Постанова

від 14.01.2013 по справі 2а-1670/8046/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8046/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Педорич В.І.

представника відповідача - Ніколаєнко Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки відповідачем під час проведення перевірки не було взято наявні належним чином оформленні первинні бухгалтерські документи. Крім того, відповідачем не доведено, що договори між ТОВ "Асфальтобетонний завод" та його контрагентами були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та не надано доказів того, що укладені правочини суперечать інтересам держави та суспільства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод" (ідентифікаційний код 31889628) зареєстровано 29.05.2002 Миргородською районною державною адміністрацією Полтавської області.

Позивач перебуває на податковому обліку в Миргородській об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 04.02.2005 № 23741004.

В період з 15.10.2012 по 02.11.2012 працівниками Миргородської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод" з питань своєчасності та повноти відображення в податковому обліку взаємовідносин з ПП "Анві-Продукт", ПП "Плутос Ко", ТОВ "Укрнафтотрейд" за період з 01.07.2012 по 31.12.2011.

За результатами перевірки складено акт від 09.11.2012 № 1412/22-110/31889628/76, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.5.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 47 945,83 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0000642301 від 23.11.2012 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 59 932,29 грн.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 23.05.2011 між ТОВ "ТД "Укрнафтатрейд" (постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним транспортом або самовивозу № БНД/30. Відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити вартість нафтопродуктів та поставки, в порядку і на умовах, передбачених цим договором і додатками до нього.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "ТД "Укрнафтатрейд" з поставки нафтопродуктів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунок-фактура № СФ-0000227 від 13.09.2011, податкові накладні № 2 від 01.09.2011, № 4 від 02.09.2011, № 26 від 13.09.2011, видаткові накладні № РН-000034 від 02.09.2011, № РН-0000328 від 17.09.2011.

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар, його транспортування та використання у власні господарській діяльності позивачем суду надано: банківські виписки, платіжне доручення № 345 від 13.09.2011, товарно-транспортні накладні Р142 від 02.09.2011, № Р400 від 17.09.2011, сертифікат відповідності, матеріальний звіт по об'єкту виконавця робіт за вересень 2011 року, виробничі відомості № 1 та № 2 витрат матеріалів на виготовлення готових виробів за вересень 2011 року, накладні про реалізацію бітуму ЗАТ "Миргородський "Агрошляхбуд" № 81, № 97, № 104 від 07.09.2011, № 109 від 10.09.2011, № 114/1 від 19.09.2011, № 121, № 122 від 22.09.2011, № 123, № 123/1 від 23.09.2011, № 124, № 124/1 від 24.09.2011, № 125 від 28.09.2011, № 128 від 29.09.2011.

Крім того, 26.10.2011 між позивачем (покупець) та ПП "Анві Продукт" (продавець) укладено договір № 26/10, за умов якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити нафтопродукти в асортименті на умовах, вказаних у цьому договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асфальтобетонний завод" та ПП "Анві Продукт" з поставки нафтопродуктів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунок-фактура № 26 від 26.10.2011, податкова накладна № 47 від 26.10.2011, видаткова накладна № РН-26 від 26.10.2011.

На підтвердження здійснення оплати за придбаний товар, його транспортування та використання у власні господарській діяльності позивачем суду надано: банківські виписки, товарно-транспортні накладні № 4955 від 25.10.2011, № 4959 від 26.10.2011, акт приймання-передачі продукції до договору від 26.10.2011, сертифікат відповідності на бітум, матеріальний звіт по об'єкту виконавця робіт за жовтень 2011 року, виробнича відомості № 3 витрат матеріалів на виготовлення готових виробів за жовтень 2011 року, накладні про реалізацію бітуму ЗАТ "Миргородський "Агрошляхбуд" № 129, № 132 від 07.10.2011, № 13 від 10.10.2011, № 145 від 12.10.2011, № 154 від 23.10.2011, № 157, № 158 від 27.10.2011.

Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів того, що на час укладання та виконання умов договорів поставки та придбання нафтопродуктів ТОВ "ТД "Укрнафтатрейд", ПП "Анві Продукт" були відсутні за місцезнаходженням.

Відповідач у якості обґрунтування своїх заперечень посилається на Акти перевірок контрагентів позивача № 75/22-03/37106984 від 23.03.2012 та № 69/22-50/37290423 від 30.03.2012, якими зафіксовано, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів та продажі контрагентам-покупцям у вересні, жовтні 2011 року.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною другою статті 61 Конституції України закріплено принцип індивідуальної відповідальності.

Тобто, якщо податковим органом встановлено факти порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача або постачальників останніх, негативні наслідки у вигляді визначення ДПС податкових зобов'язань повинні наставати саме для порушників, а не для позивача, який свої податкові зобов'язання виконав належним чином, сплативши ПДВ в ціні товарів і послуг.

Крім цього, суд вважає за необхідне зауважити, що позапланова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 09.11.2012 № 1412/22-110/31889628/76, проведена Миргородською ОДПІ на підставі листа заступника начальника УПМ - начальника СУ ДПС у Полтавській області майора податкової міліції Пищенко О.І., який було надіслано відповідачу в зв'язку з розслідуванням слідчим управлінням ДПС у Полтавській області кримінальної справи № 2012532008008 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 364-1 КК України.

Відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначених даною правовою нормою, зокрема, у разі якщо отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Згідно з вимогами пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених ПКУ.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, Миргородською ОДПІ не було дотримано приписів пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України та за наслідками позапланової виїзної перевірки позивача, призначеної в рамках порушеної кримінальної справи № 2012532008008, прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2012 № 0000642301, незважаючи на відсутність відповідного рішення суду, що набрало законної сили.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі - Миргородську ОДПІ.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000642301 від 23.11.2012.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області витрати зі сплати судового збору в сумі 599 грн. 32 копійки.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко