Рішення

від 17.01.2013 по справі 5017/3142/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" січня 2013 р.Справа № 5017/3142/2012

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА"

До відповідача : Одеської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Відбудова"

про розірвання договору оренди та припинення правовідносин за договором

Суддя Д'яченко Т.Г.

Представники:

Від позивача: Радонова Т.Ю., представник за довіреністю

Від відповідача: Динту В.А., представник за довіреністю

Від Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради: Чорна І.І., представник за довіреністю

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської міської ради, у якій з урахуванням уточнень від 02.01.2013р. просить суд розірвати договір оренди землі від 23.06.2006р. площею 7202 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Поштова, 2/4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 23.06.2006р. та зареєстрований в реєстрі під №2485, зареєстрований в Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.09.2006р. за №040650500171 та припинити правовідносини за договором оренди землі від 23.06.2006р. площею 7202 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Поштова, 2/4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 23.06.2006р. та зареєстрований в реєстрі під №2485, зареєстрований в Одеському міському управлінні ОРФ ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.09.2006р. за №040650500171.

Представник відповідача Одеської міської ради в судових засіданнях усно проти позову заперечував. 14.01.2013р. представником Одеської міської ради було надано суду клопотання в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України про відмову в позові, у зв'язку зі спливом строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Третя особа Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради проти задоволення позовних вимог у справі заперечує, що вбачається з наданих суду письмових заперечень.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Відбудова" у судові засідання не з'явився, письмових пояснень на заявлені у справі позовні вимоги не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

23 червня 2006 року між Одеською міською радою (Орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" (Орендар) було укладено Договір оренди землі (надалі за текстом -Договір), згідно якого Орендодавець на підставі Закону України „Про оренду землі" та рішення Одеської міської ради від 23.12.2005р. №5138-ІV надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння, користування земельну ділянку загальною площею 7202 кв. м, що знаходиться в м. Одесі, вул. Поштова, 2/4.

З урахуванням положень п.п. 2.1, 2.2 Договору зазначена земельна ділянка загальною площею 7202 кв. м була надана Орендарю для експлуатації складських будівель та споруд (капітальна забудова 2015 кв. м, під тимчасовою забудовою 1365 кв. м, під проїздами, проходами, площадками 3822 кв. м), які належали ВАТ "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" на праві власності, згідно наказу органу Фонду державного майна №781 від 31.05.1996р., переліку №1/3742 від 02.11.1998р.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Поштова, 2/4 (копія в матеріалах справи а.с. 27) ВАТ "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" прийнято у користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою м. Одесі, вул. Поштова, 2/4 площею 0,7202 га.

Як вбачається з п. 3.1Договору оренди землі його дія поширювалась на 49 років.

03 березня 2007 року на підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю „Відбудова", Відкритим акціонерним товариством "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" відчужено нерухоме майно - будівлі та споруди в м. Одесі, вул. Поштова, 2/4 загальною площею 1803,5 кв. м. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О., про що зроблено реєстраційний запис у реєстрі за № 216.

З урахуванням положень п. 9.4.6 договору оренди землі ВАТ "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" прийняла на себе зобов'язання повідомити в тижневий термін Одеську міську раду про відчуження будинків і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди. До переоформлення міською радою прав третіх осіб на користування земельною ділянкою, орендна плата за земельну ділянку сплачується Орендарем за всю ділянку у повному обсязі.

Відповідно до положень п. 1.1 Статуту Позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" є правонаступником прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА".

Як вбачається з залучених до матеріалів справи доказів, ВАТ "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" у лютому та у травні 2012 р. зверталось до Одеського міського голови та до Одеського міського управління земельних ресурсів з клопотанням про розірвання договору оренди земельної ділянки від 23 червня 2006 року. Листами у відповідь Одеського міського голови та Одеського міського управління земельних ресурсів від 05.03.2012р. № 01-18/471-04 та від 14.05.2012р. №01-18/958-04 позивача інформувалось про необхідність виконання умов п.9.4.6 договору оренди землі в частині повідомлення нового власника про необхідність переоформлення договору оренди, а також про необхідність сплати ВАТ "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" орендної плати за земельну ділянку у повному обсязі.

Як зазначається позивачем, вказані листи Одеського міського управління земельних ресурсів фактично свідчать про відмову від розірвання договору оренди земельної ділянки від 23 червня 2006 року, чим фактично порушено право позивача на припинення договірних правовідносин з Одеською міською радою.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом переходу права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 7202 кв. м, що знаходиться в м. Одесі, вул. Поштова, 2/4, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Відбудова" на підставі договору купівлі - продажу від 03 березня 2007 року, у зв'язку з чим, наявністю підстав для розірвання договору оренди землі від 23.06.2006р. та припинення правовідносини за договором.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В свою чергу, відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положення частини першої статті 58 Конституції України передбачено те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі , крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. При цьому, як вбачається з офіційного тлумачення вказаної норми основного Закону Конституційним Судом України положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи) (Рішення Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.1999р.).

Таким чином, на думку суду, надання правової оцінки судом спірним правовідносинам сторін повинно відбуватись з урахуванням чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вказується позивачем, в результаті відчуження 03 березня 2007 року нерухомого майна, яке розташоване на орендованій ним земельній ділянці, у позивача виникли правові підстави для розірвання Договору та припинення правовідносин за Договором.

Слід зауважити, що посилання позивача на положення ч. 3 ст. 7 та п.7 ч.1 ст. 31 Закону України „Про оренду землі" щодо припинення договору оренди в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою, не заслуговують на увагу, так як вказані положення Закону були доповнені нормами відповідного змісту після виникнення спірних правовідносин сторін, згідно із Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю" від 05.11.2009 р. №1702-VI, тому для спірних правовідносин не підлягають застосуванню.

У розумінні п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції від 19.12.2006р., яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

З урахуванням положень п. 9.4.6 Договору оренди землі позивач прийняв на себе зобов'язання повідомити в тижневий термін Одеську міську раду про відчуження будинків і споруд (або їх частин) , розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, переоформити документи на право подальшого користування земельною ділянкою, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди .

Як встановлено судом, матеріали справи не містять доказів виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за умовами п. 9.4.6 Договору оренди землі в строки, встановлені Договором. Більш того, як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, позивач звернувся до виконавчих органів Одеської міської ради тільки у лютому, травні 2012р., тобто по закінченню 5 років після виникнення у нього права та обов'язку, вказаного у п. 9.4.6 Договору на припинення правовідносин оренди. А повідомлення нового власника придбаного нерухомого майна - ТОВ „Відбудова" про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди відбулось позивачем у вересні 2012р., що вбачається з залучених до матеріалів справи листів (а.с. 62-65).

Зі змісту листів, надісланих позивачу Одеським міським управлінням земельних ресурсів від 05.03.2012р. № 01-18/471-04 та від 14.05.2012р. №01-18/958-04 позивача інформувалось про необхідність виконання умов п. 9.4.6 Договору оренди землі в частині повідомлення нового власника про необхідність переоформлення договору оренди, а також про необхідність сплати ВАТ "ОДЕСЬКА ТЮТЮНОВА ФАБРИКА" орендної плати за земельну ділянку у повному обсязі. Тобто, фактично, позиція Одеського міського управління земельних ресурсів відображала зміст зобов'язань, що передбачає п. 9.4.6 Договору оренди землі. Відповідно, посилання позивача про порушення Одеською міською радою прав та інтересів позивача є лише припущенням позивача, не підтвердженим поданими доказами.

Згідно положень ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. А згідно до положень п.1 ст. 261 цього кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В свою чергу, положення ст. 257 Цивільного кодексу України визначають загальний строк для звернення за захистом свого цивільного права або інтересу - у три роки.

З суті спірних правовідносин сторін вбачається, що право або інтерес на припинення правовідносин за договором оренди землі виник у позивача в результаті укладення ним договору купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці. Відповідно, довідатись про порушення своїх прав та інтересів позивач міг та повинен був одразу після укладення договору купівлі-продажу 03 березня 2007 року , стороною якого він був. Однак, не зважаючи на вищевикладене, позивач звернувся до виконавчого органу Одеської міської ради лише у лютому 2012р ., а до суду за захистом сої прав та інтересів лише 30.10.2012р ., тобто вже після завершення загального строку для звернення за захистом свого цивільного права або інтересу, визначеного ст. 257 Цивільного кодексу України.

З урахуванням положень п. п. 3,4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відповідно, 14.01.2013р. представником Одеської міської ради було надано суду клопотання в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України про відмову в позові, у зв'язку зі спливом строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, що за встановлених судом обставин є самостійною підставою для відмови у позові.

В силу вимог ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням .

Згідно положень ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно положень ст. ст. 34, 35 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За викладених обставин, на думку суду, позовні вимоги у справі є необґрунтованими та такими, що заявлені після спливу строку позовної давності, про застосування якої наголошено письмово відповідачем, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 1073 грн. покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Повний текст рішення складено 18.01.2013 року.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Д'яченко Т.Г.