Постанова

від 11.01.2013 по справі 2а/1270/8632/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Лагутін А.А.

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2013 року справа № 2а/1270/8632/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В.

при секретарі: Іллінові О.Є.,

за участю: представників позивача Черняєва А.В. (керівник),

Кучера Є.М. (за довіреністю від 10.01.2013р.),

Ягодкіна А.А.(за довіреністю від 10.01.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Прометей Стіл» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Прометей Стіл», звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Стахановської ОДПІ щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Прометей Стіл», яку було проведено з 31.10.2012 року по 01.11.2012 року, про що складено акт від 01.11.2012 року № 122/22-37097362 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Прометей Стіл» з питання правомірності нарахування податку на додану вартість, податку на прибуток за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р. по взаємовідносинам з підприємствами- покупцями ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «Сплав-Метал Трейд» та підприємствами-постачальниками ТОВ «Брідстаф» та ТОВ «Ітекосейл»; зобов'язати відповідача поновити у всіх електронних системах, в тому числі в автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» відомості щодо заявлених позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, та податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2012 року та зобов'язати Стахановську ОДПІ утриматись від використання акту перевірки від 01.11.2012 року № 122/22-37097362.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне з»ясування обставин справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що платником податку на запит податкового органу було надано лише частину первинних документів по взаємовідносинам із зазначеними підприємствами, що, в свою чергу, зумовило призначення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, про що було винесено відповідний наказ. Під час перевірки були виявлені обставини, які свідчили про нікчемність угод, укладених позивачем з підприємствами-контрагентами, про що було зазначено в акті. Тобто, апелянт наполягає на правомірності своїх дій.

В судовому засіданні представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного розгляду представник апелянта до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - Приватне підприємство «Прометей Стіл» зареєстроване як суб'єкт господарювання - юридична особа, є платником податків і зборів та перебуває на обліку в Стахановській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.

Так, 16.10.2012 року позивачем було отримано запит Стахановської ОДПІ від 15.10.2012 року про надання пояснень та документального підтвердження по господарським відносинам за серпень 2012 року з контрагентами: ТОВ «Ітекосейл», ТОВ «Брідстаф», ТОВ «Сплав-Метал Трейд» та ТОВ «Трейдсплав», на що позивач листом від 16 жовтня 2012 року за № 116 надав необхідні документи та письмові пояснення щодо відносин із вищезазначеними контрагентами.

Однак, не зважаючи на це, відповідач прийняв рішення про проведення позапланової документальної виїзної перевірки посилаючись на те, що ПП «Прометей Стіл» надало документи не у повному обсязі.

29.10.2012 року начальником Стахановської ОДПІ винесено наказ № 696 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань правомірності нарахування ПДВ, податку на прибуток за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року та видано направлення на перевірку від 30.10.2012 року № 000669 (а.с.234,235 т.1).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Стахановської ОДПІ на підставі зазначених наказу та направлення проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Прометей Стіл», за результатами якої складено Акт № 122/22-37097362 від 01.11.2012 року, в якому були встановлені порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, 228 ЦК України під час вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 ЦК України) по правочинам здійсненим позивачем із підприємствами покупцями - ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «Сплав-Метал Трейд» та підприємствами постачальниками - ТОВ «Брідстаф», ТОВ «Ітекосейл».

Предметом даного спору є правомірність проведення зазначеної перевірки позивача та подальші дії податкового органу щодо складання акту перевірки № 122/22-37097362 від 01.11.2012 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку, що зазначена перевірка підприємства позивача була проведена відповідачем з порушенням вимог Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Відповідно до п.20.1.4. п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що у зв'язку з тим, що позивачем було надана відповідь на запит податкового органу із копіями первинних документів, що підтверджували господарські відносини за серпень 2012 року, у відповідача були відсутні передбачені п.п.78.1.1 п.78 ст.78 ПК України правові підстави для проведення зазначеної перевірки.

Крім того, відповідно до п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Проте, як вірно зазначає суд першої інстанції, в порушення наведеної норми Податкового кодексу, відповідачем не приймалось рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом та відповідного повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, в той час, як документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування ПДВ, податку на прибуток за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року на підставі наказу від 29.10.2012 року № 696 та направлення на перевірку від 30.10.2012 року № 000669 взагалі не проводилась, на місце фактичного знаходження підприємства позивача відповідач не виїжджав, будь-яких актів про неможливість проведення виїзної документальної перевірки позивача не складав.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з тим, що дії відповідача щодо проведення спірної перевірки і, як наслідок, складання акту за результатами цієї перевірки є неправомірними.

Крім того, апелянт наполягає, що угоди, укладені позивачем з підприємствами-контрагентами, є нікчемними, оскільки не спрямовані на настання реальних наслідків, у зв'язку з відсутністю у останніх трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, тощо.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта, виходячи з наступного.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів та враховуючи той факт, що правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

Крім того, посилаючись на ст.215 Цивільного кодексу України, якою визначені підстави недійсності правочинів, апелянт не врахував того, що, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу щодо нікчемності проведених господарських операцій позивача із переліченими контрагентами у перевіряємий період ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим.

Також, судом першої інстанції встановлено, що Стахановською ОДПІ було внесено результати перевірки ПП «Прометей Стіл» в електронні бази даних, в тому числі в автоматизовану систему «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (створену відповідно до Порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів затвердженого Наказом ДПА України від 18.04.2008 № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» (далі-Наказ № 266) та розповсюдила дані результати перевірки позивача, як платника податків на рівні ДПА України і ця інформація може використовуватись всіма органами державної податкової служби.

Проте, згідно з п.2.21 Наказу № 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з ПДВ на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС "Аудит". По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з ПДВ за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення. А пункт 2.8 вказаного наказу встановлює, що працівники органу державної податкової служби несуть відповідальність за відповідність інформації у базах податкової звітності даним податкових документів, наданих платником ПДВ.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідач неправомірно відобразив у автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» та в інших електронних системах результати перевірки підприємства позивача, тому позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.

Разом з тим, задовольняючи позов в частині зобов»язання відповідача утриматись від використання висновків спірного акта перевірки, суд першої інстанції вирішив спір на майбутнє, що є неприпустимим, оскільки, відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, захисту підлягає лише порушене право.

Таким чином, постанова суду в цій частині підлягає скасуванню як така, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Постанова в повному обсязі складена 16 січня 2013 року.

Керуючись ст..ст.195,196,198,200,202,205,207,211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Прометей Стіл» до Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2012 року в цій справі скасувати в частині зобов'язання Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби утриматись від використання акту перевірки Приватного підприємства «Прометей Стіл» від 01.11.2012 року № 122/22-37097362. В задоволенні позову в цій частині - відмовити.

Суму судового збору, що підлягає стягненню, зменшити з 32 грн. 19 копійок до 23 (двадцяти трьох) гривень.

В іншій частині постанову суду - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Л.В.Губська

Судді: Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко