Ухвала

від 26.02.2013 по справі 2а/0270/5622/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/5622/12

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Н.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б. Мельник-Томенко Ж. М.

секретар судового засідання: Лукашик М.О.

за участі:

представників позивача: Лубковського В.В., Якимчук В.І.

представника відповідача: Панасюка В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства "Ямпільський приладобудівний завод" до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

В грудні 2012 року публічне акціонерне товариство "Ямпільський приладобудівний завод" (далі - ПАТ "Ямпільський приладобудівний завод", позивач) звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області (далі- Крижопільська МДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Крижопільська МДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Ямпільський приладобудівний завод", код за ЄДРПОУ 14309729, з питань документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «БК «Уровень», код за ЄДРПОУ 34469785, та правильності нарахування сум податкового кредиту по податку на додану вартість за січень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1407/2201/ 14309729 від 05.10.2012 року.

В ході перевірки виявлене та відображене в акті порушення позивачем вимог п.198.3, п. 198.6, ст. 198 п.200.1 ст.201 Податкового кодексу України, шляхом завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання і сумою податкового кредиту за січень 2012 року на 1224 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування за лютий 2012 року на 1224 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийняте повідомлення-рішення форми В-1 №00000182301 від 25.10.2012 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 1224 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 610, 50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вищезгадане податкове повідомлення-рішення є протиправним і тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду погоджується із даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

12 січня 2011 року між ПАТ "Ямпільський приладобудівний завод" та ТОВ «БК «Уровень» укладено договір поставки №96/11.

На виконання даного договору ТОВ «БК «Уровень» поставив ПАТ "Ямпільський приладобудівний завод" деталі для газового устаткування - мітчики, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (видаткова накладна № УО-0001468 від 20.12.2011 року на суму 7344,00 грн. в т.ч. ПДВ 1224 грн.; податкова накладна № 192 від 20.12.2011 року, платіжне доручення № 1938 від 20.12.2011 року на суму 7344,00 грн.).

Підставою прийняття оскаржуваного податкового податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій ПАТ "Ямпільський приладобудівний завод" із ТОВ «БК «Уровень», оскільки останнє відсутнє за місцезнаходженням та не можливо встановити наявність у даного підприємства ресурсів для здійснення господарської діяльності. Таким чином, на думку податкового органу, позивачем безпідставно віднесено суми ПДВ, сплачені під час господарських взаємовідносин із ТОВ «БК «Уровень», до складу податкового кредиту.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначений статтею 198 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 200.1. ст. 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з

визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" від 16.07.1999 року № 996-14 зі змінами і доповненнями встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що документи, надані позивачем на підтвердження господарських взаємовідносин із ТОВ «БК «Уровень», відповідають вимогам до первинних документів, містять усі визначені законом необхідні реквізити, що дає підстави для врахування їх при формуванні податкового кредиту платника податків.

Відповідач зазначив, що контрагент позивача не здійснює господарської діяльності, оскільки ТОВ "БК "Уровень" має стан " 9"- направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, а тому вищевказані операції є фіктивними.

В цій частині колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступне.

Даного висновку відповідач дійшов виходячи із акту № 50/23/34469785 ДПІ у Московському районі м.Харкова "Про неможливість проведення зустрічної перевірки з ТОВ "БК "Уровень" датованого 13.04.2012 року, в той час як досліджені господарські операції позивача із ТОВ "БК "Уровень" здійснювались в грудні 2011 року.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що загальним принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. Закон не передбачає відповідальності за винні дії іншої особи.

Невиконання контрагентом свого зобов'язання зокрема зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення позивача як платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198 та статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Крижопільської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 січня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 березня 2013 року .

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Матохнюк Д.Б.

Мельник-Томенко Ж. М.