Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а/0270/4403/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/4403/12

Головуючий у 1-й інстанції: Свентух В.М.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Шевчук Андрій Анатолійович

відповідач (апелянт) : Бойко Лідія Валентинівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Державної податкової служби на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472301 від 05.09.2012р.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року задоволено адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор". Не погодившись з прийнятим рішенням, Іллінецька міжрайонна державна податкова інспекція у Вінницькій області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Державної податкової служби в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Вінницьким окружним адміністративним судом встановлено, що на підставі направлення від 06.07.2012р. № 57, виданого Іллінецькою МДПІ Вінницької області ДПС, посадовими особами Іллінецької МДПІ Вінницької області ДПС, на підставі п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 81.1 ст. 81, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Іллінецької МДПІ Вінницької області ДПС № 236 від 05.07.2012р., проведена позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Липовецький елеватор" з питань правових відносин з ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" та ПП "НЕД" за період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р., наслідки якої відображені в акті № 84/22/32359396.

Позаплановою виїзною перевіркою встановлено, що ТОВ "Липовецький елеватор" в результаті здійснення господарських операцій з ТОВ "Кміс-Торгмаш МК" та ПП "НЕД" в період з 01.03.2012р. по 31.03.2012р. було завищено податковий кредит за березень 2012р. в загальній сумі 403982,22 грн.

В ході вищенаведених господарських операцій встановлено порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.10 ст. 201, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення ПДВ за березень 2012р. в сумі 178232 грн.

Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач надіслав до Іллінецької МДПІ заперечення № 245 від 21.08.2012р., що підтверджується поштовою квитанцією № 7947 від 22.08.2012р.

13.09.2012р. позивачем отримано відповідь від 31.08.2012р. № 3596/23-207, в якій зазначено, що висновки вказані в акті щодо завищення ТОВ "Липовецький елеватор" податкового кредиту за березень 2012р. залишені без змін.

На підставі висновків вказаного акту перевірки, Іллінецькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000472301 від 05.09.2012р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 178232 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правочини ТОВ "Липовецький елеватор" з іншими контрагентами підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені Податковим кодексом України. Позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване. Первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено, що в усіх складських квитанціях, які видавались ПАТ "Херсонським КХП" в результаті оформлення сої на TOB "Липовецький елеватор", яка доставлялась від TOB "Кміс-Торгмаш МК" (код ЄДРПОУ 37740366) та ПП "НЕД" (код ЄДРПОУ 35568192) в період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 р., не було вказано, зокрема:

- накладну відповідно до якої передано зерно (сою);

- документ, що посвідчує якість зерна, аналізна картка (№ та дата аналізної картки вказувалась в Акті що разу окремо), на яку зроблено посилання в відповідному розділі складської квитанції,

- акт - розрахунок;

- акт приймання - передавання зерна.

Між TOB "Липовецький елеватор" та TOB "Кміс-Торгмаш МК" було укладено наступні договори поставки сільськогосподарської продукції: № 72/лп-с від 02.03.12р.; № 75/лп-с від 05.03.2012р.; № 76/лп-с від 06.03.12р.; № 78/лп-с від 08.03.12р.; № 80/лп-с від 14.03.12р.; № 81/лп-с від 16.03.12р.; № 85/лп-с від 19.03.12р.; № 86/лп-с від 21.03.12р.

На виконання п.п. 3-6 Договорів, Постачальник (TOB "Кміс-Торгмаш МК") поставив Покупцю (TOB "Липовецький елеватор") в березні 2012 року сою (надалі - товар) на загальну суму 1 797 845,23 грн., в т.ч. ПДВ - 299 640, 87 грн.

Факт поставки товару TOB "Липовецький елеватор" підтверджується видатковими накладними: №РН-0000099 від 04.03.12р., № РН-0000111 від 05.03.12р., №РН-0000119 від 06.03.12р., № РН-0000127 від 08.03.12р., №РН-0000151 від 14.03.12р., №РН-0000152 від 14.03.12р., №РН-0000160 від 16.03.12р., №РН-0000169 від 19.03.12р., №РН-0000181 від 21.03.12р., №РН-0000182 від 21.03.12р., №РН-0000183 від 23.03.12р., №РН-0000098 від 02.03.12 на загальну суму 1 797 845,23 грн. в т.ч. ПДВ - 299 640, 87 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кміс-Торгмаш МК", внаслідок здійснення вище вказаних господарських операцій, було оформлено та надано позивачу податкові накладні на загальну суму 1 797 845,23 грн. в т.ч. ПДВ - 299 640, 87 грн.: №86 від 21.03.12р., №68 від 19.03.12р., №50 від 16.03,12р.; №37 від 14.03.12р., №36 від 14.03.12р.,№25 від 08.03.12р., №11 від 05.03.12р., №09 від 04.03.12р., №06 від 02.03.12р., №87 від 21.03.12р., № 124 від 30.04.12р., № 125 від 30.04.12 р.

Позивач здійснив оплату TOB "Кміс-Торгмаш МК" за поставлений товар на загальну суму 1 797 845,23 грн. в т.ч. ПДВ - 299 640, 87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №2114 від 07.03.12р., №2.113 від 07.03.12р., №2112 від 07.03.12р., №2129 від 12.03.12р., №2141 від 14.03.12р., №2144 від 14.03.12р., №2157 від 16.03.12р., №2145 від 15.03.12р., №2168 від 20.03.12р., №2164 від 19.03.12р., №2190 від 22.03.12р., №2195 від 23.03.12р., №2207 від 26.03.12р.

Між TOB "Липовецький елеватор" та ПП "НЕД" було укладено наступні договори поставки сільськогосподарської продукції: №83/ЛП-С від 17.03.12р., №83/ЛП-С від 17.03.12р.

На виконання п.п. 3-6 Договорів, Постачальник (ПП "НЕД") поставив Покупцю (TOB "Липовецький елеватор") в березні 2012 року сою (надалі - товар) на загальну суму 626 048, 08 грн. в т.ч. ПДВ - 104 341,35 грн.

Факт поставки товару TOB "Липовецький елеватор" підтверджується видатковими накладними: № РН-0000071 від 19.03.12р. № РН-0000065 від 17.03.12р., № РН-0000078 від 21.03.12р., № РН-0000079 від 20.03.12р.

Приватним підприємством "НЕД", внаслідок здійснення вище вказаних господарських операцій, було оформлено та надано позивачу податкові накладні на загальну суму 626 048, 08 грн. в т.ч. ПДВ - 104 341,35 грн.: № 78 від 21.03.12р., № 79 від 20.03.12р., № 71 від 19.03.12р., № 65 від 17.03.12р.

Покупець здійснив оплату Постачальнику за поставлений товар на загальну суму 626 048, 08 грн., в т.ч. ПДВ - 104 341,35 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2183 від 21.03.12р., № 2191 від 22.03.12р., № 2169 від 20.03.12р., №2165 від 19.03.12р.

Колегією суддів також встановлено, що TOB "Липовецький елеватор" уклало з ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" контракт № 559 від 06.12.2011р. про надання послуг на перевалку, відповідно до умов якого, ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" прийняв на зберігання зерно від ТОВ "Липовецький елеватор", яке було придбане останнім у TOB "Кміс-Торгмаш МК" та ПП "НЕД" на підставі Договорів, що підтверджується наступними складськими квитанціями: № 519 від 23.03.12р., № 505 від 21.03.12р., № 495 від 19.03.12р., №479 від 16.03.12р., №459 від 14.03.2012р., №426 від 08.03.12р., №407 від 06.03.12р., №505 від 21.03.12р., №501 від 20.03.12р., №495 від 19.03.12р., №486 від 17.03.12р., №398 від 05.03.12р., №387 від 04.03.12р., №368 від 02.03.12р.

Факт транспортування товару від вантажовідправників - TOB "Кміс-Торгмаш МК", ПП "НЕД" до вантажоодержувача - ПАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" для TOB "Липовецький елеватор" підтверджується товарно-транспортними накладними.

Придбаний у TOB "Кміс-Торгмаш МК" та ПП "НЕД" товар (сою) TOB "Липовецький елеватор" реалізувало третім особам, а саме:

- ПАТ "Ленінське ХПП", на підставі Договору поставки сільськогосподарської продукції № 2 від 22.03.12р., що підтверджується видатковою накладною № 31 від 30.03.12р. на суму 1 354 500 грн. в т.ч. ПДВ - 225 750 грн., кількість - 350- метричних тон та актом прийому передачі від 30.03.2012 р., факт оплати придбаного товару в сумі 974 393,4 грн., в тому числі ПДВ -162 398,90 грн., підтверджується платіжними дорученнями: №447 від 25.06.2012 р., № 460 від 04.07.2012 р., № 471 від 05.07.2012 р., №574 від 02.08.2012 р.

- компанії РАМБУРС IHK на підставі зовнішньоекономічного контракту № 135/RCA/12 SB від 27.01.2012 року, що підтверджується вантажно-митною декларацію №001939 від 18.06.2012р. на поставку товару (соєві боби, врожаю 2011 року), вагою 740330 кг., та вантажно-митними деклараціями: №000380 від 25.02.2012р. та №000381 від 25.02.2012 р., факт оплати придбаного товару в сумі 1 575 728,7 дол. США. підтверджується наступними меморіальними ордерами: №1408260/12 від 18.04.12р., № 2106969/12 від 21.08.12р.

Частина 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає поняття "первинний документ", зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. У відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено

Згідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою передбачено ПК України.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентів правочинів.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, може бути в адміністративній справі доказом вчинення особою діяння, спрямованого на ухилення від сплати податків.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції у Вінницькій області Державної податкової служби, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 січня 2013 року .

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.