Постанова

від 14.01.2013 по справі 5019/1620/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"14" січня 2013 р. Справа №5019/1620/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Маціщук А.В.

суддя Олексюк Г.Є

за участю представників сторін:

від позивача: Овчінніков С.О.;

від відповідача: Долбієв О.В..

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер"

на рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.12 р.

у справі № 5019/1620/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор"

про стягнення в сумі 199 837 грн. 66 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.12.2012р. у справі №5019/1620/12 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" про стягнення в сумі 199 837 грн. 66 коп. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" заборгованість за поставлений товар в розмірі 7600 грн., 80,58 грн. трьох відсотків річних та витрати на оплату судового збору в розмірі 150,28 грн.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи вищезазначене рішення, місцевим судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайгер" замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" лак 112 EPRB (далі - товар) у кількості 100 кг., на загальну вартість 36000 грн., що стверджується рахунком-фактурою №СФ-0000025 від 17.05.2012 року. Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайгер" згідно платіжного доручення №439 від 18.05.2012 року сплачено за товар разом з ПДВ кошти в розмірі 36000 грн..

25.05.2012 року ТОВ "Майстер Глас Декор" на підставі видаткової накладної №РН-0000430 від 25.05.2012 року отримало від ТОВ "Тайгер" фарбу TPG 1 у кількості 0,150 кг., та фарбу V38889-64-64 у кількості 0,300 кг., на загальну суму 8299,21 грн., проте відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 699 грн. 21 коп..

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару: лаку 112 EPRB у кількості 100 кг., та просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 36000 грн., а також стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар (фарбу TPG 1 у кількості 0,150 кг., та фарбу V38889-64-64 у кількості 0,300 кг.) в сумі 7600 грн..

Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення 36000 грн. суми попередньої оплати за товар - лак 112EPRB, місцевий суд виходив з того, що сторонами не було узгоджено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару за рахунком-фактурою №СФ-0000025 від 17.05.2012 року. З огляду на вимоги чинного законодавства та дії сторін, суд дійшов висновку, що у позивача існує право вимагати у відповідача виконання майнового зобов'язання щодо поставки оплаченого товару, і лише у випадку невиконання відповідачем цієї вимоги у семиденний строк від дня її пред'явлення, у позивача виникне право вимагати повернення попередньої оплати. Так як, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою виконання обов'язку щодо поставки товару на суму попередньої оплати в розмірі 36000 грн., суд відмовив у задоволенні вказаної позовної вимоги.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків завданих неналежним виконанням останнім зобов`язання по поставці товару на суму 36000 грн. у вигляді штрафних санкцій за невиконання умов договору №530/3 від 15.05.2012 року, укладеного між позивачем та ПП Атакуловим Ю.Т., в розмірі 79282,19 грн. та упущеної вигоди в вигляді неодержаного прибутку в розмірі 71993 грн., місцевий суд врахував, що позивачем не доведено суду факту неналежного виконання зобов'язання по поставці товару на суму 36000 грн., наявність у діях відповідача протиправної поведінки та його вини у завданих збитках, на підставі наведеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за поставлений товар в розмірі 7600 грн., врахував норми ч.1 ст.692 ЦК України та дійшов висновку, що строк оплати товару отриманого відповідачем за накладною №РН-0000430 від 25.05.2012р. настав, а отже сума в розмірі 7600 грн. підлягає до стягнення з останнього на користь позивача.

Разом з тим, позивачем на суму заборгованості в розмірі 7600 грн. за період з 25.05.2012 року по 30.09.2012 року нараховано 3 % річних в розмірі 80,58 грн.. Суд перевіривши поданий позивачем розрахунок річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, визнав його вірним та задоволив вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Місцевий суд, відмовляючи в задоволенні вимоги позивача про стягнення 4680 грн. пені за прострочення повернення оплати за непоставлений товар та 201 грн. 89 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання, дослідив матеріали справи та встановив, що останні не містять доказів укладення між сторонами правочинів щодо забезпечення виконання зобов`язання в письмовій формі, а тому відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, з огляду на вказане вище місцевий суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер".

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайгер" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Рівненської області у справі №5019/1620/12 від 05.12.2012р. в частині незадоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" (Позивача) щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" суми оплати за непоставлений товар (лак 112 ЕРКВ), суми збитків (штрафні санкції), суму неодержаного прибутку (упущена вигода) та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" в повному обсязі та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" суму оплати за непоставлений товар (лак 112 ЕРКВ) - 36000 грн. , суму пені за прострочення - 4680 грн., суму збитків (штрафні санкції) - 79282 грн. 19 коп., суму неодержаного прибутку - 71993 грн. , судові витрати - 3996 грн. 75 коп..

В апеляційній скарзі скаржник посилається на ту обставину, що суд вирішуючи спір прийняв рішення в якому має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує, що представником позивача були надані усні пояснення, а також письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи, в яких було зазначено про те, що позивачем пред'являлись вимоги відповідачу у розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а отже, на думку скаржника, обов'язок відповідача щодо поставки товару і строк поставки сторонами був визначений, що підтверджується податковою накладною від 18.05.2012 року №20. Здійснює посилання на пункт 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, згідно якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок, як попередня оплата. Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На думку скаржника, вищевикладені обставини свідчать про те, що позивачем пред'являлися вимоги у розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та на підтвердження отримання вимог відповідачем, є надання ним податкової накладної від 18.05.2012 року №20, якою останній підтвердив отримання коштів та взятих на себе зобов'язань щодо поставки товару.

Таким чином, враховуючи вищенаведені аргументи на підтвердження своєї позиції, скаржник вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог скарги, вказавши, що господарський суд Рівненської області при винесенні рішення правомірно застосував норми матеріального та процесуального права, повністю з`ясувавши обставини та дослідивши докази у справі постановив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить рішення від 05.12.2012р. у справі №5019/1620/12 залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Також, відповідач звертає увагу суду на той факт, що місцевий суд правомірно відмовив в задоволенні позовної вимоги про стягнення 36000 грн. суми попередньої оплати за товар, так як, відповідно до норм ст.530 ЦК України, жодної вимоги про поставку товару від позивача, зареєстровану в законному порядку, на юридичну адресу відповідача не надходило, документів, які б підтверджували протилежне не містяться в матеріалах справи, а отже така позовна вимога з боку позивача є передчасною. Разом з тим, доводить до відома, що податкова накладна від 18.05.2012 року №20 на яку посилається скаржник, ніяким чином не може розцінюватися як вимога про виконання обов`язку, оскільки дана накладна, в розумінні норм закріплених в Податковому кодексі України, слугує підставою для надання податкового кредиту платнику ПДВ.

14 січня 2013 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник скаржника ТзОВ "Тайгер" Овчінніков С.О. підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважає, що судом першої інстанції при винесенні даного рішення було неповно з`ясовано обставини справи, що в свою чергу призвело до прийняття незаконного рішення. У зв'язку із зазначеним, рахує, що рішенням господарського суду Рівненської області від 05 грудня 2012 року у справі №5019/1620/12 слід частково скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" Долбієв О.В. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.12р. у справі №5019/1620/12 є цілком законним та обґрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 17.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайгер" замовило у Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" лак 112 EPRB (далі - товар) у кількості 100 кг., на загальну вартість 36000 грн, що стверджується рахунком-фактурою №СФ-0000025 від 17.05.2012 року. Товариством з обмеженою відповідальністю "Тайгер" згідно платіжного доручення №439 від 18.05.2012 року сплачено за товар разом з ПДВ кошти в розмірі 36000 грн. (а.с.13, 14).

25.05.2012 року ТОВ "Майстер Глас Декор" на підставі видаткової накладної №РН-0000430 від 25.05.2012 року отримало від ТОВ "Тайгер" фарбу TPG 1 у кількості 0,150 кг., та фарбу V38889-64-64 у кількості 0,300 кг., на загальну суму 8299,21 грн., проте відповідач за отриманий товар розрахувався частково в сумі 699 грн. 21 коп. (а.с.16).

Позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару: лаку 112 EPRB у кількості 100 кг., та просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 30000 грн., а також стягнути з відповідача суму заборгованості за поставлений товар (фарбу TPG 1 у кількості 0,150 кг., та фарбу V38889-64-64 у кількості 0,300 кг.) в розмірі 7600 грн..

Аналізуючи встановлені обставини справи та вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції враховує наступні норми чинного законодавства.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України. господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.2 ст.205 ЦК України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 641 ЦК України встановлено, що пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Згідно ч.2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Vатеріалами справи підтверджується, що ТОВ "Майстер Глас Декор" виставлено ТОВ "Тайгер" рахунок-фактуру №СФ-0000025 від 17.05.2012 року, а позивачем, в свою чергу, перераховано відповідачу 36000 грн. в якості попередньої оплати за товар - лак 112EPRB, як зазначено у графі платіжного доручення "призначення платежу".

З аналізу даних обставин вбачається, що такі дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі - продажу.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що строк виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки попередньо оплаченого товару за рахунком-фактурою №СФ-0000025 від 17.05.2012 року сторонами встановлений не був.

В розумінні ч.2 ст.693 ЦК України, відповідача можна вважати таким, що прострочив лише у тому разі, якщо він не виконав зобов'язання з поставки товару за вимогою позивача, що у свою чергу, надасть останньому право вимагати повернення попередньої оплати.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з вимогою про виконання обов'язку щодо поставки товару на суму попередньої оплати в розмірі 36000 грн., що зі свого боку позбавляє ТОВ "Тайгер" права вимагати у ТОВ "Майстер Глас Декор" повернення суми попередньої оплати, оскільки відповідач, відповідно до вимог чинного законодавства, не прострочив виконання зобов`язання по поставці товару, так як строк його виконання не настав, оскільки не був встановлений сторонами.

З врахуванням наведеного, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовна вимога ТОВ "Тайгер" про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар (лак 112EPRB) є передчасною, а отже, висновок місцевого суду щодо відмови в задоволенні вказаної вимоги є вірним та відповідає нормам чинного законодавства.

Твердження скаржника на рахунок того, що відповідно до ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається покупцю виключно на його вимогу, а так як відповідач надав позивачу податкову накладну від 18.05.2012р. №20, то це нібито, на думку скаржника, підтверджує факт пред`явлення вимоги щодо поставки товару в розумінні ст.530 ЦК України, не приймається апеляційним господарським судом до уваги, оскільки відповідно до абз.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виписка податкової накладної не може вважатися вимогою про виконання господарського зобов`язання в сенсі ст.201 ПК України, оскільки в цій статті вказано про вимогу видачі саме податкової накладної.

Щодо позовної вимоги ТОВ "Тайгер" про стягнення з ТОВ "Майстер Глас Декор" збитків у вигляді штрафних санкцій за невиконання умов договору №530/3 від 15.05.2012 року, укладеного між позивачем та ПП Атакуловим Ю.Т., в розмірі 79282,19 грн. та упущеної вигоди в вигляді неодержаного прибутку в розмірі 71993,00 грн., завданих неналежним виконанням відповідачем зобов'язання по поставці товару на суму 36000 грн., судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 22 Цивільного кодексу передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода)

В силу вимог цивільного законодавства для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; шкідливий результат такої поведінки (збитків); причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

Так, як колегією суддів апеляційної інстанції, в діях відповідача не виявлено ознак протиправної поведінки та наявності вини останнього у заподіянні завданих збитків позивачу, а сам факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару на суму 36000 грн. не доведений позивачем, то з врахуванням вказаного вище суд апеляційної інстанції цілком згідний з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з ТОВ "Майстер Глас Декор" збитків в розмірі 151275,19 грн..

На рахунок позовної вимоги ТОВ "Тайгер" про стягнення з відповідача суми заборгованості за отриманий товар (фарбу TPG 1 у кількості 0,150 кг., та фарбу V38889-64-64 у кількості 0,300 кг.) на загальну суму 7600 грн. за видатковою накладною №РН-0000430 від 25.05.2012 року колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В інформаційному листі ВГСУ від 17.07.2012р. N01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" зазначено: "Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (Постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 року №5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Оскільки ТОВ "Майстер Глас Декор" отримало від позивача товар за видатковою накладною №РН-0000430 від 25.05.2012р., то з врахуванням положень закріплених в ч.1 ст.692 ЦК України, колегія суддів вважає, що строк оплати відповідачем отриманого товару (фарби TPG 1 у кількості 0,150 кг., та фарби V38889-64-64 у кількості 0,300 кг.) настав з моменту отримання його останнім, а отже, відповідно й висновок суду першої інстанції з приводу задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 7600 грн. є вірним.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку 3% річних, поданого позивачем, судовою колегією встановлено, що ТОВ "Тайгер" на суму заборгованості в розмірі 7600 грн. за період з 25.05.2012 року по 30.09.2012 року нараховано 3 % річних в розмірі 80,58 грн. (а.с.11).

Перевіривши розрахунок 3% річних колегія суддів дійшла висновку, що позивач, відповідно до вимог чинного законодавства, правомірно нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 80,58 грн. за порушення грошового зобов`язання за період з 25.05.2012 року по 30.09.2012 року.

Згідно з положеннями ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що останні не містять доказів укладення між сторонами правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі, а отже, колегія суддів вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення 4680 грн. пені за прострочення повернення оплати за непоставлений товар та 201 грн. 89 коп. пені за прострочення грошового зобов'язання є правомірним.

Посилання позивача, як на підставу нарахування пені в сумі 4680 грн. на ст.231 ГК України є необгрунтованим, оскільки в силу вимог ч.2 ст.231 ГК України, застосування штрафних санкцій можливо лише у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

З статуту ТзОВ "Тайгер" та матеріалів справи вбачається, що позивач не належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, тому відсутні підстави для застосування ч.2 ст.231 ГК України.

Підсумовуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, отже підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, а тому останнє слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012р. у справі №5019/1620/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" - без задоволення.

2. Справу №5019/1620/12 надіслати господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є