Постанова

від 10.01.2013 по справі 2а-3137/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2013 р. Справа № 2а-3137/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

представників позивача - Дубаса І.І., Воробця В.Я.,

представника відповідача - Гавадзина М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент"

до відповідача: Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001402330; №0001392330; №0001382330 від 02.10.2012 р.,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" (надалі також - позивач) звернулося в суд з позовною заявою до Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби (надалі також - відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001402330; №0001392330; №0001382330 від 02.10.2012 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що основою при винесенні вищевказаних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про нікчемності правочинів укладених між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (надалі також - ФОП ОСОБА_4) за період вересень-грудень 2011 року, викладений в акті про результати документальної невиїзної перевірки №644/224/00292988 від 01.10.2012 року. Вказаний висновок відповідач сформував на підставі зустрічної перевірки контрагента позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, виходячи з того, що господарська діяльність одного із постачальників останнього має ознаки фіктивності. Зважаючи на той факт, що відповідач не в праві у своїх висновках визнавати правочини нікчемними та враховуючи, що всі господарські операції, які мали місце між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, містять вичерпні ознаки реальності їх вчинення, що підтверджуються первинними документами, документами податкової та фінансової звітності, просили суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001402330; №0001392330; №0001382330 від 02.10.2012 р.

Представники позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в позовній заяві підтримали повністю. Додатково пояснили, що можливі порушення податкового законодавства, допущені ОСОБА_4, у взаємовідносинах з іншими контрагентами не можуть мати безпосереднього впливу та породжувати негативні наслідки для позивача при формуванні податкових зобов'язань.

Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених в письмовому запереченні, в судовому засіданні додатково підтвердив, що підставою для висновків Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби, викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_4, та як наслідок - винесенню оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували матеріали перевірки Коломийської об'єднаної ДПІ, а саме акт №480/172/НОМЕР_1 від 10.05.2012 року «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Сервістрансбуд» за вересень - грудень 2010 року». Просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши, наявні в матеріалах справи докази, в їх сукупності, судом встановлено наступне.

За результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ПАТ «Івано-Франківськцемент» з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року по податку на прибуток за ІІІ-ІV кв. 2010 року, оформленої актом від 01.10.2012 року №644/224/00292988 (надалі - Акт) встановлено порушення п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 240291,00 грн., зокрема за ІІІ кв. 2010 року в сумі - 166045,00 грн., та за ІVкв. 2010 року в сумі - 74246,00 грн.; п.198.6 ст. 198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 132836,00 грн., та зменшено бюджетне відшкодування в сумі 192233,00 грн., в тому числі в жовтні 2010 року - 132836,00 грн., в листопаді 2010 року - 34595,00 грн., та січні 2011 року - 24802,00 грн.

Також невиїзною документальною перевіркою визнано нікчемними правочини за період вересень - грудень 2010 року по встановлених порушеннях: ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_4, при придбанні та наступному продажу товарів (послуг), оскільки товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.ст.662,655 та 656 ЦК України - правочини визнано «НІКЧЕМНИМИ» (а.с.10-28).

Внаслідок виявлених порушень відповідачем винесені: податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 02.10.2012 року №0001402330, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 192233,00 грн., та застосовано штрафні санкції в розмірі 45059,00 грн.; податкове повідомлення-рішення форми «В4» від 02.10.2012 року №0001392330, згідно з яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 132836,00 грн., податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 02.10.2012 року №0001382330, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 360437,00 грн., з яких за основним платежем 240291,00 грн., за штрафними санкціями - 120146 грн., (а.с.29-31).

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджувалося поясненнями представників сторін розрахунок податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями проводився виключно по взаємовідносинах позивача із ФОП ОСОБА_4, за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р.

Так, згідно з договором купівлі-продажу №22/06/09 від 22.06.2009 року ФОП ОСОБА_4 зобов'язувався продати (поставити) та передати у власність мазут паливний (товар), а Публічне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" прийняти та оплатити його на умовах цього Договору. Вид розрахунків згідно з умовами Договору був безготівковий (а.с.32).

Контрагент позивача - фізична особа підприємець ОСОБА_4, 19.02.2004 року зареєстрований відділом державної реєстрації Коломийської міської ради, 27.04.2004 року отримав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість та згідно із Довідкою Коломийської ОДПІ, на момент спірних правовідносин, перебував на загальній системі оподаткування обліку та звітності (а.с.222,223,225).

Згідно з даними облікових баз основним видом діяльності ФОП ОСОБА_4 була - « 51.»-«оптова торгівля і посередництво в оптовій торгівлі» (КВЕД 2005), (а.с.224).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що в період з 27.08.2010 року по 14.12.2010 року між позивачем та ФОП ОСОБА_4, відбулось 14 (чотирнадцять) поставок мазуту М-100, оформлених наступними первинними документами:

по 1 поставці - видаткова накладна №РН-0004 від 27.08.2010 року на суму 88902,00 грн. з ПДВ (а.с.165), податкова накладна №4 від 27.08.2010 року на суму 88902,00 грн., з ПДВ (а.с.166), товарно-транспортна накладна №0004 від 27.08.2010 року на суму 88902,00 грн., з ПДВ (а.с.167), прихід товару на склад позивача оформлявся прибутковим ордером №000019 від 30.08.2010 року на суму 74085,00 грн., без ПДВ (а.с.164);

по 2 поставці - видаткова накладна №РН-0005 від 03.09.2010 року на суму 94380,00 грн., з ПДВ (а.с.169), податкова накладна №5 від 03.09.2010 року на суму 94380,00 грн., з ПДВ (а.с.170), товарно-транспортна накладна №0005 від 03.09.2010 року на суму 94380,00 грн., з ПДВ (а.с.171), прихід товару на склад позивача оформлявся прибутковим ордером №000020 від 15.09.2010 року на суму 78650,00 грн., без ПДВ (а.с.168);

по 3 поставці - видаткова накладна №РН-0006 від 06.09.2010 року на суму 94248,00 грн., з ПДВ (а.с.173), податкова накладна №6 від 06.09.2010 року на суму 94248,00 грн. з ПДВ (а.с.174), товарно-транспортна накладна №0006 від 06.09.2010 року на суму 94248,00 грн., з ПДВ (а.с.175); прихід товару на склад позивача оформлявся прибутковим ордером №000021 від 15.09.2010 року на суму 78540,00 грн., без ПДВ (а.с.172);

по 4 поставці - видаткова накладна №РН-0007 від 10.09.2010 року на суму 77616,00 грн., з ПДВ (а.с.177), податкова накладна №7 від 10.09.2010 року на суму 77616,00 грн., з ПДВ (а.с.178), товарно-транспортна накладна №0007 від 10.09.2010 року на суму 77616,00 грн., з ПДВ (а.с.179), прихід товару на склад позивача оформлявся прибутковим ордером №000024 від 30.09.2010 року на суму 64680,00 грн., без ПДВ (а.с.176);

по 5 поставці - видаткова накладна №РН-0009 від 17.09.2010 року на суму 81114,00 грн. з ПДВ (а.с.181), податкова накладна №9 від 17.09.2010 року на суму 81114,00 грн., з ПДВ (а.с.182), товарно-транспортна накладна №0009 від 17.09.2010 року на суму 81114,00 грн. з ПДВ (а.с.183), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000025 від 30.09.2010 року на суму 67595,00 грн., без ПДВ (а.с.180);

по 6 поставці - видаткова накладна №РН-0010 від 22.09.2010 року на суму 92994,00 грн., з ПДВ (а.с.185), податкова накладна №10 від 22.09.2010 року на суму 92994,00 грн., з ПДВ (а.с.186), товарно-транспортна накладна №0010 від 22.09.2010 року на суму 92994,00 грн., з ПДВ (а.с.187), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000026 від 30.09.2010 року на суму 77495,00 грн., без ПДВ (а.с.184);

по 7 поставці - видаткова накладна №РН-0011 від 24.09.2010 року на суму 84414,00 грн., з ПДВ (а.с.189), податкова накладна №11 від 24.09.2010 року на суму 84414,00 грн., з ПДВ (а.с.190), товарно-транспортна накладна №0011 від 24.09.2010 року на суму 84414,00 грн., з ПДВ (а.с.191), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000027 від 30.09.2010 року на суму 70345,00 грн., без ПДВ (а.с.188);

по 8 поставці - видаткова накладна №РН-0008 від 15.09.2010 року на суму 87252,00 грн., з ПДВ (а.с.193), податкова накладна №8 від 15.09.2010 року на суму 87252,00 грн., з ПДВ (а.с.194), товарно-транспортна накладна №0008 від 15.09.2010 року на суму 87252,00 грн., з ПДВ (а.с.195), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000028 від 30.09.2010 року на суму 72710,00 грн., без ПДВ (а.с.192);

по 9 поставці - видаткова накладна №РН-0012 від 28.09.2010 року на суму 96096,00 грн., з ПДВ (а.с.197), податкова накладна №12 від 28.09.2010 року на суму 96096,00 грн., з ПДВ (а.с.198), товарно-транспортна накладна №0012 від 28.09.2010 року на суму 96096,00 грн., з ПДВ (а.с.199), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000029 від 30.09.2010 року на суму 80080,00 грн., без ПДВ (а.с.196);

по 10 поставці - видаткова накладна №РН-0013 від 01.09.2010 року на суму 87714,00 грн., з ПДВ (а.с.201), податкова накладна №13 від 01.10.2010 року на суму 87714,00 грн., з ПДВ (а.с.202), товарно-транспортна накладна №0013 від 01.10.2010 року на суму 87714,00 грн., з ПДВ (а.с.203), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000031 від 31.10.2010 року на суму 73095,00 грн., без ПДВ (а.с.200);

по 11 поставці - видаткова накладна №РН-0014 від 04.10.2010 року на суму 86922,00 грн., з ПДВ (а.с.205), податкова накладна №14 від 04.10.2010 року на суму 86922,00 грн., з ПДВ (а.с.206), товарно-транспортна накладна №0014 від 04.10.2010 року на суму 86922,00 грн., з ПДВ (а.с.207), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000032 від 31.10.2010 року на суму 72435,00 грн., без ПДВ (а.с.204);

по 12 поставці - видаткова накладна №РН-0015 від 16.10.2010 року на суму 32934,00 грн., з ПДВ (а.с.209), податкова накладна №15 від 16.10.2010 року на суму 32934,00 грн., з ПДВ (а.с.210), товарно-транспортна накладна №0015 від 16.10.2010 року на суму 32934,00 грн., з ПДВ (а.с.211), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000033 від 31.10.2010 року на суму 27445,00 грн., без ПДВ (а.с.208);

по 13 поставці - видаткова накладна №РН-0018 від 07.12.2010 року на суму 85174,00 грн., з ПДВ (а.с.213), податкова накладна №18 від 07.12.2010 року на суму 85174,00 грн., з ПДВ (а.с.214), товарно-транспортна накладна №0018 від 07.12.2010 року на суму 85174,00 грн., з ПДВ (а.с.215), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000034 від 15.12.2010 року на суму 70978,33 грн., без ПДВ (а.с.212);

по 14 поставці - видаткова накладна №РН-0019 від 14.12.2010 року на суму 63640,00 грн., з ПДВ (а.с.217), податкова накладна №19 від 14.12.2010 року на суму 63640,00 грн., з ПДВ (а.с.218), товарно-транспортна накладна №0019 від 14.12.2010 року на суму 63640,00 грн., з ПДВ (а.с.219), прихід товару на склад позивача оформлено прибутковим ордером №000001 від 31.12.2010 року на суму 53033,33 грн., без ПДВ (а.с.216).

Крім цього, оформлення податкових накладних підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних позивача, а саме: №8 за період з 01.08.2010 по 31.08.2010 року (а.с.131,132); №1 за період з 01.09.2010 по 30.09.2010 року (а.с.133-136); №10 за період з 01.10.2010 по 31.10.2010 року (а.с.137,138) та №12 за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 року (а.с.128-130).

Факт оплати підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.141-160), випискою банку про рух коштів (а.с.161-163), а також відомістю розрахунків з контрагентами по хронології операцій за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року на загальну суму 1153400,00 грн.(а.с.139-140).

Судом також досліджувалося питання щодо наявності фактів подальшого використання (застосування) позивачем в процесі виробництва отриманих від ФОП ОСОБА_4, матеріальних цінностей (мазуту М-100) та доказів на їх підтвердження. Так, судом встановлено, що відповідно до накопичувальних відомостей руху матеріальних ресурсів по приходу та розходу за період з 01.10.2010. по 31.10.2010 від ФОП ОСОБА_4, позивачем оприходовано 62,9 тон мазуту М-100 при наявності залишку 502,704 т. (а.с.234, 235), водночас використано на виробництво згідно з оборотною відомістю та розхідним ордером №000014 від 31.10.2010 року 191,604 тон, відтак згідно звіту Паросилового цеху про розхід ПММ на технологічні потреби за жовтень 2010 року залишок на кінець місяця становив 374,0 т. (а.с.233,234).

Вищенаведені обставини, підтверджені належними первинними документами вказують про реальність господарських операцій, які мали місце між позивачем та ФОП ОСОБА_4 та спростовують доводи відповідача, наведені в письмових запереченнях.

Так, відповідач зазначав, що висновки податкового органу зроблені на підставі матеріалів зустрічної перевірки контрагента позивача, на підставі акту Коломийської ОДПІ № 480/172/НОМЕР_1 від 10.05.2012р. «Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Сервістрансбуд» за вересень - грудень 2010р.» (а.с.103-106).

В свою чергу Коломийська ОДПІ в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, використала висновки Світловодської ОДПІ, викладені в акті від 14.11.2011р. № 177/1600/36142100 «Про проведення, перевірки ПП «СЕРВІСТРАНСБУД» (код ЄДРПОУ 36142100), щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за листопад 2008р. - вересень 2011р.».

Вказані висновки обґрунтовуються тим, що одним із контрагентів - покупців ПП «СЕРВІСТРАНСБУД» у вересні-грудні 2010р. був ФОП ОСОБА_4

Водночас за результатами здійснених заходів працівниками Світловодської ОДПІ встановлено, що ПП «СЕРВІСТРАНСБУД» не знаходиться за юридичною адресою, на підприємстві працює 1 працівник, статутний фонд 0 гривень, виробничі потужності, земельні ділянки та транспортні засоби на балансі підприємства відсутні, відповідь на запит не надано, тобто взаємовідносини з контрагентами документально не підтверджено, також у своєму поясненні керівник та засновник ОСОБА_5 на питання щодо взаємовідносин з контрагентами давав не чіткі, а загальні відповіді, на конкретні питання не відповідав, посилаючись на те, що не пам'ятає, хоча згідно реєстраційних даних являється засновником, керівником та головним бухгалтером в одній особі і більше на підприємстві працівників немає, тобто мав бути безпосередньо присутнім, як при реєстрації підприємства, так і на всіх етапах проведених фінансово - господарських операцій та бути повністю обізнаним щодо них.

Таким чином, за результатами аналізу відповідно до автоматизованої інформаційної системи «АІС РПП» та АІС «Бест Звіт» не встановлено наявність у ПП «СЕРВІСТРАНСБУД» власних, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності.

Первинні документи, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по вказаному підприємству для перевірки не надані через їх відсутність, так як в пояснені ОСОБА_5, який є директором ПП «СЕРВІСТРАНСБУД», йдеться про те, що їх викрадено. Документальне підтвердження звернення до МВС з приводу крадіжки перевіряючим не надано.

Враховуючи вищевикладене, взаємовідносини між ПП «СЕРВІСТРАНСБУД» та контрагентами - продавцями не спричиняють реального настання правових наслідків.

Оскільки ФОП ОСОБА_4, на запит Коломийської ОДПІ, не надано інформацію та її документальне підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Сервістрансбуд», Тисменицька МДПІ на підставі вищевказаної інформації, зібраної за наслідками проведених документальних перевірок контрагентів позивача, дійшла висновку, що усі наступні господарські операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання аж до вигодонабувача.

Суд не погоджується з вищенаведеними висновками відповідача, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток приватних підприємств, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою формування податкового обліку платника податків.

Наведені в запереченні обґрунтування відповідача, що первинні документи позивача складені з метою формування податкової вигоди, шляхом укладення фіктивних угод, а тому не є допустимими засобами доказування, на думку суду є необґрунтованим та безпідставним, оскільки опираються виключно на результати невиїзних документальних перевірок без безпосереднього дослідження реальності господарських операцій, натомість встановлені судом обставини та досліджені докази, які ці обставини підтверджують, вказують на те, що господарські операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4, мали місце в реальному часі.

Крім цього, наявні в матеріалах справи копії первинних документів відповідають їх змісту та містять всі необхідні реквізити первинних документів, що фіксують факти здійснення операцій по поставці мазуту М-100.

З огляду на вищенаведене суд зазначає, що ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Таким чином, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03), а також правову позицію Вищого адміністративного суду України, зокрема, викладену у постанові від 24.05.2012 року (Справа №К-26149/10) слід зазначити, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Частиною другою цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням тієї ж судової практики Вищого адміністративного суду України (Постанова ВАСУ від 14.11.2012 року №К/9991/50772/12), слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини. Наявність фактів порушення публічного порядку повинні бути доведені певними засобами доказування, в іншому випадку обраний відповідачем підхід надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним, виходячи із загальних засад судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Приписами частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби №0001402330; №0001392330; №0001382330 від 02.10.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" (ідентифікаційний код 00292988) сплачений згідно з платіжним дорученням №8262 від 10 жовтня 2012 року судовий збір в розмірі 2146 (Дві тисячі сто сорок шість гривень) 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 15.01.2013 року.