Постанова

від 12.12.2012 по справі 2а/0470/9839/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/9839/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіРищенко А. Ю. при секретаріШайді О.В., за участю: представників позивача - представника відповідача - Селезньова А.М., Рудько Р.І., Сидорук І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012 року № 0000510220, -

ВСТАНОВИВ:

20.08.2012 року Приватне підприємство «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012 року № 0000510220.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що під час позапланової документальної невиїзної перевірки відповідачем протиправно було встановлено, що Приватним підприємством «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» були порушені вимоги чинного законодавства в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, вчинених під час придбання товарів/послуг у БВП «Строитель-плюс» та КП «Альянс», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 727 084, 91 грн., при формуванні податкового кредиту за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року. На підставі таких висновків відповідачем було прийнято протиправне податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 року № 0000510220, яким Приватному підприємству «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» було нараховано податок на додану вартість в сумі 727 085, 00 грн. та штрафні санкції у розмірі - 66 667, 00 грн.

Просить суд, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 07.08.2012 року № 0000510220 по нарахуванню Приватному підприємству «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» податку на додану вартість в сумі 727 085, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 66 667, 00 грн.;

- стягнути з Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України суму судового збору у розмірі 2 204, 00 грн.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та пояснив обставини справи таким чином, як вони викладені вище.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав у повному обсязі, та пояснив, що до перевірки позивачем не було надано товарно-транспортні документи на перевезення товару. У випадку, якщо товар доставлявся вантажним автомобілем, то таким документом на думку відповідача є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН. Отже, й правочини, вчинені позивачем є такими, що укладені без мети реальності проведення господарської операції, а тому є нікчемними. А податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 року № 0000510220 по нарахуванню Приватному підприємству «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» податку на додану вартість в сумі 727 085, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 66 667, 00 грн. є таким, що відповідає дійсності.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

28.10.2004 року виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області було здійснено держану реєстрації Приватного підприємства «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (далі - ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»), код ЄДРПОУ - 33127670. Це підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи - ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», код ЄДРПОУ - 33127670.

Згідно копії Довідки № 7910 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач здійснює такі види діяльності: загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення), штукатурні роботи, малярні роботи, улаштування покрівель, водопровідні і каналізаційні роботи, діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 12.07.2012 року по 18.07.2012 року Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» по взаємовідносинам та взаєморозрахункам з Будівельним виробничим підприємством «Строитель - плюс» (код ЄДРПОУ - 31263803) та Колективним підприємством «Альянс» (код ЄДРПОУ - 32468183) за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року.

Так, згідно вимог ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 25.07.2012 року № 2311/117/22-516/33127670.

Відповідно даних вказаного Акту перевірки копію наказу, повідомлення про проведення перевірки від 11.07.2012 року № 13810/10/22-516 та повідомлення про запрошення від 11.07.2012 року № 13808/10/22-516 були вручені представнику позивачу - 11.07.2012 року, що підтверджується копіями вказаних документів.

У вказаному Акті перевірки Дніпродзержинською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби України були зроблені такі висновки: за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року були встановлені порушення при формуванні податкового кредиту:

- ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» було порушено ст. ст. 203, 215, 228, 662, 626, 629, 658, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених при придбанні товарів/послуг у БВП «Строитель - плюс» та КП «Альянс»;

- ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» було порушено п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, чим занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року на загальну суму 727 084, 91 грн.

Під час проведення перевірки відповідач отримав від ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» копії документів, які підтверджують взаємовідносини останнього з БВП «Строитель - плюс» та КП «Альянс».

Так, судом встановлено, що 08.02.2007 року ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» та КП «Альянс» уклали договір підряду № 6/142, відповідно до якого ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» доручає, а КП «Альянс» приймає на себе зобов'язання виконувати будівельно-монтажні роботи в обсязі, вказаному в актах виконаних робіт.

04.01.2011 року ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» та КП «Альянс» уклали між собою договір № А-402/127, відповідно до якого ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» приймає на себе зобов'язання виконувати роботи на об'єктах будівництва, об'єм та вартість робіт, що плануються обговорюється в договірних цінах; також договір № А-401/126, відповідно до якого КП «Альянс» зобов'язується доставити до складу ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» замовлені останнім товари, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товари.

28.11.2008 року ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» та БВП «Строитель - плюс» уклали договір на здійснення послуг № 67, відповідно до якого БВП «Строитель - плюс» зобов'язується надати ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» на взаємовигідних умовах послуги будівельної техніки та механізмів на території Автономної республіки Крим з екіпажем. БВП «Строитель - плюс» зобов'язується по завданню та у відповідності із вказівкою ПП «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» в строки, порядку та на умовах, передбачених вказаним договором виконувати земляні роботи на об'єктах будівництва. До вказаних договір контрагенти уклали також додаткові угоди, копії яких є наявними в матеріалах справи.

Відповідно до вказаного Акту перевірки відповідачем було встановлено, що за період, що перевірявся позивачем було подано 18 декларацій з податку на додану вартість, в яких використано податковий кредит, сформований при взаємовідносинах з підприємством БВП «Строитель - плюс» на загальну суму 696 534, 51 грн. та 2 декларації, в яких використано податковий кредит, сформований при взаємовідносинах з КП «Альянс» на загальну суму 30 550, 40 грн. Також, відповідачем було встановлено, що станом на 31.03.2012 року за позивачем рахується кредитове сальдо по рахунку 63.1 в сумі 276 714, 05 грн. по взаємовідносинам з контрагентом БВП «Строитель - плюс»; по взаємовідносинам з контрагентом КП «Альянс» - кредитове сальдо по рахунку 63.1 в сумі 497 280, 93 грн.

Також, відповідач посилається на дані акту від 11.04.2012 року № 36/22/32468182 «Про неможливість проведення зустрічної звірки КП «Альянс», код ЄДРПОУ - 32468182, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року, проведеного Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеса Одеської області Державної податкової служби, а також акту від 11.04.2012 року № 37/22/31263808 «Про неможливість проведення зустрічної звірки БВП «Строитель - плюс», код ЄДРПОУ - 31263808, з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 31.03.2012 року» Державної податкової служби у Запорізькій області. Вказаними актами відповідачем була встановлена відсутність поставок товарів, що свідчить про складення угод в частині зазначених ланцюгів, без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю з огляду на ст. ст. 215, 203, 216 Цивільного кодексу України.

Висновки Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України ґрунтуються на тому, що перевіркою встановлено, що вищевказані контрагенти мали ймовірні поставки товару «Сумнівного сектору економіки» - здійснення посадовими особами платників податків дій, спрямованих на порушення публічного порядку, зловживання правом, порушення моральних засад суспільства - з метою отримання податкової вигоди (зменшення бази оподаткування), а саме: встановлені схеми ймовірного руху податку на додану вартість по контрагентах, що має ознаки «фіктивності».

На підставі вказаних висновків відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.08.2012 року за № 0000510220, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів у розмірі 727 085, 00 грн., штрафні санкції - у розмірі 66 667, 00 грн.

Суд не погоджується із даними висновками Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України та вважає їх такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, є протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Тому, відповідач перш за все мав перевірити первинні документи для визначення реальності проведеної господарської операції.

Під час судового засідання представник позивача зазначив, що товарно-транспортні накладні не складались, адже на балансі підприємства є транспортні засоби, які й використовувались для поставки товарно-матеріальних цінностей. Крім того, у зв'язку із відсутністю затвердженої форми товарно-транспортної накладної, позивач використовував інші документи, які містили перелік обов'язкових реквізитів та відомостей необхідних для товарно-транспортної накладної, що на його думку є доказом транспортування товару.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідно до ст. 11 Наказу Мінтрансу від 14.10.1997 № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Крім того Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Крім того, відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 Цивільного кодексу України, є:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Частинами 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Крім того, у відповідності до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку, яка полягає в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків, застосуванню підлягає закон, який трактується на користь платника податку.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податковою кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Так, законом не передбачена можливість визначення податковим органом правочину нікчемним під час проведення перевірки суб'єкта господарювання на підставі припущень, що відповідні господарські операції проведені з певними контрагентами було здійснено без наміру створення правових наслідків. Адже, в окремому випадку, факт недійсності правочину може бути встановлено рішенням суду. Так, відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України, фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним правочином є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Натомість відповідачем не були надані відповідні судові рішення щодо визнання, укладених правочинів недійсними.

Судом були досліджені надані позивачем копії первинних документів на підтвердження реальності проведених господарських операцій, а саме: копії договорів із спірними контрагентами, копії договорів із замовниками, копії видаткових накладних, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей, копії товарно-транспортних документів (подорожніх листів), що підтверджують доставку товарно-матеріальних цінностей на об'єкти будівництва, копії податкових накладних, що підтверджують придбання товарно-матеріальних цінностей, копії документів, які підтверджують придбання та списання товарно-матеріальних цінностей, придбаних ПП «ЮСК» у постачальниками КП «Альянс» в І кварталі 2009 року, у ІІ кварталі 2009 року, у ІІІ кварталі 2009 року, у ІV кварталі 2009 року, у ІІ кварталі 2010 року, у ІІІ, IV кварталі 2010 року, І, ІІ кварталі 2011 року, копії платіжних доручень, копії актів на здійснення послуг, що підтверджують оренду техніки, копії податкових накладних на здійснення послуг, що підтверджують оренду техніки, також встановлено, що між контрагентами велась активна переписка щодо взаємовідносин між собою, копії листів від замовників, які є наявними в матеріалах справи.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Позивач обґрунтовано відобразив суми податкового кредиту у податкових деклараціях, що підтверджується відповідними податковими накладними, копії яких є наявними в матеріалах справи. Контрагенти позивача на момент складання даних податкових накладних за період 01.01.2009 року по 31.03.2012 року були зареєстровані платниками податку на додану вартість, мали індивідуальний податковий номер. Тим більш вказані податкові накладні були заповнені у відповідності до вимог чинного законодавства, мають відповідні обов'язкові реквізити. Це підтверджується актом перевірки та матеріалами справи. Також посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт перевезення товару спростовуються наданими суду копіями відповідних документів, а також вищевикладеним. Адже відсутність товарно-транспортних документів ще не є підставою для установлення факту того, що товар не було перевезено або доставлено на виконання вимог укладених договорів між контрагентами. Крім того, чинним законодавством не передбачено права або обов'язку податкового органу визнавати правочини такими, що є нікчемними, тим паче спираючись на порушення кримінальних справ проти посадових осіб контрагентів за ст. ст. 205, 212 Кримінального кодексу України.

Отже, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України та такими, що підлягають задоволенню повністю, а податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 07.08.2012 року № 0000510220 по нарахуванню Приватному підприємству «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» податку на додану вартість в сумі 727 085, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 66 667, 00 грн. - визнанню протиправним.

Відповідно до вимог ст. 87, 94 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено 2 204, 00 грн. судового збору, що підтверджується відповідними копіями платіжних доручень. А тому суд вважає за необхідне присудити всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до вимог пп. 2 п. 41, 44, 45, 46, 47 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування, зокрема, шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

Якщо для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету.

До такої дати Казначейство зберігає виконавчі документи до їх повного виконання.

Казначейство веде бухгалтерський облік та складає звітність про здійснення в установленому порядку безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 41 цього Порядку.

Після повного виконання виконавчих документів суду такі документи повертаються до суду з відміткою про їх повне виконання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 07.08.2012 року № 0000510220 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби України від 07.08.2012 року № 0000510220 по нарахуванню Приватному підприємству «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» податку на додану вартість в сумі 727 085, 00 грн. та штрафних санкцій у розмірі - 66 667, 00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «ПІВДЕННА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ - 33127670) 2 204 (дві тисячі двісті чотири) гривні 00 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 17.12.2012 року.

Суддя А. Ю. Рищенко