Постанова

від 02.01.2013 по справі 2а/0570/15589/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2013 р. Справа № 2а/0570/15589/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.15

Донецький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого - судді Стойки В.В.

при секретарі судового засідання Мангуш З.В.

за участю

представника позивача Ізотова О.В.,

представника відповідача Помогаєва А.В., Литвинової О.А.

розглянувши позовну заяву Комунальної медичної установи «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївки Донецької області» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування п.3, п. 4 вимоги № 25-17/73 від 28.09.2012 року,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Комунальна медична установа «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївки Донецької області», звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування п.3, п. 4 вимоги № 25-17/73 від 28.09.2012 року, мотивуючи його тим, що відповідачем було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунальної медичної установи «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївка Донецької області» за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої було складено акт № 24-17/043 від 07 вересня 2012 року. На підставі зазначеного акту Макіївською об'єднаною державною фінансовою інспекцією була сформована вимога № 25-17/73 від 28 вересня 2012 року про усунення виявлених під час ревізії порушень, яка надійшла на адресу лікарні 01 жовтня 2012 року, з приписом щодо відшкодування збитків, заподіяних установі у зв'язку з виплатою надбавки за керування санітарним транспортом п'яти водіям у сумі 9379,05 грн. та зайвою сплатою до Пенсійного фонду України Єдиного соціального внеску на заробітну плату водіїв у сумі 3405,34 грн. у порядку та розмірах відповідно до вимог діючого законодавства. Ревізорами Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції було зроблено висновок щодо безпідставного підвищення позивачем місячних ставок п'яти водіям лікарні (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) на 20% за керування спеціалізованим санітарним транспортом, з яким позивач не погоджується. Зазначає, що підставою для підвищення в Тарифікаційних списках місячних тарифних ставок водіям на 20% за керування санітарним транспортом, а також для нарахування та виплати заробітної плати водіям санітарного транспорту слугував документ державного зразку, а саме Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, яке видано 03.06.2009 року компетентним державним органом - ВРЕР м. Макіївки при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області, у якому автомобіль АЗЛК 2141 держ. № НОМЕР_1 зареєстрований як легковий санітарний (тип) з особливими відмітками - спеціалізований. При наявності діючого свідоцтва тарифікаційною комісією установи на законних підставах здійснено підвищення місячних тарифних ставок водіям за керування санітарним транспортом, а бухгалтерією, відповідно, здійснювалося нарахування та сплата заробітної плати згідно тарифікаційного списку, та нарахування та перерахування до Пенсійного фонду України Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з суми нарахованої заробітної плати. Заробітна плата (винагорода) протягом ревізійного періоду нараховувалась у грошовому виразі та виплачувалась водіям санітарного транспорту за виконану ними роботу відповідно до встановлених норм праці.

Крім того, позивач зазначає, що усі господарські операції з нарахування та виплати заробітної плати працівникам лікарні, у тому числі водіям санітарного транспорту за ревізійний період достовірно відображені в первинних бухгалтерських документах, платіжних відомостях, особистих рахунках водіїв та по даних бухгалтерського обліку, а саме заробітна плата водіям санітарного транспорту нарахована на підставі табелів обліку робочого часу виходячи з місячного фонду заробітної плати, затвердженого у тарифікаційних списках. Також, слід зазначити, що в акті ревізії відповідач не вказав жодного документу (первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансові звіти тощо), що засвідчують (підтверджують) порушення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надавши суду письмове заперечення, пояснивши, що в акті ревізії йде мова не за законність виплати заробітної плати п'яти водіям лікарні, як винагороди за відпрацьований час, а про законність та обґрунтованість підвищення тарифної ставки, лише тим водіям, які дійсно керують спеціалізованим санітарним транспортом. Звертає увагу на те, що в Наказі МОЗ України № 232 від 02.10.2000 року зазначено, що з метою визначення автомобілів, які використовуються в системі охорони здоров'я за призначенням, такими що відносяться до санітарного автомобільного транспорту та для правильної реєстрації цих транспортних засобів в органах Державної автомобільної інспекції. Таким чином, мова йде про проведення процедури визначення автомобілів, які використовуються в установах охорони здоров'я на їх відповідність вимогам Переліку спеціалізованих та спеціальних транспортних засобів, які відносяться до категорії санітарних, затвердженого цим наказом та здійснення контролю за їх правильною реєстрацією. Позивач вважає, що достатнім фактором для віднесення автомобіля до категорії санітарного спеціалізованого транспорту є те, що він використовується закладом охорони здоров'я. Це твердження суперечить самій категорії спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів, перелік яких затверджений Наказом № 232 та основною метою якого є надання медичної допомоги хворим та постраждалим під час руху. Також, слід відмітити, що при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, швидка медична допомога, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо). Проте, згідно Свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3, видане ВРЕР м. Макіївки 13.01.2001 року, автомобіль АЗЛК 2141 держ. № НОМЕР_1 за типом ТЗ (транспортного засобу) є легковий автомобіль. Таким чином, підвищення тарифної ставки п'яти водіям лікарні на 20% можливо лише за умови керування фактичним санітарним спеціалізованим транспортом, а не за наявність свідоцтва про реєстрацію та характер перевезених вантажів. На підставі вищевикладеного просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд встановив.

Позивач - Комунальна медична установа «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївки Донецької області» (ЄДРПОУ 01990967) зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 31 липня 1996 року як юридична особа.

Відповідач - Державна фінансова інспекція у Донецькій області, утворено внаслідок перетворення Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на підставі Постанов Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 765 "Про утворення територіальних органів Державної фінансової інспекції", від 20.10.2011 № 1074 "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади" та Наказу Головного контрольно-ревізійного управління України від 25.07.2011 № 192 "Про проведення реорганізації контрольно-ревізійних управлінь в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі". Відповідач діє на підставі Положення про Державну фінансову інспекцію в Донецькій області, затвердженого Головою Державною фінансовою інспекцією України 01 грудня 2011 року.

Головними завданнями державної контрольно-ревізійної служби відповідно до ст. 2 вказаного Закону, є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Державний фінансовий контроль реалізується державною контрольно-ревізійною службою через проведення державного фінансового аудита, перевірки державних закупівель та інспектування.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про контрольно-ревізійну службу в Україні" (із змінами та доповненнями) плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державної контрольно-ревізійної служби і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної контрольно-ревізійної служби не частіше одного разу на календарний рік.

Пунктом 7 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу" в Україні встановлено, що контрольно-ревізійні управління в областях мають право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів.

Відповідно до п. 6.3.2.1 плану контрольно-ревізійної Державної фінансової інспекції в Донецькій області на ІІІ квартал 2012 року була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності в Комунальній медичній установі «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївки Донецької області» за період з 01 жовтня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої було складено акт ревізії № 25-17/043 від 07 вересня 2012 року та встановлено в тому числі порушення:

- у порушення вимог п. 2.2.5.3 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 № 308/519, вимог Наказу МОЗ України №232 від 02.10.2000, п. 2.4.4 Наказу МОЗ України 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», зареєстрованого в Мінюсті України 17.10.2005 № 1209/11489, ст. 1,2,13 Закону України «Про оплату праці» № 108-95 від 24.03.1995 зайво сплаченої заробітної плати в загальній сумі 10131,32 грн. через завищення посадового окладу 2 особам, внаслідок не підтвердження кваліфікаційної категорії (752,27 грн.) та виплату надбавки за керування санітарним транспортом 5 водіям (9379,05 грн.);

- зайво сплачено до Пенсійного Фонду України єдиного соціального внеску на заробітну плату на суму 3770,00 грн.;

Позивач не погодився з викладеним в акті перевірки та надіслав заперечення від 19.09.2012 року № 762 на акт перевірки фінансово - господарської діяльності в Комунальній медичній установі «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївки Донецької області» за період з 01.10.2010 по 30.06.2012 № 24-17/043 від 07.09.2012 року.

Макіївською об'єднаною державною фінансовою інспекцією було направлено висновок на заперечення до акту від 07.09.2012 року № 25-17/043 ревізії фінансово - господарської діяльності в комунальній медичній установі «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївки Донецької області» за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року.

За наслідками ревізії 28 вересня 2012 року Макіївською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією було винесено КМУ «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївки Донецької області» вимогу № 25-17/73, відповідно до якої позивача зобов`язано усунути виявлені порушення вимог п. 2.2.5.3 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та соціального захисту населення, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 № 308/519, вимог Наказу МОЗ України №232 від 02.10.2000, п. 2.4.4 Наказу МОЗ України 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», зареєстрованого в Мінюсті України 17.10.2005 № 1209/11489, ст. 1,2,13 Закону України «Про оплату праці» № 108-95 від 24.03.1995, та зобов'язано:

- у п. 3 відшкодувати збитки, заподіяні установі у сумі 10131,32 грн. у порядку та розмірах відповідно до вимог діючого законодавства;

- у п.4 провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти у сумі 3779,00 грн.

Позивач просить суд скасувати п.3 Вимоги тільки в частині зобов'язання відшкодувати збитки заподіяної установі внаслідок виплати надбавки за керування санітарним транспортом 5 водіям в сумі 9379,05 грн. та п.4 в частині повернення зайво сплачених коштів в виді внесків до Фонду на суму 3 405,34 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ревізією встановлений факт підвищення місячних тарифних ставок п'яти водіям лікарні (ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8) за керування спеціалізованим санітарним транспортом на 20 відсотків, АЗЛК - 2141 (Москвич), держ. № НОМЕР_1, (інв. № 10510058) - має 5 посадочних місць, в тому числі місце водія, посилаючись на порушення наказу МОЗ України від 02.10.2000 № 232 «Про затвердження Переліку спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів галузі охорони здоров'я України, що відносяться до складу санітарних», п. 2.4.4 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», затвердженим спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 № 308/519.

Суд вважає таку позицію відповідача необґрунтованою з огляду на наступне.

Згідно з п. 2.4.4 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», затверджених спільним наказом міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519, водіям санітарних автомобілів місячні тарифні ставки підвищуються на 20 відсотків. Перелік автомобілів, віднесених до санітарних, затверджується Міністерством охорони здоров'я України.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 02.10.2000 року № 232 «Про затвердження Переліку спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів галузі охорони здоров'я України, що відносяться до складу (категорії) санітарних», автомобіль АЗЛК 2141 держ. № НОМЕР_1 був зареєстрований як легковий санітарний спеціалізований у ВРЕР м. Макіївки при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, яке видано 03 червня 2009 року.

При наявності діючого документу державного зразку - Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу АЗЛК 2141 держ. № НОМЕР_1 з відміткою «легковий санітарний, спеціалізований» тарифікаційною комісією установи здійснено підвищення місячних тарифних ставок водіям на 20 % за керування санітарним транспортом відповідно до п. 2.4.4 «Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоров'я України та Міністерства праці і соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519, а бухгалтерією здійснювалося нарахування та сплата заробітної плати згідно тарифікаційного списку, та нарахування та перерахування до Пенсійного фонду України Єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з суми нарахованої заробітної плати.

Заробітна плата водіям санітарного транспорту нараховувалась у грошовому виразі та виплачувалась за виконану ними роботу відповідно до встановлених норм праці.

Відповідач посилаючись на ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» вважає, що оскільки автомобіль АЗЛК 2141 держ. номер НОМЕР_1 не дообладнувався, тобто не має спеціального обладнання він не є спеціалізованим санітарним автомобілем, тому підвищення місячних тарифних ставок водіям на 20 % за керування санітарним транспортом було здійснено безпідставно.

Суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» транспортний засіб спеціалізованого призначення - транспортний засіб, який призначений для перевезення певних категорій пасажирів чи вантажів (автобус для перевезення дітей, інвалідів, пасажирів певних професій, самоскид, цистерна, сідельний тягач, фургон, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, ритуальний автомобіль тощо) та має спеціальне обладнання (таксі, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).

Отже спеціалізованим є транспортний засіб який призначений для перевезення певних категорій пасажирів або вантажив та має спеціальне обладнання, перелік та характер якого не є вичерпним.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 02.10.2000 року № 232 «Про затвердження Переліку спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів галузі охорони здоров'я України, що відносяться до складу (категорії) санітарних» затверджено Перелік спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів галузі охорони здоров'я України, що відносяться до складу (категорії) санітарних.

Згідно з затвердженим Переліком до спеціальних санітарних транспортних засобів відносяться:

- швидка допомога;

- невідкладна медична допомога;

- реанімаційний;

- оперативний медицини катастроф;

- оперативно-рятувальний надзвичайних ситуацій;

- спеціальні перевезення (трупів, анатомічних матеріалів, інші).

До спеціалізованих санітарних транспортних засобів відносяться:

- медична служба;

- пересувні пункти забору та переливання крові;

- рентгенологічні;

- асенізаційні та дезінфекційні;

- пересувні медичні лабораторії;

- аварійно-технічні служби.

Згідно з поясненнями представника позивача автомобіль АЗЛК 2141 держ. номер НОМЕР_1 використовувався у медичній службі.

На підтвердження своїх доводів суду були надані подорожні листи залучені до матеріалів справи : № 695 від 27.06.2010 року, № 697 від 28.06.2010 року, № 714 від 03.07.2010 року, № 718 від 05.07.2010 року, № 737 від 10.07.2010 року, № 739 від 11.07.2010 року, № 771 від 17.07.2010 року, № 773 від 18.07.2010 року, № 787 від 22.07.2010 року, № 795 від 24.07.2010 року, № 797 від 25.07.2010 року, № 546 від 06.03.2011 року, № 553 від 08.03.2011 року, № 556 від 09.03.2011 року, № 560 від 10.03.2011 року, № 569 від 12.03.2011 року, № 571 від 13.03.2011 року, № 581 від 16.10.2011 року, № 585 від 17.03.2011 року, № 167 від 11.09.2011 року, № 184 від 18.09.2011 року, № 778 від 12.04.2012 року, № 731 від 26.03.2012 року, № 917 від 07.06.2012 року, № 928 від 11.06.2012 року, № 934 від 12.06.2012 року, № 939 від 13.06.2012 року, № 740 від 29.03.2012 року, № 432 від 20.11.2012 року, № 438 від 22.11.2012 року.

Згідно з вищезазначеними придорожніми листами автомобіль АЗЛК 2141 держ. № НОМЕР_1 використовувався для перевезень крові, аналізів, лікарів за викликами хворих, для здійснення ЕКГ та маніпуляцій на дому, перевезень хворих до інших медичних установ для надання консультацій та т. і.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки автомобіль АЗЛК 2141 держ. номер НОМЕР_1 використовувався для перевезень, які повинні здійснюватись виключно транспортними засобами закладів охорони здоров'я, то даний автомобіль здійснював перевезення пов'язані саме з медичною службою.

При цьому суд зазначає, що відсутність спеціального обладнання на час проведення перевірки не може бути підставою для визнання того, що вищезазначений автомобіль не є санітарним спеціалізованим автомобілем, оскільки, приписами законодавства України не визначено поняття санітарного автомобіля, а також повний та обов'язковий перелік його додаткового обладнання, а також його характер (стаціонарне чи тимчасове). Враховуючи що автомобілем АЗЛК 2141 держ. номер НОМЕР_1 здійснювались перевезення крові, аналізів, а також для здійснення ЕКГ та маніпуляцій, для чого обов'язково застосовується спеціальне медичне обладнання, то таким чином, автомобіль був їм об лаштований на час здійснення перевезень.

Крім того, як вже зазначалось судом, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль АЗЛК 2141 держ. номер НОМЕР_1 зареєстрований як «легковий санітарний, спеціалізований». Зазначена державна реєстрація автомобіля не скасована та є чинною.

Також, Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 02.10.2000 року № 232 «Про затвердження Переліку спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів галузі охорони здоров'я України, що відносяться до складу (категорії) санітарних», на підставі якого була здійснена реєстрація автомобіля АЗЛК 2141 держ. номер НОМЕР_1 як «легковий санітарний, спеціалізований» є чинним.

Отже, враховуючи, що автомобіль АЗЛК 2141 держ. номер НОМЕР_1 використовувався в медичній службі для перевезень певних категорій пасажирів та вантажів, що підтверджується придорожніми листами, суд вважає, що даний автомобіль відповідає визначенню легкового санітарного спеціалізованого транспортного засобу у розумінні ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 02.10.2000 року № 232 «Про затвердження Переліку спеціальних та спеціалізованих транспортних засобів галузі охорони здоров'я України, що відносяться до складу (категорії) санітарних» .

Таким чином, п.3 та п. 4 оскаржуваної вимоги в частині висновків про недотримання вимог чинного законодавства стосовно зайво сплаченої заробітної плати в загальній сумі 9379,05 грн. та зайво сплачених до Пенсійного Фонду України єдиного соціального внеску на заробітну плату на суму 3770,00 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про протиправність дій відповідача щодо виявлення порушень, що зафіксовані в акті перевірки, суд вважає їх безпідставними та таким що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В позовній заяві та в ході судового розгляду позивачем не наведено жодної норми Закону, яку, на його думку, було порушено відповідачем в ході проведення перевірки чи складання акту перевірки.

Суд зазначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків характер для суб'єктів цих відносин.

Також суд вважає, що акт перевірки сам по собі є суб'єктивним міркуванням фахівців податкового органу, що здійснювали перевірку та зафіксували висновки останнього. Даний акт не є нормативним або ненормативним актом, який встановлює, змінює, скасовує норми права чи породжує права та обов'язки суб'єкта, якому він адресований.

Рішення суб'єкта владних повноважень у контексті положень КАСУ необхідно розуміти як нормативно-правові акти, так і правові акти індивідуальної дії. Нормативно-правові акти - рішення, дію яких поширено на невизначене або визначене загальними ознаками коло осіб і які призначені для неодноразового застосування щодо цього кола осіб. Правові акти індивідуальної дії - рішення, які є актом одноразового застосування норм права і дію яких поширено на конкретних осіб або які стосуються конкретної ситуації. За своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію. Усі рішення суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом. Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що висновки, відображені в акті перевірки, не встановлюють для відповідного суб'єкта жодних прав та обов'язків. Тому оскарження позивачем висновків, відображених в акті перевірки, шляхом визнання дій відповідача неправомірними є неналежним способом захисту порушеного права.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Комунальної медичної установи «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївки Донецької області» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування п.3, п. 4 вимоги № 25-17/73 від 28.09.2012 року підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України судові витрати підлягають частковому стягненні у сумі 16,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Комунальної медичної установи «Міська клінічна лікарня №3 м. Макіївки Донецької області» до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування п. 3, п.4 вимоги № 25-17/73 від 28.09.2012 - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати п. 3 вимоги № 25-17/73 від 28.09.2012 щодо відшкодування збитків, заподіяних у зв'язку з виплатою надбавки за керування санітарним транспортом 5 водіям у сумі 9 379,05 грн., та п.4 вимоги № 25-17/73 від 28.09.2012 щодо відшкодування збитків, заподіяних у зв'язку із зайвою сплатою до Пенсійного Фонду України єдиного соціального внеску на заробітну плату водіїв на суму 3 405,34 грн.

Врешті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 16,00 грн.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 02 січня 2013 у присутності представників сторін.

Повний текст постанови виготовлений 04 січня 2013 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Стойка В. В.