Постанова

від 15.01.2013 по справі 5006/38/20б/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа № 5006/38/20б/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Панової І.Ю., суддів -Білошкап О.В., Хандуріна М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. по справі №5006/38/20б/2012 за заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промарсенал",-

в с т а н о в и в:

Постановою господарського суду Донецької області від 21.08.2012 року визнано банкрутом відсутнього боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Промарсенал", відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці до 21.11.2012р., ліквідатором банкрута призначено Суб'єкта підприємницької діяльності - Фізичну особу ОСОБА_4

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. відмовлено у задоволенні клопотань Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Державної податкової служби про відмову від апеляційної скарги (про залишення без розгляду) на постанову господарського суду Донецької області від 21.08.2012 року, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Державної податкової служби задоволено, постанову господарського суду Донецької області від 21.08.2012р. скасовано, провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промарсенал" припинено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. скасувати та припинити апеляційне провадження, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 10.08.2012р. порушено провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промарсенал" відповідно до ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" за заявою Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_4

Постановою господарського суду Донецької області від 21.08.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промарсенал" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 3 місяці до 21.11.2012р., ліквідатором банкрута призначено Суб'єкта підприємницької діяльності - Фізичну особу ОСОБА_4

Визнаючи боржника банкрутом за статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції послався на те, що вимоги ініціюючого кредитора є безспірними, оскільки підтверджені виконавчим написом нотаріуса, а відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців боржник відсутній за місцезнаходженням.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька ДПС звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вказану постанову разом з клопотанням про відновлення пропущеного строку.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року відновлено процесуальний строк на подання апеляційної скарги, порушено апеляційне провадження по справі на постанову господарського суду Донецької області від 21.08.2012 року та призначено розгляд справи на 31.10.2012р.

12.10.2012р. Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька ДПС звернулась до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про відмову від апеляційної скарги, в якому ДПІ просить прийняти це клопотання до розгляду та винести ухвалу, якою апеляційну скаргу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ДПС залишити без розгляду.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2012р. відкладено розгляд даної справи на 07.11.2012р. та зобов'язано ДПІ у Калінінському районі м. Донецька ДПС надати письмові пояснення в обґрунтування клопотання про відмову від апеляційної скарги на постанову господарського суду Донецької області від 21.08.2012р., а саме: в чому полягає відсутність необхідності оскарження вказаної постанови, а також надати докази звітування відсутнього боржника і підстави внесення в державний реєстр відомостей про відсутність за місцезнаходженням боржника (форма 18-ОПП до порядку обліку платників податків) тощо.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. відмовлено у задоволенні клопотань Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Державної податкової служби про відмову від апеляційної скарги (про залишення без розгляду) на постанову господарського суду Донецької області від 21.08.2012 року, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Державної податкової служби задоволено, постанову господарського суду Донецької області від 21.08.2012р. скасовано, провадження по справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМАРСЕНАЛ" припинено.

При цьому, відмовляючи в задоволенні клопотань Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька ДПС про відмову від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції послався на те, що зазначені клопотання ДПІ в Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС не можна приймати саме як відмову від апеляційної скарги, оскільки, в тексті клопотань заявник вказує про відмову від апеляційної скарги, а в прохальній частині клопотань просить не прийняти відмову від апеляційної скарги та припинити апеляційне провадження, а залишити скаргу без розгляду. Однак, залишення апеляційної скарги без розгляду має інші процесуальні наслідки, ніж відмова від апеляційної скарги. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що такі дії апелянта суперечать чинному законодавству та порушують права податкового органу, тим паче, заявник в апеляційній скарзі посилається на суттєві порушення законодавства у справі про банкрутство, у зв'язку з чим апеляційна скарга повинна бути розглянута по суті. Крім цього, в судовому засіданні 07.11.2012р. колегія суддів апеляційної інстанції неодноразово з'ясовувала питання щодо відмови від апеляційної скарги, чи залишення без розгляду апеляційної скарги. Проте, представник апелянта наполягав на задоволенні клопотання про відмову від апеляційної скарги та залишенні без розгляду апеляційної скарги, посилаючись на те, що підприємство не відноситься до "ризикових" категорій суб'єктів господарської діяльності у зв'язку з чим обставини для оскарження винесеної постанови відсутні та надав суду вдруге клопотання, яким просив винести ухвалу, якою апеляційну скаргу залишити без розгляду.

Водночас, переглянувши в апеляційному порядку справу про банкрутство ТОВ "Промарсенал", суд апеляційної інстанції скасував постанову про визнання боржника банкрутом та припинив провадження по справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, пославшись при цьому на те, що суд першої інстанції не вірно застосував вимоги ч. 3 ст. 6 та ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо безспірності кредиторської заборгованості, відсутності грошових коштів у боржника та дійшов передчасного висновку про наявність достатніх підстав для порушення справи про банкрутство за спрощеною процедурою та введення подальших процедур банкрутства.

Згідно ст.4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до вимог частини 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство встановлені ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 вказаного Закону заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема: виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Згідно ч. 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; докази того, що вартість предмета застави є недостатньою для повного задоволення вимоги, забезпеченої заставою у разі, якщо єдина підтверджена вимога кредитора, який подає заяву, забезпечена активами боржника.

За змістом ч. 3 ст. 6, ч. ч. 1, 8 ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справа про банкрутство порушується господарським судом лише у разі підтвердження кредитором неплатоспроможності боржника документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" безспірними вимогами визнаються вимоги кредиторів визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Отже, вимоги ініціюючого кредитора набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Як вбачається з матеріалів справи, ініціюючий кредитор звернувся до суду з заявою про порушення справи про банкрутство у зв'язку з не оплатою боржником заборгованості у сумі 3440,00грн., яка виникла на підставі договору про комплексне рекламне обслуговування №б/н від 05.08.2010р. При цьому, заявник посилався на те, що виконання робіт підтверджується рахунком-фактури №АА-47 від 03.09.2010р. на суму 3440,00грн. та актом приймання-передачі виконаних робіт (здійснених послуг) в сумі 3440,00грн., а безспірність своїх вимог до боржника кредитор підтвердив виконавчим написом приватного нотаріуса Донецького міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_5 від 23.07.2012р. за реєстровим №4752, який був надісланий до Відділу державної виконавчої служби за місцем реєстрації боржника та постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.07.2012р.

Як встановив суд апеляційної інстанції, 23.07.2012р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 був здійснений виконавчий напис №4752, яким він пропонував стягнути з ТОВ "ПРОМАРСЕНАЛ" заборгованість у розмірі 3440,00грн. на підставі договору щодо комплексного рекламного обслуговування від 05.08.2010р. Також підлягає стягненню з боржника сума сплаченого державного мита та понесених витрат при вчиненні виконавчого напису в розмірі 850,00грн.

Договір щодо комплексного рекламного обслуговування від 05.08.2010р. укладений між Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (виконавець) та ТОВ "ПРОМАРСЕНАЛ" (замовник) у простій письмовій формі, нотаріально не засвідчувався.

Відповідно до вимог статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Таким чином, виконавчий напис за своєю правовою природою є документом, що підтверджує наявність у боржника безспірної заборгованості перед стягувачем, яка виникла на підставі зобов'язання. В свою чергу, така заборгованість або інша відповідальність боржника має бути безспірною і не потребує додаткового доказування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до вказаного переліку стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусу проводиться стягненням заборгованості за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на майно.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди.

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

Вказаний перелік не містить підстав для одержання виконавчого напису на підставі договору, який не є нотаріально посвідченим та на виконання якого не видавався вексель.

Отже, як встановив суд апеляційної інстанції, вчинений виконавчий напис приватним нотаріусом ОСОБА_5 здійснювався без належного підтвердження безспірності вимог стягувача та за відсутності нотаріально посвідченого договору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що справа про банкрутство не може бути порушена на підставі виконавчого документу, який фактично не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки такий виконавчий напис, вчинений всупереч вище викладеним вимогам Закону, не є доказом безспірності кредиторських вимог у розумінні Закону України "Про нотаріат", Постанови Кабінету міністрів України №1172 від 29.06.1999 року про "Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" та статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на що суд першої інстанції уваги не звернув та не надав належної правової оцінки зазначеним обставинам та виконавчому напису.

Крім цього, як вбачається матеріалів справи, постановою від 27.07.2012р. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №4752 здійсненого 23.07.2012р., листом від 20.08.2012р. за №2-1177/26324/04-38 Відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку повідомляє ОСОБА_4 про здійснені виконавчі дії, а саме вказують на те, що виконавчий документ у добровільний строк боржником не виконаний; з метою встановлення майнового стану боржника направлено запити до БТІ, МРЕВ-1 м. Донецька, Державної податкової служби; згідно довідки МРЕВ-1 м. Донецька за ТОВ "ПРОМАРСЕНАЛ" рухоме майно не зареєстровано; інформація про наявність або відсутність нерухомого майна у ТОВ "Промарсенал" з БТІ м. Донецька не надходила; згідно довідки Державної податкової служби України встановлено відкриті рахунки у банках та інших фінансових установах, на які 14.08.2012р. на підставі ст. ст. 4, 5, 52 Закону України "Про виконавче провадження",ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" накладено арешт.

Тобто, державним виконавцем були виявлені відкриті рахунки боржника, однак в матеріалах справи відсутні докази здійснення дій державним виконавцем з виявлення грошових коштів та руху коштів по виявленим рахункам боржника.

Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Статтею 16 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Статтею 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується.

Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК України допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка, де в графі про статус відомостей про юридичну особу міститься запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу відсутності боржника за своїм місцезнаходженням заявником надано довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.07.2012р., у якій значиться запис про дату проведення, номеру запису та назву реєстраційної дії: внесення інформації щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою.

Отже, запис в поданій довідці не є записом про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, тому вказана довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не є належним доказом відсутності боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням.

Обставини законності (незаконності) порушення провадження у справі про банкрутство з особливостями, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оцінюється судом при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом.

Згідно ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, передбаченому для призначення керуючого санацією.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, а висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що провадження у даній справі було здійснено з порушенням та невірним застосуванням вимог ч. 3 ст. 6 та ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо безспірності кредиторської заборгованості, відсутності грошових коштів у боржника, при цьому суд першої інстанції, надавши невірну правову оцінку наявним у справі доказам, порушив вимоги Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо порядку та підстав порушення провадження у справі про банкрутство за спрощеною процедурою, тому справа про банкрутство ТОВ "Промарсенал" порушена судом першої інстанції безпідставно.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про необхідність відмови в задоволенні клопотань Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Державної податкової служби про відмову від апеляційної скарги (про залишення без розгляду) на постанову господарського суду Донецької області від 21.08.2012 р., оскільки такі дії апелянта суперечать чинному законодавства та порушують права податкового органу, а зважаючи на те, що заявник в апеляційній скарзі посилається на суттєві порушення законодавства у даній справі про банкрутство, тому необхідно апеляційну скаргу ДПІ на постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом розглянути по суті.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що провадження у даній справі було здійснено судом першої інстанції з порушенням та невірним застосуванням вимог ч. 3 ст. 6 та ст. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо безспірності кредиторської заборгованості, відсутності грошових коштів у боржника, тому висновок суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для порушення даної справи про банкрутство та введення подальших процедур банкрутства є передчасним.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував незаконну постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом та дійшов вірного висновку про необхідність припинення провадження по справі на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України.

Враховуючи визначені ст. 111 7 ГПК України межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства, тому підстави для її скасування відсутні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2012р. по справі №5006/38/20б/2012 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю. Судді:Білошкап О.В. Хандурін М.І.