Постанова

від 20.01.2009 по справі 22/224/08

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/224/08

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.01.09                                                                                       Справа №22/224/08

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Хуторной В.М.    , Колодій Н.А.

при секретарі Лола Н.О.

За участю представників сторін: від позивача– Семененко А.М., довіреність від 18.10.02 р., Яновський О.Д., довіреність № 56 від 24.09.08 р., від відповідача – не з'явився;

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ» на рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2008 р. у справі № 22/224/08

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТ – Пілігрім», м. Запоріжжя (далі ТОВ «СТАТ – Пілігрім»);

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ», м. Запоріжжя (ТОВ «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ»);

про визнання договору частково недійсним та стягнення 178625 грн.

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 50 від 20.01.2009 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Федоров І.О., судді – Хуторной В.М. (доповідач), Колодій Н.А., якою справу прийнято до свого провадження.

Рішенням господарського суду Запорізької області (суддя Скиданова Ю.О.) від 13.11.2008 р. у справі № 22/224/08 позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р., укладений між ТОВ «СТАТ – Пілігрім» та ТОВ «РІФ» в частині купівлі-продажу транспортного засобу - сідлового тягачу ІVЕСО EUROSTAR LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020 випуску 2002 року (далі договір купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р.), зобов'язано ТОВ «СТАТ – Пілігрім» повернути на користь ТОВ «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ» вказаний сідловий тягач; стягнуто з ТОВ «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ» на користь ТОВ «СТАТ – Пілігрім» 178625 грн. вартості сідлового тягача та судові витрати.

Вказане рішення мотивовано тим, що відповідач помилився щодо обставин, які мають істотне значення, оскільки спірний автомобіль знаходиться у розшуку (заявник Інтерпол), як наслідок позивач позбавлений можливості вільно користуватися вказаним авто та здійснювати інші права, які належать йому, як власнику. Договір купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р. визнано недійсним судом в частині купівлі-продажу транспортного засобу - сідлового тягачу ІVЕСО EUROSTAR LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020 2002 року випуску з посиланням на ст. ст. 203, 215, 229 ЦК України та застосовано реституцію щодо недійсної частини договору.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ», відповідач по справі, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що суд необґрунтовано відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи для надання доказів, в той час як на адресу відповідача надійшов лист з приводу розшуку Інтерполом спірного транспортного засобу, відповідно до якого Управління поліції м. Остгессен (Німеччина) повідомило, що зазначений транспортний засіб згідно листа італійської поліції дійсно був оголошений у розшук в 2005 р., однак оголошення в розшук автомобіля було анульовано після того, як автомобіль був знайдений, фірма Top Truck Contact Gmbh, м. Петерсберг придбала цей автомобіль на законних підставах. З боку відповідача не вбачається будь-якої вини або недбальства, помилки щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якості речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, оскільки відповідач не знав та не міг знати про розшук Інтерполом в країнах СНД транспортного засобу. При укладенні договору купівлі-продажу були дотримані всі вимоги діючого законодавства України та не порушено жодного з пунктів статей 203, 251, 229 ЦК України. Також відповідач у доповненнях до апеляційної скарги № 15/08 від 15.12.08 р. посилається в підтвердження своїх доводів на лист сектору Укрбюро Інтерполу Головного управління МВС України в Запорізькій області, згідно якого за базою даних Генерального Секретаріату Інтерполу автомобіль ІVЕСО LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020, номер двигуна 846041N6140530104, 2002 року випуску, колір червоний, державний номер АР06-69 ВЕ станом на 05.12.08 р. у розшуку не перебуває, вказаним листом запропоновано видати власнику автомобіля постійне свідоцтво про реєстрацію встановленого зразку без позначки «Розшукується, Інтерпол», просить апеляційну скаргу задовольнити, судове рішення скасувати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання № 14/09 від 14.01.09 р., яким просив розгляд справи відкласти у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні по справі № 8/11-09, яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області. Вказане клопотання колегією суддів відхилено як необґрунтоване, оскільки відповідач не був позбавлений права направити в судове засідання іншого представника з числа осіб, визначених статтею 28 ГПК України, крім того, представником відповідача, Ярошенко Р.С., не надано доказів свого уповноваження на представництво інтересів позивача по справі № 8/11-09.

ТОВ «СТАТ – Пілігрім», позивач по справі, письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення законним, прийнятим із з'ясуванням всіх обставин по справі, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду - без змін.

За клопотанням представника позивача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, в судовому засіданні 20.01.2009 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Сутність спору:

20 березня 2008 р. між ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Р1Ф» (продавець) та ТОВ «СТАТ-Пілігрім» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 10/08, відповідно до умов якого відповідач передає, а позивач приймає та сплачує на умовах договору транспортний засіб, що був у користуванні (далі товар).

Згідно з п. 2.3. договору купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р. відповідач гарантує, що він є власником майна. Майно, яке продається, в забороні і під заставою, у тому числі в податковій заставі, не перебуває, право власності на нього не заперечується і не оспорюється, інших обмежень стосовно цього майна не має.

Загальна вартість товару становить 357250 грн. (п. 3.1. договору купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р.).

Згідно з п. 4.1.1. договору купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р. відповідач протягом одного банківського дня з моменту укладання сторонами договору здійснює передплату у розмірі п'яти відсотків від загальної вартості товару.

Відповідно до п. 4.1.2. договору купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р. позивач протягом десяти банківських днів з моменту зарахування суми передплати на розрахунковий рахунок відповідача здійснює оплату залишку вартості товару, визначеної у пункті 3.1.

Пунктом 5.2 договору купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р. визначено, що перехід права власності  на товар відбувається в момент його передачі. В усіх випадках, продавець має право на повернення неоплаченого товару з чужого незаконного володіння, разом із відшкодуванням на свою користь збитків, пов'язаних з його поверненням та втраченого прибутку.

За пунктом 6.1 договору купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р. продавець передає товар покупцю протягом 10 банківських днів з моменту оплати, а передача товару здійснюється сторонами за двостороннім письмовим актом (пункт 6.3).

20.03.2008 р. сторони підписали акт прийому-передачі транспортного засобу. Відповідно до якого, номерні агрегати звірені, транспортний засіб, сідловий тягач ІVЕСО LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020, 2002 року випуску, знаходиться у справному стані та переданий позивачу.

21.03.2008 р. відповідачем виставлено рахунок-фактуру № СФ-013 на загальну суму 357250,00 грн. (копія в матеріалах справи). Позивачем вартість товару сплачена в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 66 від 24.03.2008 р.

Листом № 117-673 від 11.04.2008 р. Запорізького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи № 2 УДАІ УМВС України в Запорізькій області позивача повідомлено, що реєстрацію автомобіля сідельний тягач, ІVЕСО LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020, номер двигуна 846041N6140530104, 2002 року випуску, колір червоний, державний номер АР 06-69 ВЕ скасовано, так як він знаходиться у розшуку, заявник розшуку «Інтерпол», як викрадений 11.01.05 р. на території СНД.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 25 від 09.04.2008 р. щодо повернення вартості автомобіля та відшкодування збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р.

Листом № 12/05-5 від 12.05.2008 р. відповідач повідомив позивача про те, що в строк до 10.07.2008 р. він зобов'язується надати аналогічний автомобіль - тягач ІVЕСО.

На момент розгляду справи відповідачем не надано доказів надання позивачеві автомобіля - тягача ІVЕСО, аналогічного спірному.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 229 ЦК України визначає правові наслідки правочину, який вчинено під впливом помилки:

1. Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

2. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Спірні правовідносини сторін врегульовані договором купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р., який за своєю правовою є договором купівлі-продажу транспортних засобів.

Згідно з п. 2.3. договору купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р. відповідач гарантує, що він є власником майна. Майно, яке продається, в забороні і під заставою у тому числі в податковій заставі, не перебуває, право власності на нього не заперечується і не оспорюється, інших обмежень стосовно цього майна не має.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відповідач помилився щодо обставин, які мають істотне значення стосовно властивостей і якостей речі, оскільки спірний автомобіль на момент укладання спірного договору перебував у розшуку, що відповідачем не спростовано.

Згідно листа № 117-673 від 11.04.2008 р. Запорізького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи № 2 УДАІ УМВС України, реєстрацію спірного автомобіля скасовано, через перебування  автомобіля у розшуку, заявник розшуку «Інтерпол», як викрадений 11.01.05 р. на території СНД, що якраз і свідчить про обмеження позивача щодо користування та розпорядження таким майном.

Дослідивши лист від 05.12.09 р. № 55/390 сектору Укрбюро Інтерполу Головного управління МВС України в Запорізькій області, згідно якого за базою даних Генерального Секретаріату Інтерполу автомобіль ІVЕСО LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020, номер двигуна 846041N6140530104, 2002 року випуску, колір червоний, державний номер АР06-69 ВЕ станом на 05.12.08 р. у розшуку не перебуває, та документи італійської і німецької поліції, надані відповідачем, колегія суддів дійшла висновку, що вказані докази не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Перш за все слід зазначити, що самого факту перебування автомобіля ІVЕСО LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020 в розшуку вже достатньо для висновку про помилку відповідача щодо обставин, які мають істотне значення стосовно властивостей і якостей вказаного авто, оскільки пунктом 2.3 ТОВ «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ» гарантувало, що об'єкт договору під будь-якою забороною не перебуває. Відповідачем не доведено, що автомобіль ІVЕСО LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020 знятий з розшуку у всіх країнах, які приєдналися до Інтерполу (зокрема в Німеччині, Італії), в тому числі країнах СНД, де він був викрадений, і відповідно відповідач не може гарантувати відсутність обмежень щодо використання та розпорядження спірним авто при здійсненні господарської діяльності позивачем в країнах Євросоюзу, СНД тощо.

Лист від 05.12.09 р. № 55/390 сектору Укрбюро Інтерполу Головного управління МВС України в Запорізькій області не досліджувався судом першої інстанції, відповідачем необґрунтовано неможливість його подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього з урахуванням того, що позивач повідомив відповідача про перебування автомобілю в розшуку 09.04.08 р., ТОВ «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ» не було позбавлено можливості звернутися до відповідних органів внутрішніх справ щодо встановлення перебування в розшуку спірного тягача в розумний строк, починаючи з 09.04.08 р. Письмове клопотання про відкладення розгляду справи відсутнє в матеріалах справи, відгук ТОВ «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ» на позовні вимоги від 13.11.09 р. також не містить прохання відкласти розгляд справи, в протоколі судового засідання від 13.11.08 р. будь-яких клопотань сторін не відображено, тому доводи про порушення процесуальних прав позивача та не дослідження доказів є не підтвердженими жодними доказами.

Слід також враховувати, що листом № 1/17-42 від 13.01.09 р. Запорізького відділення реєстраційно-екзаменаційної роботи № 2 УДАІ УМВС України в Запорізькій області повідомлено позивача, що згідно інформації бази даних ДДАІ МВС України «Автомобіль», факт знаходження автомобіля ІVЕСО LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020 в розшуку був встановлений під час проведення додаткової перевірки документів, заявник розшуку Інтерпол, дата постановки в розшук 11.01.05 р., інформація про зняття з розшуку відсутня.

Посилання апелянта на ту обставину, що з боку відповідача не вбачається будь-якої вини або недбальства, щодо властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, оскільки відповідач не знав та не міг знати про розшук Інтерполом СНД транспортного засобу є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Відповідач за п. 2.3 договору купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р. взяв на себе зобов'язання щодо гарантування відсутності обмежень, в тому числі відносно автомобіля ІVЕСО LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020, міг надіслати запити до органів Інтерполу з приводу правомірності перебування цього транспортного засобу в цивільному обороті та пересвідчитись в цьому до його придбання в іншій країні, чого ТОВ «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ» зроблено не було, що й призвело до помилки, регламентованої статтею 229 ЦК України.

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину за статтею 203 ЦК України є недоречними, через те, що правочини вчинені під впливом помилки, крім передбачення можливості ст. 229 ЦК України визнання їх недійсним, не відповідають загальній підставі дійсності правочинів – ч. 3 ст. 203 ЦК України, оскільки внутрішня воля учасника правочину не відповідає її зовнішньому прояву – волевиявленню, яке сформоване під впливом помилки через необережність відповідача (в даному випадку помилки щодо відсутності будь-яких обмежень щодо автомобіля).

Таким чином, судом першої інстанції правильно задоволено позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 10/08 від 20.03.2008 р. в частині щодо автомобіля ІVЕСО LD 440Е ідентифікаційний номер WJMM1VRL004210020, застосовано реституцію, згідно положень статей 216, 217 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України , суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько – німецьке спільне підприємство «РІФ» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 13.11.2008 р. у справі № 22/224/08 - без змін.

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Хуторной В.М.  

 Колодій Н.А.