Постанова

від 21.01.2009 по справі 08/139-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

08/139-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19  січня 2009 р.                                                          Справа № 08/139-08  

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі –Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача –Замуліна В.О.

відповідача – не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.№2942Х/3-7) на рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2008 по справі № 08/139-08

за позовом – ТОВ «Ш.С.Г.»,  м. Київ

до -  ПП «Промінь», м. Харків

про стягнення 23136,08 грн.,-

встановила:

       Позивач звернувся з позовом до господарського суду Харківської області в якому просить стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції по договору щодо організації перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/10-ЕсП1 від 30.10.06р. у розмірі 21884,30 грн., 1251,78 грн. 3% річних, 231,36 грн. витрат по сплаті держмита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    11.11.2008 року за № 17793 через канцелярію суду позивач надав уточнення позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 14600,00 грн. основного боргу, 7284, 30 грн. інфляційних, 1251,78 грн. 3% річних.

   Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2008 р. (суддя Ковальчук Л.В.) по справі № 08/139-08 позовні вимоги задоволено. Стягнено з відповідача на користь позивача - 14600,00 грн. основного боргу 146,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 74,46 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване з тих підстав, що сума боргу підтверджена наданими до справи доказами.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд першої інстанції виніс рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

     В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначає, що господарським судом не було застосовано ст.32 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам, де йдеться про те, що подавати позови, що виникають у результаті перевезень, можна на протязі одного року.

Відповідно до ст. 32 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам, строк позовної давності (що випливають з перевезення) ~ один рік. Обчислюється він зі спливу трьохмісячного строку з дня укладення договору перевезення.

Виходячи з того, що договір був заключений 30.10.06 р., останній строк для звернення з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості - 30 січня 2008р.

Вимоги до відповідача, які випливають зі спірного договору (Заявка № ДБ-000000256 від 30.10.06р.), заявлені поза межами строку пред'явлення позову, що встановлений ст.  32 Конвенції про договір міжнародного перевезення вантажів по дорогам, без посилання на обставини, які перешкоджали вчиненню дій у визначені законодавством термін, а тому, при відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності, його вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

     Згідно статті 53 ГПК України, господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, якщо сторона обґрунтує і доведе поважну причину пропущення строку позовної давності. В даному випадку ТОВ «Ш.С.Г.»не довело поважної причини пропущення строку. Обґрунтовувалися ці обставин посиланням на статтю Цивільного кодексу України.

       Судом не було враховано статтю 306 ГК України, в якій вказано, що Перевезення вантажів визнається як вид господарської діяльності, тобто ці відносини повинні регулюватися господарським кодексом.

     Господарський суд Харківської області порушив норми процесуального права, а саме: зміст рішення не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України. Описова частина рішення містить лише викладення вимог позивача і не містить стислого викладу відзиву на позов, пояснень представників сторін. У мотивувальній частині рішення відсутні доводи, за якими суд відхилив докази відповідача. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Позивач та його представник вважають рішення суду законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Свого представника в судове засідання відповідач не направив, хоча своєчасно був повідомлений про час і місце розгляду справи за поданою апеляційною скаргою.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь в засіданні судової колегії справа по заявленій апеляційній скарзі розглядається за наявними в ній доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст.101 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

    Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між сторонами був укладений договір № 30/10-ЕсП1 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.10.2006 року, відповідно до умов якого перевізник на підставі письмових заявок від експедитора виконує транспортне перевезення вантажу шляхом залучення транспортних засобів, які належать перевізнику, відповідно до умов Договору та заявками.

Згідно п. 4.3 вищезазначеного договору, всі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України. Сплати здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на р/р перевізника в термін 3-х банківських днів з моменту отримання від перевізника оригіналів документів, акту виконаних робіт, податкової накладної, товарно-транспортну накладну СМR та інших документів, передбачених заявою, а також засвідчену копію шляхового листа при виникненні простоїв по маршруту слідування.

       Заявкою № ДБ -000000256 від 30.10.2006 року до договору № 30/10-ЕсП1 від 30.10.2006 року відповідач зобов'язався перевезти паперову продукцію, дата загрузки визначена 02.11.2006 року о 08:00. Розмір оплати визначено сторонами в заявці за послуги по пред'явленню оригіналів документів, а саме договору, заявки, рахунку, акту, податкової та СМК в термін 5 днів.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Позивач виконав свої обов'язки за умовами договору в частині надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, що підтверджується актом виконаних робіт до договору перевезення № 30/Ю-ЕсП1 від 30.10.2006 року. Відповідач свої обов'язки щодо сплати коштів виконав частково, перерахувавши на р/р позивача платіжними дорученнями:

№ 1156 від 14.11.2006 р. -10000,00грн.; № 1195 від 27.11.2006 р. - 1500,00 грн.;

№ 90 від 08.02 2007 р. - 500,00 грн.;

№ 209 від 12.03.2007 р. - 500,00 грн.;

№ 249 від 23.03.2007 р. - 500,00 грн.;

№ 337 від 04.04.2007 р. -1000,00 грн.;

№ 460 від 08.05.2007 р. - 500,00 грн.; № 473 від 11.05.2007 р. - 500,00 грн.;

№ 1184 від 26.12.2007 р. - 500,00 грн.

Загальна сума сплати складає 15500,00 грн., заборгованість складає 14600,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, доданими до матеріалів справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надано до суду докази направлення на адресу відповідача документів, вказаних в заявці № ДБ -000000256 від 30.10.2006, а саме заявки, рахунку, акту, податкової та СМК. Вказані документи були направлені на адресу відповідача тільки-но 17.10.08 р.

Відповідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.3 умов Договору 30/10-ЕсП1 про організацію перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.10.2006 року та заявки № ДБ -000000256 від 30.10.2006 року обов'язок сплатити за отримані послуги у відповідача настають з моменту отримання від позивача документів, вказаних в вищезгаданих Договорі та Заявці, тобто обов'язок сплатити борг у відповідача виник через п'ять днів, після надсилання на його адресу документів Документи були надіслані 17.10.2008 року, обов'язок сплатити виник 22.10.2008 року.

Суд першої інстанції при винесенні рішення обґрунтовано зазначив в рішенні, що заперечення відповідача стосовно спливу терміну позовної давності не може бути прийняте судом до уваги, так як відповідач 25.12.2007 р, перерахував на р/р позивача 500,00 грн. боргу.

Відповідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг терміну позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Проведені ПП „Промінь" сплати є якраз тією дією, що свідчить про визнання ним свого обов'язку. Згідно виписки Київської міської філії АКБ „Укрсоцбанк" на особовий рахунок № 26007031257951, який належить ТОВ „Ш.С.Г.", ПП „Промінь" платіжними дорученнями, переліченими вище. Так як останній платіж, проведений ПП „Промінь", був 25.12.2007 року, то строк для пред'явлення позову ТОВ „Ш.С.Г." сплинув би лише  26 грудня 2008 року.     

       Застосування судом першої інстанції норм цивільного законодавства України не суперечить Конвенції „Про договір міжнародного перевезення вантажів", так як положення п. 3 ст. 32 передбачає, що подовження терміну позовної  давності  регулюється  законодавством  суду  або трибуналу,  що  розглядає  справу.  Це законодавство також регулює нове набуття позовних прав, тому суд першої інстанції правомірно визнав вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в сумі 14600,00 грн.

Як обґрунтовано зазначає позивач у своєму запереченні на скаргу висновок, який був зроблений відповідачем до змісту ст. 306 Господарського кодексу України, що перевезення вантажів - це вид господарської діяльності який повинен регулюватися тільки Господарським кодексом України, також не може бути прийнято до уваги так як законодавством України передбачено, що перелік нормативних актів, які регулюють відносини у сфері господарювання не є вичерпаним відповідно до ст. 7 Господарського кодексу України та ст. 4 Господарського  процесуального кодексу України.      

       На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2008 р. прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п. 3 ст. 32 Конвенції „Про договір міжнародного перевезення вантажів", ст. ст. 7, 306 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст.4, 33, 99, 101, п.1 ст.103, ст.ст.104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

                                                          постановила:

Рішення господарського суду Харківської області від 17.11.2008 р. по справі            № 08/139-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

         Головуючий суддя                                                           Могилєвкін Ю.О.

                                  судді                                                           Пушай В.І.

                                                                                                       Плужник О.В.

Повний текст постанови підписаний 22.01.2009 року