Постанова

від 14.01.2013 по справі 5011-9/11497-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2013 р. Справа№ 5011-9/11497-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Алданової С.О.

Дикунської С.Я.

при секретарі: Кравчук О.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Семенова Г.С.

від відповідача - Глузд О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства „ВАШ" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012 року (суддя - Бацуца В.М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Чернушенка Руслана Леонідовича

до Приватного підприємства „ВАШ"

про стягнення 138 137, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Чернушенко Руслан Леонідович (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства „ВАШ" (далі -відповідач) про стягнення 138 137, 30 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 5011-9/11497-2012 від 17.10.2012 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного підприємства „ВАШ" на користь Фізичної особи-підприємця Чернушенка Руслана Леонідовича 138 137, 30 грн. основної заборгованості, 2 762, 75 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Приватне підприємство „ВАШ" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 17.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2012 року, в складі колегії суддів: головуючий суддя -Сітайло Л.Г., судді -Дикунська С.Я., Алданова С.О., прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду 19.11.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012 року, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 03.12.2012 року.

30 листопада 2012 року, через відділ документального забезпечення КАГС, від представника відповідача надійшли письмові пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 року, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено до 14.01.2013 року.

08 січня 2013 року, через відділ документального забезпечення КАГС, від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 14.01.2013 року з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

02 березня 2010 року між Фізичною особою-підприємцем Чернушенком Русланом Леонідовичем (далі - Позивач) та Приватним підприємством "ВАШ" (далі - Відповідач) укладено договір купівлі - продажу бензину марки А-76 в кількості 40 540 літрів, на загальну суму 210889,08 грн. Відповідно до умов вищезазначених домовленостей Відповідач зобов'язувався поставити Позивачу товар, а Позивач його оплатити.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією, породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

На підставі рахунку-фактури №СФ-0000020 від 12.03.2010 року позивачем сплачено вартість товару в сумі 210 808,00 грн.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов'язаний поставити покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000019 від 24.03.2010 року відповідачем поставлено відповідачу товар в кількості 10 350 літрів на загальну суму 53 840,70 грн.

Заперечуючи проти вимог позивача щодо укладання усного договору, представник відповідача надав колегії суддів договір купівлі-продажу № ДГ-0310-04 від 12.03.2010 року, укладений між Приватним підприємством "ВАШ" та Фізичною особою-підприємцем Чернушенком Русланом Леонідовичем.

Крім того, представником відповідача надано договір поставки нафтопродуктів, укладений між Приватним підприємством "ВАШ" та ТОВ «Роміт» 15.02.2010 року, на підставі якого відповідач отримував нафтопродукти для подальшої реалізації.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що відповідно до Додаткової угоди від 12.03.2010 року Приватне підприємство «ВАШ» придбало у ТОВ «Роміт» паливо марки А-76 в кількості 202 862, 26 грн. та 25.03.2010 року звернулось з заявкою про відвантаження останнього з метою подальшої поставки позивачу. В той же, час позивач порушуючи домовленості з відповідачем, самостійно звернувся до ТОВ «Роміт» для отримання останнього, що підтверджується листом ТОВ «Роміт».

Дослідивши надані представником відповідача докази, колегія суддів приходить до висновку, що останні не можуть бути доказом належного виконання умов договору, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 25.05.2010 року відповідач повернув позивачу кошти по рахунку-фактурі №СФ-0000020 від 12.03.2010 року в сумі 10 830,00 грн. та 17.08.2011 року суму в розмірі 8000,00 грн.

Крім того, 06 та 13 серпня 2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією щодо повернення сплачених коштів у розмірі 138 137,30 грн., які залишені відповідачем без відповіді.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про неналежне виконання відповідачем умов договору, укладеного з позивачем 12.03.2010 року.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з положеннями ст.193 Господарського кодексу України, яка встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частина 1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Беручи до уваги, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів підтвердження поставлення Позивачу товару на суму 138 137,30 грн., колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо невиконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 12.03.2010 року та стягнення суми заборгованості в розмірі 138 137,30 грн.

Враховуючи вищевикладене, доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, в зв»язку з чим рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2012 року ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, з повним встановленням обставин, що мають значення для справи, взв»язку з чим, є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга Приватного підприємства «ВАШ» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ВАШ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року по справі № 5011-9/11497-2012 - без змін.

Справу № 5011-9/11497-2012 направити до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Сітайло Л.Г.

Судді Алданова С.О.

Дикунська С.Я.

Повний текст постанови складено 16.01.2013 р.