Постанова

від 01.04.2013 по справі 5015/4927/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2013 р. Справа № 5015/4927/12

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Мельник Г.І.

суддів Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

При секретарі судового засідання: Бокало Н.І.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Фарнір», б/н від 06.02.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2013 року

у справі № 5015/4927/12

за позовом: ТзОВ «Фра-М», м. Донецьк

до відповідача: ТзОВ «Фарнір», м. Львів

про стягнення 56 165,68 грн.

за участю представників:

від позивача : Шиманська Л.В. - представник

від відповідача: не з'явився

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року змінено склад колегії, замість суддів Михалюк О.В. та Новосад Д.Ф., в склад колегії введено суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.01.2013 року у справі 5015/4927/12 (головуючий суддя - Кидисюк Р.А.), позовну заяву ТзОВ «Фра-М» до відповідача: ТзОВ «Фарнір», м. Львів про стягнення 56 165,68 грн. - задоволено частково.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором поставки товару № 648/ІФ від 19.10.2011 року в частині оплати за поставлений товар. У зв'язку з цим, Позивач здійснив нарахування Відповідачу пені та 3 % річних.

ТзОВ «Фарнір» не погодившись з висновками, викладеними у рішенні місцевого господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати повністю, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, покликаючись на те, що ухвала господарського суду Львівської області від 26.12.2012 року про відкладення розгляду справи на 10.01.2013 року апелянту не надсилалась. Відповідно ТзОВ «Фарнір» не знало про засідання місцевого господарського суду від 10.01.2013 року. Тому, апелянт покликається на порушення його права згідно ст. 22 ГПК України, а саме неповідомлення про час розгляду справи.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (Вх. № ЛАГС - 05-04/419/13 від 11.03.13) вимоги апеляційної скарги заперечив, просить рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2013 року залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Фарнір» без задоволення, покликаючись на те, що відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення, проте, ТзОВ «Фарнір» у апеляційній скарзі не зазначає про неправильність прийняття рішення судом першої інстанції, а тому, на думку Позивача, підстави для скасування рішення відсутні.

Розгляд справи відкладався на 11.03.2013 року та 01.04.2013 року. Проте, Відповідач у судові засідання 25.02.2013 року, 11.03.2013 року та 01.04.2013 року участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2013 року та 11.03.2013 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № ЛАГС - 2460 від 25.02.2013; вх. № ЛАГС - 05-16/249/13 від 04.03.2013 та вх. № ЛАГС - 05-16/1072/13 від 21.03.2013 ).

Зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності Відповідача.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника Позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

В результаті дослідження матеріалів справи та як встановлено місцевим господарським судом, 19.10.2011 року між ТзОВ «Фра-М» (постачальник) та ТзОВ «Фарнір» (покупець) укладено Договір № 648/ІФ поставки товару (Т. 2., а.с. 56), відповідно до умов якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність Покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін. (надалі за текстом - товар), а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного Договору. Загальна кількість товарів, що мають бути поставлені, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), ціна товару встановлюється сторонами в товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.2.).

Згідно з п. 3.1. Договору сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною зазначеного вище Договору.

В ході розгляду справи встановлено, що Позивач взяті на себе зобов'язання виконав повністю, а саме: здійснив поставку товару відповідно до Договору на загальну суму - 54 437,12 грн., а Відповідач зазначений товар отримав, що підтверджується товарно-транспортними накладними (Т. 1., а.с. 62-150 та Т. 2., а.с. 1-53) та довіреністю від 01.12.2011 року (Т. 2., а.с. 55).

Проте, Відповідач свої обов'язки в повному обсязі не виконав, товар оплатив частково на суму 200 грн. згідно платіжного доручення № 795 від 31.10.2012 року. Станом на день подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем склала 54 237,12 грн.

Відповідно до п. 5.2. Договору, Покупець за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує Постачальнику пеню у розмір 0,2 відсотки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно із зазначеним, Позивач здійснив нарахування Відповідачу пені в розмірі 1 547,75 грн. та 3 % річних в сумі 309,57 грн.

Частиною 1 ст. 175 ГК України визначено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. У відповідності до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, з якими кореспондуються положеннями ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Місцевим господарським судом встановлено та жодними доказами не спростовано в ході розгляду апеляційною інстанцією, що Відповідач, у зв'язку з неналежним виконання умов Договору поставки, прострочив виконання зобов'язання за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що, Покупець за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує Постачальнику пеню у розмір 0,2 відсотки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Таким чином, здійснивши перевірку правильності нарахування та розрахунку пені, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача грошової суми в розмірі 54 237,12 грн. основного боргу, 1 545,20 грн. пені та 309,16 грн. 3 % річних.

Даний висновок колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду базується також на вимогах ч. 2 ст. 101 ГПК України, нормою якої визначено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою доводів апеляційної скарги щодо неповідомлення Відповідача про день та час розгляду справи встановлено слідуюче.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 (з наступними змінами) визначено, що стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, про що йдеться у п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 64 ГПК України.

Відповідно до ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до пункту 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України № 75 від 10.12.2002 року, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення; повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи; факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

Згідно з п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року», відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 року N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в Інформаційних листах від 02.06.2006 року N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 року N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 року N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як вбачається із матеріалів справи, на ухвалі про порушення провадження у справі від 23.11.2012 року місцевого господарського суду є відмітка канцелярії про відправлення копій даної ухвали обом сторонам у справі (Т. 1. - а.с. 1-2). Матеріали справи також містять поштове повідомлення про надсилання на адресу ТзОВ «Фарнір» (м. Львів, вул. Ярославенка, 41/23) копії ухвали господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі від 23.11.2012 року (Т. 1. - а.с. 3-4). У засіданні місцевого господарського суду від 26.12.2012 року з'явився представник ТзОВ «Фра-М», який розписався у пам'ятці про відкладення розгляду справи, тому на даній ухвалі є відмітка канцелярії про відправлення копії даної ухвали лише ТзОВ «Фарнір», який уповноваженого представника не забезпечив, проте подав клопотання про відкладення розгляду справи від 24.12.2012 року (Т. 2. - а.с. 66), а отже був повідомлений про день та час розгляду справи.

Отже, належним доказом повідомлення особи про розгляд відповідної справи є відповідне поштове повідомлення про вручення ухвали про призначення справи до розгляду, долучене до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що в них міститься відповідне поштове повідомлення про вручення працівнику (представнику) Відповідача ухвали місцевого господарського суду про призначення справи до розгляду, направлене на адресу Відповідача (скаржника), зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 2. - а.с. 76-77), у позовній заяві, та в апеляційній скарзі. Скаржником не доведено, всупереч ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, що відповідне поштове повідомлення було отримано іншою особою, аніж працівником останнього.

01.04.2013 року на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшов супровідний лист (Вх. № ЛАГС - 05-04/1098/13 від 01.04.13) з долученим до нього поштовим конвертом, що містить ухвалу господарського суду Львівської області від 26.12. 2012 року про відкладення розгляду справи, який повернутий господарському суду Львівської області згідно довідки органу поштового зв'язку - «у зв'язку із закінченням терміну зберігання». Тобто, даний доказ спростовує посилання скаржника про не направлення ТзОВ «Фарнір» (м. Львів, вул. Ярославенка, 41/23) зазначеної вище ухвали місцевого господарського суду про відкладення розгляду справи.

Відтак, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду приходить до висновку про те, що апелянту було відомо про судові засідання під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також Позивачем скеровувалась копія позовної на адресу Відповідача, а тому доводи апеляційної скарги про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права не знаходять свого підтвердження та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Також апеляційна інстанція зазначає, що Відповідач в апеляційній скарзі не оспорює саме рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2013 року та не заперечує по суті позовних вимог, а лише зазначає про факт неповідомлення його належним чином про дату, час та місце судового засідання.

За таких обставин судова колегія вважає, що місцевим господарським судом були вчинені дії щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та надання можливості Відповідачу надати суду свої пояснення та докази по справі, тобто суд першої інстанції сприяв Відповідачу у справі надати суду свої доводи та заперечення щодо заявленого позову. Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом не було порушено принципу рівності перед законом і судом та змагальності у справі. Відповідач не скористався своїм процесуальним правом прийняти участь у розгляді справи та надати суду свої пояснення та докази. Суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі, виходив з тих доказів, що містяться в матеріалах справи. Таким чином, доводи скаржника є необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Покликання скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не можуть слугувати підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

З врахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 49, 91, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2013 року у справі № 5015/4927/12 залишити без змін, aпеляційну скаргу ТзОВ «Фарнір» б/н від 06.02.2013 року без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд рішення господарського суду Львівської області в апеляційному порядку покласти на Відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст. ст. 109, 110 ГПК України.

4. Матеріали справи скеровуються в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 04.04.2013 року

Головуючий - суддя Мельник Г.І.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.