Рішення

від 15.01.2013 по справі 18/2133/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2013 р. Справа №18/2133/12

за позовом ОСОБА_1, АДРЕСА_3

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД", майдан Незалежності, 7, м. Полтава, Полтавська область,36003

треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2, 38500, АДРЕСА_1;

2) ОСОБА_3, 38700, АДРЕСА_4.

про визнання недійсними рішення загальних зборів від 25.07.2011 року

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_4 дор. №226 від 27.03.2012 р.

від відповідача: Мошак О.М. дор. б/н від 04.01.2013 р.

від третьої особи №1: не з'явився

від третьої особи №2: не з'явився

В судовому засіданні 15.01.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД" від 25.07.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на відсутність кворуму при проведенні спірних зборів та з інших мотивів, наведених у позові та запереченнях на відзив від 15.01.2013 року.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з обґрунтувань, наведених у відзиві, зокрема, посилаючись на рішення Октябрського районного суду від 22.09.2010 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 07.12.2010 року, рішення господарського суду Полтавської області у справі №18/3627/11, залишене без змін постановою ВГСУ від 28.05.2012 року.

Третя особа №1 (ОСОБА_2) в судове засідання не з'явилась, ухвали суду, які направлялись третій особі №1 за адресою: АДРЕСА_2, 38500, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Третя особа 2 (ОСОБА_3) письмових пояснень стосовно предмету спору не надав, правом на участь в судовому засіданні не скористався, про розгляд справи повідомлений належним чином (поштові повідомлення про вручення ухвал в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та

оцінивши подані сторонами докази, суд встановив :

Згідно установчого договору і Статуту, зареєстрованого розпорядженням виконкому Полтавської міської Ради № 663-р від 18 серпня 2000 p., співзасновниками товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус Лтд" були ОСОБА_1 є з часткою в 49,48%, ОСОБА_3 з часткою у статутному фонді 49,8 % та ОСОБА_2 з часткою у статутному фонді 0,72% ( статут в мат. справи, арк. справи 8-18).

Як свідчать матеріали справи, 25 липня 2011 року відбулися загальні збори засновників Товариства.

До порядку денного зборів входили такі питання:

1. Про обрання голови та секретаря загальних зборів Товариства.

2. Про зміни в складі засновників Товариства.

3. Про розподіл частки статутного фонду Товариства в розмірі 49,48 % між засновниками Товариства.

4. Затвердження Статуту Товариства в новій редакції та проведення його державної реєстрації.

5. Про обрання Директора Товариства.

ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що на збори позивач, як засновник товариства, що володіє часткою в статутному фонді товариства в розмірі 49,48 %, запрошений не був та відповідно не був присутнім, хоча на них вирішувалися питання, зокрема, щодо виключення ОСОБА_1 зі складу учасників Товариства.

Доказом відсутності кворуму на зборах, на думку позивача, є реєстр присутніх на загальних зборах учасників (засновників) Товариства від 25.07.2011 року, який підписано ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Позивач з посиланням на ст. ст. 98, 116 Цивільного кодексу України, ст. ст. 59-61 Закону України "Про господарські товариства", п.п. 17, 18, 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.08 р. № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», п.п. 2.4., 2.11. рекомендацій Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства в розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» просить суд визнати недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД від 25.07.2011 року.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Корпоративними правами, згідно ст. 167 Господарського кодексу України, є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

У відповідності до ст. 88 Господарського кодексу України, ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України від 19.09.1991 р. № 1576-XII "Про господарські товариства" (із змінами та доповненнями) учасник господарського товариства має право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства (ст. 89 Господарського кодексу України). Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в

установчих документах товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом (ст. 140 Цивільного кодексу України). Статут товариства з обмеженою відповідальністю містить відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень (ст. 143 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 145 Цивільного кодексу України, вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, створення та відкликання виконавчого органу товариства, визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, виключення учасника із товариства, прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу. Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.

Згідно зі ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі.

Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю передбачений положеннями ст. 60 Закону України "Про господарські товариства", у відповідності до якої загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

Як роз'яснив Пленум Верховний Суд України у п. 17 - п. 19, п. 21 Постанови від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При вирішенні питання про визнання недійсними рішення загальних зборів слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону про господарські товариства. Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22.09.2010 р. по справі № 2-10481/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07.12.2010 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 12.09.2011 року по справі № 22ц-14393/2010 p., стягнуто з ТОВ "Крокус ЛТД" на користь ОСОБА_3 вартість частини майна ТОВ "Крокус ЛТД" пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному капіталі товариства в розмірі 49,48%, вартість якої відповідно до звіту про оцінку корпоративних прав ТОВ "Крокус ЛТД" становить 1088 (одна тисяча вісімдесят вісім) грн. 56 коп. без врахування податку на додану вартість 20%. ( арк. справи 54-61).

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору ( ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного кодексу України звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

Звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві (ч. 2 цієї статті).

Також судом досліджено рішення господарського суду від 10.02.2012 р. у справі №18/3627/11 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Пума Україна" та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД", вул. Незалежності, 7,м. Полтава, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6; 2. Приватне підприємство Полтавське бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор", пров. Піонерський, 4, м. Полтава,36000 ( арк. справи 62-67). Дане рішення залишено без змін постановою ВГСУ від 28.05.2012 року ( арк. справи 68 -71).

У рішенні суду у справі № 18/3627/11 встановлено, що з огляду на вимоги ч. 1 ст. 149 Цивільного кодексу України позивач - ОСОБА_1 припинив свою участь у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД" з 07.12.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Сторонами процесу у цій справі, факти, викладені у судовому рішенні у справі № 18/3627/11 та у справі № 22ц-14393/2010 у загальному порядку не спростовані, а норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у справі № 18/3627/11 та у справі № 22ц-14393/2010.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд вважає безсумнівними встановлені рішенням господарського суду у справі № 18/3627/11 факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів та є такими, які не потребують додаткового доведення зазначених обставин та фактів, як і факти встановлені у справі № 22ц-14393/2010 ( з огляду на положення ч. 4 ст. 35 ГПК України).

Таким чином, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 149 Цивільного кодексу України, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22.09.2010 р. по справі № 2-10481/10, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 07.12.2010 р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 12.09.2011 року по справі № 22ц-14393/2010, рішенні суду у справі № 18/3627/11 позивач - ОСОБА_1 припинив свою участь у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД" 07.12.2010 р.

При вирішенні господарського спору суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом суб'єктивного права або законного інтересу на захист якого подано позов, а також з'ясувати про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання (п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Отже, необхідною умовою для звернення до суду із відповідним позовом є порушення прав та охоронюваних законом інтересів особи позивача у справі.

У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом".

Приписами п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" встановлено, що суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення,що оскаржується.

Враховуючи те, що позивач 07.12.2010 р. втратив право власності на частку у статутному фонді товариства, а отже не був учасником товариства на момент проведення спірних зборів ( 25.07.2011 року), то права позивача не можуть бути визнані порушеними

оспорюваним рішенням загальних зборів.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Твердження позивача про віднесення питання про виключення учасника з товариства до компетенції загальних зборів, а не рішення суду, до уваги не приймаються, оскільки в даному випадку позивача не було виключено з числа учасників товариства загальними зборами - позивач втратив свою частку внаслідок застосування ст. 149 ЦК України, яка не передбачає необхідності проведення загальних зборів з даного приводу. При цьому позивач довільно, на свій розсуд тлумачить положення чинного законодавства.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2012 року у справі № 2а-1670/1340/12 ( арк. справи 84-87), як такі, що не узгоджуються з приписами ст. 35 ГПК України. Крім того, вирішення корпоративних спорів віднесено до компетенції господарських судів України, а справа № 2а-1670/1340/12 стосувалась дій Управління з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, як наслідок - задоволені бути не можуть.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,35,43,49,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД" про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус ЛТД" від 25.07.2011 року.

Повне рішення складено 17.01.2013 року

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією