Постанова

від 08.11.2012 по справі 2а/0270/4801/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

08 листопада 2012 р. Справа № 2а/0270/4801/12

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Чернюк Алла Юріївна, розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи за позовом: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гразд" про: стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Вінницької області Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гразд" про стягнення податкового боргу.

Адміністративний позов мотивований тим, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 6 326 грн. 30 коп.

Позивач в судове засідання не з'явився, однак від уповноваженого представника позивача надійшло клопотання про розгляд даної справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, уповноваженого представника не направив, на адресу суду надійшов конверт з відміткою поштового відділення "адресат не знайдений".

Відповідно до положень частини 11 статті 35 КАС України, у разі не вручення повістки адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час та місце судового засідання, право та порядок подання заперечення, а також наслідки неподання такого заперечення.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС), адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Пунктом 6 статі 128 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У відповідності до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказані вимоги КАС України та враховуючи клопотання позивача, суд дійшов до висновку про проведення судового розгляду справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гразд" зареєстроване за ідентифікаційним кодом 36158235.

З наданих до суду доказів вбачається, що 19.10.2010р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Гразд", результат якої оформлений актом від 19.10.2010р. № 16364/15-1-36158235. За наслідками даної перевірки винесено податкове повідомлення рішення № 0040591501/0 від 19.10.2012р., яким визначено грошове зобов'язання в сумі 36 грн. 40 коп.(а.с.11).

17.02.2011р. ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено камеральну перевірку своєчасності сплати узгоджених зобов'язань до бюджету ТОВ "Гразд", якою встановлено порушено граничні строки сплати податку на прибуток. У зв'язку з чим, 17.02.2011р. винесено податкове повідомлення рішення № 001293150/0 від 17.02.2011р. та яким визначено грошове зобов'язання в сумі 37 грн. 25 коп.(а.с.12).

26.11.2011р. податковим органом проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток № 12982/15-1-36158235, зокрема якою встановлено порушення терміну подавання податкової звітності по податку на прибуток. У зв'язку з чим винесено податкове повідомлення рішення № 0051661501 від 08.12.2011р., за яким грошове зобов'язання становить 340 грн.(а.с.13).

З наданих до суду доказів вбачається, що 20.12.2011р. податковим органом проведено камеральні перевірки, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, в результаті чого складено акти за № 16724/15-2, № 16723/15-2, № 16722/15-2, №16721/15-2, №16720/15-2, № 16933/15-2 в ході яких встановлено неподання податкової звітності з податку на додану вартість. Дані факти слугували підставою для прийняття податкових повідомлень рішень від 30.12.2011р.за № 0034621504, № 0034381504, 0034401504, 0034391504, 0034411504, 0034421504, кожним з яких визначено грошове зобов'язання в сумі 1 020 грн.

12.01.2012р. ДПІ у Солом'янському районі винесено податкову вимогу № 106, якою визначено грошове зобов'язання ТОВ "Гразд" в сумі 6 323 грн. 13 коп.

01.03.2012р. Вінницькою ОДПІ прийнято акт опису майна № 105, за яким проведено опис майна та майнових прав на які належали платнику на праві власності та на активи на які платник податків набуде прав власності у майбутньому на суму 6 323 грн. 13 коп.

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банківських установах.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

У відповідності до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України (надалі - КАС України) адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Положення п.94.2 ст. 94 ПК України встановлюють, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Тобто, перелік підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходиться в банківських установах, є виключним.

Згідно до п.94.6 ст. 94 ПК України, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду. Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Тобто, даними нормами ПК України, передбачено право податкового органу звертатись до суду, у випадках встановлених законом, з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходиться в банківських установах.

З наданих до суду доказів вбачається, що 01.03.2012р. Вінницькою ОДПІ прийнято акт опису майна № 105, за яким проведено опис майна та майнових прав на які належали платнику на праві власності та на активи на які платник податків набуде прав власності у майбутньому на суму 6 323 грн. 13 коп.

Водночас, як свідчать матеріали позовної заяви податковий орган посилається на норми ПК України, щодо права звертатись податкового органу до суду з позовом, визначенням терміну податкового боргу, податкової вимоги та обов'язок щодо її виконання.

Так, у відповідності до п.п.14.1.175 п.14. ст. 14 ПК України, податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Як вірно податковим органом відмічено, якщо сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом, що закріплено п.54.5 ст. 54 ПК України.

Таким чином, дослідивши матеріали позовної заяви в розрізі заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що норма на які посилається податковий орган в мотивувальній та вимоги резолютивній частині позовної заяви, не відповідають один одному

Суд акцентує увагу, що у відповідності до п.п.21.1.1 п.21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, судом враховано також, що ч.1 ст. 161 КАС України передбачено, що під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання постанови; чи є підстави для скасування заходів забезпечення адміністративного позову.

Таку ж позицію викладено в "Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. № 1398.

Отже, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги на основі норм ПК України, щодо накладення арешту на кошти, задоволенню не підлягають.

Частиною 1 ст.11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Судові витрати стягненню з Державного бюджету України не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя /підпис/ Чернюк Алла Юріївна

Копія вірна:

Суддя:

Секретар: