Постанова

від 10.01.2013 по справі 2а/0270/5622/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

10 січня 2013 р. Справа № 2а/0270/5622/12

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ємельянова Родіона Ігоровича

позивача: Якимчук В.І.

відповідача: Ткачук А.А. , Кіся С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Ямпільський приладобудівний завод"

до: Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось публічне акціонерне товариство «Ямпільський приладобудівний завод» з позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач не погоджувався із підставою та порядком проведення перевірки, а також із прийнятим за наслідками перевірки податковим повідомленням-рішенням, просив визнати його протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволені адміністративного позову, посилаючись на правомірність винесеного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи , публічне акціонерне товариство «Ямпільський приладобудівний завод» зареєстроване 09.06.1997 року в Ямпільській районній державній адміністрації, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 09.06.1997 року № 11731200000000222, код ЄДРПОУ 14309729, та зареєстрований за адресою: вул. Ворошилова, буд. 83, м.Ямпіль, Ямпільського району, Вінницької області. Також, ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод» є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

04 вересня 2012 року на адресу позивача від відповідача надійшов запит № 3079/7/22 від 03.09.2012 року про надання інформації та її документального підтвердження. Згідно цього запиту відповідач просив позивача надати протягом одного місяця інформацію та документальне підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівельна компанія Уровень» у період з 01.12.2011 року по 31.12.2011 року.

Як вбачається із акту перевірки, позивачем на запит відповідача від 03.09.2012 року до перевірки були надані такі первинні документи: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжне доручення (а.с.14).

Разом з тим, 25 вересня 2012 року начальником Крижопільської МДПІ видано наказ № 516 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Ямпільський приладобудівний завод» з питань документального підтвердження господарських відносин та правильності нарахування податкового кредиту по податку на додану вартість за січень 2012 рік з ТОВ «БК Уровень» на підставі п.п.75.1.2. п. 75.1 ст.75 , п.п. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 , ст.78-79 Податкового Кодексу України. Датою проведення перевірки визначено 28 вересня 2012 року. ( а.с.20).

Як вбачається із акту перевірки, зазначений наказ та повідомлення № 13 про проведення перевірки були отримані позивачем 27.09.2012 року. В свою чергу, позивач 28.09.2012 року додатково надіслав відповідачу копії договору поставки, податкову накладну, аналіз рахунків 63 по субконто.

В подальшому, за результатами перевірки складено акт № 1407/2201/ 14309729 від 05.10.2012 року. Висновками вказаного акту зафіксовано порушення п.198.3, п. 198.6, ст. 198 п.200.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за січень 2012 року на 1224 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на 1224 грн.

На підставі складеного акту перевірки, Крижопільською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення форми В-1 № 00000182301 від 25.10.2012 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 1224 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 610, 50 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, оскаржив його до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог позивача, суд виходив з наступного.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок регламентується ст. 78 Податкового Кодексу України. Відповідно до п. 78.1 ст. 78 цього Кодексу, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим пунктом.

Як вбачається із акту перевірки, підставою для її проведення визначено п.п..78.1.4., п.78.1 ст.78, згідно якого виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Як свідчать матеріали справи, відповідач 03.09.2012 року надіслав позивачу запит про надання інформації та її документального підтвердження № 3079/7/22, у якому підставами для надання інформації зазначив встановлення сумнівності у факті здійснення операцій (існування розбіжностей задекларованих у деклараціях з ПДВ показників податкового кредиту та податкових зобов'язань).

Разом з тим, податковий орган у своєму інформаційному запиті надав позивачу строк для надання документів на протязі місяця.

Як вбачається із акту перевірки, в свою чергу позивач надав до перевірки документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які в подальшому були досліджені в процесі проведення перевірки.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача щодо відсутності у відповідача законних підстав для проведення даного виду перевірки.

Разом з тим, у своєму позові позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, не заявляючи при цьому вимоги щодо скасування наказу на перевірку, а тому з урахуванням принципу диспозитивності, суд розглядає позовну заяву в межах позовних вимог.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Так, відповідно до п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового Кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків),фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, утому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п. 77.8. ст.77 Податкового кодексу, перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до приписів п.83.1. ст 83 вищезазначеного Кодексу, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Таким чином, із аналізу вищезазначених норм вбачається обов'язок податкового органу під час здійснення цього виду перевірки досліджувати первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку.

Як вбачається із акту перевірки, позивачем до перевірки було надано видаткова накладна № УО-0001468 від 20.12.2011 року на суму 7344,00 грн. в т.ч. ПДВ 1224 грн.; податкова накладна № 192 від 20.12.2011 року, платіжне доручення № 1938 від 20.12.2011 року на суму 7344,00 грн. ( а.с.14, 24-25, 28), про що є посилання також у акті перевірки.

Проте, відповідач не взяв до уваги надані первинні оку менти, зробив свої висновки, посилаючись на порушення податкового законодавства контрагентами позивача.

Так, у акті перевірки податковий орган посилається на акт № 50/23/34469785 від 13.04.2012 року ДПІ у Московському районі м.Харкова «Про неможливість проведення зустрічної перевірки з ТОВ «БК «Уровень». Як вбачається із даного акта, станом на початок звірки ТОВ «БК «Уровень» має стан «9»- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходження. В подальшому ревізор-інспектор проводить аналіз діяльності ТОВ «БК «Уровень» та приходить до висновку щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ «БК «Уровень» та його іншими контрагентами, а також про відсутність у останнього об'єктів оподаткування по ланцюгу. Таким чином, з врахування акту № 50/23/34469785 від 13.04.2012 року ДПІ у Московському районі м.Харкова «Про неможливість проведення зустрічної перевірки з ТОВ «БК «Уровень», податковий орган приходить до висновку, що позивачем документально не підтверджено господарські операції із ТОВ «БК «Уровень», що в свою чергу є порушенням п.198.2 , 198.3 , 198.6 ст. 198 ПК України ( а.с.11-15).

Суд критично ставиться до таких посилань відповідача ,з огляду на наступне.

Так, констатація фактів порушень законодавства, що ґрунтується лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимою при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Зазначене є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 року № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В контексті даної спірної ситуації акт не містить будь-якого документального підтвердження стосовно не виконання фінансово-господарських взаємовідносин позивачем по взаєморозрахунках з контрагентом, а викладені в ньому висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку.

Також, суд звертає увагу на те, що у акті податковий орган висловлює припущення щодо можливих порушень з боку навіть не контрагента позивача - ТОВ "БК «Уровень», а взагалі третіх осіб.

Разом з тим, відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що підприємство позивача спеціалізується на виготовленні газового обладнання. Так, позивач придбавав у свого контрагента деталі для газового устаткування - мітчики. Таким чином, товар, який був куплений у ТОВ «БК «Уровень», використовувався в межах господарської діяльності підприємства позивача.

Крім того, як було вже зазначено вище, реальність цієї операції підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку, які були надані позивачем до перевірки.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. № 1112/11/13-10 (далі-Інформаційний лист), у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з цим, в даному Інформаційному листі зазначено, що в постанові Верховного Суду України від 08 вересня 2009 року останній вказує на те, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Крім цього, з врахуванням правової позиції Верховного Суду України, ВАСУ зазначає, що одним із етапів встановлення судом обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, є встановлення факту-здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та або бюджетне відшкодування.

З врахуванням викладеного слід зазначити, що документами, які підтверджують факт поставки позивачу товарів та реальність здійснення операцій, є податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, виписки по особовому рахунку позивача.

Отже, господарські операції, фактично здійснювані позивачем, підтверджуються оформленими належним чином документами.

За відсутності в цих документах недоліків, які згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, що спричиняють втрату первинними документами юридичної сили та доказовості - в такому випадку немає правових підстав для неврахування цих документів як доказів дійсності укладання та виконання угоди.

За змістом наведених норм, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та валових витрат.

Судом не вбачається порушення позивачем норм Податкового кодексу України, оскільки вчинення господарських операцій із контрагентом підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових та податкових накладних та інших первинних документів, які не суперечать нормам Законів.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що висновки акту перевірки є не обґрунтованими, суперечать законодавству з питань оподаткування та фактичним обставинам справи, а тому податкові повідомлення-рішення прийняті на його основі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, на які посилається відповідач заперечуючи проти позову, не дають суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували доводи позивача, а встановлені у справі обставини не підтверджують позиції відповідача покладеної в основу оскаржуваних рішень.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Крижопільської МДПІ форми "В-1" від 25.10.2012 року № 000182301.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна