Постанова

від 15.01.2013 по справі 2а-11580/12/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 січня 2013 р. Справа №2а-11580/12/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О.Ю., за участю секретаря Павленко Н.О., представників сторін:

представник позивача -Гололобов А.В., довіреність № БН від 05.11.12р.;

представник відповідача -не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Калде Крим"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000102201 від 05.10.2012 р., № 0000092201 від 05.10.2012 р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Калде Крим" (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000092201 від 05.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 24 795,00 грн., та № 0000102201 від 05.10.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 24 356,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу про нікчемність правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Інтерпласт» та по ланцюгу з ТОВ «Европласт», на підставі яких позивачем сформований податковий кредит за квітень 2011 року у сумі 24 356,00 гривень. Позивач зазначає, що господарські операції, про які вказано в акті перевірки, виконані реально, оформлені усі необхідні документи податкового і бухгалтерського обліку, придбаний товар призначений для використання в подальшої господарській діяльності. Враховуючи помилковість висновків про нікчемність правочину, висновки про завищення витрат з податку на прибуток, зроблені відповідачем, позивач також вважає необґрунтованими. Крім того при складенні Акту перевірки відповідачем допущені багаточислені помилки та суперечливості.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.10.2012 р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, визначених у позовної заяві.

Представник відповідача до суду не з'явився, надав письмові заперечення від 12.11.2012р., в яких проти позову заперечував та зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняти у порядку та у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до вимог ст. 128 КАС України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі наявних доказів.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.

Виходячи з системного аналізу вищевикладених норм, Красноперекопська об'єднана державна податкова інспекція в АР Крим Державної податкової служби є територіальним органом виконавчої влади, яка реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п. 1 ст. 3 КАС України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Калде Крим" зареєстровано Виконавчим комітетом Армянської міської ради АР Крим 06.07.2010 р., що підтверджується Довідкою АБ № 410801 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.11.2011 р., перебуває на обліку платників податків у Армянському відділені Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС, є юридичною особою та платником податків і зборів, в тому числі податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 30.08.2010 р. № 100297874.

Таким чином, даній спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-ХП (зі змінами та доповненнями) державні податкові інспекції виконують функції по контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів. Згідно до пункту 20.1.4. Податкового кодексу України (далі -ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Види перевірок, які мають проводитися органами державної податкової служби наведені у пункті 75.1. ПК України, це - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Обставин для проведення документальної невиїзної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що посадовими особами Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Компанія "Калде Крим" (код за ЄДРПОУ 36839084) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських операцій з ТОВ "Інтерпласт" (код за ЄДРПОУ 30997968) за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки був складений Акт перевірки від 24.09.2012 р. №7 22-04/36839084 (далі - Акт перевірки, акт), за висновками якого встановлено порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого завищено витрати у Декларації з податку на прибуток підприємств за другий квартал 2011 р. на 107802,00 грн., що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. на суму 24794,00 грн.; підпункту 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з ПДВ за квітень 2011 р. на суму 24356,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення податку на додану вартість (ряд. 24 Декларації) у сумі 24356,00 грн., у т.ч. за травень 2011 р. у сумі 24356,00 грн., за червень у сумі 24356,00 грн.

Не погодившись з даними висновками, позивачем було подано до Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС заперечення до Акту перевірки, та 08.10.2012 р. отримано відповідь, згідно якої заперечення не враховані під час прийняття відповідачем рішення згідно Акту перевірки.

На підставі зазначеного акту від 24.09 2012 р. Армянським відділенням Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС прийняті податкові повідомлення-рішення №0000102201 від 05.10.2012 р, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24 356,00 грн., та № 0000092201 від 05.10.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на суму 24 794,00 грн.

Перевіряючи правомірність винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, судом встановлено наступне.

Актом перевірки зафіксовані наступні порушення ТОВ "Компанія "Калде Крим":

1)п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п.п. 139.1.9, п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) завищено витрати у Декларації з податку на прибуток підприємств за 2 квартал 2011 р. на суму 107802,00 грн., що призвело заниження суми податку на прибуток за 2 квартал 2011 р. на суму 24 794,00 грн.

2)п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), ТОВ "Компанія "Калде Крим" завищено податковий кредит з ПДВ за квітень 2011 р. на суму 24356,00 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного знасення податку на додану вартість (ряд 24 Декларації) у сумі 24356,00 грн., у т.ч. за травень, 2011 р. у сумі 24356,00 грн., за червень 2011 р. у сумі 24356,00 грн.

Судом встановлено, що Красноперекопською ОДПІ в АР Крим ДПС був отриманий витяг з Акту перевірки ДПІ Будьонівському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 18.05.2012 р. № 934/22-11/30997968 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Інтерпласт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 р. по 31.12.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11 р. Відповідно до вказаного акту, встановлено нікчемність угоди за ланцюгом постачання товарів від ТОВ "Европласт" до ТОВ "Інтерпласт", які останнім було реалізовано ТОВ "ІТАЛ" та ТОВ "Компанія "Калде-Крим".

Згідно висновків податкового органу, до перевірки не надано документів, які свідчать про транспортування та отримання (шляхові листи, ТТН, довіреність на отримання товару) товарів та інші документи відносно здійснення фінансово -господарських операцій між вказаними підприємствами. Крім того до перевірки не надано книгу складського обліку, або матеріальні звіти, які б свідчили про рух ТМЦ на підприємстві.

Таким чином, на думку перевіряючих, перевіркою не встановлено факту отримання та використання вищевказаного придбаного матеріалу згідно первинних документів, а саме: оприбуткування товару згідно книги складського обліку, рух ТМЦ згідно матеріальних звітів. Перевіркою не встановлено передачу ТМЦ матеріально відповідальним особам. До перевірки не надано довіреність на отримання товару від постачальника.

Внаслідок того, що згідно Акту перевірки ДПІ у Будьоновському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 18.05.2012 р. № 934/22-11/30997968 встановлено здійснення ТОВ "Інтерпласт" (код за ЄДРПОУ 30997968) правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу постачання до вигодонабувачів, відповідачем був зроблений висновок, що операції з придбанням ТМЦ у ТОВ "Інтерпласт" мають безтоварний характер.

З акту перевірки вбачається, що в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від Продавця - ТОВ "Інтерпласт" до Покупця (позивача), в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання -передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.

Враховуючи вищевикладене, посадови особи податкового органу дійшли висновків, що правочини, укладені між ТОВ "Коипанія "Калде Крим" та підприємством постачальником (ТОВ "Інтерпласт") не спричинили реального настання юридичних наслідків.

Перевіряючи доводи відповідача, суд зазначає наступне.

Ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що основою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено, що 26.042011 р. між ТОВ "Інтерпласт" (Продавець) та ТОВ "Компанія "Калде Крим" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 43/11.

Відповідно до п. 1 вказаного договору (Продавець) продає, а (Покупець) приймає і оплачує товар згідно видаткової накладної. Згідно п. 3 договору Кількість поставки товару за цим договором визначається шляхом підсумовування кількості товару, фактично відвантаженого Покупцю протягом дії договору, згідно видаткових накладних. Поставка товару здійснюється за попередньою домовленістю транспортним засобом за рахунок Покупця або Продавця.

В межах Договору від 26.04.2011 р. № 43/11 позивачем було придбано у постачальника ТОВ "Інтерпласт" товари на суму 146133,67 грн., у т. ч. ПДВ 24355,61 грн.

Отримання позивачем товару - труб та комплектуючих до них від Продавця ТОВ "Інтерпласт" підтверджується рахунком -фактурою № СУ 0204 від 26.04.2011 р. на загальну суму 146 133,67 грн., в т.ч. ПДВ 24 355,61 грн., видатковою накладною № КУ0187 від 26.04.2011 р. за загальну суму 146 133,67 грн., у т.ч. ПДВ 24 355,61 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що отримання товару на суму 146 133,67 грн., у т.ч. ПДВ 24355,61 грн. від Продавця - ТОВ "Інтерпласт" здійснено за довіреністю № 3 від 26.04.2011 р., наявність якої встановлено податковим органом та яка зазначена в Акті перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 18.05.2012 р. № 934/22-11/30997968 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Інтерпласт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 р. по 31.12.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11 р.

Крім того ТОВ "Інтерпласт" надана ТОВ "Компанія "Калде Крим" оформлена податкова накладна № 64 від 26.04.2011 р. на загальну суму 146 133,67 грн., у т. ч. ПДВ 24 355,61 грн. Податкова накладна оформлена в межах виконання договору купівлі -продажу та була внесена ТОВ "Компанія "Калде КримВ»до реєстру видаткових та отриманих податкових накладних.

Актом перевірки було встановлено, та копіями наданих позивачем виписок з банківського рахунку позивача доведено, що здійснення оплати ТОВ "Інтерпласт" підтверджується платіжними дорученнями: № 79 від 26.04.2011 р., на суму 74800,00 грн, у т.ч., ПДВ 12466,67 грн., № 90 від 12.05.2011 р. на суму 5000,00 грн, у т.ч. ПДВ 833,33 грн., № 100 від 31.05.2011 р. на суму 8000,00 грн., у т.ч., ПДВ 1333,33 грн., № 88 від 05.05.2011 р. на суму 6500,00 грн., у т.ч. ПДВ 1083,33 грн., № 101 від 02.06.2011 р. на суму 14000 грн., у т.ч. ПДВ 2333,33 грн., № 111 від 17.06.2011 р. на суму 36000,00 грн, у т.ч. ПДВ 6000,00 грн., загальна сума складає 144300,00 грн.

Також податкова накладна, яка стали підставою для внесення сум ПДВ до податкового кредиту досліджена судом, її копія долучена до матеріалів справи і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

З пояснень представника позивача вбачається, що зберігання продукції, отриманої від контрагента ТОВ «Інтерпласт» у період до реалізації іншим контрагентам, здійснювалася в орендованих приміщеннях.

Судом встановлено, що згідно договору оренди від 07.07.2010 р., який укладений позивачем з гр. ОСОБА_4 строком на 3 роки, ТОВ "Компанія "Калде Крим" є орендатором приміщення кабінету № 36 загальної площею 17,1 кв. м., приміщення гаража, літера "К" загальна площа 99,8 кв. м., розташованих за адресою: 96012, АДРЕСА_1 для використання в господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, факт реалізації позивачем отриманої від ТОВ «Інтерпласт» продукції контрагентам (тобто, використання у власної господарської діяльності), а саме : Приватному Акціонерному Товариству "Магазин 99", Приватному Акціонерному Товариству ПМК -156, Приватному підприємству "Енергострой - АВК", СПД ОСОБА_5, ТОВ "Будівельна компанія "БУЮК - АС", ТОВ "Торгівельно -виробнича фірма "Мрія", ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_4, підтверджуються довіреностями (а.с. 94-107) та видатковими накладними (а.с. 110-143).

Розглядаючи зазначену справу суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Згідно розділу 4 Примірного порядку взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України від 18.04.2008 N266, не зареєстрованому в Міністерстві юстиції України, (надалі - наказ N266), підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб проводять документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової звітності платника ПДВ другої категорії з урахуванням вимог до проведення документальної невиїзної перевірки, визначених Законом України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно пункту 4.2 наказу N 266 під час проведення документальної невиїзної перевірки підлягають перевірці такі документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податку:

- податкова звітність (декларація з податку на додану вартість (у тому числі скорочена), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (у тому числі до скороченої);

- реєстри отриманих та виданих податкових накладних;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату грошових коштів за вчиненим правочином, платіжні доручення, виписки банківських установ, прибуткові та видаткові касові ордери, чеки РРО та інші;

- фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт (надання послуг) за вчиненим правочином, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), наявність власних виробничих потужностей, трудових ресурсів, складських приміщень, договори оренди складських приміщень;

- господарські договори, укладені платником ПДВ з контрагентом, у взаємовідносинах з яким виявлено розбіжності;

- платіжні доручення на перерахування суми податку на додану вартість до бюджету.

Судом встановлено, що під час перевірки позивачем були надані необхідні для документи: рахунки, видаткова та податкова декларації, договір, фінансово-господарські документи.

Таким чином, зібраними по справі документами, а саме: договором купівлі-продажу, платіжними документами, податковою, видатковою накладними, довіреностями, дійсність яких не оскаржується відповідачем, висновок відповідача про безтоварний характер господарської операції спростовується.

Що стосується транспортування товару судом встановлено наступне. Згідно пояснень представника позивача у судовому засіданні, транспортування товару від продавця ТОВ "Інтерпласт" до покупця ТОВ "Компанія "Калде Крим" здійснювалось на підставі договору № 43/11 від 26.04.2011 р. транспортним засобом продавця, при цьому товарно-транспортні накладні, або інші документи на перевезення товару відсутні. В той же час, згідно п. 3.3 договору купівлв-продажу від 26.04.2011 р. № 43/11 між ТОВ "Інтерпласт"(Продавець) та ТОВ "Компанія "Калде Крим"(Покупець) передбачено, що поставка товару може здійснюватися за попередньою домовленістю транспортним засобом за рахунок Продавця. При цьому, факт відсутності доставки товару від ТОВ «Інтерпласт» до позивача відповідачем не спростовано ані при проведенні перевірки, про що свідчить Акт перевірки, ані при судовому розгляді справи, доводи відповідача в цій частині носять характер припущень та не ґрунтуються на будь-яких доказах. В той же час, враховуючи доведеність первинними документами податкового та бухгалтерського обліку позивача придбання, отримання та наступної реалізації товару (труб та комплектуючих), суд вважає що товар, з придбання якого позивачем було сформовано податковий кредит у квітні 2011р., був доставлений до позивача у вказаний його представником спосіб.

Як вже зазначалось, судом досліджено податкову накладну № 64 від 26.04.2011р.,яка стала підставою для внесення сум ПДВ до податкового кредиту, її копію долучено до матеріалів справи і порушень щодо її форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).

Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, якою ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, формально право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.

Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.

Твердження відповідача про порушення вказаних норм пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод позивача із ТОВ "Інтерпласт" на підставі визнання нікчемним правочину між ТОВ "Інтерпласт" та ТОВ «Европласт».

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Безпідставними вважає суд і посилання відповідача на нікчемність правочинів через те, що сторони не мали на меті досягнення правових наслідків, що обумовлювались ними, адже відповідно до частини першої статті 234 ЦК України такий правочин є фіктивним, а згідно із частиною другою цієї статті фіктивний правочин визнається судом недійсним. Тобто фіктивний правочин є оспорюваним у розумінні частини третьої статті 215 ЦК України.

Разом з тим, правочин позивача з ТОВ «Інтерпласт» з цієї підстави у судовому порідку недійсними не визнано, а відтак є дійсними.

Крім того, суд вважає безпідставними висновки відповідача, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, про нікчемність укладених позивачем угод на підставі ст. 228 та ч. 2 ст. 215 ЦК України.

При цьому суд виходить з наступного.

Ч. 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаного договору поставки, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В свою чергу, ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з ТОВ «Інтерпласт» правочину на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Однак, і з цієї підстави у встановленому законом порядку спірний правочин недійсними не визнано.

До того ж, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Судом встановлено, що позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Більш того, жодних доказів невиконання обов'язків по сплаті податку ТОВ "Інтерпласт" відповідач не наводить ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи. Зазначений суб'єкт господарювання є платником ПДВ, Свідоцтво платника ПДВ було переоформлено з 03.02.2012р. у зв'язку зі зміною місцезнаходження, до цього було також діючим.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання своїх договірних зобов'язань ТОВ "Інтерпласт" у період його господарської діяльності, доказів, які б свідчили про не пов'язаність операцій із господарською діяльністю позивача, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб. Жодного доказу несплати суми податку на додану вартість ТОВ "Інтерпласт" або не відображення отриманих від позивача коштів у складі валових доходів та отриманих у ціні послуг сум ПДВ - у складі податкового зобов'язання не наведено ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду справи, тому висновки відповідача про отримання позивачем виключно "податкової вигоди" позбавлені належного обґрунтування.

Також суд звертає увагу відповідача на наступне. Відповідно до ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим кодексом. Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Суд зазначає, що перелік податкової інформації та порядок ії отримання визначено ст.ст. 72,73 Податкового Кодексу, серед якої відсутнє визначення як податкової інформації даніх програмного продукту - інформації комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем, про розходження в яких зазначено в Акті перевірки від 24.09.2012 року.

Програмні продукти, про які йдеться в зазначеному Акті створені для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (п.1.3. рекомендацій):

-система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

-система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

-система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказані програмні продукти є способом обробки інформації, та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, проте їх зміст не може слугувати підтвердженням наявності порушень в сфері податкового законодавства окремих платників податків.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність та використання на час проведення перевірки позивача будь-якої належної податкової інформації про порушення позивачем податкового законодавства, а Акт перевірки ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 18.05.2012 р. № 934/22-11/30997968 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Інтерпласт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.11 р. по 31.12.11 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.10 р. по 31.12.11 р., відповідно до якого на підставі даних автоматизованих систем податкової служби встановлено нікчемність угоди за ланцюгом постачання товарів від ТОВ «Европласт» до ТОВ «Інтерпласт» та від останнього - до позивача, не може вважатися достатнім доказом порушення податкового законодавства саме позивачем.

Крім того, дотримуючись думки, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, суд звертає увагу відповідача, що вказана позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Що стосується висновків відповідача, викладених в Акті перевірки, щодо завищення витрат з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. . Витрати операційної діяльності (п.п.138.1.1 п. 138.1. ст.. 138 ПК України) включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України до складу валових витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючі наведене, наявність висновку суду про товарний характер взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Інтерпласт» у квітні 2011р. обумовлюють безпідставність донарахувань відповідачем податкових зобов'язань позивачу як з податку на додану вартість, так і з податку на прибуток за цей же період (2 квартал 2011р.)

Суд також зазначає, що при складенні Акту перевірки відповідачем допущені багаточисленні помилки, які хоч і не суперечать самі по собі висновкам перевірки, але, свідчать про те ще, перевірка була проведена неякісно, формально, без дотримання вимог до складення Акту перевірки.

Відповідно до п. 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984 (далі - Порядок № 984). акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Тобто, Акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення, тому повинен бути складеним грамотно, містити вичерпні елементи його складу і підтверджуватись первинними документами.

Згідно із п. 6 розділу І Порядку № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку ,що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 6.1 розділу ІІ Порядку № 984 висновок акту перевірки документальної перевірки має містити опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів або загальний висновок щодо відсутності таких порушень.

В той же час, в акті перевірки позивача від 24.09.2012р. № /22-04/36839084 в порушення Порядку № 984 не пронумеровано сторінки, помилково зазначено, що позивач є платником комунального податку, використуються поняття та терміни, податкові періоди, передбачені недіючим законодавством

Сукупність наведених фактів, на думку суду, не надає підстав вважати Акт перевірки Красноперекопської ОДПІ в АР Крим ДПС від 24.09.2012 р. року № /22-04/36839084, належним доказом відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за квітень 2011 р. та визначення витрат при декларуванні податку на прибуток за 2 квартал 2011р. за наслідками правовідносин з ТОВ "Інтерпласт"

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що обставини, покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень не були підтверджені відповідачем у встановленому законом порядку, тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення - рішення Красноперекопської ОДПІ в АРК ДПС № 0000092201 від 05.10.2012 р, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на 24 794,00 грн. та застосована фінансова санкція 1,00 грн., та податкового повідомлення - рішення № 0000102201 від 05.10.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24 356,00 грн. підлягають задоволенню.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 КАС України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ передбачено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає необхідне стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 15.01.2013 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 21.01.2013 року.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення, прийняті Армянським відділенням Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби: № 0000102201 від 05.10.2012 р. яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Калде Крим" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24356,00 грн., та № 0000092201 від 05.10.2012 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Калде Крим" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств" на 24795,00 грн., у тому числі за основним платежем 24 794,00 грн. та 1,00 грн. за фінансовими санкціями.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Калде Крим"(код ЄДРПОУ 36839084, адреса: 96012, АР Крим, м. Армянськ, вул. Шкільна, 55/А) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487,50 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.