Рішення

від 19.01.2009 по справі 16/222

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/222

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

19.01.09 р.                                                                                                       Справа № 16/222                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Муравйовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-торгівельна фірма „Пульсар” м.Донецьк

про стягнення 25604,03грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Висоцька Н.О. – за довіреністю

від відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.11.08р. порушено провадження                по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-торгівельна фірма „Пульсар” м.Донецьк про стягнення 25604,03грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 08.12.2008р. – 10 год. 00 хв. Судом визнано обов`язковою явку у  судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами        не було надано, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз'яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 436 від 28.08.2007р., додаток № 7 до договору, протокол узгодження розбіжностей до договору, замовлення на старт-картки № 436/К/1 від 28.08.2007р., акт приймання-передачі ТЗ № 436/001 від 10.10.2007р., план лізингу № 436/001, замовлення на ТЗ № 436/001 від 08.08.2007р., виконавчий напис нотаріуса № 8405, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого виникла заборгованість та позивачем  були нараховані штрафні санкції.

Відповідач до жодного судового засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Згідно довідки з Головного управління статистики у Донецькій області за № 14/4-20/2754 від 15.12.08р. відповідач значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України як юридична особа за адресою: вул.Постишева, 99, м.Донецьк, 83000. Тому вся кореспонденція направлялась саме за цією адресою.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

28.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-торгівельна фірма „Пульсар” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 436 (далі за текстом – договір), згідно п.2.1. якого Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності з Замовленням на ТЗ.

Договір вступає в дію з моменту його підписання (п.19.1. договору).

Термін дії Договору зумовлений строком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного ТЗ. Договір втрачає свою силу після виконання Сторонами своїх зобов'язань по ньому (п.19.2. договору).

Договір підписаний без заперечень та зауважень.

Із матеріалів справи вбачається, що 10.10.2007р. між сторонами був підписаний акт приймання-передачі ТЗ № 436/001, згідно якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв транспортний засіб – Hyundai Tucson 2,7 Auto, шасі № KMHJN81DP7U728548, реєстраційний № АА9160ЕЕ.

Згідно п.3.1. договору лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу, який становить до 20.09.2012р.

За переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу та інших додатках (п.5.1. договору).

Відповідно до Плану лізингу оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за договором обчислюються відповідно до змін обмінного курсу НБУ української гривні до валюти, зазначеної в Плані лізингу, на момент виставлення рахунку Лізингодавцем.

Сторонами було досягнуто згоди щодо розміру платежів за договором та дати лізингового платежу за відповідний період користування ТЗ за планом лізингу (визначено 20 число кожного місяця).

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

Сторонами також було укладено додаток № 7 до договору, відповідно до розділу 1 якого Позивач зобов'язався надавати Відповідачу послуги по адмініструванню старт-карток на відпуск палива шляхом організації процесу забезпечення паливом та додатковими послугами (зокрема, мийки) транспортних засобів Лізингоодержувача.

Розділом 2 додатку № 7 до договору встановлено порядок надання послуг. Так, відповідно до п.2.2. та п.2.3. Лізингодавець, на підставі Замовлення Лізингоодержувача, замовляє старт-картки у постачальника пального та виставляє рахунок Лізингоодержувачу на оплату послуг по адмініструванню старт-карток. Після сплати Лізингоодержувачем послуг з адміністрування смарт-карток, надає їх Лізингоодержувачу у користування на підставі акту приймання-передачі. Термін надання старт-карток – 5 робочих днів з моменту отримання Замовлення при умові отримання оплати.

На підставі Замовлення на старт-картки № 436/К/1 від 28.08.2007р. Відповідач замовив старт-картку № 133081491.

Згідно п.3.1. додатку № 7 до договору вартість послуг по адмініструванню однієї старт-картки за весь період її дії складає 40,00грн., з урахуванням ПДВ, що сплачується одноразово в момент замовлення картки.

Лізингодавець надає паливо та додаткові послуги. що будуть відвантажуватись по старт-карткам Лізингоодержувачу на умовах кредиту зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 10% річних, що будуть нараховуватись на суму заборгованості без ПДВ. Лізингодавець нараховує проценти за фактичну кількість днів, починаючи з шостого календарного дня користування кредитом на суму фактичного залишку заборгованості за старт-карткою. За перші п'ять календарних днів користування кредитом проценти не нараховуються (п.п.3.2., 3.3. додатку № 7 до договору).

Пунтом 3.6. додатку № 7 до договору передбачено, що Лізингоодержувач зобов'язаний погасити суму заборгованості по отриманому паливу та додатковим послугам по старт-картці протягом трьох днів з моменту виставлення рахунку-фактури.

На підставі договору позивачем були виставлені рахунки-фактури на оплату отриманого палива та додаткових послуг по старт-картці. Однак, відповідач не сплатив надані послуги в строк, встановлений умовами договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 20932,24грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Оскільки на момент розгляду справи Відповідач свої зобов`язання за договором                        не виконав, до матеріалів справи доказів оплати отриманого палива та додаткових послуг по старт-картці на суму 20932,24грн. не надав, вимоги позивача щодо стягнення 20932,24грн.                    є обґрунтованими, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення пені, то відповідно до п.16.1. договору при порушенні Лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Однак, відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, розмір пені, що підлягає сплаті Відповідачем за порушення умов договору, складає 857,78грн. (при цьому розрахунок здійснювався позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ та перевищує граничний розмір пені, встановлений Законом України                           „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).

Прострочення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання  на  вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних  від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, три відсотки річних становлять 134,15грн., індекс інфляції складає 117,22грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення вартості виконавчого напису у розмірі 2062,64грн. та заявлених вимог щодо стягнення витрат представника за відрядження у розмірі 1500,00грн., суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України „Про фінансовий лізинг” Лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Пунктом 5.6. договору встановлено, що у разі прострочення Лізингоодержувачем  лізингових платежів (несплати або часткової несплати) більше 30 днів, на вимогу Лізингодавця предмет лізингу підлягає поверненню у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

03.10.2008р. приватним нотаріусом Заєць І.О. було оформлено виконавчий напис № 8405 про повернення від відповідача на користь позивача ТЗ – Hyundai Tucson 2,7 Auto, шасі                    № KMHJN81DP7U728548, реєстраційний № АА9160ЕЕ, який був вилучений у відповідача на підставі акту від 04.11.2008р. про вилучення транспортного засобу.

За виконання виконавчого напису позивач сплатив 2062,64грн., про що було зазначено у самому виконавчому напису.

В обґрунтування заявлених сум позивач посилається на вимоги ст.10 Закону України  „Про фінансовий лізинг”, ст.22 Цивільного кодексу України.

Стаття 10 Закону України „Про фінансовий лізинг” передбачає, що лізингодавець має право вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст.224 Господарського кодексу України).

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Проте на позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст.33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги:

А) вид (склад) збитків;

Б) наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

На час розгляду справи до суду не було надано нових документів, які б свідчили про   обґрунтованість позовних  вимог.

Оскільки заявлені вимоги щодо стягнення вартості виконавчого напису у розмірі 2062,64грн. та заявлених вимог щодо стягнення витрат представника за відрядження у розмірі 1500,00грн. не є збитками у розумінні діючого законодавства, вимоги позивача в цій частині  не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача (пропорційно розміру задоволених позовних вимог), оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі ст.ст.7, 10, 11 Закону України „про фінансовий лізинг”, ст.ст.1, 3 Закону України „Про  відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст.11, 22, 525, 526, 615, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.224, 225 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд –

                                                          В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ                        до Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-торгівельна фірма „Пульсар” м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 20932,24грн., пені в розмірі 857,78грн., трьох відсотків річних у розмірі 134,15грн., індексу інфляції у розмірі 117,22грн., вартості виконавчого напису у розмірі 2062,64грн., витрат представника за відрядження у розмірі 1500,00грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-торгівельна фірма „Пульсар” м.Донецьк (вул.Постишева, 99, м.Донецьк, м.Донецьк, 83000; ЄДРПОУ 34777299;             р/р 26007001000445 у ТОВ КБ „Український фінансовий світ”, МФО 377777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ (юридична адреса: пр.Перемоги, 67, м.Київ, 03062; поштова адреса: вул.Сурікова, 3, корп.8-б, м.Київ, 03035; ЄДРПОУ 32774741; п/р 2600510828 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478) заборгованість у розмірі 20932,24грн., пеню в розмірі 857,78грн., три відсотки річних у розмірі 134,15грн., індекс інфляції у розмірі 117,22грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 220,42грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 101,58грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та підписання.

Рішення підписане 19.01.2009р.

               Суддя                                                                                                            Манжур В.В.