Рішення

від 17.01.2013 по справі 12/72/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 січня 2013 р. Справа № 12/72/2012/5003

за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827)

до: Управління агропромислового розвитку Гайсинської районної державної адміністрації (23700, Вінницька обл., Гайсиньский р-н, м. Гайсин, вул. Плеханова, 4, код ЄДРПОУ 00730069)

третя особа на стороні відповідача: "Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (м. Вінниця, пров. Щорса, 24).

про стягнення 25328,79 грн.

Суд:

Суддя Кожухар М.С.

Секретар судового засідання Матущак О.В.

Представники:

позивача : Слюсар М.О. - за дорученням

відповідача : Куленко А.Л., Спиней Ю.А. - за дорученням

третьої особи: Дідичук А.В. - за дорученням

ВСТАНОВИВ :

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Управління агропромислового розвитку Гайсинської районної державної адміністрації 20 049,20 грн. боргу, що виник внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань за договором постачання та транспортування природного газу № Г/Б-09-412 від 01.12.2009 р., 1496,07 грн. пені, 1403,44 грн. штрафу, 1177,13 грн. -три відсотки річних, 1202,95 грн. інфляційних.

Ухвалою суду від 22.11.2012р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 18.12.2012р.

30.11.2012р. позивачем подано заяву № 31/10-6999 від 26.11.2012р., якою він вносить виправлення до позовної та просить вважати загальну суму позовних вимог - 25 328,79 грн., оскільки при зазначенні ціни позову у вступній частині позовної заяви була допущена описка.

10.12.2012р. відповідачем подано відзив на позовну заяву № 610 від 06.12.2012р., в якому він просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема у відзиві на позов відповідач зазначає наступне.

21.12.2007р. між ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Постачальник) та управлінням агропромислового розвитку Гайсинської РДА Вінницької області (Споживач) укладений Договір № 37 Г/Б-08-412 на постачання та транспортування природного газу.

Даний Договір діяв у частині поставки газу з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ, послуг по постачанню, транспортуванню та зберіганню газу - до повного їх здійснення (п.10.1 Договору).

15.12.2008р. заключено додаткову угоду № 9 до договору № 37 Г/Б-08-412. Пунктом 2 даної додаткової угоди пролонговано дію договору на термін з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

На виконання вимог договору, відповідно до виставлених рахунків відповідачем здійснювалася оплата, що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач стверджує, що між позивачем та відповідачем укладено договір 01.12.2009 року, однак 28.01.2010 р. на адресу управління агропромислового розвитку надійшов припис № 1 від 26.01.2010р. про можливе відключення управління агропромислового розвитку райдержадміністрації від газових мереж газопостачання у зв'язку з „відсутністю договору на постачання природного газу з Вінницькою філією ДП "Нафтогазмережі", що свідчить про його фактичне укладання після 28.01.2010р.

Вказана на договорі дата укладання - 01.12.2009р. є підставою для визнання договору недійсним згідно ч.1 ст.215 ЦКУ, як такого, що укладений з порушеннями вимог ч. 1 ст. 203 ЦКУ.

Згідно з рахунками та актами приймання-передачі природного газу за лютий - березень 2010 року управління агропромислового розвитку спожило газу на загальну суму 16 037,27 грн. та перерахувало на рахунок позивача 13 351,00 грн., тобто основний борг складає 2 686,27 грн.

Управління агропромислового розвитку є органом державної влади, який фінансується виключно з державного бюджету. Згідно з кошторисом на 1 квартал 2010 року для оплати використаного природного газу управлінню агропромислового розвитку було виділено 4 200 грн. Відповідно до п. 5 та п. 6 ст. 51 БКУ державним бюджетом не виділяються кошти на покриття зобов'язань, взятих понад кошторисні призначення. Тобто, зареєструвати заборгованість в органах державного казначейства з метою погашення утвореного боргу в управління агропромислового розвитку не було підстав.

Також, згідно п. 7.1. та 7.2 договору № Г/Б-09-412 сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків по даному договору внаслідок рішення органів влади, які роблять неможливим виконання умов даного договору. Саме таким рішенням є затвердження розпису асигнувань Державного бюджету України на І квартал 2010 року.

Вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 20 049,20 грн. є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача 1 496 грн. 07 коп. - пені, 1 403 грн. 44 коп. - штрафу, 1 202 грн. 95 коп. - інфляційних, 1 177 грн. 13 коп. - трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки та 1 609 грн. 50 коп. - судових витрат. Однак підстави для задоволення цих вимог відсутні, оскільки доданими до справи матеріалами підтверджується, що управління агропромислового розвитку Гайсинської РДА протягом дії договору розрахувався з Дочірньою компанією «Газ України» за постачання та транспортування природного газу по мірі надходження коштів з державного бюджету, заборгованість в сумі 2 686 грн. 27 коп. утворилась не з вини управління.

Ухвалою суду від 18.12.2012р. розгляд справи відкладено на 17.01.2013р. та залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача - ВАТ "Вінницягаз".

08.01.2013р. представником третьої особи надано письмове пояснення б/н від 08.01.2013р., в якому він зазначає, що у період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року постачання природного газу Управлінню агропромислового розвитку Гайсинської районної державної адміністрації, ВАТ "Вінницягаз" (з 19.11.2010 р. - ПАТ "Вінницягаз") не здійснювало.

Постановою НКРЕ України від 26.11.2009 р. № 1346 було анульовано з 1 грудня 2009 року ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, виданою ВАТ "Вінницягаз".

Зазначена постанова була оскаржена в судовому порядку, а також до експертно- апеляційної ради при Державному комітеті України з питань регуляторної політики та підприємництва. Відповідно до ст.21 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" в разі подання скарги до експертно-апеляційної ради, дія рішення про анулювання ліцензії зупиняється до прийняття відповідного рішення.

В зв'язку з оскарженням постанови НКРЕ від 26.11.2009 р. № 1346 в судовому порядку та до експертно-апеляційної ради і на той час не вирішеним питанням стосовно постачальника природного газу, перераховані кошти Управління агропромислового розвитку Гайсинської районної державної адміністрації, Гайсинським УГГ були зараховані на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, які в подальшому, після відновленої роботи ПАТ "Вінницягаз", зараховані в рахунок попередньої оплати за спожитий природний газ Управлінням в майбутніх періодах.

17.01.2013р. на адресу суду позивачем надано заперечення на відзив № 31/10-172 від 15.01.2013р., в якому останній зазначає таке.

26.11.2009 НКРЕ прийнято постанову №1346 "Про анулювання ліцензії на транспортування природного і нафтового газу розподільними трубопроводами та ліцензії на постачання природного газу за регульованим тарифом, виданих ВАТ "Вінницягаз".

26.11.2009 року НКРЕ прийнято постанову №1347 "Про внесення змін до постанови НКРЕ від 25.12.08 №1526" (Розширено територію ліцензійної діяльності ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" на територію м. Вінниця та Вінницької області).

Таким чином, з 01.12.09 ДП "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" залишалась єдиним ліцензіатом, який мав право здійснювати діяльність з транспортування природного газу розподільчими газопроводами на території Вінницької області.

Відповідно до п. 15 ч.2 ст. 9 ЗУ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" відповідно до цього Закону ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності як постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим та нерегульованим тарифом.

Відповідно до п.2.2.3. "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного та нафтового газу" затверджених Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13 січня 2010 року N 12 2.2.3. Ліцензіат не має права передоручати будь-кому отримання плати від замовників послуг з транспортування газу розподільними трубопроводами.

Таким чином, ВАТ "Вінницягаз" не мала права отримувати кошти за природний газ отриманий споживачами після 01.12.09 року, а споживачі не повинні були перераховувати кошти ВАТ "Вінницягаз".

Між Позивачем та Відповідачем було укладено самостійний договір на постачання природного газу № Г/Б-09-412 від 01 грудня 2009 року.

В силу змісту договору, Позивач зобов'язався поставити, а Відповідач прийняти та оплатити отриманий газ та послуги з його транспортування.

Постачальник свої зобов'язання згідно даного договору виконав, надавши Споживачу протягом січня - березня 2010 року природний газ та послуги з його транспортування, що підтверджується Актами подачі - прийому та реалізації газу. Відповідач свої зобов'язання виконав частково, у зв'язку з чим Позивач звернувся з позовною заявою про стягнення боргу та штрафних санкцій.

В судове засідання 17.01.2013р. з"явились представники позивача, відповідача та третьої особи. Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник 3-ї особи підтримав доводи, викладені у письмовому поясненні стосовно того, що ПАТ "Вінницягаз" не здійснювало поставку газу відповідачу у грудні 2009 р. січні-березні 2010 р.

Заслухавши надані в судовому засіданні пояснення учасників судового процесу , дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.12.2009р. між ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") та Управлінням агропромислового розвитку (Споживач) укладено договір на постачання та транспортування природного газу № Г/Б-09-412, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у грудні 2009 та у 2010 році природний газ, надалі газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ, послуги з його постачання та транспортування на умовах даного договору.

Постачальник передає Споживачу у грудні 2009 року газ в об'ємі виділених Споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі га транспортування газу до - тис. куб.м. (п. 2.1. Договору від 01.12.2009р.).

Постачальник передає Споживачу в 2010 році газ в об'ємі виділених Споживачу у державному/місцевому бюджеті коштів для закупівлі та транспортування газу до 18,6 тис. куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 3,4, лютий - 3,1, березень - 2,7, квітень 1,5, жовтень 1,5, листопад - 3,0, грудень - 3,4 (п. 2.2. Договору від 01.12.2009р.).

Відповідно до п. 3.1. Договору від 01.12.2009р. Постачальник передає, а Споживач приймає газ в обсягах, зазначених в п. 2.1. даного Договору.

Згідно з п. 3.6. Договору від 01.12.2009р., приймання-передача газу, поставленого Постачальником Споживачу у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу.

Акти приймання-передачі газу, що зазначені в п. 3.6. даного Договору, уповноважені представники сторін складають до 1 (першого) числа місяця, наступного за звітним (п. 3.7. Договору від 01.12.2009р.).

Відповідно до п. 4.1. Договору від 01.12.2009р., граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % - 40,4050 грн.; тариф на постачання природного газу - 23,00 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільчими мережами - 99,70 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами- 22,30 грн.; податок на додану вартість - 20 %. До сплати за 1000 куб. м. природного газу 2205,6550 грн., крім того ПДВ - 441,1310 грн., всього з ПДВ - 2 646,7860 (дві тисячі шістсот сорок шість гривень, 7860 коп.) гривень.

Загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 4.4. Договору від 01.12.2009р.).

Відповідно до п. 5.1. Договору від 01.12.2009р., Споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює попередню оплату грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100 % вартості газу, який запланований для поставки (згідно з п. 2.1. договору) та послуг по постачанню та транспортуванню. При невиконанні Споживачем п. 5.1. договору Постачальник не здійснює постачання газу Споживачеві.

Відповідно до п. 5.2. Договору, в разі перебору обсягів газу понад попередньо оплачених, остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Звірка розрахунків здійснюється на підставі відомостей про фактичну оплату спожитого газу та акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за звітним місяця. Вказана звірка оформлюється актом звірки. У разі відмови Споживача від підписання акту звірки, представники Постачальника (не менше двох осіб) роблять про це відмітку в акті (або складають окремий акт) і акт звірки в цьому випадку вважається підписаним Споживачем (п. 5.5. Договору від 01.12.2009р.).

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості (абзац 1 п. 6.1 Договору).

Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (абзац 2 п. 6.1. Договору від 01.12.2009р.).

04.06.2010р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № Г/Б-09-412 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009р., відповідно до п. 1 якої, в зв'язку з прийняттям постанови НКРЕ від 01.03.2010р. № 195, Сторони домовились внести до договору на постачання та транспортування природного газу № Г/Б-09-412 від 01.12.2009р. наступні зміни: Розділ 4 договору викласти в наступній редакції зокрема:

п. 4.1. Граничний рівень ціни на природний газ становить 2020,25 грн. за 1000 м.кубічних без урахування податку на додану вартість, збору до затвердженого тарифу на природний газ у вигляді цільової надбавки, тарифів на його транспортування, розподіл і постачання, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2 % - 40,4050 грн.; тариф на постачання природного газу - 22,20 грн.; тариф на транспортування природного газу розподільчими мережами - 120,20 грн.; тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами - 1,80 грн.; податок на додану вартість - 20 %. До сплати за 1000 куб.м. природного газу 2204,8550 грн., крім того ПДВ - 440,971 грн., всього з ПДВ - 2645,8260 грн. (дві тисячі шістсот сорок п'ять гривень 8260 коп.).

Пункт 10.1. договору викладено в наступній редакції: "Даний договір діє: в частині поставки природного газу з 01 грудня 2009 р. до 31 березня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуги з постачання та транспортування - до їх повного здійснення".

Решта умов Договору залишається незмінною і обов'язковою до виконання сторонами (п. 2 Додаткової угоди).

Дана додаткова угода набирає чинності з 01 березня 2010 року та діє протягом строку договору на постачання та транспортування природного газу № Г/Б-09-412 від 01.12.2009р. (п. 3. Додаткової угоди).

ДП "Нафтогазмережі" НАК "Нафтогаз України" (правонаступником якого є ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") передано Відповідачу природний газ на загальну суму 33 400,20 грн., що підтверджується двосторонніми актами приймання - передачі природного газу від 29.01.2010 р., 25.02.2010 р, 23.03.2010 р. (а.с.14-17).

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково: у сумі 13 351,00 грн., що стверджується наданими відповідачем копіями платіжних доручень (а.с. 54-58).

Наведене стверджується наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши і оцінивши докази у справі, суд дійшов такого висновку.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні відносини виникли з договору, що має елементи договору постачання (ст. 712 ЦК України) та перевезення вантажів (ч. 3 ст. 306 ГК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст. 307 ГК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

В силу ст. ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідач у запереченнях на позов посилається на те, що у період з грудня 2009 р. по березень 2010 р. мав правовідносини з ВАТ "Вінницягаз", якому перерахував кошти за отриманий у цей період газ.

21.12.2007р. між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (Постачальник, правонаступником якого є ПАТ "Вінницягаз") та Управлінням агропромислового розвитку (Споживач) було укладено договір на постачання та транспортування природного газу № 37 Г/Б-08-412, відповідно до якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу в 2008 році природний газ (надалі - газ), а Споживач зов'язується прийняти та оплатити вартість газу, послуг по постачанню, транспортуванню, зберіганню та цільову надбавку на умовах даного Договору. Газ, що постачається за даним Договором, отриманий НАК "Нафтогаз України" за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України.

Постачальник передає Споживачу в 2008 році газ в об'ємі до 20,4 тис. куб.м. (п. 1.2. Договору від 21.12.2007р.).

Даний Договір діє в частині поставки газу з 01.01.2008 року до 31.12.2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ, послуг по постачанню, транспортуванню та зберіганню газу, цільової надбавки до тарифу на природний газ - до їх повного здійснення (п. 10.1. Договору від 21.12.2007р., а.с.59-61).

Додатковою угодою № 9 до цього Договору від 15.12.2008 р. сторони продовжили строк дії Договору в частині поставки газу з 01.01.2009 р. по 31.12.2009 р.(а.с. 62).

Разом з тим, ПостановоюНКРЕ України від 26.11.2009 р. № 1346 було анульовано з 01.12.2009 р. видану ВАТ "Вінницягаз" ліцензію на постачання природного газу.

Отже, у вказаний період даним товариством газ не поставлявся, а отримані від відповідача кошти, як стверджує представник 3-ї особи, зараховані в рахунок майбутніх платежів.

Відповідачем не надано будь-яких доказів отримання газу від ВАТ "Вінницягаз" за вказаний період. Незасвідчені у встановленому порядку ксерокопії рахунків-фактур (а.с.49-50) не є такими доказами. Доводи відповідача спростовуються наданими позивачем вищенаведеними доказами.

Також суд не приймає заперечення відповідача на позов щодо недійсності укладеного між сторонами договору, як такі, що не підтверджені відповідними доказами. Незасвідчена у встановленому порядку ксерокопія припису № 1 від 26.01.2010 р., в силу положень ст. 36 ГПК України, не може бути прийнята судом в якості доказу. Крім того, зміст цієї ксерокопії не спростовує вищенаведених фактів існування між сторонами правовідносин з постачання та транспортування газу на підставі Договору № Г/Б-09-412 та отримання газу, що зафіксовано Двосторонніми актами приймання-передачі природного газу (а.с.14-17).

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення 20 049,20 грн. боргу підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивачем, за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором постачання та транспортування природного газу № Г/Б-09-412 від 01.12.2009 р. пред'явлено до стягнення з відповідача 1496,07 грн. пені (за період з 17.05.2012р. по 15.11.2012р.), 1403,44 грн. штрафу, 1 177,13 грн. -три відсотки річних (за період з 30.11.2010р. по 15.11.2012р.), 1 202,95 грн. інфляційних (за період з грудня 2010р. по березень 2012р.).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору від 01.12.2009р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у вказаний строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п. 6.1. Договору від 01.12.2009р.).

Дослідивши розрахунок заявлених до стягнення з відповідача 1 403,44 грн. штрафу, 1177,13 грн. -трьох відсотків річних, 1202,95 грн. інфляційних, суд дійшов висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам Договору.

При цьому суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності його вини у затримці розрахунків з посиланням на виділення управлінню агропромислового розвитку згідно з кошторисом бюджетних асигнувань для оплати використаного газу на 1 квартал 2010 р. лише 4200 грн. та відсутність бюджетного фінансування на покриття зобов"язань, взятих понад кошторисні призначення. Дані доводи відповідача не підтверджені документально. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р., відсутність у бюджетної організації бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов"язання. На цьому зокрема наголошено у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 р. у справі № 3-28гс12.

Стосовно позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з відповідача 1 496,07 грн. пені за період з 17.05.2012р. по 15.11.2012р., суд дійшов наступного висновку.

Позовні вимоги про стягнення пені ґрунтуються на п. 6.1. Договору постачання та транспортування природного газу № Г/Б-09-412 від 01.12.2009р., ст. 231 (зокрема п.6 цієї статті) Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 549-551 Цивільного кодексу України.

Дослідивши і оцінивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України він зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до положень ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

Пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог частини другої статті 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Відповідно до п. 6.1. Договору від 01.12.2009р., в разі неоплати або несвоєчасної оплати за спожитий газ, послуги з постачання та транспортування у строки, зазначені у п. 5.2. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. За прострочення понад тридцять календарних днів окрім пені, додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми заборгованості. Абзацом другим цього пункту Договору визначено, що неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 259 ЦК України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом. Разом з тим, сторонам не надано право змінювати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 ЦК України.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначених норм слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управнена сторона може нараховувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що, відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч. 2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

Отже, положення договорів, що змінюють початок перебігу, тобто порядок обчислення позовної давності, суперечать ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України.

Такої думки притримується Верховний Суд України зокрема у постанові від 04.12.2012 р. у справі № 17/034-11, якою (постановою) за наслідками перегляду з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права залишено без змін постанову Вищого господарського суду України від 02.11.2011 р. у цій справі.

Відповідно до статті 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

З матеріалів справи, зокрема наданого до справи розрахунку пені, вбачається, що до стягнення заявлено пеню, що нарахована протягом шести місяців, що передують зверненню до суду з даним позовом, з посиланням на п. 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № Г/Б-09-412 від 01.12.2009р.

Виходячи зі змісту пунктів 5.1, 5.2 Договору від 01.12.2009р., остаточний розрахунок за отриманий газ Споживач здійснює до 5 числа, наступного за звітним місяця.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що другим абзацом пункту 6.1. договору на постачання та транспортування природного газу № Г/Б-09-412 від 01.12.2009р., сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах, сторони визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення виконавця з позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

З огляду на те, що другий абзац пункту 6.1 Договору на постачання та транспортування природного газу № Г/Б-09-412 від 01.12.2009р. суперечить вимогам ст.ст. 260, 261 ЦК України та ч. 6. ст. 232 ГК України, цей пункт в частині другого абзацу підлягає визнанню судом недійсним на підставі ст.ст. 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України.

З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Управління агропромислового розвитку Гайсинської районної державної адміністрації 1 496,07 грн. пені за період з 17.05.2012р. по 15.11.2012р. задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 82, 83 (п.1), 84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Визнати недійсним абзац другий п.6.1 Договору № Г/Б-09-412 на постачання та транспортування природного газу від 01.12.2009р., укладеного між Дочірнім підприємством "НАФТОГАЗМЕРЕЖІ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Управлінням агропромислового розвитку Гайсинської районної державної адміністрації.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Управління агропромислового розвитку Гайсинської районної державної адміністрації (23700, Вінницька обл., Гайсиньский р-н, м. Гайсин, вул. Плеханова, 4, код ЄДРПОУ 00730069, р/р 35211002000241 ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, р/р 26002007367001 в Київській ФПАТКБ "Південкомбанк" м.Київ, МФО 320876) 20 049,20 грн. (двадцять тисяч 49 грн. 20 коп.) боргу, 1 403,44 грн.(одну тисячу чотириста три грн. 44 коп) штрафу, 1 202,95 грн. (одну тисячу двісті дві грн. 95 коп.) інфляційних, 1 177,13 грн. (одну тисячу сто сімдесят сім грн. 13 коп.) - 3% річних та 1 514,43 грн. (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять грн. 43 коп.) у відшкодування витрат на сплату судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в позові в частині стягнення 1 496,07 грн. пені.

Повне рішення складено 21 січня 2013 р.

Суддя Кожухар М.С.

віддрук. прим.:

1- до справи