Рішення

від 10.01.2013 по справі 5020-1371/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року справа № 5020-1371/2012 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Головко В.О., розглянувши матеріали справи:

за позовом Приватного акціонерного товариства „Южмормонтаж",

ідентифікаційний код 14122468

(73021, м. Херсон, Острівське шосе, буд. 5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Судноремонтний завод „Южний Севастополь",

ідентифікаційний код 32013775

(99014, м. Севастополь, вул. Правди, буд. 24)

про стягнення 281 785,42 грн,

Представники сторін:

позивач (Приватне акціонерне товариство „Южмормонтаж") - Кривий І.В. - представник, довіреність № 1/1 від 02.01.2013;

відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь") - явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

03.12.2012 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Приватне акціонерне товариство „Южмормонтаж" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь" (далі - відповідач) про стягнення 281 785,42 грн, з яких: 264 598,56 грн - основний борг, 17 186,86 грн - пеня (згідно із заявою від 02.01.2013 /арк. с. 56/).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором підряду № 267 від 31.05.2012 в частині своєчасної та повної оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

У засіданні суду 10.01.2013 представник позивача підтримав позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 281 785,42 грн в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві /арк. с. 3-5/ та уточненнях до позовної заяви від 02.01.2013 /арк. с. 56/. Зокрема позивач зазначає, що відповідач прострочив внесення плати за виконані роботи з ремонту металоконструкцій (несучих і допоміжних) портального крана КПМ-32/16 № 3686 в сумі 264 598,56 грн, а тому зобов'язаний сплатити пеню в сумі 17 186,86 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачені судові витрати в сумі 5 635,71 грн.

Відповідач явку свого повноважного представника у засідання суду не забезпечив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином за адресою, яка вказана у Спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /арк. с. 43-45/, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /арк. с. 46/; про причини неявки суду не сповістив; відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що відповідач мав достатньо часу на підготовку відзиву на позов та надання суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заперечень проти позову, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини сторін, а також зважаючи на те, що подальше відкладення розгляду справи порушує міжнародний принцип вирішення спору протягом розумного строку та суперечить інтересам позивача, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

31.05.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь" (Замовник) та Закритим акціонерним товариством „Южмормонтаж", яке змінило назву на „Приватне акціонерне товариство „Южмормонтаж" (Підрядник), був укладений договір підряду № 267 (далі - Договір) /арк. с. 8-10/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник (позивач) зобов'язується виконати роботи з ремонту металоконструкцій (несучих і допоміжних) портального крана КПМ-32/16 № 3686 згідно з Переліком робіт (Додаток 1, який є невід'ємною частиною Договору /арк. с. 11-15/).

В свою чергу, Замовник (відповідач) зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх (пункт 1.2 Договору).

Сторони погодили, що вартість робіт за Договором визначена Договірною ціною (Додаток 2, який є невід'ємною частиною Договору) в сумі 440 997,60 грн, в т.ч. ПДВ 73 499,60 грн (пункт 2.1 Договору, Договірна ціна /арк. с. 16-17/).

Пунктами 2.2, 2.4 Договору встановлено, що розрахунки за цим Договором здійснюються Замовником у безготівковій формі. Замовник сплачує авансовий платіж у розмірі 50% від суми Договору протягом 3 календарних днів від дати підписання Договору. Решту частини щомісячно за фактом прийняття виконаних робіт на підставі отриманого від Підрядника рахунку, протягом 5 банківських днів від дати підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт обома сторонами з урахуванням раніше сплаченого авансового платежу.

Згідно з пунктом 8.3 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань, але в будь-якому випадку до 31.12.2012.

Як установлено судом, вказаний Договір підписано обома сторонами, підписи скріплені печатками, тобто Договір набрав чинності та діяв до 31.12.2012.

На виконання умов зазначеного Договору позивачем виконані роботи на загальну суму 440 997,60 грн, що підтверджується наступними документами:

- Актом № 53 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року від 31.08.2012 на суму 296 322,94 грн (Форма КБ-2в) /арк. с. 18-23/ та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року від 31.08.2012 на суму 296,32294 тис. грн (Форма КБ-3) /арк. с. 24/;

- Актом № 66 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року від 03.10.2012 на суму 144 674,66 грн (Форма КБ-2в) /арк. с. 25-29/ та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року від 03.10.2012 на суму 144,67466 тис. грн (Форма КБ-3) /арк. с. 30/.

Таким чином, позивач виконав роботи за Договором на суму 440 997,60 грн (296 322,94+144 674,66), а відповідач прийняв ці роботи без жодних заперечень.

Натомість, вартість виконаних робіт була оплачена відповідачем лише частково - у сумі 176 399,04 грн, що підтверджується банківською випискою від 13.07.2012 /арк. с. 60/.

Отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 264 598,56 грн (440 997,60-176 399,04), що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини сторін виникли з Договору підряду на виконання ремонтних робіт, а тому підпадають під правове регулювання як загальних норм цивільного та господарського законодавства - щодо питань визначення, виникнення та припинення зобов'язань; обчислення строків; відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, так і спеціальних норм, зокрема глави 61 Цивільного кодексу України „Підряд" та Глави 25 Господарського кодексу України „Відшкодування збитків у сфері господарювання".

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Як установлено судом, 31.05.2012 між сторонами укладено Договір підряду № 267, який за своєю правовою природою та ознаками є договором підряду (господарський договір). Саме цей Договір є підставою виникнення у відповідача зобов'язання щодо оплати виконаних позивачем підрядних робіт.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України унормовано, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як зазначалося вище, пунктом 2.4 Договору на Замовника покладено обов'язок сплатити авансовий платіж у розмірі 50% від суми Договору протягом 3 календарних днів від дати підписання Договору.

Судом установлено, що на підставі рахунку № СФ-0000042 від 12.07.2012 /арк. с. 31/ відповідач 13.07.2012 сплатив позивачеві 176 399,04 грн, що підтверджується відповідною банківською випискою /арк. с. 60/.

Умовами Договору (пункт 2.4) передбачена оплата іншої частини щомісячно за фактом прийняття виконаних робіт на підставі отриманого від Підрядника рахунку, протягом 5 банківських днів від дати підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт обома сторонами. Зважаючи на те, що Акт № 53 приймання-передачі виконаних робіт за серпень 2012 року на суму 119 923,90 грн підписаний обома сторонами 31.08.2012 /арк. с. 18-23/, Акт № 66 приймання-передачі виконаних робіт на суму 144 674,66 грн підписаний обома сторонами 03.10.2012 /арк. с. 25-29/, відповідач був зобов'язаний оплатити вартість робіт за Актом № 53 в строк до 07.09.2012 (включно), а за Актом № 66 - до 10.10.2012 (включно).

З матеріалів справи убачається, що відповідачеві були виставлені відповідні рахунки-фактури на оплату виконаних за Договором робіт: № СФ-0000078 від 31.08.2012 на суму 119 923,90 грн /арк. с. 32/; № СФ-0000087 від 03.10.2012 на суму 144 674,66 грн /арк. с. 33/.

Отже, загалом за спірним Договором позивачем виставлено відповідачеві три рахунки-фактури на загальну суму 440 997,60 грн (176 399,04+119 923,90+144 674,66), що відповідає досягнутій між сторонами домовленості щодо вартості робіт, зазначеній у пункті 2.1 Договору та Договірній ціні (Додаток 2 /арк. с. 16-17/). Натомість, відповідач оплатив лише перший рахунок № СФ-0000042 від 12.07.2012 на суму 176 399,04 грн, а за виставленими рахунками № СФ-0000078 від 31.08.2012 та № СФ-0000087 від 03.10.2012, на загальну суму 264 598,56 грн, оплату не здійснив.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених норм відповідач не надав суду доказів оплати виконаних позивачем робіт та не навів жодного обґрунтування щодо припинення відповідного зобов'язання.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи те, що оплата Замовником виконаних підрядних робіт є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані останнім та прийняті, але не оплачені відповідачем, роботи за Договором підряду № 267 від 31.05.2012 в сумі 264 598,56 грн.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою узгоджується стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В свою чергу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України). Тобто, пеня є мірою відповідальності боржника за порушення ним виконання грошового зобов'язання.

Згідно із пунктом 6.4 Договору, за порушення строків виконання грошових зобов'язань, передбачених розділом 2 Договору, Замовник сплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Обґрунтовуючи позовну вимогу про стягнення пені в сумі 17 186,86 грн позивач посилається на абзац другий частини другої статті 551 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість збільшення у договорі встановленого законом розміру неустойки.

З цього приводу суд зауважує на наступному.

По-перше, сторонами Договору підряду № 267 від 31.05.2012 є суб'єкти господарювання (позивач та відповідач), а сам Договір є господарським, отже, правовідносини сторін за вказаним Договором також є господарськими та регулюються переважно Господарським кодексом України (ст. 1 ГК України), який не містить норми, аналогічної абзацу другому частини другої статті 551 Цивільного кодексу України.

По-друге, позивачем не враховані положення Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", норми якого є спеціальними відносно статті 551 Цивільного кодексу України.

За викладених обставин суд відхиляє доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних правовідносин абзацу другого частини другої статті 551 Цивільного кодексу України /арк. с. 58/ та в даному випадку застосовує спеціальні норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, зазначений позивачем у позовній заяві /арк. с. 4/, суд зазначає, що при його здійсненні позивачем не враховані наведені вище положення щодо обмеження максимального розміру пені розміром подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, суд здійснив власний розрахунок пені, згідно з яким сума пені за спірним Договором становить 7 044,02 грн, а саме:

119 923,90 грн * 2 * 7,5 / 100 / 366 * 83 (10.09.2012-29.11.2012) = 4 079,38 грн;

144 674,66 грн * 2 * 7,5 / 100 / 366 * 50 (11.10.2012-29.11.2012) = 2 964,64 грн.

Отже, загальний розмір пені за розрахунком суду становить 7 044,02 грн (4 079,38 + 2 964,64), що є меншим, ніж заявлено позивачем до стягнення.

За таких обставин, вимога про стягнення пені в сумі 17 186,86 грн є обґрунтованою лише в сумі 7 044,02 грн, у зв'язку з чим підлягає частковому задоволенню. В частині стягнення пені в сумі 10 142,84 грн (17 186,86-7 044,02) в позові слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 271 642,58 грн, в тому числі: 264 598,56 грн - основний борг; 7 044,02 грн - пеня. В решті позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 5 432,85 грн (271 642,58 * 2%).

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь" (ідентифікаційний код 32013775; 99014, м. Севастополь, вул. Правди, буд. 24; п/р 26002010134596 в ПАТ "АБ "Столичний", м. Суми, МФО 397133, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства „Южмормонтаж" (ідентифікаційний код 14122468; 73021, м. Херсон, Острівське шосе, буд. 5; п/р 26008000062962 в ПАТ "Укрсоцбанк", м. Київ, МФО 300023) 271 642,58 грн (двісті сімдесят одна тисяча шістсот сорок дві грн 58 коп.), з яких: 264 598,56 грн - основний борг; 7 044,02 грн - пеня, а також судовий збір в сумі 5 432,85 грн (п'ять тисяч чотириста тридцять дві грн 85 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення пені в сумі 10 142,84 грн - в позові відмовити.

Повне рішення складено 15.01.2013.

Суддя підпис В.О. Головко