Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а/2570/4011/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/4011/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Тихоненко О.М.,

за участі секретаря Хрущ Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «Рекком-Чернігів» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

26.12.2012 Приватне підприємство «Рекком-Чернігів» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Чернігові ДПС) і просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 19.12.2012 № 0005762320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 750,00 грн. Свої вимоги позивач мотивує тим, що прийняте ДПІ у м. Чернігові ДПС податкове повідомлення-рішення яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (далі - ПДВ) у розмірі 14 750,00 грн. (9 833,00 грн. за основним платежем та 4 917,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) є протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем надані всі первинні документи, згідно з якими отримані від контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю «Солві» (далі - ТОВ «Солві») послуги пов'язані та були використані в межах господарської діяльності по наданню послуг Приватному підприємству «Ашер» (далі - ПП «Ашер»), а тому позивач мав право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту. Угоди між позивачем та контрагентами, як на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення так і на момент звернення до суду у встановленому порядку недійсними не визнані, а тому відсутні будь-які підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 14 750,00 грн. (основний платіж 9 833,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 4 917,00 грн.) та як наслідок оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в їх задоволенні відмовити та зазначила, що ДПІ у м. Чернігові ДПС проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ за березень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Солві» та податку на прибуток за відповідний період. За результатами складено акт перевірки та встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (далі - ПК України), в результаті чого занижено суму ПДВ на 9 833,00 грн., в тому числі за березень 2012 року у розмірі 9 833,00 грн. В ході перевірки був використаний акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі - ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) від 29.08.2012 № 2631/22-719/35181441 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Солві» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та з 01.05.2012 по 31.05.2012. В ході проведення вищезазначеної перевірки встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Солві» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Порушення ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Солві» з постачальниками та покупцями. Таким чином, позивачем до податкового кредиту за березень 2012 року включено суму ПДВ у розмірі 9 833,00 грн. сплачену в ціні ТОВ «Солві» за надання маркетингових послуг, що не підтверджено актом від 29.08.2012 № 2631/22-719/35181441 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Солві» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та з 01.05.2012 по 31.05.2012, в зв'язку з чим перевіркою не встановлюється реальність факту здійснення господарських операцій позивача з придбання у ТОВ «Солві» маркетингових послуг, а тому документи отримані позивачем від ТОВ «Солві» не можуть мати податкових наслідків та як наслідок винесене ДПІ у м. Чернігові ДПС податкове повідомлення-рішення є правомірним та таким, що скасуванню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач 29.12.2010 зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 583301 (а.с.27).

Згідно довідки АА № 040983 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності позивача за КВЕД є: 74.13.0 дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки; 74.14.0 консультування з питань комерційної діяльності та управління; 29.23.0 виробництво промислового холодильного та вентиляційного устаткування; 51.34.0 оптова торгівля напоями; 52.25.0 роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями (а.с.28).

Судом встановлено, що на підставі направлення від 21.11.2012 № 3423, вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.82 ПК України та відповідно до наказу від 21.11.2012 № 3450 проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ за березень 2012 року при проведенні господарських операцій з ТОВ «Солві» та податку на прибуток за відповідний період, за результатами якої складено акт від 23.11.2012 № 2463/22/337487537 (далі - акт перевірки) (а.с.13-20).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

п. 198.2, п.198.6 ст. 198, п.200.1, ст.200 ПК України, в результаті чого позивачем занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 9 833,00 грн., в тому числі за березень 2012 року у розмірі 9 833,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Чернігові ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.12.2012 № 0005762320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 14 750,00 грн. (за основним платежем 9 833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4 917,00 грн. (а.с.12).

Судом встановлено, що 04.01.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АШЕР» (далі - ТОВ «АШЕР») (Замовник) та позивачем (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових та консультаційних послуг, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику вказані у розділі 2 маркетингові та консультаційні послуги, необхідні Замовнику для подальшого використання у власній господарській діяльності з продажу (поставки) товару. Предметом надання послуг є: безалкогольні напої, ТМ Себек виробництва ПП «Чугуївський завод мінеральних вод», вина ТМ Ольвія виробництва НВП «Нива» ТОВ, смт. Таїрове, Овідіопольського району, Одеської області, горілка виробництва ЗАТ ЧЛГЗ «Чернігівська горілка», м. Чернігів (далі - товар).

Відповідно до п. 2.1.3 однією з маркетингових послуг є:

«з метою вивчення ринку збирати інформацію про товар, за підсумком чого надавати Замовнику у письмовій формі огляд ринку безалкогольних напоїв, вина та горілки Чернігівської області з сказанням в ньому стану даного ринку, частки, яку на ньому займає товар, статистики його продаж». Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками (а.с.36-38).

Також, до вищезазначеного договору укладено ряд додаткових угод щодо виробників товару та продовження терміну дії договору (а.с.39-44).

Виконання договору підтверджується актом здачі-прийняття наданих маркетингових послуг від 30.03.2012, відповідно до якого Виконавець здав, а Замовник прийняв передбачені договором від 04.01.2011 маркетингові послуги за березень 2012 року на суму 168 000,00 грн., крім того ПДВ-20%: 33600,00 грн., а всього з ПДВ: 201 600,00 грн. У тому числі, за цим актом позивачем були здані послуги, попередньо отримані від ТОВ «Солві» (а.с.45).

Також, необхідно зазначити, що згідно п. 1.3 договору до складу товару, відносно якого позивач мав надавати передбачені договором послуги, входили безалкогольні напої ТМ «Себек» виробництва ПП «Чугуївський завод мінеральних вод» та горілка виробництва ЗАТ ЧЛГЗ «Чернігівська горілка».

01.03.2012 з метою збору необхідної ТОВ «АШЕР» інформації та виконання договору про надання маркетингових та консультаційних послуг від 04.01.2011, між позивачем (Замовник) та ТОВ «Солві» (Виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг № 01/03/12, відповідно до якого Виконавець зобов'язується надавати Замовнику наступні маркетингові послуги: з метою вивчення ринку збирати інформацію про безалкогольні напої ТМ «Себек» виробництва ПП «Чугуївський завод мінеральних вод» та горілку виробництва ЗАТ ЧЛГЗ «Чернігівська горілка» (далі - товар), за підсумком чого надавати Замовнику у письмовій формі огляд ринку безалкогольних напоїв та горілки Чернігівської області з сказанням в ньому стану даного ринку, частки, яку на ньому займає товар, статистики його продаж (а.с.46-47).

Таким чином, за укладеним з ТОВ «Солві» договором про надання маркетингових послуг від 01.03.2012 № 01/03/12 позивач замовив маркетингові послуги, які потрібні були останньому для надання маркетингових послуг по укладеному з ТОВ «АШЕР» договору про надання маркетингових та консультаційних послуг від 04.01.2011.

30.03.2012 між позивачем (Замовник) та ТОВ «Солві» (Виконавець) підписано акт здачі - прийняття наданих маркетингових послуг, відповідно до якого Виконавець здав, а Замовник прийняв передбачені договором від 01.03.2012 № 01/03/12 маркетингові послуги за період 01.03.2012 - 30.03.2012 на суму 49 166,67 грн., крім того ПДВ-20%: 9 833,33 грн., а всього з ПДВ - 59 000,00 грн. (а.с.122).

Крім того, виконання даного договору підтверджується виконаними ТОВ «Солві» аналітичними оглядами ринку алкогольних та безалкогольних напоїв Чернігівської області за березень 2012 року (а.с.48-121).

Послуги оплачені в безготівковій формі на поточний рахунок ТОВ «Солві», що підтверджується платіжним дорученням від 04.04.2012 № 571 на суму 59 000,00 грн. (а.с.125).

На суму ПДВ, сплачену (нараховану) у зв'язку з придбанням маркетингових послуг позивачем в березні 2012 року отримано від ТОВ «Солві» виписану останнім податкову накладну від 31.03.2012 № 14 на суму 49 166,67 грн., крім того ПДВ-20%: 9 833,33 грн., а всього з ПДВ: 59 000,00 грн. (а.с.124).

Під час оплати послуг на користь ТОВ «Солві» ПДВ в сумі 9 833,33 грн. сплачений позивачем в повному обсязі.

З акту перевірки вбачається, що за березень 2012 року позивачем задекларовано податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Солві» ПДВ в сумі 9 833,00 грн.

Підставою для висновків ДПІ у м. Чернігові ДПС про порушення позивачем норм ПК України є акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 29.08.2012 № 2631/22-719/35181441 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Солві» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та з 01.05.2012 по 31.05.2012, якими встановлено ознаки нікчемності правочинів.

Необхідно зазначити, що згідно ч. 2. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне . відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; право чини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Угоди, які укладені між позивачем та контрагентом не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Частино 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

З наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки послуги були надані, оплата проведена, договір виконано сторонами в повному обсязі.

Крім того, посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС в акті перевірки на ч. 1, 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 ПК України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів: не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну

території України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому

числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням

та/або ввезення таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі

таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів

спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі

отримані послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами

оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/ послуг.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2. статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до п. 201.1, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту, є саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, та здійснення операції з метою досягнення господарської мети.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформленої (у повній відповідності з вимогами ПК України) податкової накладної, виданої останньому постачальником.

Отже, суму податкового кредиту позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої контрагенту, при наявності податкової накладної, що належним чином оформлена.

Таким чином, відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ сплачених у складі ціни, та як наслідок не прийняття до уваги первинних документів та податкової накладної вказаного контрагента та виключення сум ПДВ за нею зі складу податкового кредиту.

Посилання ДПІ у м. Чернігові ДПС на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська щодо контрагента позивача, а саме: від 29.08.2012 № 2631/22-719/35181441 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Солві» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та з 01.05.2012 по 31.05.2012 (а.с.135-143) не береться судом до уваги, оскільки правочини здійснені між позивачем та контрагентами в передбаченому законом порядку нікчемними не визнані.

Крім того, в даному акті перевірки зазначено, що усі операції купівлі - продажу за ТОВ «Солві» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», однак операцій купівлі - продажу позивач з ТОВ «Солві» не вчиняв, а тому висновок про нікчемність договору про надання маркетингових послуг з цієї причини є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договору між позивачем та ТОВ «Солві», останнє було зареєстроване у встановленому законом порядку (а.с.21-26,126-127).

Також необхідно зазначити, що ТОВ «Солві» включено суму ПДВ в розмірі 9 833,00 грн. в податкові зобов'язання, що підтверджується розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), яка прийнята податковою інспекцією, що підтверджується квитанцією № 2 (а.с.128-129).

Також, господарська операція між позивачем та контрагентом (ТОВ «Солві») підтверджується листом від 18.12.2012, адресованим ДПІ у м. Чернігові ДПС (а.с.130).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам ДПІ у м. Чернігові ДПС, як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 19.12.2012 № 0005762320.

Відповідно до ч. 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби від 19.12.2012 № 0005762320, яким Приватному підприємству «Рекком-Чернігів» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 14 750,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Рекком-Чернігів» (код ЄДРПОУ 37487537) судовий збір в розмірі 147 (сто сорок сім) грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Тихоненко