Постанова

від 21.01.2013 по справі 2а/0470/13824/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13824/12 м. Дніпропетровськ Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судового засідання без участі сторінВласенка Д.О. ОСОБА_2 розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманих коштів, -

ВСТАНОВИВ :

Новомосковський міськрайонний центр зайнятості 14 листопада 2012 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просив стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття в сумі 10645,19 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що за період з 10 березня 2009 року по 24 лютого 2010 року ОСОБА_3 перебувала на обліку у центрі зайнятості як безробітна і отримала від Новомосковського міськрайонного центру зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття допомогу по безробіттю в сумі 10645,19 грн. Також позивач зазначає, що фактично ОСОБА_3 не мала права на отримання статусу безробітного і на допомогу по безробіттю, оскільки з 08 травня 2002 року зареєстрована як фізична особа-підприємець і належала до категорії зайнятого населення.

Сторони у судове засідання не з'явились будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце слухання справи, тому у відповідності до ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (ст. 128 КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Представник Новомосковського міськрайонного центру зайнятості надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачу ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі від 10 грудня 2012 року та повістка про виклик від 17 грудня 2012 року надсилались на адресу її місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, рекомендованими поштовими відправленнями, але на адресу суду повернулися конверти у зв'язку із закінченням терміну зберігання.

Відповідно до змісту ч. 4 ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі відсутності фізичної особи, яка не має статусу підприємця, - за адресою її місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їй належним чином.

Згідно ч.ч. 4, 6 ст. 128 КАС України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких підстав суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки судом вжито усіх заходів для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2009 року ОСОБА_3 звернулась до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості з заявою про надання їй статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, зазначивши у заяві, що вона, як суб'єкт підприємницької діяльності не зареєстрована, трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує і не має на неї права /а.с. 16/.

Наказом директора Новомосковського міськрайонного центру зайнятості № НТ090317 від 17 березня 2009 року ОСОБА_3 було наданий статус безробітного і призначена допомога по безробіттю /а.с. 15/.

У Новомосковському міськрайонному центру зайнятості на ОСОБА_3 була відкрита персональна картка № 048501209031000001 /а.с. 18/.

Судом встановлено, що за період з червня 2009 року по лютий 2010 року ОСОБА_3 отримала від Новомосковського міськрайонного центру зайнятості за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного страхування України на випадок безробіття допомогу по безробіттю в сумі 10645,19 грн. /а.с. 14/.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Новомосковської міської ради за вих. № 286/21-08 від 02 грудня 2010 року ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) 08 травня 2002 року була зареєстрована у якості фізичної особи-підприємця та на дату видачі довідки підприємницьку діяльність не припинила /а.с. 12/.

Новомосковським міськрайонним центром зайнятості 04 січня 2011 року було складено акт № 13-П розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що ОСОБА_3 перебувала на обліку в Новомосковському міськрайонному центру зайнятості з 10 березня 2009 року по 24 лютого 2010 року і в цей же час була зареєстрована як приватний підприємець з 08 травня 2002 року. За період з 15 червня 2009 року по 22 лютого 2010 року ОСОБА_3 отримала допомогу по безробіттю в сумі 10645,19 грн. /а.с. 13/.

Зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом (ч. 3 ст. 3 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, зареєстрований безробітний - особа працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи.

Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 № 5067-VI, до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

У п. б) ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, який тратив чинність на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012, проте, на момент виникнення спірних правовідносин його норми були чинними, визначено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин встановлено, що застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Абзацом 1 частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III визначено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Також ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 № 1533-III передбачено, що строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

Згідно п.п. 1 п. 5.5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 307 від 20.11.2000, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Відповідно п. 6.14 вищевказаного Порядку, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, у тому числі встановлені під час розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин. Якщо безробітний відмовився добровільно повернути зазначені кошти, то питання щодо їх повернення вирішується у судовому порядку.

Згідно п.12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не зареєстрований як фізична особа - підприємець та не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення».

Підпунктом 1 пункту 20 даного порядку також визначено, що громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня державної реєстрації фізичної особи - підприємця. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата і номер наказу, дата державної реєстрації фізичної особи-підприємця, дата укладення цивільно-правового договору.

Аналізуючи спірні правовідносини суд прийшов до висновку, що відповідач надала до Новомосковського міськрайонного центру зайнятості завідомо неправдиві відомості про свою зайнятість, оскільки на момент складання заяви про надання статусу безробітної від 17 березня 2009 року фактично була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 08 травня 2002 року, чим порушила вимоги п. б) ч. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 № 803-XII, який тратив чинність на підставі Закону № 5067-VI від 05.07.2012, в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 безпідставно виплачені кошти на допомогу по безробіттю у розмірі 10645,19 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-12, 41, 94, 128, 158-163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Новомосковського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманих коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави в особі Новомосковського міськрайонного центру зайнятості (р/р 37178001002827, банк ГУДКУ Дніпропетровської області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 20306617) безпідставно отримані кошти як допомогу по безробіттю у сумі 10645,19 грн. (десять тисяч шістсот сорок п'ять гривень 19 копійок).

Судові витрати по справі не стягуються.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно: Постанова не вступила в законну силу станом на 21 січня 2013 року СуддяД.О. Власенко Д.О. Власенко