-передачі. 01 січня 2012 року між сторонами було укладено новий договір зберігання б/н ще на один рік та підписано нові зведені акти приймання-передачі на зберігання. Відповідно до вказаного договору ТзОВ «Прокаві Україна» - Зберігач зобов'язується зберігати за адресою: м. Львів, вул. Промислова, 50/52, та повернути у схоронності майно (м'ясо), яке передано Поклажодавцем - ТзОВ «Вересень-3». Поклажодавець передає дане майно, відповідно до акту приймання-передачі і не раніше від дати початку зберігання - 01.01.2012 року до закінчення зберігання 31.12.2012 року повернути у схоронності майно, яке передано Поклажодавцем. Термін дії договору від 01.01.2012 року до 31.12.2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 936 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Факт надання послуг зі зберігання товару підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), податковими накладними та їх частковою оплатою.

Відповідач стверджує, що документально не підтверджено факт передачі товару на відповідальне зберігання ТзОВ «Прокаві Україна», відтак такий товар є таким, що безоплатно переданий.

Однак такий висновок податкового органу спростовується актами приймання-передачі товару на відповідальне зберігання відповідно до Договору № 1 від 15.10.2010 року, що підтверджують передачу товару на зберігання: від 15.10.2010 року - 21 303,5 кг; від 15.10.2010 року - 99 213,5 кг; від 29.12.2010 року - 325 кг; від 31.01.2011 року - 7 972 кг; від 28.02.2012 року - 8 588 кг; від 31.03.2011 року - 20 064 кг; від 31.03.2011 року - 6 169 кг; від 29.04.2011 року - 5 707 кг; від 31.05.2011 року - 172 кг; від 31.05.2011 року - 16718 кг; від 30.06.2011 року - 850 кг; від 29.07.2011 року - 3574 кг; від 29.07.2011 року - 20 064 кг; від 31.08.2011 року - 10 192 кг; від 30.09.2011 року - 17554 кг; від 31.10.2011 року - 460 кг; актами приймання-передачі товару на відповідальне зберігання до Договору № 1 від 15.10.2010 року, що підтверджують повернення товару зі зберігання: від 30.05.2011 року - 7170,18 кг; від 29.04.2011 року - 4114 кг; від 25.03.2011 року - 630 кг; від 24.03.2011 року - 770 кг; від 22.02.2011 року - 460 кг; від 13.01.2011 року - 3093 кг; від 05.01.2011 року - 841 кг; від 30.12.2010 року - 2290,8 кг; від 29.12.2010 року - 990 кг; від 17.12.2010 року - 1937 кг; від 02.12.2010 року - 8724 кг; від 08.11.2010 року - 2 286 кг; від 03.11.2010 року - 1943 кг; від 01.11.2010 року - 2184 кг, договіром зберігання б/н від 01.01.2012 року та зведеними актами приймання-передачі: акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 31.12.2011 року відповідно до Договору № 1 від 15.10.2010 року - 201493,02 кг; акт приймання-передачі товару на відповідальне зберігання від 01.01.2012 року відповідно до Договору б/н від 01.01.2012 року - 201 493,02 кг.

Також факт передачі товару на зберігання підтверджено актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ПУ-0000001 від 31.01.2012 року, №ПУ-0000037 від 31.12.2011 року, №ПУ-0000032 від 30.11.2011 року, №ПУ-0000027 від 31.10.2011 року, № ПУ-0000022 від 30.09.2011 року, № ПУ-0000016 від 31.08.2011 року, № ПУ-0000013 від 31.07.2011 року, № ПУ-0000011 від 30.06.2011 року, № ПУ-0000009 від 31.05.2011 року, № ПУ-0000007 від 30.04.2011 року, № ПУ-0000005 від 31.03.2011 року; № ПУ-0000003 від 28.02.2011 року; № ПУ-0000001 від 31.01.2011 року, № ПУ-0000005 від 31.12.2010 року, № ПУ-0000003 від 30.11.2010 року.

Про факт виконаня цього договору свідчать й виписані контрагентом позивача податкові накладні та платіжне доручення про оплату послуг зі зберігання товару від 17.02.2012 року.

Крім того, позивачем було в подальшому реалізовано товар (м'ясопродукти), який передавався на відповідальне зберігання ТзОВ «Прокаві Україна», зокрема ТзОВ «АЙТІ АУТСОРСІНГ».

На підставі вище викладеного, суд першої інстанції правильно встановив, що висновки відповідача є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби № 0003512321 від 24 жовтня 2012 року - протиправним.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови немає.

Керуючись ч. 1 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року в адміністративній справі № 2а- 9470/12/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повиний текст ухвали виготовлено 26 серпня 2014 року.