Ухвала

від 07.02.2013 по справі 2а/0270/4604/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4604/12

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Шевчук А.А., представник на підставі довіреності

відповідача - Гралєвський Л.Й., представник на підставі довіреності

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" (надалі - ТОВ "Липовецький елеватор") до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області (надалі - Іллінецька МДПІ, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги заявник мотивував протиправністю податкового повідомлення рішення № 0000482301 від 17.09.2012 року, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 182 009 грн., в тому числі за березень 2012р. в сумі 161 653 грн. та за квітень в сумі 20 356 грн.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 08.11.2012 року вказаний позов задовольнив повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги скаржник зауважує, що всупереч висновкам суду першої інстанції податковим органом дотримано процедуру та порядок оформлення результатів перевірки ТОВ "Липовецький елеватор", за наслідками якої винесено правомірне податкове повідомлення-рішення.

При цьому, скаржник стверджує, що поза увагою суду першої інстанції залишився факт того, що передача товару постачальником (ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК") покупцю (ТОВ "Липовецький елеватор") та його оплата покупцем відбулась в березні 2012 року, водночас податкова накладна виписана постачальником більш як через один місяць, тобто в наступний податковий період, що повністю суперечить вимогам Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник ТОВ "Липовецький елеватор" у судовому засіданні проти тверджень скаржника заперечив та просив у задоволенні апеляційної скарги Іллінецької МДПІ відмовити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2012 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ "Липовецький елеватор" зареєстроване Липовецької районною державною адміністрацією 24.03.2003р., за ідентифікаційним кодом 32359396.

У період з 15.08.2012р. по 21.08.2012р. податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку з питань перевірки правових відносин позивача з ТОВ "Яна ЛТД", у період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., з ПП "Інтеренергобуд" за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., з ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" у період з 01.04.2012р. по 30.04.2012р.

В ході даної перевірки встановлено порушення товариством ст.ст. 203, 215, 216, 228, 655, 662, 658 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини заключені з вищезазначеним контрагентами мають ознаки нікчемності, що в свою чергу порушує п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.198.1п.198.2 п.198.6 ст. 198, п.201.1 п.201.4, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Результат даної перевірки оформлено актом від 29.08.2012р. № 144/22/32359396 (а.с.24-49).

17.09.2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 0000482301, яким зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 182 009 грн., в тому числі за березень 2012р. в сумі 161 653 грн. та за квітень в сумі 20 356 грн.(а.с.73).

Не погоджуючись із зазначеними діями податкового органу, ТОВ "Липовецький елеватор" оскаржило їх до суду.

В свою чергу суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність винесення податкового повідомлення рішення № 0000482301 від 17.09.2012 року, відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з п.86.8.ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Виходячи з наведеного, колегія суддів ставиться критично до тверджень апелянта щодо дотримання процедури та порядку оформлення результатів перевірки ТОВ "Липовецький елеватор", оскільки всупереч п.86.8.ст. 86 ПК України, акт перевірки датований 29.08.2012р., а податкове повідомлення рішення винесено лише 17.09.2012р.

Суд апеляційної інстанції не бере до уваги також посилання апелянта щодо нікчемності

господарських операцій ТОВ "Липовецький елеватор" з ТОВ "Яна ЛТД", ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК", а відтак відсутності права на формування податкового кредиту за березень та квітень 2012 року та зауважує наступне.

Так, у відповідності до п. п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положення п. а) п.198.1 ст. 198 ПК України встановлює, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, що передбачає п. 198.2 ст. 198 ПК України.

Згідно з п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Аналізуючи наведене, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у випадку підтвердження господарських операцій, суб'єкта господарювання з придбанням товарів чи послуг, податковими накладними.

Як свідчить договір поставки сільськогосподарської продукції № 87/пс-с від 21.03.2012р., постачальник ТОВ "Яна ЛТД" зобов'язується поставити, а покупець ТОВ "Липовецький елеватор" прийняти та оплатити сою в кількості 120 метричних тон. На виконання умов даного договору в матеріалах справи наявні податкові накладні від 21.03.2012р. № 39 та за № 66, видаткові накладні від 21.03.2012р., № РН- 0000039 та за №РН- 0000066, платіжні доручення № 2189 від 22.03.2012р., № 2241 від 03.04.2012р.

Крім того, 21.03.0212р. ТОВ "Яна ЛТД" (постачальник) та ТОВ "Липовецький елеватор" (покупець) уклали договір поставки № 88-лп-с, за яким постачальник зобов'язувався поставити та покупець прийняти та оплатити сою в кількості 92 метричних тон, на виконання умов якого наявні податкова накладна від 21.03.2012р. № 40, видаткова накладна від 21.03.2012р., № РН- 0000040, платіжне доручення № 2188 від 22.03.2012р.

Частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до даних договорів, поставки сої здійснюватимуться ПАТ "Херсонській КХП", шляхом переписування складської квитанції № 505 від 21.03.2012р.

Так, у відповідності до контракту № 559 від 06.12.2011р. ТОВ "Липовецький елеватор", в якості клієнта, уповноважив ПАТ "Херсонській КХП" отримати на зберігання зерно. Виконання умов даного контракту підтверджує складена квитанція № 505 від 21.03.2012р., акти прийому передачі від 31.04.2012р. № 030-786, від 20.04.2012р.№ 030-696. від 19.04.2012р.№ 030-625.

Стаття 901 Цивільного кодексу встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта щодо недоведеності товарності операцій з придбання сої за березень 2012 року, оскільки зазначені твердження спростовують наявні в матеріалах справи податкові накладні, видаткові накладі, акти прийому передачі, платіжні доручення, які підтверджують реальність вчинюваних господарських операцій.

Також недоведеними є твердження представника скаржника щодо відсутності документів, які підтверджують перехід права власності сої від ТОВ "Яна ЛТД" до ПАТ "Херсонській КХП", оскільки дані доводи спростовують товарно-транспортні накладі від 30.03.2012р., 20.03.2012р., 21.03.2012р.

У відповідності до п.1 "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, товарно-транспортна накладна це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Стосовно позиції апелянта щодо неправомірності формування ТОВ "Липовецький елеватор" податкового кредиту за квітень 2012р., колегія суддів зауважує наступне.

Так, за договором поставки сільськогосподарської продукції № 76-лп-с від 06.03.2012р., постачальник ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК" зобов'язується поставити, а покупець ТОВ "Липовецький елеватор" прийняти та оплатити сою в розмірі 28 метричних тон. Також, у відповідності до договору поставки сільськогосподарської продукції № 85/лп-с від 19.03.2012р. ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК" як постачальник, зобов'язується поставити сою в розмірі 27 метричних тон ТОВ "Липовецький елеватор". Виконання умов даних договорів підтверджується видатковими накладними від 06.03.2012р. № РН-0000119, від 23.03.2012р. № 0000183, податковими накладними № 124 та за № 125 від 30.04.2012р.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, даний товар, у відповідності до контракту від 06.12.2012р. № 559 прийняв на зберігання ПАТ "Херсонське КХП", що підтверджується складськими квитанціями № 404 від 06.03.2012р. № 519 від 23.03.2012р.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ "Херсонське КХП", також надано послуги з доробки та сушіння сої, про що свідчить акти здачі-приймання робіт № 030-786 від 31.03.2012р., № 030-696 від 20.03.2012р., № 030-625 від 19.03.2012р., № 030-554 від 12.03.2012р., № 030-509 від 06.03.2012р., № 030-685 від 27.03.2012р., № 030-645 від 21.03.2012р., № 030-660 від 22.03.2012р., № 45 від 02.04.2012р.

Із матеріалів справи слідує, що отриманий товар від постачальника ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК", ТОВ "Липовецький елеватор" у відповідності до договору поставки сільськогосподарської продукції № 2 від 22.03.2012р. реалізувало ПрАТ "Ленінське ХПП", що підтверджується видатковою накладною № 31 від 30.03.2012р., актом прийому передачі та платіжними дорученнями № 448 від 25.06.2012р., № 4760 від 04.07.2012р.,№ 471 від 05.07.2012р. від 02.08.2012р.

Решту сої, згідно з контрактом № 135rca/12sb від 27.01.2012р. поставлено для фірми Рамбус ИНК. На виконання умов даного контракту, податковому органу пред'явлено вантажно-митну декларацію № 001939 від 18.06.2012р.

Відповідно до положень Господарського кодексу України, поняття та порядок укладення договору поставки, зокрема ч.1 ст. 265 передбачає, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

При цьому, надаючи правову оцінку твердженням податкового органу, колегія суддів звертає увагу на суперечність висновків, які містяться в матеріалах акту перевірки від 29.08.2012р., зокрема останній містить посилання, що господарські операції ТОВ "Липовецький елеватор" з ТОВ "КМІС ТОРГМАШ МК" мають безтоварний характер, водночас а самому акті перевірки наявне також посилання, що на виконання умов укладених договорів в процесі перевірки представлено податкові та видаткові накладі, платіжні доручення, складські квитанції.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо правомірності віднесення товариством до податкового кредиту за квітень 2012р. коштів в сумі 20 356 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що на виконання кожного з укладеного договорів ТОВ "Липовецький елеватор" з ТОВ "Яна ЛТД", ТОВ "Кміс-Торгмаш-МК" в матеріалах справи наявні податкові накладні, які в розумінні норм ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік" є належним документом щодо формування податкового кредиту.

Зрештою суд апеляційної інстанції не бере до уваги доводи апелянта, що податкова накладна виписана постачальником в наступний податковий період, оскільки норми ПК України не обмежують право платника податку заявити до повернення суму бюджетного відшкодування часовими межами певного податкового періоду. Тобто, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення не лише за останній попередній податковий період, а й за інші попередні податкові періоди, при цьому, реалізація такого права залежить виключно від волі платника податків.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 лютого 2013 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.