Постанова

від 14.01.2013 по справі 5011-6/12558-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2013 р. Справа№ 5011-6/12558-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Буравльова С.І.

Остапенка О.М.

при секретарі судового засідання: Камінській Т.О.,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай»

на рішення господарського суду міста Києва

від 08.11.2012 року

у справі № 5011-6/12558-2012 (судді - Ковтун С.А.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Луцьк Фудз», Волинська область, Луцький район, c. Зміїнець,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай», м. Київ,

про стягнення 155015,04 грн., -

за участю представників:

від позивача: Кухарук Ю.Л. - представник (дов №0113/12/1 від 01.01.2013р.);

від відповідача: Гнатюк Є.М. - представник (дов. №50 від 10.09.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Луцьк Фудз» (надалі - ПАТ «Луцьк Фудз») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» (надалі - ТОВ «Продуктовий рай») 182757,86 грн., у т.ч. 180884,59 грн. заборгованості, 1561,06 грн. пені та 312,21 грн. 3% річних, мотивуючи вимоги наявністю заборгованості, зумовленої неналежним виконанням зобов'язань за генеральним договором дистрибуції №007/12ГД від 16.05.2012р.

Згідно заяви від 07.11.2012р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 155015,04 грн., у т.ч. 153141,77 грн. заборгованості, 1561,06 грн. пені та 312,21 грн. 3% річних (а.с.38).

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року по справі №5011-6/12558-2012 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 153141,77 грн. заборгованості, 1561,06 грн. пені, 312,21 грн. 3% річних та судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом норм процесуального права, а також неповне з'ясування судом обставин справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2012 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначено розгляд справи на 14.01.2013 року.

В судовому засіданні 14.01.2013р. представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Одночасно, представник скаржника заявив усне клопотання про призначення у даній справі експертизи, не зазначаючи її виду, обґрунтовуючи необхідність її проведення тим, що у видатковій накладній №2511 від 19.06.2012р. підпис від імені головного бухгалтера ТОВ «Продуктовий рай» Валько Ю. вчинено невідомою особою, а печатка якою скріплено підпис, є підробною.

Вислухавши думку представника позивача, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку, що таке задоволенню не підлягає, оскільки спір можливо розглянути за наявними у справі доказами, а крім цього дане клопотання скаржником належним чином не оформлене (письмово).

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

14.01.2013 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16.05.2012 року між публічним акціонерним товариством «Луцьк Фудз» (за текстом договору - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» (за текстом договору - дистриб'ютор) був укладений генеральний договір дистрибуції №007/12ГД (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався надати дистриб'юторові права офіційного дистриб'ютора із продажу винятково на території м. Києва та Київської області товарів під ТМ «Руна», а також інших товарів. До договору укладений протокол розбіжностей від 16.05.2012 року (а.с.9-13).

Пунктом 5.2 передбачено, що датою поставки вважається дата поставки продукції за адресою, яка вказана дистриб'ютором. При поставці продукції на умовах самовивозу - дата одержання продукції на складі продавця. Дата поставки визначається по відмітці у відповідному транспортному документі. Відвантаження продукції здійснюється лише за наявності доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей. В такому разі дистриб'ютор зобов'язується доставити оригінал доручення протягом 3-х календарних днів з моменту здійснення відвантаження.

Згідно п.5.3 договору ціни на продукцію зазначені в прайс-листах продавця в українських гривнях.

Відповідно до п.5.4 договору оплата вартості продукції провадиться дистриб'ютором платіжним дорученням шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. В платіжному документі дистриб'ютор зобов'язується вказувати номер та дату цього договору, номер та дату рахунку чи накладної на підставі якого здійснюється оплата.

Згідно умов п.5.5 договору сторони погодили умови та терміни оплати шляхом відтермінування платежу 100 відсотків, але не більше ніж на 30 календарних днів з моменту одержання товару.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що підставою для оплати є товарно-транспортні накладні, реалізаційні накладні і рахунки продавця.

Договір діє з 16.05.2012 р. по 31.12.2012 р., але в будь-якому випадку, до дня повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе обов'язків (п.16.1 договору).

Матеріали справи свідчать, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору поставки та одночасно договору купівлі-продажу.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, укладення ПАТ «Луцьк Фудз» та ТОВ «Продуктовий рай» договору №007/12ГД від 16.05.2012 року було спрямоване на отримання останнім товару та обов'язку здійснювати плату за отриманий товар.

Згідно зі статтями 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання договору відповідачу був поставлений товар на загальну суму 183656,21 грн., що підтверджується видатковими накладними №2498 від 18.06.2012 р. на суму 88925,27 грн., №2499 від 18.06.2012 р. на суму 3186,54 грн., №2511 від 19.06.2012 р. на суму 25286,76 грн., №2654 від 26.06.2012р. на суму 21155,58грн., №2922 від 10.07.2012р. на суму 43438,86грн., №2923 від 10.07.2012р. на суму 1663,20грн. та довіреностями №17 від 18.06.2012 р., №18 від 19.06.2012 р., №23 від 26.06.2012р., №27 від 10.07.2012р. (а.с.14-23).

Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання скаржника на те, що первинні документи, зокрема, видаткові накладні, не містять даних про особу, яка уповноважена на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформлені неналежним чином, а відповідно не можуть бути належними доказами по справі.

Як вбачається з матеріалів справи, підписи осіб, які зі сторони відповідача отримували товар, скріплені печаткою останнього. Доказів на підтвердження втрати або крадіжки печатки підприємства відповідача або ж будь-які матеріали службового розслідування щодо неправомірного використання печатки працівниками апелянта, судам першої та апеляційної інстанції надано не було.

Отриманий товар частково був повернутий відповідачем на суму 871,62грн., а також частково був оплачений відповідачем на суму 29642,82грн.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням зазначеного, отримання товару відповідачем на виконання договору без зауважень в розумінні статей 33, 34 ГПК України є належним доказом виконання позивачем обов'язку поставки товару, а отже породжує обов'язок відповідача оплатити його вартість.

Ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження ТОВ «Продуктовий рай» не надано доказів на підтвердження оплати зазначеного товару в повному обсязі, що свідчить про наявність заборгованості перед позивачем на суму 153141,77 грн. (183656,21 грн. - 871,62 грн. - 29642,82грн.).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача також 1561,06 грн. пені та 312,21 грн. 3% річних.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що при порушенні строків, дистриб'ютор зобов'язується виплатити на користь продавця пеню на суму заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний календарний день прострочення, впродовж всього строку позовної давності, у межах якого продавець може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Враховуючи вимоги статей 530, 611, 612, 614 ЦК України, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності у вигляді стягнення з ТОВ «Продуктовий рай» на користь ПАТ «Луцьк Фудз» 1561,06 грн. пені та 312,21 грн. 3% річних.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених вимог ПАТ «Луцьк Фудз» до ТОВ «Продуктовий рай» про стягнення 153141,77 грн. основного боргу за поставлений товар, 1561,06 грн. пені та 312,21 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

В силу частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання скаржника на порушення його права на участь у розгляді справи судом першої інстанції у зв'язку з розглядом справи без участі представника відповідача, що позбавило відповідача права на захист та надання відповідних доказів по справі, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що в матеріалах справи знаходяться ухвали суду від 14.09.2012р., 01.10.2012р. та поштові повідомлення про вручення поштових повідомлень сторонам (а.с.1-3, 35-37).

Отже, скаржник був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а отже не був позбавлений права надати свої докази та заперечення позовних вимог.

З урахуванням положень статей 69-77 ГПК України господарський спір розглядається у встановлені законодавством строки, суд не позбавлений права розглянути справу за відсутності учасників провадження за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи, а також за наявними в справі матеріалами в разі ненадання відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Продуктовий рай» на рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року у справі №5011-6/12558-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року у справі №5011-6/12558-2012 залишити без змін.

3. Матеріали справи №5011-6/12558-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Мальченко А.О.

Судді Буравльов С.І.

Остапенко О.М.