Постанова

від 04.06.2013 по справі 5019/1620/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2013 року Справа № 5019/1620/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Кочерової Н.О.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14 січня 2013 року

у справі № 5019/1620/12

господарського суду Рівненської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор"

про стягнення 199837,66 грн.

за участю представників

позивача - Ласкавий В.В.

відповідача - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Тайгер" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" з позовом про стягнення 36000,00 грн. суми оплати за непоставлений товар (лак EPRV), 4680,00 пені за прострочення поставки товару, заборгованості за поставлений товар (фарбу TPG 1 у кількості 0,150 кг. та фарбу V38889-64-64 у кількоті 0,300 кг.), яка складає 7600,00 грн., 201,89 грн. пені за прострочення грошового зобов'язання та три відсотки річних у сумі 80,58 грн. Крім того, позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" збитки у розмірі 79282,19 грн. та 71993,00 грн. неодержаного прибутку.

В обґрунтування зазначених вимог позивач зазначив наступне.

З січня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Тайгер" та товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" тривають господарські відносини, які здійснюються шляхом поставки необхідного товару між сторонами, що оформлюються рахунками-фактурами для оплати товару.

17 травня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" виставлено позивачу рахунок-фактуру №СФ-0000025 на оплату Лаку 112EPRB у кількості 100,00 кг. на загальну суму 36000,00 грн. з урахуванням ПДВ. Позивач зазначений рахунок оплатив згідно платіжного доручення №439 від 18.05.2012р.

25.05.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" на підставі видаткової накладної №РН-0000430 від 25.05.2012 р. отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" фарбу TPG 1 у кількості 0,150 кг., та фарбу V38889-64-64 у кількості 0,300 кг., на загальну суму 8299,21 грн., проте відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 699,21 грн.

Станом на момент звернення до суду відповідач не виконав своїх зобов'язань з поставки товару позивачу згідно оплаченого останнім рахунку-фактури №СФ-0000025 та не здійснив оплату отриманого товару на підставі видаткової накладної №РН-0000430 від 25.05.2012 р., що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Крім того, позивач також зазначає, що протиправні дії відповідача щодо невиконання зобов'язання поставити товар (лак 112EPRB) стали наслідком виникнення у нього збитків. Так, 15.05.2012р. позивачем та Фізичною особою-підприємцем Атакуловим Ю.Т. укладено договір №530/3 щодо виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Тайгер" робіт з декорування скловиробів. Відповідно до зазначеного договору та специфікації позивач зобов'язався виконати роботу з декорування скловиробів (пляшки) у кількості 50000 штук. Виконання декорування однієї пляшки згідно специфікації складає 5,20 грн. Таким чином, ціна даного договору склала 260000,00 грн. Для виконання саме цих робіт позивач і замовив лак 112 EPRV. Проте відповідачем не було поставлено спірний лак, а позивач згідно п.6.3. договору №530/3 від 15.05.2012р. сплатив замовнику - Фізичній особі-підприємцю Атакулову Ю.Т. пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої пляшки за кожний день прострочення, що склала 1282,19 грн., а також передбачений договором штраф у розмірі 30% від вартості несвоєчасно поставленої продукції за прострочення поставки понад 10 календарних днів у сумі 78000,00 грн. Таким чином, дії відповідача призвели до виникнення збитків у позивача розміром 79282,19 грн., розірвання договору №530/3 від 15.05.2012р. та, як наслідок, виникнення у позивача неодержаного прибутку у розмірі 71993,67 грн.

Керуючись статтями 15,16,22,525,538,610,612,625 Цивільного кодексу України та статтями 173,193,224,225,231 Господарського кодексу України позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05 грудня 2012 року (суддя Мамченко Ю.А.) у справі №5019/1620/12, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14 січня 2013 року (судді: Петухов М.Г., Маціщук А.В., Олексюк Г.Є.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" до товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" про стягнення в сумі 19983766 грн. задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" заборгованість за поставлений товар у розмірі 7600 грн., 80,58 грн. - три відсотки річних та витрати на оплату судового збору у розмірі 150,28 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення 36000 грн. суми оплати за товар - лак 112EPRB, суди зазначили, що сторонами не було узгоджено строк виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки попередньо оплаченого товару за рахунком-фактурою №СФ-0000025 від 17.05.2012 р., а відтак, дійшли висновку, що у позивача є право вимагати у відповідача виконання майнового зобов'язання щодо поставки товару, і лише у випадку невиконання відповідачем цієї вимоги у семиденний строк від дня її пред'явлення, у позивача виникне право вимагати повернення попередньої оплати. Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків завданих неналежним виконанням останнім зобов`язання з поставки товару на суму 36000,00 грн. у вигляді штрафних санкцій за невиконання умов договору №530/3 від 15.05.2012 р. в розмірі 79282,19 грн. та упущеної вигоди в вигляді неодержаного прибутку в розмірі 71993 грн., суди зазначили, що оскільки відсутній факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по поставці товару на суму 36000 грн., то й у діях відповідача відсутня протиправна поведінка та вина у завданих збитках, а відтак, суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Тайгер" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.0.2013р. в частині незадоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" суми оплати за непоставлений товар (лак 112 EPRV) та суми збитків (штрафні санкції та упущену вигоду) та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги про стягнення з відповідача 36000,00 грн. суми оплати за лак 112 EPRV, 4680,00 пені за прострочення поставки та збитки, що складаються з 79282,19 грн. сплачених штрафних санкцій та 71993,00 грн. неодержаного прибутку, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав та не скористався наданим йому процесуальним правом на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, на підставі встановлених у ній фактичних обставин, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" виставлено товариству з обмеженою відповідальністю "Тайгер" рахунок-фактуру №СФ-0000025 від 17.05.2012 р. на оплату лаку 12EPRB у кількості 100,000 кг. вартістю 36000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до ч.2 ст.642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2012р.позивачем відповідно до платіжного доручення №439 перераховано відповідачу 36000,00 грн. в якості оплати за товар - лак 112EPRB згідно рахунку-фактури №25 від 17.05.2012р., що мав бути поставлений відповідачем.

Відтак, обгрунтованими є висновки судів про те, що такі дії сторін в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства слід визнати діями, що породжують цивільні права і обов'язки, аналогічні зобов'язанням за договором купівлі - продажу.

Разом з тим, 25.05.2012 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" на підставі видаткової накладної №РН-0000430 від 25.05.2012 р. отримало від товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" фарбу TPG 1 у кількості 0,150 кг., та фарбу V38889-64-64 у кількості 0,300 кг., на загальну суму 8299,21 грн., проте відповідач за отриманий товар розрахувався частково у сумі 699,21 грн., що стало наслідком виникнення заборгованості розміром 7600,00 грн.

Згідно частин 1-2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Положеннями ст.599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вже зазначалось вище, судами встановлено, що ініціатором виникнення господарських зобов'язань з поставки лаку 112EPRB був відповідач, оскільки саме ним виставлено рахунок-фактуру №0000025 від 17.05.2012р. Натомість, позивач, прийнявши зазначену пропозицію, вчинив конклюдентні дії спрямовані на виконання даної домовленості та оплатив вартість товару, що мав бути поставлений відповідачем, тим самим виконавши взяті на себе зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Водночас, частиною 2 цієї статті визначено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок (ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно положень ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов'язання, або якщо він не виконав зобов'язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Таким чином, з огляду на те, що судами встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність зобов'язання у відповідача поставити позивачу лак 112EPRB згідно рахунку-фактури №0000025 від 17.05.2012р., що також визнано товариством з обмеженою діяльністю "Майстер Глас Декор" у відзиві на апеляційну скаргу, а також зважаючи на те, що суди встановили той факт, що відповідач не приступив до виконання свого обов'язку, а саме не поставив спірний лак позивачу, товариство з обмежено відповідальністю "Майстер Глас Декор" у відповідності до вимог ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є таким, що прострочило виконання взятого на себе зобов'язання.

Натомість, протилежний висновок судів попередніх інстанцій є помилковим, оскільки здійснений внаслідок невірного застосування ст.538 та 612 Цивільного кодексу України, а відтак, судами необґрунтовано відмовлено у стягненні з відповідача 36000,00 грн. оплати за непоставлений товар.

Згідно ч.2 ст. ст.612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.224 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.22 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що збитками є витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Положеннями частини 3 ст.216 Господарського кодексу України визначено, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі, тобто обов'язок відшкодування збитків прямо випливає з положень закону, тому право на відшкодування збитків не потребує додаткового узгодження між сторонами договірних відносин.

Судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю "Тайгер" сплатило Фізичній особі-підприємцю Атакулову Ю.Т. штрафні санкції за невиконання умов договору №530/3 від 15.05.2012р. у розмірі 79282,19 грн. Зазначені витрати понесені позивачем внаслідок прострочення виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" своїх зобов'язань з поставки лаку 112EPRB згідно рахунку-фактури №25 від 17.05.2012р.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка припустилась господарського правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання іншою стороною.

З огляду на зазначене, а також враховуючи те, що зі змісту оскаржуваних рішень та постанови вбачається, що суди встановили розмір збитків у вигляді сплачених позивачем штрафних санкцій та упущеної вигоди (неодержаного прибутку), яких зазнав позивач внаслідок неправомірних дій відповідача, проте відмовили у їх задоволенні з підстав відсутності в діях відповідача протиправної поведінки та вини, що згідно наведених вище обставин спростовується матеріалами справи та нормами чинного в Україні законодавства, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованим висновок судів про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 79282,19 грн. штрафних санкцій та 71993,00 грн. упущеної вигоди.

При цьому, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар - фарбу TPG 1 у кількості 0,150 кг., та фарбу V38889-64-64 у кількості 0,300 кг. у розмірі 7600 грн., оскільки судами встановлено, що позивач поставив, а відповідач отримав зазначений товар згідно видаткової накладної №РН-0000430 від 25.05.2012р., а відтак, відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України строк оплати відповідачем отриманого товару настав з моменту його отримання останнім.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Перевіривши розрахунок 3% річних колегія суддів дійшла висновку, що судами вірно стягнуто з відповідача 80,58 грн. за порушення грошового зобов`язання за період з 25.05.2012 р. по 30.09.2012 р.

Водночас, не знаходять свого підтвердження доводи заявника касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій вимог ст.231 Господарського кодексу України в частині відмови позивачу у стягненні 4680,00 грн. пені за прострочення повернення оплати за непоставлений товар. Посилання позивача, як на підставу нарахування пені у визначеному ч.2 ст.231 Господарського кодексу України розмірі (0,1% вартості товарів), що склало 4680,00 грн. є безпідставним, оскільки, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, в силу вимог зазначеної статті, застосування штрафних санкцій у такому розмірі можливо лише у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Проте позивач до визначеної категорії не належить.

У відповідності зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленою господарськими судами.

В силу вищенаведених порушень судові рішення попередніх інстанцій не відповідають у повній мірі зазначеним вимогам, оскільки суди, всупереч положенням чинного в Україні процесуального законодавства, неповно дослідили підстави позову та фактичні обставини справи, що стало наслідком неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 14 січня 2013 року та рішення господарського суду Рівненської області від 05 грудня 2012 року підлягають зміні в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 36000,00 грн. оплати за непоставлений товар, а також 151275,19 грн. збитків. В решті постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.

На підставі наведеного вище і керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" задовольнити частково.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. та рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012р. зі справи №5019/1620/12 в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю "Тайгер" у задоволенні позовних вимог про стягнення 36000,00 грн. оплати за непоставлений товар та збитків змінити, виклавши у наступній редакції.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" (ідентифікаційний код 37131057) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" (ідентифікаційний код 32306323) 36000 (тридцять шість тисяч) гривень 00 копійок оплати за непоставлений товар (лак 112 EPRB).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" (ідентифікаційний код 37131057) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" (ідентифікаційний код 32306323) збитки у розмірі 151275 (сто п'ятдесят одна тисяча двісті сімдесят п'ять) гривень 19 копійок, що складаються з 79282 (сімдесят дев'ять тисяч дісті вісімдесят дві гривні) 19 копійок - штрафних санкцій та 71993 (сімдесят одна тисяча дев'ятсот дев'яносто три) гривні 00 копійок - упущеної вигоди.

5. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2013р. та рішення господарського суду Рівненської області від 05.12.2012р. зі справи №5019/1620/12 залишити без змін.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер Глас Декор" (ідентифікаційний код 37131057) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тайгер" (ідентифікаційний код 32306323) 3751,76 грн. судового збору за подання позову, 1872,75 грн. за подання апеляційної скарги та 1872,75 грн. за подання касаційної скарги.

7. Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Н. О. Кочерова

С. С. Самусенко