Ухвала

від 11.01.2013 по справі 2а/0570/6901/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2013 року справа №2а/0570/6901/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої Арабей Т.Г.

суддів Геращенка І.В., Губської Л.В.,

при секретарі: Іллінові О.Є.

за участю:

представника позивача Фабрія В.В.,

представника відповідача Лисенкова Д.М., діючих за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/6901/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імперія" про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про нарахування пені,-

ВСТАНОВИВ:

Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Імперія" про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень та рішення про нарахування пені.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/6901/2012 позовні вимоги задоволено частково, внаслідок чого: скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби від 15.05.2012 року № 0000091530/5223/10/15-17-3 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 802892,50 гривень (вісімсот дві тисячі вісімсот дев'яносто дві)гривень 50 коп., з якої, основний платіж, -642314,00 гривень (шістсот сорок дві тисячі триста чотирнадцять) гривень, штрафна фінансова санкція на суму 160579.50 гривень (сто шістдесят тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 50 коп.; скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби від 15.05.2012 року № 0000131530/5233/10/15-17-3 в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 20144,50 гривень (двадцять тисяч сто сорок чотири) гривень 54 коп.; скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Донецької області Державної податкової служби від 15.05.2012 року № 0000131530/5231/10/15-17-3 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у сумі 116249,40 гривень (сто шістнадцять тисяч двісті сорок дев'ять) гривень 40 коп.;

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21.08.12 по справі №2а/0570/6901/2012 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив частково скасувати рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Донбасенерго" є юридичною особою та платником податку на додану вартість.( т.1 а.с.62).

Відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби в період з 14 лютого 2012 року- березень-квітень 2012 року проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ «Донбасенерго» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено акт № 62/15-17-3/23343582 від 24.04.2012 року , в якому зафіксовані встановлені порушення ( т.1 а.с.27-60, т.2 а.с.1-250, т.3 а.с.1-52).

За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення -рішення від 15.05.2012 року № 0000091530/5223/10/15-17-3, № 0000131530/5233/10/15-17-3, № 0000131530/5231/10/15-17-3 ( т.1 а.с.17,19-20), які позивачем оскаржуються частково.

Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 15.05.2012 року № 0000091530/5223/10/15-17-3 за порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п 7.4.4, п.п. 7.4.5, п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.4, 198.6 ст. 198 ПКУ, ПАТ «Донбасенерго» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 928736,50 гривень, з якої основний платіж 746581,00 гривень, штрафна фінансова санкція (25%) на суму 182155,50 гривень (том 1, а.с.17).

При цьому позивачем вказане рішення оспорюється в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 802892,50 гривень, з якої основний платіж 642314,00 гривень, штрафна фінансова санкція на суму 160579,50 гривень, тобто в тій частині, яка стосується фінансово-господарських відносин із ТОВ «Торговий дім «Імперія».

Відповідно до податкового повідомлення - рішення від 15.05.2012 року № 0000131530/5233/10/15-17-3 за порушення п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст.4. п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1 п. 8.3, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст.8. п.п. 11.2.1 п. 11.2 та п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 70128,50 гривень, з якої основний платіж 70127,50 гривень, штрафна фінансова санкція на суму 1,00 гривень (том 1, а.с.19).

Зазначене рішення позивачем оспорюється в частині збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у сумі 29113,54 гривень, яка стосується фінансово-господарських відносин також із ТОВ «Торговий дім «Імперія».

Податковим повідомленням-рішенням від 15.05.2012 року № 0000131530/5231/10/15-17-3 за встановлені порушення п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138. п. 144.1 ст. 144, п. 146.2 п. 146.12 ст. 146 ПКУ позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за деклараціями :

№9005738521 від 03.08.2011 року за період 2кв.2011 року на суму 61792 гривень;

№ 90099492 "5 від 03.11.2011р. за період 2-3 кв. 2011 року на суму 202818 гривень;

№ 9015127476 від 07.02.2012 р. за період 2-4 кв. 2011 року на суму 252492,00 гривень (том 1, а.с. 20).

Зазначене повідомлення - рішення позивачем оспорюється в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств у сумі 116249,40 гривень по фінансово-господарським відносинам із ТОВ «Торговий дім «Імперія».

Як зазначає апелянт позивач товар не придбавав, операції були безтоварними у зв'язку з не наданням товарно-транспортних, які є основним первинним документом, який підтверджує рух товару та засвідчує факт його постачання від продавця до покупця, а також передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей на підтвердження поставки продукції, яку позивач придбавав за договором з ТОВ «Торговий дім «Імперія», укладений правочин між ПАТ „Донбасенерго" та ТОВ "ТД "Імперія" та його наслідки суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок згідно зі ст.228 Цивільного кодексу України, а отже мають ознаки нікчемності. Враховуючи нікчемність угоди між ПАТ «Донбасенерго» та ТОВ «ТД «Імперія», податковий орган прийшов до висновку про порушення податкового законодавства в частині господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «Імперія» по податку на прибуток та податку на додану вартість.

Окрім того,відповідно до акту перевірки СДПІ вбачається, що із амортизаційних відрахувань і витрат, які враховуються при визначенні об'єкту оподаткування ПАТ «Донбасенерго» виключено витрати на придбання товарів за господарськими операціями, вчиненими за договором з підприємством постачальником ТОВ «ТД «Імперія» з посиланням на нікчемність правочину, за наслідками якого ПАТ «Донбасенерго» сформовано зазначені показники.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи у період з 01.07.2010р. по 31.12.2011р. ПАТ „Донбасенерго" здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ Торговий дім „Імперія".

ТОВ «ТД «Імперія» за результатами проведення процедур відкритих торгів, що підтверджується звітом №38-49 від 14.06.10р. з додатками ,було визнано переможцем на поставку позивачу труб, а тому між вищевказаними підприємствами було укладено договір від 01.06.2010р. № 20/01-115, на підставі якого ТОВ ТД «Імперія» (Постачальник) зобов'язується поставити, а ПАТ «Донбасенерго» (Замовник) прийняти та оплатити товар (а саме труби діаметр 38x4 н/д ст..12Х1МФ і ст..20 по ТУ 14-3-460-2003) в асортименті, кількості, по цінам і в строки, зазначені в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору. Отримувачем товару згідно з договором є Старобешевська ТЕС. ((т1. а.с. 124-126 203-205).

Згідно з розділом 2 «Порядок і строки поставки» визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP транспортом Постачальника, в місце і строки, зазначені в Специфікації №1. Постачальник разом з вантажем надає отримувачу (Старобешевській ТЕС) сертифікат якості заводу-виробника, сертифікат походження по формі СТ-1, рахунок-фактуру. Датою поставки товару вважається дата його приймання по видатковій накладній на склад вантажоотримувача.

Згідно з розділом 3 «Ціни і порядок розрахунків» визначено, що ціна товару враховує транспортні витрати.

Відповідачем суду не доведено, що зазначений договір договір, укладений ПАТ «Донбасенерго» з підприємством постачальником ТОВ ТД «Імперія» був визнаний недійсним.

Як зазначив позивач, при укладені договору враховувались довідки поданні в тендерний комітет,за підписами посадових осіб Ленінської МДПІ у М.Луганську та печатки МДПІ, про відсутність заборгованості з податків і зборів що контролюються органами Ленінської МДПІ у м.Луганську , а також дані, що ТОВ «ТД «Імперія» (код ЕДРПОУ 32419564) знаходиться по вул. Ватутіна м.Луганська та станом на 05.05.2010р. не має заборгованості із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів ).

Реальність господарських операцій, на виконання договору № 20/01-115 від 01.06.2010р. з ТОВ «ТД «Імперія», підтверджується копіями первинних бухгалтерських документів, а саме - видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, складськими прибутковими ордерами, сертифікатами якості (том 1, а.с.127-163).

При цьому досліджені документи мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем сформований податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем та інших первинних документів, а також про помилковість висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку з укладанням нікчемних угод.

Колегія суддів погоджує рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість " датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів вважає, що позивачем угоди постачання труб укладались з метою отримання доходу (прибутку) , які на момент розгляду справи є чинними та недійсними не визнавались.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за встановленою ставкою. Тому саме із цим документом Закон №168 пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку. Підставою для такого розрахунку є реквізити (зокрема, одиниця виміру товару, його кількість, ціна продажу одиниці продукції, обсяг продажу за відповідними ставками), які мають зазначатися у податковій накладній відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Слід зауважити, що видані підприємствами - контрагентом на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість » , відповідачем також не спростовується факт відповідності інших первинних документів нормам закону .

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Контрагент позивача зареєстрований як юридична особа, має ідентифікаційний код в державному реєстрі юридичних осіб, є платником податків, що не спростовується апелянтом.

Правомірність формування податкового кредиту підтверджується висновками судово-економічної експертизи № 340/24 від 08.11.2012 р.( т.4 а.с.2-49).

Апелянт зазначає, що ТОВ ТД „Імперія" нібито здійснило поставку труб позивачу у великій кількості, а саме 120,965 тн., однак згідно наявних матеріалів перевірки, фактичне транспортування та відвантаження товарів не підтверджено.

Колегія судів не погоджується з доводами апелянта з наступних підстав.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі товарами.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також: не передбачений обов'язок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був замовлений у ТОВ Торговий дім „Імперія" не використовується позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Таким чином, відсутність відповідних товаро-транспортних накладних у позивача як покупця не є підставою для висновку про неналежність відповідної накладної і безтоварність операції постачання за договором, оскільки постачання товару може бути здійснено іншими вантажовідправниками, що не забороняється чинним законодавством та на що вказує ч. 6 ст. 267 ГК України. Товаро-транспортні накладні підтверджують факт перевезення товару, а не його поставку.

Як вбачається з наданих документальних доказів, за договором № 20/01-115 від 01.06.2010 , перевезення вантажів (труб котельних безшовних) від Вантажовідправника ПКП ТОВ «Стальпром» (м.Нікополь Дніпропетровської області) до Вантажоотримувача СО ПАТ «Донбасенерго» Старобешівська ТЕС (смт. Новий Світ) здійснювалось перевізником ПП «Квант Л» (м.Алчевськ Луганської області), з яким у ТОВ «ТД «Імперія» було укладено договір перевезення №07011 від 01.07.2010 р. З ПКП ТОВ «Стальпром» у ТОВ «ТД «Імперія» було укладено договір постачання №2848 від 09.08.2010 р.( т.3 а.с.77-96,99-115).

За таких обставин ПАТ «Донбасенерго» не потрібно доводити факт перевезення (переміщення) поставлених товарів, оскільки витрати по транспортуванню закуплених товарів були покладені за договором № 20/01-115 від 01.06.2010 на постачальника труб ТОВ «ТД «Імперія».

Всі операції у контрагентів за вищезазначеними фінансово-господарськими операціями знайшли своє відображення у відповідному податковому та бухгалтерському обліку контрагентів за зазначеними договорами.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби не зазначила.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні ,зареєстрованими платниками податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим колегія не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочинів .

Крім того, станом на момент розгляду справи відповідачем не надано відповідної інформації щодо наслідків розслідування кримінальної справи відносно керівників ТОВ Торговий дім „Імперія" , які також слугували підставою для визнання нікчемності правочину.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень .

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, 211,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/6901/2012 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 січня 2013 р. Ухвала у повному обсязі складена 16 січня 2013 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Л.В.Губська