Постанова

від 10.12.2012 по справі 1570/4521/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/4521/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Соколенко О.М.

при секретарі -Кулішенко Є.С.

за участю: представника позивача -Подчахи Д.В. (за довіреністю);

представника відповідача -Трусова А.С. (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек Груп»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек Груп»до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000742334 від 10.07.2012 року.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Вітек Груп»з питань підтвердження взаємовідносин з ПП «Дана Маркет Юг» за період з 01.07.2009 року по 31.10.2010 року, ПП «Агротон-Південь»за період: грудень 2010 року, ПП «Одеська будівельна компанія»за період березень 2010 року, за результатами якої відповідачем складено акт № 764/22-34/33658577 від 20.06.2012 року, яким встановлено порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 788077 грн. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742334 від 10.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 985096 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до складу податкового кредиту відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність господарських операцій позивача з його контрагентами -ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія»підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, в тому числі, договором поставки, договорами підряду, довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, видатковими накладними, товарно-транспортними та податковими накладними, платіжними документами про оплату отриманих товару та робіт, а також іншими супутніми документами. При цьому, позивач зазначає, що відповідачем в акті перевірки не було доведено факту відсутності виконання робіт та поставки товару відповідно до умов договорів поставки та підряду, а також фату відсутності можливості контрагентів вести господарську діяльність, та не наведено документів, які б містили вказані відомості. Також, позивач зазначає, що відповідач при перевірці не врахував той факт, що на момент здійснення господарських операцій, обґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість підтверджується тим, що контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Також, як стверджує позивач, господарські договори, укладені між позивачем та його контрагентами в судовому порядку недійсними не визнавались, а відповідачем в свою чергу не було доведено, що зміст правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Разом з цим, позивач зазначив, що ні Податковий кодекс України, ні Закон України «Про державну податкову службу в Україні»не передбачає права органів державної податкової служби на визнання чи невизнання правочинів недійсними або нікчемними.

Таким чином, позивач вважає, що ним правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі належним чином виписаних контрагентами та отриманих ним податкових накладних, а висновки акту перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість є безпідставними, помилковими, та не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства України, і отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі цього акту перевірки, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову, мотивуючи це тим, що ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби в ході проведення перевірки ТОВ «Вітек Груп»правомірно зроблені висновки про те, що позивачем завищено податковий кредит за період: березень 2010 року - жовтень 2010 року, грудень 2010 року на загальну суму 788077 грн., сформований за результатом господарських операцій позивача із ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія», чим порушено п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з урахуванням вимог чинного податкового законодавства, є правомірними, а отже не підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, поясненнях до позову та на надані докази.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітек Груп»(надалі - TOB «Вітек Груп», позивач, підприємство) зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 22.07.2005 року, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копією довідки з ЄДРПОУ (т.1,а.с.25-26).

На момент проведення перевірки підприємство знаходилось на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби та у період, за який проводилась перевірка, TOB «Вітек Груп»було зареєстровано, зокрема, платником податку на додану вартість, що підтверджується п.п.2.4.1 акту перевірки (т.1, а.с.32-зворотній бік).

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 06.06.2012 року № 235-п (т.1, а.с.30), та відповідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України головним державним податковим ревізор-інспектором відділу спеціальних, особливо важливих перевірок та зустрічних звірок управління податкового контролю ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС Бур'ян С.П. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек Груп»з питань правових відносин з ПП «Дана Маркет Юг»за період з 01.07.2009р. по 31.10.2010 р., ПП «Агротон-Південь»за період: грудень 2010 року, ПП «Одеська будівельна компанія»за період: березень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС складено акт № 764/22-34/33658577 від 20.06.2012 року (т.1,а.с.32-40), яким встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 185, 188, 200 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за період: березень 2010 року-жовтень 2010 року, грудень 2010 року з відповідними додатками до них не підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Дана Маркет Юг», за період 01.03.2010р. по 31.10.2010 р., ПП «Агротон-Південь» за період грудень 2010 року, ПП «Одеська будівельна компанія»за період: березень 2010 року. Таким чином, підприємством порушено п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що привело до заниження ТОВ «Вітек Груп»суми податкових зобов'язань по податку на додану вартість, в тому числі за рахунок завищення податкового кредиту на загальну суму 788077 грн., у тому числі: за березень 2010 року в сумі 81680 грн.; за квітень 2010 року в сумі 135667грн.; за травень 2010 року в сумі 168732 грн.; за червень 2010 року в сумі 131297грн.; за липень 2010 року в сумі 20045 грн.; за серпень 2010 року в сумі 110723 грн.; за вересень 2010 року в сумі 67780грн.; за жовтень 2010 року в сумі 67673 грн.; за грудень 2010 року в сумі 4480 грн.

В акті перевірки зазначено, що посадові особи ТОВ «Вітек Груп»відмовились від підписання акту перевірки (т.1, а.с.40).

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивач надав до ДПІ у Київському районі міста Одеси Одеської області Державної податкової служби заперечення на вказаний акт за вих. №1276 від 26.06.2012 року (т.1,а.с.41-42). На вказані заперечення ТОВ «Вітек Груп»відповідачем надано відповідь за №10361/10/22-34 від 06.07.2012 року, в якій зазначено, що вимоги, викладені в запереченні не підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що висновки акту перевірки № 764/22-34/33658577 від 20.06.2012 року відповідають вимогам чинного законодавства (т.1, а.с.43-46).

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення №0000742334 від 10.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 985096 грн., в тому числі, за основним платежем - 788077 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 197019 грн. за порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (т.1, а.с.47).

Не погодившись з висновками податкового органу та винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив вищевказане рішення в судовому порядку.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Спірне податкове повідомлення-рішення базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позивачем податку на додану вартість.

В акті перевірки зазначено, що перевіркою відображення в обліку та звітності операцій по взаємовідносинам з ПП «Дана Маркет Юг»за період з 01.03.2010 р. по 31.10.2010 р., ПП «Агротон-Південь»за період: грудень 2010 року, ПП «Одеська будівельні компанія»за період: березень 2010 року встановлено порушення, які виникли за рахунок невідповідності відображення показників бухгалтерського обліку, податкового обліку реально здійснювальній господарській операції та включення до податкового кредиту сум ПДВ, по яким проведено оплату за придбання ТМЦ від постачальника в сумі всього 4728462,00 грн., у т.ч. ПДВ -788077 грн.

Відповідач в акті вказує, що для проведення перевірки ТОВ «Вітек Груп»надано наступні документи по взаємовідносинам з ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія»:

- установчі документи ТОВ «Вітек Груп»;

- документи про право власності на приміщення, яке знаходиться за адресою, за якою зареєстроване ТОВ «Вітек Груп»;

- договір поставки № 101/023 від 29.10.2007 р.;

- договір оренди нежилого приміщення № 0101/9 від 01.01.2009 р.;

- податкові та видаткові накладні за період: з 01.07.2009 р. по 31.10.2010 р.;

- товарно-транспортні накладні за перевіряємий період з 01.07.2009 р. по 31.10.2010 р.;

- виписки банку за перевіряємий період;

- технічний паспорт на вантажний фургон Mercedes-Benz 711 О, державний номер НОМЕР_2, який знаходиться у власності ТОВ «Вітек Груп»;

- видаткова та податкова накладні за грудень 2010 року;

- акт виконаних робіт за березень 2010 року;

- податкова накладна за березень 2010 року;

- договір підряду №01 від 02.03.2010 року;

- локальний кошторис №2-1-1;

- зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва;

- виписка банку за 08.12.2010 року.

При цьому, в акті перевірки відповідачем встановлено, що згідно умов договору поставки № 101/023 від 29.10.2007 року, укладеного між ТОВ «Вітек Груп»та ПП «Дана Маркет Юг», (постачальником), ПП «Дана Маркет Юг»зобов'язується передати товар, а ТОВ «Вітек Груп»зобов'язується прийняти його та сплатити в термін і на умовах, передбачених цим договором. ПП «Дана Маркет Юг»було оформлено накладні на відвантаження хімічної продукції та лабораторного обладнання в асортименті, перелік яких наведено на сторінках 6-7 акту перевірки. Отриману продукцію одержував за довіреностями, що видані TOB «Вітек Груп», перелік яких наведено на сторінці 7 акту перевірки, особисто ОСОБА_5 -завідувач складом. Транспортування товару та вантажні роботи проводились за рахунок ПП «Дана Маркет Юг»та власним автотранспортом за рахунок TOB «Вітек Груп», згідно ТТН, що наведені на сторінці 7 акту перевірки. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Також, в акті перевірки вказано, що згідно умов усної угоди, укладеної між TOB «Вітек Груп»та ПП «Агротон-Південь»(постачальником), ПП «Агротон-Південь»зобов'язується передати товар, а ТОВ «Вітек Груп»зобов'язується прийняти його та сплатити в термін і на умовах, передбачених цим договором. ПП «Агротон-Південь»було оформлено податкові накладні на відвантаження меблів та офісної оргтехніки в асортименті, перелік яких наведено на сторінці 9 акту перевірки. Отриману продукцію одержував за довіреностю №387 від 10.12.2010 року, що видана TOB «Вітек Груп», особисто ОСОБА_5 -завідуючий складом. Транспортування товару та вантажні роботи проводились за рахунок ПП «Агротон-Південь». Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

Крім того, в акті зазначається, що згідно умов договору поставки за № 01 від 02.03.2010 р., укладеного між TOB «Вітек Груп»та ПП «Одеська будівельна компанія», ПП «Одеська будівельна компанія»зобов'язується виконати поточний ремонт покрівлі складського приміщення, а ТОВ «Вітек Груп»зобов'язується прийняти та сплатити кошти за виконані роботи. ПП «Одеська будівельна компанія»було оформлено податкові накладні на виконані роботи, перелік яких наведено на сторінці 9 акту перевірки. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі.

При цьому, відповідач зазначив, що суми ПДВ за податковими накладними, виписаними за вказаними договорами включені до податкового кредиту відповідних періодів, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ, даним декларацій з ПДВ за період: з 01.07.2009 року по 31.10.2010 року, грудень 2010 року, березень 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки, при проведені перевірки позивача податковим органом було також використано та взято до уваги при встановленні порушення:

- аналітичну довідку відділу адміністрування ПДВ ДПІ у Київському районі м. Одеси № 439/15-02 від 27.01.2012 р.;

- службову записку ВПМ ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС від 13.06.2012 № 19968/07;

- термінову телеграму ДПС в Одеській області 19.01.2011 № 1808/7/20-0110 «Про відпрацювання підприємств групи ризику»;

- акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06.04.2011 № 495/23-5 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Дана Маркет Юг», код за ЄДРПОУ 35503072, з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2010року (лист ДПІ у Приморському районі м. Одеси № 19938/7/23-512/ від 06.04.2011р.) (т.21, а.с.220-238), в якому встановлено, що враховуючи те, що у ПП «Дана Маркет ЮГ»відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з ч.1, 5 ст. 203, пунктами 1, 2 ст. 215, ст.228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період жовтень 2010 року є нікчемними: податкові зобов'язання в сумі 12370956 грн., податковий кредит в сумі 12363832 грн.;

- акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 07.04.2011 № 580/23-5/34319643 «Про неможливість проведення документальної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Одеська будівельні компанія»(ЄДРПОУ 34319643) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у період березень-листопад 2010 (лист № 20899 /7/23-20 від 08.04.2011р.) (т.21, а.с.192-218), в якому встановлено, що враховуючи те, що у ПП «Одеська будівельні компанія»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, згідно до частини 1,5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності на суму податкового зобов'язання - 36551845 грн.;

- акт ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 18.03.2011 року №326 «Про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Агротон-Південь»код ЄДРПОУ 37279842, з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, якими сформовано податковий кредит у грудні 2010 р.», в якому встановлено, що враховуючи те, що у ПП «Агротон-Південь»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням, згідно з частинами 1, 5 ст. 203, пунктами 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України угоди з контрагентами за період грудень 2010 є нікчемними: податкові зобов'язання у сумі - 13918873 грн., податковий кредиту сумі - 13916373 грн.

Враховуючи викладене, в акті зазначається, що при досліджені встановлені фактичні обставини, які спростовують реальність проведених господарських операцій (відповідно, і виникнення об'єкту оподаткування), на підставі яких ТОВ «Вітек Груп»визначені суми податкового кредиту. Неможливість реального здійснення платником вказаних операцій, тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність у ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь»та ПП «Одеська будівельна компанія»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань, що свідчить про відсутність наміру у ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь»та ПП «Одеська будівельна компанія»для створення правових наслідків. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

Крім того, в акті зазначено, що ТОВ «Вітек Груп»діяло без належної обачності і йому мало бути відомо як покупцю фактичний та адміністративно-майновий стан ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь»та ПП «Одеська будівельна компанія», умови ведення цими підприємствами господарської діяльності та порушення, які ним допускались. Також вказано, що ТОВ «Вітек Груп», працюючи у даному сегменті ринку, було обізнане щодо учасників цього ринку і налагоджених стабільних зв'язків. Отже, як зазначено в акті, встановлення обставин, які викладені вище, дає підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної ТОВ «Вітек Груп», до дозволеного податкового кредиту неправомірною.

Таким чином, в акті перевірки зазначено, що на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ТОВ «Вітек Груп»завищено податковий кредит в податкових деклараціях за період: березень 2010 року - жовтень 2010 року, грудень 2010 року на суму 788077 грн., що в свою чергу призвело до заниження податкового зобов'язання у періоді: березень 2010 року - жовтень 2010 року, грудень 2010 року на суму 788077 грн.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування податкового кредиту з податку на додану вартість, а також, питання щодо нікчемності угод, зазначає наступне.

Згідно з п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що між ТОВ «Вітек Груп»(покупець) з одного боку та ПП «Дана Маркет Юг»(постачальник) з іншого боку укладений договір поставки № 101/023 від 29 жовтня 2007 року (т.1, а.с.105-106), відповідно до якого ПП «Дана Маркет Юг»зобов'язується передати покупцю товар в асортименті, а ТОВ «Вітек Груп»зобов'язується прийняти його та здійснити його оплату в термін та на умовах, передбачених цим договором. Відповідно до п.1.3 цього Договору строки поставки, вартість, асортимент конкретної партії визначаються в специфікаціях до даного договору. Згідно п.2.3, 2.5, 2.6 Договору, поставка товару здійснюється автотранспортом та за рахунок постачальника. Зобов'язання постачальника по поставці товару вважається виконаним в момент передачі товару, що підтверджується підписанням видаткових накладних. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару, зазначена у видатковій накладній. Товар по вказаному договору постачається на склад покупця.

З матеріалів справи вбачається, що до вказаного договору поставки між ТОВ «Вітек Груп»(покупець) та ПП «Дана Маркет Юг»(постачальник) укладені додаткові угоди від: 20.12.2007 року, 21.12.2007 року, 12.01.2009 року, 16.04.2009 року, 17.05.2009 року, 16.07.2009 року, 05.01.2010 року (т.1, а.с.107-110, т.3,а.с.89).

Також, судом встановлено, що за спірний період сторонами договору складено відповідні специфікації, в яких, зокрема, визначено артикул, найменування одиниці виміру, кількість, вартість та загальна сума товару (т.14, а.с.169,224, т.15,а.с.58, 65,135,232, т.16,а.с.111,178,250, т.17,а.с.79,182, т.18, а.с.38,80,161, т.19,а.с.51,168,226, т.20 а.с.60,152,237).

Передача товару від ПП «Дана Маркет Юг»до ТОВ «Вітек Груп»за вказаним договором підтверджується відповідними видатковими накладними за період березень-жовтень 2010 року, які підписані представниками сторін договору (т.1, а.с.197, 200, 203, 206, 209, 212, 215, 218, 221, 224, 227, 230, 233, 237, 240, 243, 246, 249, т.2, а.с.2,5,8,11) та перелік яких наведено на сторінках 6-7 акту перевірки. Поставка товару підтверджується товарно-транспортними накладними за період березень-жовтень 2010 року, виписаними згідно видаткових накладних за цей період (т.1,а.с.199, 202, 205, 208, 211, 214, 217, 220, 223, 226, 229, 232, 235, 239, 242, 245, 248, т.2, а.с.1,4,7, 10,13,), перелік яких, зокрема, наведено в акті перевірки.

При цьому, у вказаних товарно-транспортних накладних зазначено, що замовником та вантажоодержувачем є ТОВ «Вітек Груп», вантажовідправником - ПП «Дана Маркет Юг»; а також в них зазначені конкретні видаткові накладні, за якими перевозився товар; особа позивача, яка приймала товар -ОСОБА_5; прізвища водіїв, що здійснювали перевезення товару -ОСОБА_6, ОСОБА_7 та дані транспортних засобів, що здійснювали перевезення товару -Марседес 711 НОМЕР_2, Toyota Previa НОМЕР_3.

На підтвердження наявної можливості транспортування придбаної продукції, позивачем надано до суду копії: свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів -Марседес 711 НОМЕР_2, Toyota Previa НОМЕР_3 (т.3,а.с.87-88) та посвідчень водіїв (т.3, а.с.85-86), наказів про призначення водіями в ТОВ «Вітек Груп»ОСОБА_8 та ОСОБА_7 та про закріплення за ними вказаних транспортних засобів (т.3, а.с.78-80,82-83).

На підтвердження того, що товар, придбаний позивачем у ПП «Дана Маркет Юг»приймався уповноваженою особою позивача, останнім надано до суду копію наказу про призначення ОСОБА_5 на посаду завідуючого складом (т.3, а.с.81). Разом з цим, в акті перевірки зазначено, що вказана особа - ОСОБА_5 отримував продукцію за довіреностями, що видані TOB «Вітек Груп», перелік яких наведено на сторінці 7 акту перевірки.

Про фактичне оприбуткування вказаного товару, отриманого від ПП «Дана Маркет Юг», свідчать також журнали-ордери та відомість по рахунку 631 (т.1,а.с.139-142), а також картки рахунку: 281, що наявні в матеріалах справи. У якості доказів того, що позивач мав в наявності приміщення для розміщення та зберігання придбаного товару, останнім надано до суду: копію договору оренди нежитлового приміщення від 01.01.2009 року №0101/9, укладеного між ФОП ОСОБА_9 (орендодавець) та ТОВ «Вітек Груп»(орендар), згідно якого орендодавець передає у тимчасове оплатне користування орендарю нежитлові складські приміщення, які є частиною ангару, загальною площею 2016 кв.м., а також технічну площадку в зоні козлового крану, площею 8984 кв.м., розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дуга, 5, для розміщення складської бази, а орендар приймає обумовлену площу для розташування об'єктів, згідно цільового призначення та сплачує орендну плату (т.3, а.с.98-101); копії актів приймання-передачі орендованого майна (т.3, а.с.102,105), а також копії додаткових угод до вказаного договору №1,№2,№3,№4 (т.3,а.с.103-104,106-109).

Разом з цим, матеріали справи містять копії податкових накладних за період березень-жовтень 2010 року, які виписані позивачу його постачальником - ПП «Дана Маркет Юг»(т.1, а.с.198, 201, 201, 207, 210, 213, 216, 219, 222, 225, 228, 231, 234, 238, 241, 244, 247, 250, т.2, а.с.3, 6, 9,12), та які також підтверджують факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання товару та дають право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказані податкові накладні, належним чином оформлені, були отримані позивачем від його контрагента - ПП «Дана Маркет Юг»на кількість товару згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, що поміж іншого, підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за період: березень 2010 року - жовтень 2010 року , копії яких наявні в матеріалах справи (т.4, а.с.228-233,237-243, 248-250, т.5, а.с.1-3,7-12, 16-20,24-28,32-39,43-48).

ТОВ «Вітек Груп»здійснило оплату отриманого від ПП «Дана Маркет Юг»товару згідно рахунків, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (т.2,а.с.56-250, т.3, а.с.1-65).

Суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за березень-жовтень 2010 року, що підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за березень-жовтень 2010 року та додатком № 5 до них (т.2, а.с.40-55, т.4, а.с.234-236, 244-247,т.5, а.с.4-6, 13-15, 21-23,29-31,40-42, 49-51).

З вищевказаних первинних документів вбачається, що за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента товар - відповідну хімічну продукцію та лабораторне обладнання, зокрема, піпетки, пробірки, фільтри, дозатори, ємкості для відбору газів, індикаторні полоси, цифрові термометри, відповідні реактиви, та інше), та як зазначив позивач, вказаний товар ним був придбаний з метою використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що одними із видів діяльності за КВЕД, які здійснює позивач є: 46.75 -оптова торгівля хімічними продуктами; 46.12 -діяльність посередників у торгівлі промисловими хімічними речовинами; 46.19 -діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (т.1,а.с.26).

На підтвердження того, що позивачем був придбаний вищевказаний товар у ПП «Дана Маркет Юг»саме з метою його подальшого використання в межах господарської діяльності позивача -для подальшої реалізації з метою отримання прибутку, останнім надано до суду копії: звітів про відвантажені ТОВ «Вітек Груп»товари його контрагентам за спірний період, починаючи з березня 2010 року; карток рахунку: 281, видаткових накладних, виписаних позивачем на отримання товару його контрагентами та довіреностей на отримання уповноваженими особами контрагентів товарів від ТОВ «Вітек Груп»(т.14,а.с.132-250, т.15-20, т.21,а.с.1-178).

Таким чином, вищевказане свідчить про фактичне отримання позивачем, придбаного у його контрагента - ПП «Дана Маркет Юг»товару та його використання позивачем у подальшій господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Також, судом встановлено, що 02.03.2010 року ТОВ «Вітек Груп»(замовник) уклало із ПП «Одеська будівельна компанія»(підрядник) договір підряду №01 (т.2, а.с.18-19), згідно умов якого підрядник зобов'язується виконати поточний ремонт покрівлі складського приміщення ТОВ «Вітек Груп»в обсягу, згідно кошторисної документації, а замовник зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи. Згідно ст.3 Договору датою початку ремонтних робіт є 02.03.2010 року, та датою їх закінчення -31.03.2010 року. У п.4.1. ст.4 Договору зазначено, що оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника після підписання акта приймання-передачі виконаних ремонтних робіт.

Вказаний договір підряду №01 підписаний від імені TOB «Вітек Груп»- директором Братченко О.К., та від імені ПП «Одеська будівельна компанія»- директором Паньковим К.О.

На підтвердження виконання підрядних робіт, обумовлених договором, позивачем надано до суду копію акту приймання виконаних підрядних робіт за березень 2010 року (т.2, а.с.20-21), підписаного представниками ПП «Одеська будівельна компанія»та ТОВ «Вітек Груп»31.03.2010 року.

При цьому, об'єктом підрядних робіт по виконанню поточного ремонту згідно вказаного акту є покрівля складського приміщення ТОВ «Вітек Груп», що знаходиться за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга,5. Тобто, об'єктом підрядних робіт є складські приміщення, які позивач орендує згідно договору оренди від 01.01.2009 року №0101/9, укладеного між ним та ФОП ОСОБА_9 (орендодавець) та додаткових угод до нього, що вже досліджені судом.

Також, в обґрунтування фактичності здійснення господарської операції із поточного ремонту покрівлі, позивачем надано до суду завірені належним чином копії: зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва, локального кошторису №2-1-1 на поточний ремонт покрівлі складського приміщення ТОВ «ВітекГруп»(т.5, а.с.209-210).

Позивачем, в свою чергу, на підтвердження належності здійснення його контрагентом поточного ремонту за вказаним договором, надано до суду копію ліцензії АВ № 079146 від 05.05.2006 року, виданої Одеською обласною державною адміністрацією із додатком -переліком робіт провадження будівельної діяльності (т.3,а.с.125-127), яка надає право ПП «Одеська будівельна компанія»здійснювати будівельну діяльність, що свідчить про законну роботу вказаного підприємства на будівничому сегменті ринку.

Разом з цим, матеріали справи містять копію належним чином завіреної податкової накладної: №781 від 31.03.2010 року із зазначенням послуг продавця -поточний ремонт покрівлі складського приміщення на суму 26400 грн., в тому числі ПДВ - 4400 грн. (т.2, а.с.22) яка також підтверджує факт здійснення вищевказаних господарських операції з виконання ремонтних робіт та дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни послуг (робіт) та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказана податкова накладна, належним чином оформлена, була отримана позивачем від його контрагента на кількість робіт, виконаних відповідно до укладеної угоди, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

На підтвердження здійснення оплати за виконані ПП «Одеська будівельна компанія»роботи по договору, в матеріалах справи містяться виписка по рахунку від 08.12.2010 року на оплату коштів у сумі 26400 грн., в т.ч. ПДВ -4400 грн. (т.2, а.с.23).

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість відповідно до вищевказаної податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за березень 2010 року у розмірі 4400 грн., що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року із додатком №5 до неї (т.2, а.с.40-41, т.4, а.с.234-236).

Також, судом встановлено, що на підставі комерційної пропозиції ПП «Агротон-Південь» від 01.12.2010 року, адресованої ТОВ «Вітек Груп»(т.5,а.с.61) між ПП «Агротон-Південь»(постачальник) та TOB «Вітек Груп»(покупець) в усній формі укладено договір поставки товарів. У вказаній комерційній угоді зазначено найменування товару (зокрема, телефони, шафи, крісла, столи, тумби), кількість одиниць та вартість товару, а також вказано, що умовами оплати є безготівковий розрахунок.

Виконання вказаної угоди та передача товару від ПП «Агротон-Південь»до ТОВ «Вітек Груп»за цією угодою підтверджується видатковою накладною № 693 від 10.12.2010 року, яка підписана представниками сторін угоди (т.2,а.с.14); поставка товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 10.12.2010 року (т.2,а.с.16).

У вказаній товарно-транспортній накладній зазначено, що замовником та вантажоодержувачем є ТОВ «Вітек Груп», вантажовідправником - ПП «Агротон-Південь»; а також в ній зазначені: назва продукції (товару), що визначена у видатковій накладній № 693 від 10.12.2010 року; уповноважена особа позивача, яка прийняла товар - ОСОБА_5; прізвище водія, що здійснював перевезення товару - ОСОБА_6, та дані транспортного засобу, яким здійснювалось перевезення товару -Toyota Previa НОМЕР_3. При цьому, судом вже встановлювались обставини та досліджувались відповідні докази щодо наявної можливості у позивача здійснювати транспортування придбаної продукції під час дослідження його взаємовідносин з контрагентом ПП «Дана Маркет Юг».

У якості доказів того, що позивач мав в наявності приміщення для розміщення та зберігання придбаного товару, останнім надано до суду копію договору оренди від 01.01.2009 року №0101/9, укладеного між ФОП ОСОБА_9 (орендодавець) та ТОВ «Вітек Груп»(орендар), а також додаткових угод до вказаного договору, що вже досліджувались судом, а також копію договору оперативної оренди нежитлового приміщення №2/04 від 10.04.2009 року, укладеного між ТОВ «Вітек Груп»(орендар) та МПП «Бай-Вей»(орендодавець) (т.3, а.с.92-93).

Разом з цим, матеріали справи містять копію податкової накладної № 693 від 10.12.2010 року (т.2, а.с.15), яка також підтверджує факт здійснення вищевказаної господарської операції з постачання товару - меблів та офісної оргтехніки в асортименті та дає право на включення податку на додану вартість до складу ціни товару та є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що вказана податкова накладна, належним чином оформлена, була отримана позивачем від його контрагента - ПП «Агротон-Південь»на всю кількість товару згідно видаткової накладної, що поміж іншого, підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т.5, а.с.32-37).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого ПП «Агротон-Південь»рахунку-фактури № 2321 від 05.12.2010 року на загальну суму 26880,00 грн., з яких сума ПДВ -4480 грн.(т.5,а.с.62), ТОВ «Вітек Груп»здійснило в повному обсязі оплату отриманого від ПП «Агротон-Південь»товару згідно цього рахунку, що підтверджується відповідною банківською випискою (т.2,а.с.17).

Сума податку на додану вартість відповідно до вказаної вище податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року, що підтверджується податковою декларацією з податку на додану вартість за грудень 2010 року та додатком № 5 до неї (т.5, а.с.58-60).

З вищевказаних первинних документів вбачається, що за відповідними господарськими операціями позивач придбав у його контрагента товар - меблі та офісну оргтехніку в асортименті, зокрема, телефони, шафи, крісла, столи, тумби, та як зазначив представник позивача, вказаний товар був придбаний позивачем для використання у власній господарській діяльності на самому підприємстві.

На підтвердження того, що позивачем був придбаний вищевказаний товар у ПП «Агротон-Південь»саме з метою його подальшого використання в межах господарської діяльності позивача, останнім надано до суду копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (товарів, що придбані у ПП «Агротон-Південь»), що підтверджують введення в експлуатацію цих товарів на ТОВ «Вітек Груп»(т.5, а.с.63-208).

Тобто, як вбачається з викладеного, вказане свідчить про фактичне здійснення позивачем господарської діяльності з придбання у ПП «Агротон-Південь» та ПП «Дана Маркет Юг»товарів та їх подальше використання в господарській діяльності позивача. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, за господарськими операціями із ПП «Одеська будівельна компанія» позивачем отримані від вказаного контрагента виконані підрядні роботи в межах здійснення позивачем власної господарської діяльності.

Як вже зазначено судом, суми податку на додану вартість відповідно до вказаних вище податкових накладних за угодами позивача із ПП «Агротон-Південь», ПП «Дана Маркет Юг»та ПП «Одеська будівельна компанія»позивач включив до складу податкового кредиту за березень 2010 року - жовтень 2010 року, грудень 2010 року.

Досліджуючи правомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд виходить з наступного.

Правові відносини щодо формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» , а з 01.01.2011 року регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), ведення бухгалтерського обліку по податкових операціях встановлено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(далі - Закон Про бухгалтерський облік).

Суд зазначає, що в акті перевірки № 764/22-34/33658577 від 20.06.2012 року встановлені порушення позивачем п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України за безпідставне, на думку відповідача, віднесення позивачем до складу податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Дана Маркет Юг»за період березень-жовтень 2010 року, ПП «Агротон-Південь»за період: грудень 2010 року, ПП «Одеська будівельна компанія»за період: березень 2010 року спірних сум ПДВ. Однак, слід зазначити, що у спірний період не діяли норми Податкового кодексу України; у перевіряємий відповідачем період, вказані правовідносини регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», проте, як вже зазначено судом, відповідачем було встановлено, що у перевіряємий період позивачем порушені саме вимоги Податкового кодексу України.

Крім того, як вже встановлено судом, за результатами перевірки ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС (т.1, а.с.32-40), встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України за період березень 2010 року-жовтень 2010 року та грудень 2010 року, а отже судом не приймаються до уваги та не досліджуються, надані позивачем докази на підтвердження здійснення ним господарських операцій з ПП «Дана Маркет Юг»за період з липня 2009 року по лютий 2009 року.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формуються показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинного документу встановлені ст. 9 цього ж Закону та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

Порядок формування податкового кредиту визначений ст. 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).

Відповідно до підпункту «а»п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.1. ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні реквізити, що визначені цією статтею.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, як вбачається з викладеного, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання у власній господарській діяльності.

Відповідно п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду та відповідно п. 14.1.202 зазначеної статті продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно з п.п.14.1.203 п.14.1 ст. 14 ПК України продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку тощо.

Як вже встановлено судом, позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за спірний період, були надані податкові декларації та податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.

Водночас, суд зазначає, що нормами податкового законодавства визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже встановлено судом, позивачем отримано від його контрагентів належним чином оформлені податкові накладні та інші супровідні документи, відповідно до договорів на кількість товару, придбаного відповідно до умов укладених договорів поставки та отриманих робіт, відповідно до договору підряду.

Крім того, як встановлено судом, позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, що також підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, та не заперечувалось відповідачем.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами фактичність отримання товарів від контрагентів-постачальників - ПП «Дана Маркет Юг»та ПП «Агротон-Південь»та їх подальше використання у господарській діяльності позивача, а також, отримання робіт від контрагента ПП «Одеська будівельна компанія».

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом встановлено, що і позивач, і його контрагенти на час укладання спірних правочинів, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість, копії яких наявні в матеріалах справи (т.3, а.с.121,124,130) та були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.3,а.с.119-120,122-123,128-129). Вказані обставини також не заперечувалися відповідачем.

Крім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

При цьому, необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі «Булвес»АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

З урахуванням наведеного, суд не приймає до уваги твердження перевіряючої в акті перевірки щодо підстав висновку про завищення позивачем податкового кредиту, через те що ТОВ «Вітек Груп»діяло без належної обачності і йому мало бути відомо як покупцю про фактичний та адміністративно-майновий стан ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія» , умов ведення цими підприємствами господарської діяльності та порушення, які ними допускались. Також, суд вважає безпідставним посилання відповідача на те, що ДПІ не знаходить підтвердження податковими зобов'язаннями контрагентів, оскільки невиконання податкових зобов'язань контрагентами позивача не може бути підставою для застосування відповідальності до позивача, так як саме ним податкове законодавство не порушувалось.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про фактичність господарських операції щодо отримання позивачем від його контрагентів-постачальників ПП «Дана Маркет Юг»та ПП «Агротон-Південь» відповідних товарів та отримання будівельних робіт від контрагента ПП «Одеська будівельна компанія», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем у відповідності до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України віднесено до складу податкового кредиту податок, сплачений в ціні придбаних товарів та отриманих робіт, на підставі податкових накладних, оформлених належним чином та виданих підприємствами, що на момент здійснення господарської діяльності мали статус платників податку на додану вартість.

Водночас, стосовно посилання відповідача в акті перевірки на те, що угоди, укладені між позивачем та ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія» носять фіктивний характер та не спричиняють реального настання правових наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст.626, ч.1 ст.627, ч.1 ст.629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.639, ч.1 та ч.2 ст.640 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

В даному випадку, виходячи з вищевикладених фактів та доказів, що їх підтверджують, суд встановив, що договори поставки та підряду, укладені належним чином, як в письмовій та і в усній формі, виконання вказаних договорів підтверджується відповідними видатковими накладними та актом виконаних робіт, здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується виданими податковими накладними, а тому суд робить висновок, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутку у відповідності до ст. 3 ГК України.

Таким чином укладені угоди відповідають загальним вимогам, встановленим Цивільним кодексом України та додержання яких необхідно для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язанні із його недійсністю.

Згідно зі ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В даному випадку договори поставки та підряду, як вже зазначалося вище відповідають вимогам ст. 203 ЦК України, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також дані договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про нікчемність договорів, посилаючись на те, що контрагенти позивача відсутні за своїм місцезнаходженням. При цьому, відповідачем в силу ст.71 КАС України не надано жодного доказу на підтвердження того, що на момент видачі податкових накладних контрагенти позивача ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія» не знаходились за адресою, що зазначена у податкових накладних.

Суд вважає, що факт реєстрації контрагентів позивача на дату оформлення податкових накладних органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників ПДВ та знаходження їх в ЄДР підтверджують доводи позивача щодо відсутності у нього на момент укладення договорів та їх виконання ведомостей, які могли б вказувати на будь-які потенційні порушення законодавства з боку контрагентів.

Слід також зазначити, що незнаходження юридичної особи за її місцезнаходженням тягне наслідки передбачені Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» , із застосуванням певної процедури, встановленої цим законом , серед яких невизнання органом ДПС даних податкової звітності контрагентів такої юридичної особи, як і встановлення ознак нікчемності його угод не значиться.

Разом з тим, суд не бере до уваги висновки податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача необхідного трудового ресурсу, складських приміщень та транспортних засобів, необхідних для здійснення господарської діяльності, оскільки дані висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. В свою чергу, представник відповідача у судовому засіданні також не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

При цьому, на підтвердження наявної можливості транспортування товару від ПП «Дана Маркет Юг»та ПП «Агротон-Південь»позивачем надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та наказів на призначення на посаду водіїв. Тобто, поставка товарів, отриманих від контрагентів позивача - ПП «Дана Маркет Юг»та ПП «Агротон-Південь», здійснювалась засобами та власними силами позивача.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача в акті перевірки на той факт, що у ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія»для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходилось за юридичною адресою, судом не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Отже, з урахуванням зазначеного, під час розгляду справи судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, незаконне заволодіння ним.

Суд зазначає, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження податку на додану вартість, - судом не встановлено.

Також, слід зазначити, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість. Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь»та ПП «Одеська будівельна компанія», за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані. Підстав для висновку про те, що позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість в межах виконання угод, які суперечать вимогам Цивільного кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а тому є нікчемними, судом не встановлено.

Таким чином, судом встановлений рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару та отриманням робіт, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку. Як наслідок суд приходить до висновку про фактичність господарських операції щодо придбання позивачем товару від ПП «Дана Маркет Юг»та ПП «Агротон-Південь»та отримання робіт від ПП «Одеська будівельна компанія», а також про добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті.

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія»і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми, сплачені в ціні отриманих товарів та робіт за вищевказаними договорами, укладеними із ПП «Дана Маркет Юг», ПП «Агротон-Південь», ПП «Одеська будівельна компанія»та порушень законодавства, що регулює вказані питання судом не встановлено, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно та безпідставно збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням №0000742334 від 10.07.2012 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

На переконання суду, своїми рішеннями відповідач встановив для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим податковим законодавством, суперечить вимогам статті 19 Конституції України, яка зобов`язує органи державної влади, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби №0000742334 від 10.07.2012 року є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94,103,158-163,167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вітек Груп» до державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0000742334 від 10.07.2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 10 грудня 2012 року.

Суддя О.М. Соколенко

.