Постанова

від 24.01.2009 по справі 45/176-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

45/176-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2009 р.                                                           Справа № 45/176-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І. ,  Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Філін О.В.

відповідача -  Лайкова М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2788Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 20.10.08 р. по справі № 45/176-08

за позовом ТОВ "Сервіс - Інвест", м. Донецьк

до ТОВ Харківська зовнішньо торгівельна фірма "Моторімпекс", м. Харків

про стягнення 103995,65 грн.

встановила:

У липні 2008 р. позивач  звернувся до господарського суду із позовною заявою про стягнення  з  відповідача  102849,16 грн. штрафних санкцій, суму сплаченого державного мита у розмірі 1028,49 грн., суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн., посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем обов'язків по поставці запасних частин маломасляних вимикачів типа ММО-110 згідно договору № 77/П-2007 від 07.03.2007 р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.10.2008 р. по справі № 45/176-08 (суддя - Пелипенко О.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що у закордонного постачальника виникли форс - мажорні обставини, оскільки в період з 25.07.2007 р. по 18.08.2007 р. на території Болгарії та Греції при пожежах постраждали електростанції, на відновлення яких органами влади була вилучена виготовлена продукція, а саме маломасляні вимикачі ММО –110, виробник був змушений вдруге виготовити запасні частини на замовлення, що стало підставою затримки поставки продукції відповідачеві по справі та причиною несвоєчасної поставки продукції. Відповідач застосував всі заходи з метою усунення порушення зобов'язання і підлягає звільненню від відповідальності.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки вважає рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а саме ст. ст. 526, 617 ЦК України та норм процесуального права.

У апеляційній скарзі позивач зазначив, що рішенням суду  визнається факт прострочення поставки продукції відповідно до укладеного договору № 77/П-2007 від 07.03.2007 р. між ТОВ “Сервіс –Інвест” та ТОВ “Харківська зовнішньо торгівельна фірма “МОТОРІМПЕКС”, але суд відмовив у стягненні штрафних санкцій за порушення постачальником (відповідачем) своїх зобов'язань за договором постачання з підстав, передбачених ст.ст. 614, 617 ЦКУ та вважає, що, оскільки невиконання відповідачем зобов'язань перед позивачем за договором постачання викликане невиконанням зобов'язань третьої особи (виробника продукції, яку відповідач зобов'язався поставити позивачеві) перед відповідачем, а сам відповідач здійснив всі заходи, що від нього залежали, для належного виконання своїх зобов'язань за договором, то відповідач не повинен нести відповідальність за порушення своїх зобов'язань перед позивачем.

      Позивач вважає, що це порушує ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення поставки продукції, з точки зору відповідача та суду, виправдовується невиконанням договірних зобов'язань  між відповідачем та ТОВ “Хидравлика 96”, спричинене лісовими пожарами в період з 25 липня до 18 серпня 2007 року в Болгарії, що визнано Торгівельно-промисловою палатою Болгарії форс-мажорною обставиною. Посилання на Сертифікат про форс-мажорні обставини від 03.12.2007 р. не є доречним; цей доказ неправильно оцінений судом, оскільки у сертифікаті йдеться, по-перше, про продукцію концерну АВВ, а саме АББ “Авангард”, а не ТОВ “Хидравлика 96”; а по-друге, цей Сертифікат можливо може використовуватись ТОВ “Хидравлика 96” для звільнення від відповідальності перед своїми контрагентами та не є доказом настання форс-мажорних обставин для контрагента ТОВ “Сервіс-Інвест” ТОВ  “Харківська зовнішньо торгівельна фірма “МОТОРІМПЕКС”, тобто цей Сертифікат не має ніякого відношення то договірних зобов'язань між позивачем та відповідачем, а, відповідно, порушує ст. 34 ГПК України щодо належності доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України (це саме передбачено і ст. 617 ЦК України) учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. З наведеного вище випливає, що судом неправильно застосовано ст. 617 ЦК України та ч. 2 ст. 218 ГК України.

У апеляційній скарзі позивач звертає увагу  на те, що, відповідно до договору № 77/П - 2007 від 07.03.2007 року, продукція повинна була бути поставлена відповідачем до 30.07.07 року. З наданих відповідачем суду документів, а саме контракту № 02-01-07/И від 10.10.2006 року, випливає, що поставка товару здійснюється партіями відповідно до додатків до контракту (як це зазначено в п.п. 1.2 контракту). Як стверджує відповідач, поставка продукції відбулася згідно з додатком до контракту № 10 від 22.08.2007 року, що підтверджує замовлення продукції  відповідачем у ТОВ “Хидравлика 96” лише 22.08.2007 р. Враховуючи, що відповідно до договору № 77/П - 2007 від 07.03.2007 року між позивачем та відповідачем продукція повинна була бути поставлена в період з 31.05.2007 р. до 30.07.2007 р., коли навіть у ТОВ “Хидравліка 96” відповідно до наданого Сертифікату не було ніяких форс-мажорних обставин, не кажучи вже про відповідача, для якого взагалі форс-мажорні обставини не мали місце, все наведене вище додатково свідчить про нехтування відповідачем умовами укладених договорів та не прийняття ніяких заходів для своєчасного виконання взятих на себе зобов'язань.

Відповідач  з обставинами, викладеними у апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення,  з посиланням на те, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що обставини, які склалися  відповідач  застосував усі заходи, що від нього залежали з метою усунення порушень зобов'язання. Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань, якщо це виявилося наслідком обставин не переробної сили і безпосередньо впливає на виконання договору. Судом першої інстанції були правильно застосовані норми цивільного права, а саме ст. 614 ЦК України, про те, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності вини, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Судова колегія, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників позивача та  відповідача встановила, що  між позивачем та відповідачем укладений договір № 77/П від 07.03.2007 р. Згідно з вимогами договору та специфікації до нього постачальник (відповідач по справі)  зобов'язався поставити покупцеві (позивачеві по справі) запасні частини протягом 60 календарних днів з дати виконання покупцем п. 4.2.1. договору.

Пункт 4.2.1. передбачає попередню оплату в розмірі 10%, а решта вартості продукції в розмірі 90% згідно з п. 4.2.2. перераховується покупцем на поточний рахунок постачальника протягом трьох банківських днів з моменту поставки продукції на підставі отриманого від постачальника рахунку-фактури на оплату. Кількість, ціна та асортимент продукції визначені в специфікації до договору. Згідно з п. 6.2. договору, у разі не поставки продукції у строк, обумовлений специфікацією, постачальник виплачує покупцю неустойку в виді штрафу у розмірі 1 (одного) % від вартості не поставленої продукції за кожен день прострочення, і крім цього, відшкодовує всі понесені покупцеві збитки, спричинені затримкою виконання постачальником обов'язків по договору.

       Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар  (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

     На виконання умов договору позивач відповідно до п. 4.2.1 договору здійснив передоплату на поточний рахунок  частини вартості продукції у розмірі 10%, тобто 20166,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7266 від 31.05.07 р. на поточний рахунок відповідача, тобто відповідач  був зобов'язаний  поставити товар впродовж 60 календарних днів, але поставив його лише 19.09.2007 р., прострочивши таким чином своє зобов'язання з поставки товару на  51 календарний день.

        Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що постачальник здійснив поставку запасних частин по накладній № РН –0002486 від 19.09.2007 р. на суму 201665,02 грн.,  тобто з порушенням строків поставки.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

       Відповідач допустив порушення зобов'язання, оскільки не виконав його в повному обсязі у строк, встановлений договором, загальна сума штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язання складає 102849,16 грн.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа,  яка  порушила   зобов'язання,   звільняється   від відповідальності за порушення зобов'язання,  якщо вона доведе,  що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків  контрагентом  боржника,  відсутність на ринку товарів, потрібних  для  виконання  зобов'язання,  відсутність  у  боржника необхідних коштів.

Відповідач не надав доказів, підтверджуючих невиконання зобов'язань внаслідок непереборної сили, так як за договором № 77/П - 2007 від 07.03.2007 року, продукція повинна була поставлена відповідачем до 30.07.07 року, в договорі відсутні посилання на контракт № 02-01-07/И від 10.10.2006 р. та інші умови підтверджуючи, що поставці підлягала саме продукція, яка зазначена у контракті.       

Наданий відповідачем додаток № 10 до контракту № 02-01-07/И від 10.10.2006 р., в якому визначений строк поставки 36 –тиждень 2007 р., тобто перший тиждень вересня 2007 р. підтверджує відсутність причинного зв'язку між недопоставкою за контрактом та несвоєчасною поставкою за договором  № 77/П –2007, по якому строк поставки до 30.07.2007 р.

      При цьому, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що  в період з 31.05.2007 р. до 30.07.2007 р. відповідач не поставляв продукцію, доказів направлення позивачу листів від 27.07.2007 р. та від 20.08.2007 р. про  виникнення форс мажорних обставин не надав, а позивач стверджує, що не отримував зазначених листів.

      Суд першої інстанції не врахував зазначених обставин та безпідставно вважав, що відповідач довів наявність форс –мажорних обставин,  що вплинули на виконання обов'язків ТОВ «Хидравлика 96»/Болгарія/, оскільки в період з 25.07.  по 18.08.2007 р. на території Болгарії та Греції при пожежах постраждали електростанції, на відновлення яких органами влади була вилучена виготовлена продукція саме мало масляні вимикачі ММО –110.

     Згідно зі ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають  правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, відповідач повинен сплатити встановлений умовами договору за  порушення узгоджених строків поставки штраф у розмірі 1  %  від вартості не поставленої продукції, за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплати у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 216, 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушника господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором. Підставою  господарсько - правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

       Згідно зі ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначені розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

     При цьому, розмір санкцій  може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів ( робіт, послуг).

Діючим законодавством не встановлена відповідальність у разі не поставки продукції у строк, обумовлений специфікацією, постачальник виплачує покупцю неустойку в виді штрафу у розмірі 1 % від вартості не поставленої продукції за кожен день  прострочення, зазначені норми відсутні як у ЦК України, так і у ГК України і норми цивільного та господарського законодавства у даному випадку дозволяють сторонами  встановлювати штрафні санкції у договорі.

Отже, враховуючи норми ЦК України щодо принципу свободи договору, в т.ч. встановлений законом принцип розумності та справедливості в даному випадку має значення відповідність закону та можливість застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконання зобов'язання, а не його назва.

В зв'язку з чим, сторони правомірно встановили у пункті  6.2 договору відповідальність за  не поставку продукції у строк, обумовлений специфікацією,  в виді штрафу у розмірі 1 % від вартості не поставленої продукції за кожен день  прострочення.

Згідно  зі ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, до того ж повинно бути взято до уваги ступень виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення  зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може  з урахуванням інтересів боржника зменшити належних до сплати штрафних санкцій.

  Позивач не надав документи, підтверджуючи наявність збитків,

Пунктом 3 ст. 83 ГПК України також передбачено право суду зменшувати у виняткових випадках  розмір неустойки (штрафу, пеню ), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

      Судова колегія, враховуючи недоведеність заподіяння збитків, ступінь виконання зобов'язання відповідачем, виконання зобов'язання до звернення до суду, вважає, що розмір штрафу  надмірно великий та підлягає зменшенню  до 10% від розміру заявленого позивачем штрафу, тобто до 10284,16 грн.  

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, керуючись ст.ст. 193, 231, 233, 265 ГК України, ст.ст. 526, 551, 610, 611 ЦК України, ст.ст.101 –105 ГПК України

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.10.2008 р. по справі № 45/176-08 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ Харківської зовнішньо торгівельної фірми «Моторімпекс» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8, п/р 260040133797 в ВАТ «ІМПРОМБАНК» у м. Харкові, МФО 351878, код ЄДРПОУ 30037600) на користь ТОВ «Сервіс-Інвест» (83055, м. Донецьк, вул. Шевченка, 11, п/р 2600301750649 у філії ГУ Промінвестбанку в Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 31018149) – 10284,91 грн. штрафних санкцій, 1028,49 грн. держмита, 118 грн. судових витрат, 514,25 грн. держмита по скарзі.

В іншій частині позову  відмовити.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.  

Повний текст постанови підписаний 24.01.2009 р.