Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а/0570/10136/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/10136/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год.20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мозгової Н.А.

при секретарі Проніні Д.С.

за участю

представника позивача не з'явився

представників відповідача Молчанова Н.К., Савро А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П. Гарантія» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000052330 від 24.07.2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Н.П. Гарантія», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 000052330 від 24.07.2012 року.

21.11.2012року представником позивача надані уточнення до позовних вимог, в яких просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000052330 від 24.07.2012 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що усна угода відповідно до рахунку від 25.12.2009року, яка укладена між позивачем та ТОВ "Лазуріттрейд", має ознаки нікчемності.

Позивач зазначає, що ним було укладено усну угоду поставки з ТОВ " Лазуріттрейд ", відповідно до якої підприємством придбано товар (запчастини для ексковатора - вантажника АТЕК -999Е, державний номерний знак Т8688 ДЦ). Дана угода не суперечить законодавству, публічний порядок не порушує та спрямована на настання правових наслідків, які передбачені договором, що в свою чергу свідчить про не порушення позивачем норм ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Тому позивач зауважує, що суму податкового зобов'язання з урахуванням фінансових санкцій з податку на додану вартість в розмірі 6627,50грн. за грудень 2009року податковим органом визначена не правомірно.

Відповідач, Макіївська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області Державної податкової служби, надав заперечення на адміністративний позов, в судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

актом ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 24.04.2012року за №382/22-2/36253553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лазуріттрейд" з питань підтвердження фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТК «Віртус» встановлено, що зустрічну звірку не можливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Лазуріттрейд" 26.05.2010року знято з обліку на підставі ухвали Господарського суду Донецької області за справою про банкрутство №5/40б від 19.04.2010року.

Крім того, працівниками прокуратури Ленінського району м. Донецька відібрані свідчення директора ТОВ «Лазуріттрейд» - Чубарова Р.Р.(з момента реєстрації по лютий 2010року) та директора ТОВ «Лазуріттрейд» - Демочки С.С. (з лютого 2010року до моменту ліквідації), відповідно до яких свідки зазначили, що були оформлені на посаді директорів ТОВ "Лазуріттрейд" за грошову винагороду, ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювали.

Таким чином, ТОВ «Лазуріттрейд» не проводило товарні операції, а лише здійснювало документальне оформлення безтоварних операцій.

Оскільки взаємовідносини позивача та ТОВ «Лазуріттрейд» за період грудень 2009року є нікчемними, податковий кредит з податку на додану вартість, який сформований позивачем за вказаними взаємовідносинами не є компенсацією за фактично придбані товари, які використовуються у господарській діяльності підприємства.

На підставі викладеного, позивачем не правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по придбанню товару (запчастини для ексковатора - вантажника АТЕК -999Е, державний номерний знак Т8688 ДЦ) на підставі усної угоди з ТОВ «Лазуріттрейд».

Представник позивача у судовому засіданні не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Н.П. Гарантія» (ЄДРПОУ 35833626, 86130, Донецька область, м. Макіївка, вул. Токарна, буд.84) зареєстрований 02.04.2008 року Виконавчим комітетом Макіївської міської ради, перебуває на податковому обліку у Макіївській об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби з 03.04.2008року.

Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби з 18.06.2012р. по 22.06.2012року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П. Гарантія» за період з 01.12.2009року по 31.12.2009року. За результатами перевірки складено акт від 03.07.2012р. за №2342/22-4/35833626, яким встановлені порушення ч.1,4,5 ст.203, ч.2 ст.207, п.1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за грудень 2009року на суму 5301,66грн. при придбанні товару у ТОВ «Лазуріттрейд» у зв'язку з вчиненням правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків.

11.07.2012року позивачем були надані до податкового органу заперечення за №1/ж на акт перевірки від 03.07.2012р. за №2342/22-4/35833626, в яких він зазначив, що висновки податкового органу щодо неправомірного віднесення підприємством по взаємовідносинах з ТОВ «Лазуріттрейд» до складу податкового кредиту за грудень 2009року суми ПДВ у розмірі 5301,66грн. є необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству.

Листом від 19.07.2012року за №9871/10/22-4 податковим органом було зазначено, що висновок щодо встановлених під час перевірки порушень податкового законодавства залишається без змін.

24.07.2012року позивачем наданий до податкового органу лист за №2/ж, в якому підприємство просить прийняти до уваги надані до заперечень за №1/ж від 11.07.2012року документи та не приймати рішення за результатами проведеної перевірки.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052330 від 24.07.2012 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5302,00грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 1325,50грн.

В акті перевірки позивача від 03.07.2012р. за №2342/22-4/35833626 відповідач посилається на акт ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 24.04.2012року за №382/22-2/36253553 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лазуріттрейд" з питань підтвердження фінансово-господарських операцій з ТОВ «ТК «Віртус», яким встановлено, що зустрічну звірку не можливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "Лазуріттрейд" 26.05.2010року знято з обліку на підставі ухвали Господарського суду Донецької області за справою про банкрутство №5/40б від 19.04.2010року.

Судом встановлено, що позивачем було укладено усну угоду поставки з ТОВ "Лазуріттрейд ", відповідно до умов якого постачальник (ТОВ «Лазуріттрейд») зобов'язується поставити товар (запчастини для ексковатора - вантажника АТЕК -999Е, державний номер Т8688 ДЦ), а покупець (ТОВ «Н.П. Гарантія») прийняти його та оплатити.

Виконання зазначеної угоди підтверджується наступними первинними документами: податковою накладною від 25.12.2009року за №101501 на суму 31809,98грн., в тому числі ПДВ 5301,66грн., видатковою накладною від 25.12.2009року б/н на суму 31809,98грн., в тому числі ПДВ 5301,66грн.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що розрахунки між сторонами здійснювались у безготівковій формі на підставі платіжного доручення №18 від 13.01.2010року на суму 31809,98грн., в тому числі ПДВ 5301,66грн.

Крім того, судом встановлено, що транспортування товару відбувалось автомобільним транспортом покупця, що підтверджується договором №1/гп про компенсацію за використання автомобілю у службових цілях від 01.02.2009року, укладеного між позивачем та працівником ТОВ «Н.П. Гарантія» - Місяць М.П., за умовами якого, працівник використовує власний автомобіль в господарсько-виробничих (службових) цілях підприємства, а підприємство здійснює працівнику компенсацію за використання автомобілю марки Фольцваген Пассат, державний номерний знак АН5194АТ, 2001року випуску у службових цілях.

Судом ухвалою від 19.09.2012року було витребувано у ЗАТ «Атек» відомості щодо розмірів та ваги запасних частин екскаватора «АТЕК» 999Е-1, 2005року випуску, на виконання якої підприємство листом від 31.10.2012року за №109 зазначило розміри та вагу запасних частин екскаватора «АТЕК» 999Е-1, які були придбані позивачем у ТОВ "Лазуріттрейд" (арк.с.187).

З урахуванням розмірів та ваги запасних частин екскаватора «АТЕК» 999Е-1, 2005року випуску, суд дійшов висновку про те, що позивач мав можливість транспортним засобом марки Фольцваген Пассат, державний номерний знак АН5194АТ, 2001року випуску здійснити перевезення придбаного у ТОВ "Лазуріттрейд" товару (запасні частини екскаватора) шляхом самовивезення.

В підтвердження реальності правочину, укладеного з ТОВ "Лазуріттрейд", позивач надав первинні документи, які свідчать про придбання ним екскаватора - навантажувача АТЕК 999Е-1 у ТОВ «Евробуд», а саме: договір купівлі-продажу за №10/06-09 від 10.07.2009року, акт прийому-передання від 25.06.2009року екскаватора - навантажувача АТЕК 999Е-1, 2005року випуску, двигатель №364904, расходну накладну від 10.06.2009року, рахунок-фактуру від 10.06.2009року (арк.с.58-61).

Стосовно висновків податкового органу щодо нікчемності правочину з посиланням на відібрані Прокуратурою Ленінського району м. Донецька свідчення директора ТОВ «Лазуріттрейд» - Чубарова Р.Р.(з момента реєстрації по лютий 2010року) та директора ТОВ «Лазуріттрейд» - Демочки С.С. (з лютого 2010року до моменту ліквідації), відповідно до яких свідки зазначили, що були оформлені на посади директорів ТОВ "Лазуріттрейд" за грошову винагороду та ніякої фінансово-господарської діяльності не здійснювали, суд зазначає наступне:

на запит суду (лист від 22.11.2012року) Прокуратурою Ленінського району м. Донецька надано лист від 29.11.2012року, в якому зазначено, що кримінальної справи за фактом «Фіктивне підприємництво» за ст. 205 Кримінального кодексу України відносно посадових осіб ТОВ «Лазуріттрейд» не порушувалось.

Відповідно до ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

З урахуванням вищезазначеного, суд не приймає в якості належного доказу по справі пояснення свідків, оскільки з урахуванням норм ст.62 Конституції України вина посадових осіб ТОВ «Лазуріттрейд» щодо здійснення ними фіктивного підприємництва судом не доведена.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача в акті перевірки позивача щодо зняття ТОВ "Лазуріттрейд" 26.05.2010року з обліку, оскільки правовідносини між позивачем та ТОВ "Лазуріттрейд" відбувались у 2009року, тобто ще в період, коли ТОВ "Лазуріттрейд" було платником податку на додану вартість та на підставі норм діючого законодавства мало право виписувати податкові накладні.

Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ «Лазуріттрейд» правочину.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що був чинний на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", що був чинний на момент виникнення спірних відносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно норм діючого податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Лазуріттрейд» зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується виданим податковим органом свідоцтвом платника податку на додану вартість, яке в період грудень 2009року не анульоване та є дійсним на момент укладення правочину.

Судом встановлено, що у позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями.

Дані податкові накладні оформлені належним чином згідно вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Даний факт не оспорюється сторонами та не спростовується в ході розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, суд вважає податкове повідомлення - рішення щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5302,00грн. та застосування фінансових санкцій в розмірі 1325,50грн. необґрунтованим.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірного податкового повідомлення - рішення не доведена, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П. Гарантія» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000052330 від 24.07.2012 року задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби № 0000052330 від 24.07.2012 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6627,50грн., у тому числі за основним платежем 5302,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1325,50грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Н.П. Гарантія» (ЄДРПОУ 35833626, 86130, Донецька область, м. Макіївка, вул. Токарна, буд.84) судовий збір в сумі 110 (сто десять) грн.20 коп.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25.12.2012 року. Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України складений 29.12.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Мозговая Н. А.