Рішення

від 20.01.2009 по справі 18/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/99

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "20" січня 2009 р.Справа №  18/99

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді ТимошевськоїВ.В. при секретарі судового засідання Горлової М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/99

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг",               м. Миколаїв  

до відповідача: Дочірнього підприємства Агрофірма "Старооситянська",                с. Стара Осота Олександрійського району Кіровоградської області     

про розірвання договору фінансового лізингу № 06402 від 29.03.2007 року та  стягнення  20447,87 грн.  

Представники сторін:

від позивача - Заворотній А.В. , довіреність № б/н  від 01.04.08 ;

від відповідача - участі не брали.

Товариством з обмеженою відповідальністю “Техноторг-Лізинг”  (далі – ТОВ “Техноторг-Лізинг”) в порядку господарського судочинства подано позовну заяву  до дочірнього підприємства Агрофірма “Старооситянська” (далі – ДП Агрофірма “Старооситянська”) з вимогами розірвати договір фінансового лізингу № 06402 від 29.03.2007 р., укладеного між сторонами, та стягнути з відповідача  заборгованість по вказаному договору в розмірі 20 447,87 грн., з яких: 16 674,85 грн. сума основного боргу (лізингові платежі), 1 500,93 грн. пені, 224,28 грн. 3% річних та 2 047,81 грн. інфляційні нарахування.

Позов подано з посиланням на Закони України “Про фінансовий лізинг” і “ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” та ст. ст. 526, 530, 625, 651 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем умов договору щодо сплати  лізингових платежів.

Представник позивача в судовому засіданні 20.01.2009 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов та інші витребувані документи до суду не подав, в судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення судового засідання (а.с. 40, 47, 76, 118).

Частина 2 статті 22  Господарського процесуального кодексу України зобов”язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України  господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

В силу статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позов і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними  в ній матеріалами.

З урахуванням наведених норм, враховуючи граничні строки  вирішення спору по даній справі та фактичну можливість відповідача подати витребувані судом документи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в справі документами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявній в ній докази та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

29.03.2007 р. між ТОВ “Техноторг-Лізинг”  (Лізингодавець)  та ДП Агрофірма “Старооситянська” (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №06402 (а.с. 9-18).

За умовами укладеного договору Лізингодавець зобов”язався набути у власність та передати у користування Лізингоодержувачу на визначений  у договорі строк та за умови сплати Лізингоодержувачем авансового платежу наступне майно (Предмет  Лізингу): Каток К-6 в кількості 1 шт.  та Культиватор КПС – 8 ПП в кількості 1 шт. (п. 1.1. договору).

Сторонами узгоджено розмір, склад і графік сплати Лізингоодержувачем  лізингових платежів (розділ 2 договору і додаток № 1 до договору) та встановлено зобов”язання Лізингоодержувача своєчасно сплачувати передбачені договором платежі.

Згідно з пунктом 3.1. договору  передача Лізингодавцем та прийняття Лізингоодержувачем Предмета Лізингу засвідчується актом прийому-передачі. Сторони домовились, що підписанням акту прийому-передачі Предмета Лізингу Лізингоодержувач  підтверджує якість, комплектність, справність Предмета лізингу і відповідність техніко-економічним показникам та Замовленню на Предмет лізингу.

Строк дії договору з урахуванням додатку № 1 до договору – до 25.05.2010р.

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України від 16.12.97 N 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" (зі змінами та доповненнями). За цим Законом фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 цього Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором фінансового лізингу № 06402 від 29.03.2007 р. виконав, передавши відповідачу  Предмет Лізингу - Коток К-6 та Культиватор КПС-8П загальною вартістю 52 4000 грн., що підтверджується актами прийому-передачі від 10.04.2007 року (а.с. 19-20).

Натомість, відповідач в порушення умов договору у визначені графіками строки сплати лізингових платежів, оплату здійснював лише частково, внаслідок чого за період з 26.06.2007 р. по 25.04.2008 р. утворився борг в розмірі  16 674,85 грн.  (а.с. 103-106).

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог–відповідно до звичаїв  ділового обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов”язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з пунктом 2.3. договору № 06402 від 29.03.2007 р. відповідач прийняв на себе зобов"язання  своєчасно сплачувати передбачені  договором лізингові платежі.

Докази належного виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 06402 від 29.03.2007 р.  щодо сплати лізингових платежів за договором та докази  сплати заборгованості в сумі 16 674,85 грн. в матеріалах  справи відсутні, на вимогу господарському суду - не подано, а тому позовні вимоги в цій частині заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача також пеню за прострочку сплати боргу в сумі 1500,93 грн.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських  відносин несуть господарсько-правову  відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до     правопорушників господарських  санкцій на підставах і в порядку,  передбачених кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними    санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 10.5 договору  №06402 від 29.03.2007р. визначено, що за порушення лізингоодержувачем зобов"язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених цим договором, останній сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими передбаченими цим договором платежами за кожний календарний день такого прострочення.

Наведені вище норми та обставини справи свідчать про те, що позовні вимоги про стягнення пені у загальному розмірі 1500,93 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.  110) за період: з 26.07.2007р. по 25.01.2008 р.  на заборгованість  в сумі 279,46 грн., з 26.08.2007 р. по 25.02.2008 р. на заборгованість в сумі 275,13 грн., з 26.09.2007 р. по 25.03.2008 р. на заборгованість в сумі 2926,01 грн., з 26.10.2007 р. по 25.04.2008 р. на заборгованість в сумі 6176,28 грн., з 26.11.2007 р. по 25.05.2008 р. на заборгованість в сумі 3 418,58 грн., з 26.12.2007 р. по 25.06.2008 р. на заборгованість в сумі 734,30 грн., з 26.01.2008 р. по 25.07.2008 р. на заборгованість в сумі 729,97 грн., з 26.02.2008 р. по 25.08.2008 р. на заборгованість в сумі 696,85 грн., з 26.03.2008 р. по 25.09.2008 р. на заборгованість в сумі 721,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача  3 % річних в сумі 224,28 грн. за період з 26.07.2007 р. по 05.05.2008 р. та 2047,81 грн. інфляційних втрат за період з липня 2007 року по березень 2008 року включно (а.с. 112-116), оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Крім того, позивачем, враховуючи порушення відповідачем умов договору, заявлено позовну вимогу про  розірвання договору фінансового лізингу  №06402 від 29.03.2007р.

Пунктом 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета об'єкта лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Пунктом 11.2.2 договору  №06402 від 29.03.2007р.  сторонами передбачено, що дія цього договору може бути достроково припинена у передбачених чинним законодавством випадках.

Згідно частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання - це його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, у тому числі і розірвання договору.

Згідно частин 1 та 3 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Відповідно до частини 2 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (частина 3 статті 188 Господарського кодексу України.)

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або в разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Однак наведені та інші норми матеріального і процесуального права не передбачають будь-яких санкцій за недодержання підприємством (організацією) відповідного порядку розірвання господарського договору. Тому саме по собі таке недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 17.06.2008 р. по справі №8/32пд та в пункті  2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

З огляду на те, що лізингодавець (ТОВ "Техноторг-лізинг") за спірним договором значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме: не отримав визначену договором плату (лізингові платежі), господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог щодо розірвання договору фінансового лізингу  №06402 від 29.03.2007р., тому позов в цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, господарський суд роз'яснює, що згідно частини 5 статті 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до правил частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України,  господарський  суд

                                                    ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати договір фінансового лізингу № 06402 від 29.03.2007 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1, ідентифікаційний код 34234628) та дочірнім підприємством Агрофірма "Старооситянська" (27311, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Стара Осота, вул. Шевченка, 1, ідентифікаційний код 32427722).

Стягнути з дочірнього підприємства Агрофірма "Старооситянська" (27311, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Стара Осота, вул. Шевченка, 1,  р/р № 26004300126 у Кіровоградській філії ВАТ "Вабанк", МФО 383147, ідентифікаційний код 32427722) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг-Лізинг" (54025, м. Миколаїв, пр. Героїв Сталінграду, 113/1,  р/р № 2600301434128 МФ "Промінвестбанк", МФО 326438, ідентифікаційний код 34234628) - заборгованість в сумі 20 447,87 грн., з яких 16 674,85 грн. основна заборгованість, 1 500,93 грн. пені, 224,28 грн. 3% річних та 2 047,81 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 289,48 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя