Рішення

від 29.01.2009 по справі 02/5320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02/5320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И    

                   "29" січня 2009 р.                                                                    Справа №  02/5320

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді  Пащенко А.Д.,  із секретарем судового засідання Ткаченко О.М.,  за участю представників: позивача: Коломієць А.В., Мельников О.В. - за довіреностями, відповідача: Браніцький В.М., Хіврич І.А. - за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу   

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „АВС-МГ” до корпорації „Житлобуд”  про  розірвання договору та стягнення 358 686 грн.,    

                                                    ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про зобов'язання відповідача передати позивачу підземні автостоянки в кількості 2 (дві) штуки за адресою: вул. Тобілевича, 6, м. Черкаси відповідно до укладеного між  позивачем та відповідачем договору № 1-98 на пайову участь у будівництві житла та об'єктів соцкультпобуту від 19.01.1998 року.                                

Заявою від 20.01.2009 року позивач змінив позовні вимоги  та просив стягнути з відповідача 358 686 грн.  збитків  у вигляді упущеної вигоди, завданих   позивачеві  в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № 1-98  від 19.01.1998 року.

Заявою від 22.01.2009 року позивач знову змінив позовні вимоги та просить розірвати договір на пайову участь в будівництві житла та об'єктів  соцкультури № 1-98 від 19 січня 1998 року, укладений між позивачем та відповідачем, та стягнути з відповідача 358 686 грн.  збитків  у вигляді упущеної вигоди, завданих  відповідачем в результаті невиконання  ним своїх зобов'язань за вказаним договором.

Представники позивача у судовому засіданні, підтримуючи позовні вимоги, посилалися на доводи і міркування, викладені у позовній заяві, просили позов задовольнити, заперечили проти доводів відповідача, стверджуючи, що поданий відповідачем протокол розірвання договору є протоколом намірів і не може вважатися угодою сторін про розірвання договору № 1-98; позивач передав свої права на квартири та на автостоянки, які відповідач повинен був збудувати та передати позивачу, іншим особам, в тому числі позивач уклав договір купівлі-продажу від 29.11.1999 року майнових прав на незавершене будівництво об'єктів житла та двох автостоянок із гр. Мельниковою Л.А., однак, в зв'язку з  тим, що відповідач затягував із будівництвом автостоянок, тому між позивачем та  Мельниковою Л.А.  було укладено додаткову угоду від 04.01.2001 року, за якою до неї перейшло право лише на квартиру 3 45, а права вимоги двох автостоянок  знову перейшли до позивача; оскільки відповідач до цього часу не побудував автостоянки, то позивач відмовляється від прийняття виконання та вимагає відшкодування збитків.

Відповідач у відзиві на позов та представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти позову з мотивів його безпідставності, виходячи з того, що у 2000 році позивач та відповідач розірвали договір № 1-98, про що склали “Протокол расторжения договора № 1-98 от 19 января 1998 г. на долевое участие в строительстве жильця и объектов соцкультбыта”, який підписаний повноважними представниками сторін та скріплений їх печатками і в якому вказано, що сторони погодилися розірвати договір № 1-98 від 19 січня 1998 року та що сторони не мають претензій по цьому договору одна до одної; вказаний протокол як угода про розірвання договору було підписано після того, як позивач передав свої права за вказаним договором іншим фізичним та юридичним особам листами на адресу відповідача, і відповідач повністю виконав  взяті на себе зобов'язання перед цими особами;  відповідно до акта звірки від 30.09.1998 року № 1-98, на який посилається відповідач, заборгованість відповідача перед позивачем складає 194,37 грн.   

        У судовому засіданні оголошувалася  перерва із 25.12.2008 року по 20.01.2009  року та по 29.01.2009 року.

        Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд  встановив наступне.

          Корпорація „Житлобуд” (за договором –Корпорація) в особі генерального директора Шелегона М.В. та ТОВ „АВС-МГ” (за договором –Дольовик) в особі директора Мельникова В.А. уклали Договір № 1-98 на дольову участь в будівництві житла і об'єктів соцкультпобуту. Відповідно до вказаного договору ТОВ  „АВС-МГ” замовив Корпорації будівництво наступних об'єктів: квартири в жилому будинку по вул. Пушкіна, 67, м. Черкаси: №№ 13, 36, 45, 48 –трикімнатні, №№ 12, 43 –двокімнатні, №№  38, 44 –однокімнатні; підземні автостоянки в кількості 7 (сім) штук  по вул. Тобілевича, 6, м. Черкаси.

          У Додатку № 1 до договору вказано, що будівництво  квартир планувалося до закінчення у І кв. 1999 року, а будівництво автостоянок –у ІІ кв. 1999 року.   Позивач стверджує, що він виконав свої зобов'язання за договором та  передав відповідачу матеріали в повному обсязі, а відповідач не передав йому автостоянки та обґрунтовує позовні вимоги Актом звірки взаємних розрахунків   від 30.09.1998 року.      

          Однак,  відповідачем надано суду “Протокол расторжения договора № 1-98 от 19 января 1998 г. на долевое участие в строительстве жильця и объектов соцкультбыта”, який підписаний генеральним директором корпорації “Житлобуд” Шелегоном М.В. та директором ТОВ “АВС-МГ” Мельниковим В.А.  від імені вказаних підприємств, і їх підписи скріплені печатками цих підприємств. Суд вважає, що вказаний документ  є угодою сторін про розірвання договору № 1-98.  У ньому вказано, що сторони не мають взаємних претензій по цьому договору одна до одної.  Той факт, що вказаний протокол має таку назву, не може заперечувати його зміст, який чітко направлений на розірвання договору. Суд вважає помилковими доводи представника позивача про те,  що цей протокол є протоколом намірів, оскільки у ньому не вказано,  що це лише наміри сторін, а чітко вказано,  що сторони погодилися розірвати  договір № 1-98. Тобто, за своїм змістом  він відповідає угоді про розірвання договору.  Цей протокол  підписаний повноважними представниками сторін, які  чітко висловили волю кожного із підприємств, вказали на відсутність претензій до іншої сторони по договору. Чинним на той час законодавством не передбачалося укладення  конкретного документа для розірвання договору, головним було вираження волі сторони, що чітко вказано у даному протоколі.  Не має значення також і відсутність на ньому дати, яка в даній ситуації не може бути віднесена до істотних умов.

          Таким чином, судом встановлено і позивачем не  спростовано, що сторони у 2000 році розірвали договір № 1-98 від 19 січня 1998 року за взаємною згодою, тому вимоги позивача, які обґрунтовуються невиконанням умов договору, як і вимога про розірвання цього  договору,  є безпідставними.  З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

          На підставі ст. 49 ГПК України понесені позивачем  витрати  повністю покладаються на позивача і йому не відшкодовуються. Крім цього, із відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету державне мито в сумі 85 грн. із вимоги  про розірвання договору, що є вимогою немайнового характеру.   Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд     

В И Р І Ш И В :   

1.  У  задоволенні позову відмовити повністю.  

2. Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю „АВС-МГ”  (18000, м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, 42, кв. 278, ідентифікаційний код 24418052)  в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31117095700002 банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через  державну податкову інспекцію –85 грн. державного мита.  

     Рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного  апеляційного господарського суду.

     Суддя                                                                                                                   А.Д.Пащенко  

            Рішення підписане суддею 02.02.2009 року