Постанова

від 14.01.2013 по справі 5011-14/15384-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2013 р. Справа№ 5011-14/15384-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Буравльова С.І.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача - Байда О.Г., представник за довіреністю № б/н від 02.07.2012;

від відповідача - Трошина М.М., представник за довіреністю № 30/09 від 11.12.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Оріон" на ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.2012 у справі № 5011-14/15384-2012 (суддя Мельник С. М.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чигиринлегпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Оріон" про стягнення 2 656 892,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чигиринлегпром" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Оріон" про стягнення боргу в сумі 2 656 892,40 грн. за договором від 01.12.2010 № 01/12/-Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 року порушено провадження у справі № 5011-14/15384-2012 та призначено до розгляду на 28.11.2012 року.

Разом з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та активи відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.11.2012 у справі № 5011-14/15384-2012 заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково; накладено арешт на кошти товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Оріон", що знаходяться та надійдуть на р/р 2600561737 в ПуАТ "СЕБ Банк", м. Київ, МФО 300175, а також на інші розрахункові рахунки в установах банків в межах суми боргу у розмірі 2 656 892,40 грн.

Ухвала суду мотивована тим, що такі заходи запобігатимуть утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.2012 по справі № 5011-14/15384-2012 та відмовити в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти відповідача.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що місцевим господарським судом не встановлено та не наведено наявність обставин, передбачених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2012 по справі № 5011-14/15384-2012 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Оріон" прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А. та призначено до розгляду на 18.12.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2012 по справі № 5011-14/15384-2012 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів та розгляд справи відкладено до 31.12.2012.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2012 у зв'язку з відпусткою суддів Калатай Н.Ф., Баранця О.М., Пашкіної С. А. справу № 5011-14/15384-2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Пономаренко Є.Ю., суддів: Буравльова С.І., Остапенко О. М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.12.2012 по справі №5011-14/15384-2012 колегією суддів у складі: головуючого судді - Пономаренко Є.Ю., суддів: Буравльова С.І., Остапенко О. М. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Оріон" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.01.2013.

В засіданні апеляційного суду 14.01.2013 року представник апелянта - відповідача у справі підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача надав пояснення, якими заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Частиною 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.

Відповідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову законодавцем в статті 67 Господарського процесуального кодексу України визначено утруднення чи неможливість виконання рішення суду у разі невжиття таких заходів.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні положення містяться у Інформаційному листі Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики забезпечення позову" від 12.12.2006р. №01-8/2776.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.12.2011р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Як зазначалося вище, метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Виходячи зі змісту позовної заяви, предметом позовних вимог у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 2 656 892,40 грн. за договором від 01.12.2010 № 01/12/-Ю.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти боржника в межах суми боргу у розмірі 2 656 892,40 грн., пов'язано з предметом позовних вимог, є співмірним та адекватним заходом із заявленими позивачем вимогами.

Колегія суддів погоджується з тим, що вжиття наведеного заходу до забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а у разі задоволення позову забезпечить можливість уникнення труднощів при виконанні рішення суду.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач у заяві про вжиття заходів забезпечення позову зазначив конкретні обставини, які підтверджують, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

При цьому, також слід зазначити, що в матеріалах справи (а.с.76) міститься надана позивачем копія платіжного доручення від 19.11.2012 № 2029.

Відповідно до даного платіжного доручення Державною виконавчою службою України було перераховано товариству з обмеженою відповідальністю "Ойл Оріон" грошові кошти в сумі 2 430 374 грн. 40 коп., як погашення боргу згідно дублікату наказу від 16.01.2012 по справі 4/598.

Дана обставина підтверджує наявність у боржника грошових коштів для здійснення розрахунків з позивачем, проте не здійснення ним цього може свідчити про ухилення відповідача від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Слід також зазначити, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти боржника повністю відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається, а отже місцевим господарським судом заяву позивача задоволено частково цілком правомірно.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізував докази в обґрунтування заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову та правомірно дійшов висновку, що застосування такого заходу до забезпечення позову як накладення арешту на кошти відповідача повністю узгоджується з принципами розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника.

З огляду на викладене, доводи апелянта про те, що місцевим господарським судом не встановлено та не наведено наявність обставин, передбачених ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, які є підставою для вжиття заходів до забезпечення позову підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Отже, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" відповідачу підлягає поверненню зайво сплачена ним сума судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 22 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ойл Оріон" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 05.11.2012 у справі № 5011-14/15384-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Ойл Оріон" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, 10-А, код ЄДРПОУ 35961207) зайво сплачену ним суму судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 22 грн. 50 коп., яка була перерахована платіжним дорученням від 20.11.2012 р. № 905. Підставою повернення судового збору є дана постанова підписана судом та скріплена печаткою суду.

4. Матеріали оскарження ухвали від 05.11.2012 по справі № 5011-14/15384-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Буравльов С.І.

Остапенко О.М.