Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а/0270/4604/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

08 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4604/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Чернюк Алли Юріївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Котюжанського В.О.

представників позивача: Томкіна О.Ю., Шевчука А.А.

представника відповідача: Гралєвського Л.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор"

до: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Липовецький елеватор» (надалі - позивач, ТОВ «Липовецький елеватор») до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області (надалі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Адміністративний позов мотивований тим, що за наслідками позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства, результат якої оформлений актом від 29.08.2012р. № 144/22/32359396, податковим органом винесено податкове повідомлення рішення № 0000482301 від 17.09.2012р. Даним рішенням зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 182 009 грн., в тому числі за березень 2012р. в сумі 161 653 грн. та за квітень в сумі 20 356 грн. Оскільки, встановленні порушення, не відповідають дійсності, тому позивач звернувся до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000482301 від 17.09.2012р.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити в межах заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з підстав що викладені у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

З наданих до суду доказів слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю «Липовецький елеватор» зареєстроване Липовецької районною державною адміністрацією 24.03.2003р., за ідентифікаційним кодом 32359396.

У період з 15.08.2012р. по 21.08.2012р. податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку з питань перевірки правових відносин позивача з ТОВ «Яна ЛТД», у період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., з ПП «Інтеренергобуд» за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., з ТОВ «Кміс-Торгмаш-МК» у період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. В ході якої встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228, 655, 662, 658 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини заключені з вищезазначеним контрагентами мають ознаки нікчемності, що в свою чергу порушує п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1п.198.2 п.198.6 ст. 198, п.201.1 п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Результат даної перевірки оформлено актом від 29.08.2012р. № 144/22/32359396 (а.с.24-49).

Не погодившись з даним фактом, позивач скористався наданим правом та подав до податкового органу заперечення № 263 від 10.09.2012р., у відповідності до яких просив визнати такими, що не відповідають фактичним обставинам, висновки встановленні в ході проведення перевірки (а.с.50-63).

17.09.2012р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «В4» № 0000482301, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 182 009 грн., в тому числі за березень 2012р. в сумі 161 653 грн. та за квітень в сумі 20 356 грн.(а.с.73).

Оскільки встановленні порушення не відповідають дійсності, позивач звернувся до суду з позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з наступного.

Право органу державної податкової служби проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, закріплено п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Положення п. 78.4 ст. 78 ПК України передбачають, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

З наданих до суду доказів вбачається, що податковим органом дотримано дану норму, адже направлення та копія наказу від 15.08.2012р. отримано головним бухгалтером ТОВ «Липовецький елеватор», що не заперечувалось представниками позивача в судовому засіданні.

У відповідності до п. 86.1.ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику, що передбачає п86.3 ст. 86 ПК України.

Від підписання акту перевірки № 144/22/32359396 від 29.08.2012р. директор ТОВ «Липовецький елеватор» відмовився, що підтверджується відміткою в самому акті перевірки, однак в порушення вищезазначеної норми відповідного акту не складено, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Згідно до п.86.8.ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Дослідивши матеріали справи, в розрізі даних правових норм, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано процедуру, порядок оформлення результатів перевірки ТОВ «Липовецький елеватор» та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки акт перевірки датований 29.08.2012р., а податкове повідомлення рішення 17.09.2012р.

Стосовно порушень зафіксованих в ході проведення перевірки, судом встановлено наступне.

Як випливає із матеріалів акту перевірки від 29.08.2012р., господарські операції позивача з ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Кміс-Торгмаш-МК» є нікчемними, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту за березень та квітень 2012р.

Так, у відповідності до п. п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положення п. а) п.198.1 ст. 198 ПК України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, що передбачає п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у випадку підтвердження господарських операцій, суб'єкта господарювання з придбанням товарів чи послуг, податковими накладними.

В ході судового розгляду справи встановлено, що у відповідності до договору поставки сільськогосподарської продукції № 87/пс-с від 21.03.2012р., постачальник ТОВ «Яна ЛТД» зобов'язується поставити, а покупець ТОВ «Липовецький елеватор» прийняти та оплатити сою в кількості 120 метричних тон. На виконання умов даного договору в матеріалах справи наявні податкові накладні від 21.03.2012р. № 39 та за № 66, видаткові накладні від 21.03.2012р., № РН- 0000039 та за № РН- 0000066, платіжні доручення № 2189 від 22.03.2012р., № 2241 від 03.04.2012р.

Крім того, 21.03.0212р. ТОВ «Яна ЛТД» (постачальник) та ТОВ «Липовецький елеватор» (покупець) уклали договір поставки № 88-лп-с, за яким постачальник зобов'язувався поставити та покупець прийняти та оплатити сою в кількості 92 метричних тон, на виконання умов якого наявні податкова накладна від 21.03.2012р. № 40, видаткова накладна від 21.03.2012р., № РН- 0000040, платіжне доручення № 2188 від 22.03.2012р.

Частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, у відповідності до даних договорів, поставки сої здійснюватиметься ПАТ «Херсонській КХП», шляхом переписування складської квитанції № 505 від 21.03.2012р.

Так, у відповідності до контракту № 559 від 06.12.2011р. ТОВ «Липовецький елеватор», як клієнт уповноважив ПАТ «Херсонській КХП» отримати на зберігання зерно. Виконання умов даного контракту підтверджує складена квитанція № 505 від 21.03.2012р., акти прийому передачі від 31.04.2012р. № 030-786, від 20.04.2012р.№ 030-696. від 19.04.2012р.№ 030-625.

Стаття 901 Цивільного кодексу встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

З матеріалів акту перевірки від 29.08.2012р. слідує, що за березень 2012р. по вищезазначеним господарським операціям, проведеною перевіркою не підтверджено товарність операцій з придбання сої.

Суд, критично відноситься до даного факту, адже надані до суду податкові накладні, видаткові накладі, акти прийму преді, платіжні доручення підтверджують реальність вчинюваних господарських операцій.

Не знаходять також свого підтвердження посилання представника відповідача, щодо відсутності документів, які підтверджують перехід права власності сої від ТОВ «Яна ЛТД» до ПАТ «Херсонській КХП», адже даний факт спростовують товарно-транспортні накладі від 30.03.2012р., 20.03.2012р., 21.03.2012р.

У відповідності до п.1 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, з матеріалів акту перевірки від 29.08.2012. слідує, що ТОВ «Яна ЛТД» не знаходиться за податковою адресою, однак суд не бере до уваги дане посилання, адже достовірних та належних доказів щодо даного факту, в розумінні ст. 70 КАС України, представниками відповідача не надано.

Отже, з'ясувавши всі обставини по справі, судом встановлено, ТОВ «Липовецький елеватор» правомірно здійснив нарахування податкового кредиту за березень 2012р. в сумі 161 63 грн.

Стосовно формування податкового кредиту за квітень 2012р., встановлено наступне.

За договором поставки сільськогосподарської продукції № 76-лп-с від 06.03.2012р., постачальник ТОВ «КМІС ТОРГМАШ МК» зобов'язується поставити, а покупець ТОВ «Липовецький елеватор» прийняти та оплатити сою в розмірі 28 метричних тон. Також, у відповідності до договору поставки сільськогосподарської продукції № 85/лп-с від 19.03.2012р. ТОВ «КМІС ТОРГМАШ МК» як постачальник, зобов'язується поставити сою в розмірі 27 метричних тон ТОВ «Липовецький елеватор». Виконання умов даних договорів підтверджується видатковими накладними від 06.03.2012р. № РН-0000119, від 23.03.2012р. № 0000183, податковими накладними № 124 та за № 125 від 30.04.2012р.

Варто відмітити, що даний товар, у відповідності до контракту від 06.12.2012р. № 559 прийняв на зберігання ПАТ «Херсонське КХП», що підтверджується складськими квитанціями № 404 від 06.03.2012р. № 519 від 23.03.2012р.

В ході судового розгляду справи встановлено, що ПАТ «Херсонське КХП», також надано послуги з доробки та сушіння сої, про що свідчить акти здачі-приймання робіт № 030-786 від 31.03.2012р., № 030-696 від 20.03.2012р., № 030-625 від 19.03.2012р., № 030-554 від 12.03.2012р., № 030-509 від 06.03.2012р., № 030-685 від 27.03.2012р., № 030-645 від 21.03.2012р., № 030-660 від 22.03.2012р., № 45 від 02.04.2012р.

Із матеріалів справи слідує, що отриманий товар від постачальника ТОВ «КМІС ТОРГМАШ МК», ТОВ «Липовецький елеватор» у відповідності до договору поставки сільськогосподарської продукції № 2 від 22.03.2012р. реалізувало ПрАТ «Ленінське ХПП», про що свідчить видаткова накладна № 31 від 30.03.2012р., актом прийому передачі та платіжними дорученнями № 448 від 25.06.2012р., № 4760 від 04.07.2012р.,№ 471 від 05.07.2012р. від 02.08.2012р.

Решту сої, згідно контракту № 135rca/12sb від 27.01.2012р. поставлено для фірми Рамбус ИНК. На виконання умов даного контракту, податковому органу пред'явлено вантажно-митну декларацію № 001939 від 18.06.2012р.

Так, норми Господарського кодексу України, встановлюють поняття та порядок укладення договору поставки, зокрема ч.1 ст. 265 передбачає, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

В матеріалах акту перевірки від 29.08.2012р., міститься посилання, що господарські операції позивача з ТОВ «КМІС ТОРГМАШ МК» мають безтоварний характер, однак а самому акті перевірки наявне посилання, що на виконання умов укладених договорів в процесі перевірки представлено податкові та видаткові накладі, платіжні доручення, складські квитанції. Тобто, зафіксовані порушення та встановленні обставини в матеріалах акту перевірки від 29.08.2012р., суперечать один одному.

Отже, судом встановлено, що позивачем правомірно віднесено до податкового кредиту за квітень 2012р. в сумі 20 356 грн.

Визначаючись, щодо заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що положення ч.1 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, що передбачено ч.2 вищезгаданої норми.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є єдиною та достатньою підставою для нарахування податкового кредиту останнього, за умови здійснення самої господарської операції.

Як встановлено вище, на виконання щодо кожного укладеного договору ТОВ «Липовецький елеватор» з ТОВ «Яна ЛТД», ТОВ «Кміс-Торгмаш-МК» в матеріалах справи наявні податкові накладні, які в розумінні норм ПК України та Закону України «Про бухгалтерський облік» є належним документом щодо формування податкового кредиту.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що не знаходять свого підтвердження посилання представника відповідача, що укладенні правочини у період з березня по квітень 2012р. є недійними, адже наявні документи спростовують дане посилання.

Так, ст. 203 Цивільного кодексу України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлює, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, що закріплює ч.2 даної норми Цивільного кодексу України.

Тобто, нормами Цивільного кодексу України закріплено право особи укладати різного роду договори, однак дані договори повинні відповідати, як загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину так і спеціальним щодо кожного окремого договору.

Надавши правову оцінку заявленим позовним вимогам, в розрізі даних наданих до суду документів, суд приходить до висновку, що позивачем при укладенні договорів з ТОВ «Яна ЛТД», у період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., з ТОВ «Кміс-Торгмаш-МК» у період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р., дотримано, як загальні норм так і спеціальні, щодо кожного договору окремо.

Таким чином здійснивши системний аналіз правових норми, заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, а тому податкове повідомлення рішення від 26.05.2011р. № 000025301 є таким, що підлягає скасуванню.

Водночас суд акцентує увагу відповідача , що у відповідності до п.п.21.1.1. п.20.1 ст. 20 ПК України, податковий орган зобов'язаний дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, що передбачено ч.1 ст.11 КАС України.

У відповідності до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що визначено ч.2 вищезгаданої норми.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення рішення № 0000482301 від 17 вересня 2012 року, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) згідно до положень статті 94 КАС України. Враховуючи вищенаведене наявні підстави для відшкодування з Державного бюджету України на користь - Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" судові витрати на сплату судового збору в сумі 1 820 грн. 10 коп.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000482301 від 17 вересня 2012 року що прийняте Іллінецькою міжрайонною державною податковою інспекцією Вінницької області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор".

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Липовецький елеватор" судові витрати в розмірі 1 820 грн. 10 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 3146 від 01.10.2012 року, шляхом їх безспірного списання органом Державної казначейської служби України із рахунку Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чернюк Алла Юріївна