Постанова

від 24.04.2008 по справі а18/048-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А18/048-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"24" квітня 2008 р.                                                             Справа №     А18/048-08

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань №  1)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі   розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційне підприємство "Українська продовольча компанія"

до  Броварської об`єднаної державної податкової інспекції в Київській області

про      визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

За участю представників:

Позивач -  Бондарев Ю.О.

Відповідач -  Гусельников С.В., Сімчук Т.М., Лавров О.С., Тасаев К.Х.

Суть спору:

До господарського суду Київської області надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю  Виробничо-комерційного підприємства «Українська продовольча компанія»(далі - позивач)  до  Броварської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про  визнання нечинним податкового  повідомлення-рішення № 0001272301/0 від 22.11.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку  на додану вартість у сумі 884 175 грн. та штрафні санкції в сумі 442 088 грн.

Провадження  в адміністративній справі №  А18/048-08 було відкрите відповідно до ухвали від  07.02.2008 року, справу призначено до розгляду на 26.02.2008 року.

В ході розгляду справи оголошувались перерви  26.02.2008 року до 27.03.2008 року,  з 27.03.2008 року  до  10.04.2008 року, з 10.04.2008 року до  24.04.2008 року.

26.02.2008 року представником позивача подано заяву про зміну (доповнення) позовних вимог, а саме заявлено вимогу про компенсацію відповідачем судових витрат позивача, що складаються з  витрат на правову допомогу в сумі 50 000 грн.  

Позивач  в обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність висновків відповідача щодо відсутності права на  включення до податкового кредиту сум, сплачених у  попередніх податкових періодах, однак  відповідні податкові накладні фактично були отримані   в спірному періоді. Позов, в частині, яка не стосується компенсації судових витрат, мотивований тим, що відповідач неправомірно визначив таким, що нарахований безпідставно,  податковий кредит в сумі 887 921 грн., відображений позивачем в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року і в рахунок зняття зазначеної суми податкового кредиту відповідач нарахував податкові зобов'язання в оспорюваному податковому повідомленні-рішенні.

Відповідач проти позову заперечував. На його думку, позивач втратив право на нарахування вказаного податкового кредиту в розмірі 887 921 грн., оскільки відобразив його в податковій декларації не тих періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів, а пізніше. За таких обставин, як вважає відповідач, позивач зобов'язаний був подати до державної податкової інспекції відповідний уточнюючий розрахунок, проте такого розрахунку подано не було.

Крім того, в своїх запереченнях відповідач послався на той факт, що період, за який позивачем було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту липня 2005 року (березень-червень 2005 року) був перевірений раніше. За результатами тієї перевірки перевіряючими не здійснено висновки щодо заниження позивачем податкового кредиту за період з 01.04.2004 року по 30.06.2005 року. Вказана обставина, на думку відповідача, може свідчити про неправомірність нарахування позивачем податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за липень 2005 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши  надані ними докази, суд встановив.

Працівниками Броварської ОДПІ було проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Виробничо-комерційне підприємство «Українська продовольча компанія»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2005 року по 30.06.2007 року та валютного законодавства за період з 21.04.2006 року по 30.06.2007 року про що складено акт № 657/232/32499137 від 13.11.2007 року та доповнення до акту перевірки від 05.09.2007 року  №539/232/05472985.

Під час проведення перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1, п.п. 7.3.6 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 884175,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач  дійшов висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»оскільки позивачем до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість включено: в липні 2005 року суми податків, нарахованих (сплачених) платником податку в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) протягом березня-червня 2005 року в сумі 887921,00 грн.; в серпні 2006 року суми податків нарахованих (сплачених) платником податку в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) протягом серпня-грудня 2003 року в сумі  4844,00 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг),   дата   виписки   відповідного   рахунку   (товарного   чека)        в   разі   розрахунків   з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, відповідач вважає, що  позивач мав право на включення спірних сум до  свого  податкового кредиту  виключно в періодах, в яких фактично відбувались господарські операції.

Дослідивши викладені в позові обставини та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про помилковість посилань відповідача, оскільки вищезазначені норми законодавства   визначають момент виникнення права  на включення сум  ПДВ до податкового кредиту, а не обмежують  таке право  певним періодом.  

Також відповідач стверджує, що з огляду на норму п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Відповідач  повідомив, що в юридичній справі позивача відсутні скарги на постачальників, які відмовили надати своєчасно податкові накладні за отримані (сплачені) послуги, роботи, товарно-матеріальні цінності. Також відсутні копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). До перевірки Позивачем не надано листи-звернення до постачальників, які відмовили надати своєчасно податкові накладні за отримані (сплачені) послуги, товарно-матеріальні цінності.

У зв'язку з чим  відповідач вважає, що позивачем не дотримано передбаченого законодавством порядку  включення сум ПДВ до податкового кредиту  та не вжито всіх передбачених законодавством заходів  щодо дотримання встановленого порядку.

Суд зазначає, що відповідна норма  визначає порядок  включення сплачених в ціні товарів сум ПДВ  в разі відмови  постачальника надати належним чином  оформлену податкову декларацію на вимогу  платника, однак  в спірному випадку  факту відмови чи порушень при заповненні податкової декларації не було, податкові декларації були надані  з запізненням, при цьому норма закону, на яку посилається відповідач не передбачає  термінів, протягом яких  постачальник має надати  податкову декларацію.

Посилаючись на норму п. 4.4 Наказу ДПА України від 30.05.1997 року №166 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання» відповідач вважає, що якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Такий спосіб самостійного виправлення платником помилки може бути застосований у разі виправлення у декларації звітного (податкового) періоду помилок лише однієї раніше поданої декларації.

Оскільки уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачем до Броварської ОДПІ надано не було,  відповідач дійшов висновку про  протиправність   формування  податкового кредиту, що призвело до його завищення  у відповідних періодах.

Крім того,  відповідач  зазначив, що період за який позивачем було включено податок на додану вартість до складу податкового кредиту липня 2005 року (березень-червень 2005 року) був перевірений,  про що свідчить акт перевірки №845/232/22909478 від 24.11.2005 року за період по 30.06.2005 року. За результатами вказаної перевірки перевіряючими не виявлено фактів щодо заниження підприємством податкового кредиту за період з 01.04.2004 року.

Суд вважає, що зазначена перевірка не  має відношення до спірного питання, оскільки  саме факт відсутності відповідних податкових накладних  у позивача  в період проведення такої перевірки  є причиною спору, що розглядається і сторонами не заперечується, тому   за наявними документами  виявити спірні суми як належні до податкового кредиту було неможливо. Крім того, необхідно враховувати, що  віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є правом платника податку, а не обов'язком, тому відповідні обставини  не належать до  предмету дослідження  податковою перевіркою.

Позивач в обґрунтування неправомірності висновків акту перевірки зазначив, що  сума 887 921 грн. включена до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень 2005 року, складається із сум податків, сплачених позивачем в березні-червні 2005 року у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.  Такі витрати зі сплати податків підтверджені податковими накладними, що зафіксовано в Акті перевірки (реєстр податкових накладних, а також копії податкових накладних, включених позивачем до декларації з ПДВ за липень 2005 року додаються). У зв'язку з тим, що вказані податкові накладні Товариством одержано після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів, а саме: в липні 2005 року, суми податку, вказані в податкових накладних, включені до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень 2005 року після отримання відповідних накладних, що відповідає пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Правомірність віднесення позивачем 887 921 грн. ПДВ до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень 2005 року підтверджується податковим роз'ясненням, викладеним в листі заступника голови Державної податкової адміністрації України Копилова В. за № 15316/7/15-2417 від 11.08.2004 року  згідно з яким у випадку коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та отримання товарів (робіт, послуг), суми податку, вказані в таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані (копія податкового роз'яснення  долучена до матеріалів  справи.

Також в податковому роз'ясненні, викладеному в листі начальника департаменту ПДВ Державної податкової адміністрації України Лапшина Ю. за № 8799/6/16-1515-10 від 10.08.2006 року зазначено, що суми ПДВ за податковими накладними, отриманими із запізненням, включаються до податкового кредиту того звітного періоду, в якому фактично отримано податкові накладні. Зазначені суми відображаються у рядку 10.1 податкової декларації з ПДВ за поточний звітний період. При цьому додаток до податкової декларації з ПДВ «Розрахунок коригування сум ПДВ»не заповнюється, оскільки коригування раніше відображеного податкового кредиту в даному випадку не здійснюється (копія податкового роз'яснення долучена до матеріалів справи).

Правова позиція, викладена в зазначених листах керівників Державної податкової адміністрації України не суперечить законодавству та відповідає суті процесу адміністрування податку на додану вартість. Крім того, вона опубліковані в офіційному друкованому виданні Державної податкової адміністрації України –Віснику податкової служби України № 27 за липень 2006 року. Вказані обставини дають підстави суду, серед іншого, врахувати вказану правову позицію при визначенні змісту та обсягу прав та обов'язків позивача.

З огляду на норми п.п.  4.4.2. ст. 4 Закону України  «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який діяв  у відповідності до  наданого податковим органом  роз'яснення положень  податкового законодавства не може бути притягнутий до відповідальності, оскільки  чинні податкові роз'яснення є офіційним  тлумаченням  податкового законодавства самим  же  податковим органом.

Таким чином, позивач правомірно включив ПДВ в сумі 887 921 грн. до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень 2005 року, а висновок акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та заниження податкового зобов'язання в декларації з ПДВ за липень 2005 року є неправомірним.

У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем суми 887 921 грн.  до складу податкового кредиту в декларації з ПДВ за липень 2005 року, а також про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність  рішень, дій чи бездіяльності   суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги правомірні, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про відшкодування  судових витрат, суд  дійшов висновку, що відповідно до ст.ст. 92, 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.  підлягає з державного бюджету України на користь позивача.

Щодо вимоги про  відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає, що правова допомога  надається у відповідності до Закону України «Про адвокатуру»в ході здійснення адвокатської діяльності, однак, позивачем не надано доказів  надання йму правової допомоги саме  адвокатом,  не надано доказів  фактичного надання послуг та  в якому обсязі, вартості таких послуг, крім того, розписка  не є належним доказом оплати послуг, оскільки потребує додаткового дослідження, що можливе в межах  цивільного  спору.

Таким чином, вимога про відшкодування витрат на правову допомогу  не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України,

постановив:

1.          Позов задовольнити  повністю.

2.          Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області № 0001272301/0 від 22.11.2007 року.

3.      Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства «Українська продовольча компанія»(факт.адр.:08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Чорновола, 1,  юр. адр.: 07400, м. Бровари, Промвузол, код 20577262) 3,40 грн. (три) грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                 Кошик А. Ю.