Рішення

від 10.01.2013 по справі 5015/4927/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.13 Справа№ 5015/4927/12

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М», м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарнір», м. Львів

про: стягнення 56 165,68 грн. заборгованості за Договором №648/ІФ від 19.10.2011 року

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Харко Л.М.

Представники:

від позивача: Шиманська Л.В. (довіреність б/н від 19.12.2012 року)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 10.01.2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М», м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарнір», м. Львів про стягнення 56 165,68 грн. заборгованості за Договором №648/ІФ від 19.10.2011 року.

Ухвалою суду від 23.11.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.12.2012 року. Ухвалою суду від 26.12.2012 року розгляд справи відкладено на 10.01.2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 648/ІФ поставки товару від 19.10.2011 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 56 165,68 грн., з яких: основна заборгованість -54 308,36 грн., 1 547,75 грн. -пені, 309,57 грн. -три відсотки річних.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду від 26.12.2012 року виконав, 28.12.2012 року подав через канцелярію суду супровідний лист за

вх. №29571/12 з документами по справі.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 26.12.2012 року не виконав, проти позову належним чином не заперечив, причин неявки не повідомив, хоч про час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

19 жовтня 2011 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 648/ІФ поставки товару (Договір).

Відповідності до п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін. (надалі за текстом -товар), а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного Договору. Загальна кількість товарів, що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2. Договору).

Як зазначається в позовній заяві, позивач виконав належним чином взяті на себе за Договором зобов'язання та здійснив поставку товару на загальну суму 54 437,12 грн., а відповідач зазначений товар отримав, що підтверджується товарно-транспортними накладними та довіреністю від 01.12.2011 року.

Згідно з п. 3.1. Договору, строк оплати поставленого товару вказується у товарно-транспортних накладних.

Проте відповідач свої обов'язки в повному обсязі не виконав, товар оплатив частково на суму 200 грн. за платіжним дорученням № 795 від 31.10.2012 року. Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 54 237, 12 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору, Покупець за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує Постачальнику пеню у розмір 0,2 відсотки, але не більше подвійної облікової стави НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно із зазначеним, позивач здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 1 547,75 грн. та 3 % річних в сумі 309,57 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так позивач здійснив нарахування відповідачу пені в розмірі 1 547,75 грн. та 3 % річних в сумі 309,57 грн.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач частково проплатив заборгованість на суму 200 грн., що підтверджується випискою з рахунку з якої вбачається факт часткової проплати боржником позивачу заборгованості згідно платіжного доручення № 795. Натомість у позовній заяві позивач стверджує про оплату боргу в розмірі 128, 76 грн., що не відповідає фактичним обставинам справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає підставними та обґрунтованими частково. У зв'язку з цим стягненню з відповідача підлягають сума у розмірі 56 091,48 грн., з яких: основна заборгованість -54 237, 12 грн., 1 545, 20 грн. -пені, 309,16 грн. -три відсотки річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Однак відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, проти позову належним чином не заперечив, причин неявки не повідомив, хоча про час і місце судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901407640350.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175, 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фарнір», 79034, м. Львів, вул. Ярославенка, 41/23 (ідентифікаційний код юридичної особи 37162195, п/р 26000000013845 у АБ «Укрсоцбанк», МФО 300023) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра-М», 83023, м. Донецьк, просп. Полеглих Комунарів, 95-Б (ідентифікаційний код юридичної особи 20322326, р/р №26004208 в ДОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 335076) 54 237, 12 грн. основного боргу, 1 545, 20 грн. пені, 309,16 грн. 3 % річних та 1 609,50 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.01.2013 р.

Суддя Кидисюк Р.А