Постанова

від 25.12.2012 по справі 2а/2470/2779/12

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2012 року Справа № 2а/2470/2779/12

15год. 15 хв.

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Анісімова О.В.,

секретаря судового засідання - Настасійчука О.В.

за участю:

представника позивача - Сухар Т.В.,

представника відповідача - Васійчука С.І., Мусурівської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазпром"до Державної податкової інспекції у м.Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автогазпром" (далі - позивач або ТОВ «Автогазпром») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2012 року № 0001200231 про донарахування податку на додану вартість (далі - ПДВ) у сумі 113046,50 грн. та №0001190231 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 134927,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Автогазпром» за наслідками якої прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001200231 від 01.08.2012 р. про донарахування ПДВ у сумі 113046,50 грн. та №0001190231 від 01.08.2012 р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 134927,00 грн. Підставою для донарахування зазначених податкових зобов'язань стала, на думку ДПІ, наявність безтоварної операції по придбанню зрідженого газу у товариства з обмеженою відповідальністю «СУГ-Восток» (далі - ТОВ «СУГ-Восток»), у зв'язку із чим позивачу із складу валових витрат виключено витрати у сумі 545891 грн. та виключено із складу податкового кредиту суму 109178,0 грн. Позивач вважає такі дії ДПІ незаконними, так як господарські операції між ТОВ «Автогазпром» та ТОВ «СУГ-Восток» носили реальний характер та були належним чином оформлені первинними документами, у т.ч. податковими накладними. У зв'язку з чим просить позов задовольнити.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, суду пояснила наступне.

Так, ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Автогазпром», якою в діяльності позивача виявленні порушення вимог п.п.5.2.1. п.5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3., ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р., №334/94-ВР (далі - Закон №334), п.п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, ст.138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (далі - ПК України), а саме встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 134926,0 грн., в т.ч. за І кв. 2011 року на 117136,0 грн., за III кв. 2011р. на 17790,0 грн. та порушення вимог п.44.1. cт.44, п. 198.1. «а», п. 198.3, п.198.6. ст.198 ПК України, а саме встановлено заниження ПДВ на загальну суму 109178,0 грн., в тому числі за січень 2011р. на 22750,0 грн., березень 2011р. на 70958,0грн., липень 2011р. 15470,0грн. Дані порушення задокументовані актом про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Автогазпром», код за ЄДРПОУ 30501510, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р. (далі - акт перевірки).

У зв'язку із зазначеним ДПІ прийнятті податкові повідомлення-рішення №001200231 від 01.08.2012 р. про донарахування ПДВ у сумі 113046,50 грн. та №0001190231 від 01.08.2012 р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 134927,00 грн., які позивач вважає незаконними та просить їх скасувати, виходячи із наступного.

Відповідно до акту перевірки (ст.ст.10-23, 27-30) заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 134926,0 грн. та ПДВ на загальну суму 109178,0 грн. відбулось у зв'язку із відсутністю реальних господарських відносин між ТОВ «Автогазпром» та його постачальником ТОВ «СУГ-Восток», так як у останнього були відсутні реальні господарські операцій по придбанню зрідженого газу у постачальників із якими він співпрацював.

Однак позивач вважає, що зазначені висновки ДПІ, які викладені в акті перевірки є незаконними та не обґрунтованими, оскільки під час перевірки позивачем було надано всі підтверджуючі документи та дані бухгалтерського обліку, які підтверджують як наявність співпраці між ТОВ «Автогазпром» та TOB «СУГ Восток», так і реальність виконання зобов'язань щодо постачання товарів.

Зокрема, між ТОВ «Автогазпром» та ТОВ «СУГ-Восток» укладено договір від 26.01.2011р. на поставку зрідженого газу, про що зазначено в акті перевірки. Товар постачався партіями, за які проводилася оплата залежно від розміру постачання зрідженого газу. Підтвердженням постачання по факту (фактичне виконання умов договору) товару є накладні, які були надані перевіряючим у повному обсязі.

На момент проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «СУГ-Восток» щодо постачання зрідженого газу, обидва суб'єкти господарювання мали цивільну правоздатність та не були позбавлені права укладати будь-які угоди відповідно до чинного законодавства України. Позивачем ДПІ були надані всі первинні документи, які стосуються правовідносин ТОВ «Автогазпром» та TOB «СУГ-Восток», при цьому зазначені документи містили обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву робіт, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб. Договір від 26.01.2011р. між ТОВ «Автогазпром» та ТОВ «СУГ-Восток» на поставку зрідженого газу у судовому порядку недійсним не визнавався, а отже він є чинним та відповідно створює певні правові наслідки.

Внаслідок проведених з ТОВ «СУГ-Восток» господарських операцій по постачанню зрідженого газу, позивачем відповідно до положень Закону №334 та ПК України включено до складу валових витрат суми витрат, пов'язаних з придбанням зрідженого газу, сплачених протягом відповідних звітних періодів. Підставою для цього стали відповідні первинні документи. Крім цього, внаслідок проведення зазначених господарських операцій, позивачем відповідно до положень ПК України на підставі податкових накладних сформовано податковий кредит на суму 109178,00 грн.

Також, представник позивача суду пояснила, що законність укладених договорів та наявність правовідносин між позивачем та ТОВ «СУГ-Восток» підтверджено судом. Зокрема рішенням суду від 05.03.2012р. по справі №5023/66/12 доведено дійсність правочинів між TOB «СУГ-Восток» із TOB «ВЕЛ ТРАСТ» (код ЄДРПОУ 36623898), TOB «ВІНКАП» (код ЄДРПОУ 37191851), TOB «ДОМІНАНТ ІНДАСТРІАЛ» (код ЄДРПОУ 36987742), з якими згідно акту перевірки ТОВ «СУГ-Восток» не мало реальних правовідносин. Також оцінка фактичної наявності правовідносин між зазначеними суб'єктами господарювання надана постановою суду від 31.05.2012р. №2а-1373/12/2070.

Крім цього, представник позивача суду пояснила, що розрахунок між ТОВ «Автогазпром» та ТОВ «СУГ-Восток» за постачання зрідженого газу відбувався у безготівковій формі, на підтвердження чого надала суду виписку по рахунку №26002301826632 з електронної програми «Банк-Клієнт», яка по своєму змісту відповідає банківській виписці, оригінал якої досліджувався у судовому засіданні.

Також, представник позивача суду пояснила, що зріджений газ придбаний у ТОВ «СУГ-Восток» позивачу необхідний для здійснення своєї господарської діяльності, а саме його реалізації через заправні станції.

У зв'язку з викладеним представник позивача просила суд позов задовольнити, а податкові повідомлення-рішення від 01.08.2012 року № 0001200231 та №0001190231 визнати незаконним та скасувати.

Представники відповідача суду пояснили наступне.

Так, перевіркою ДПІ ТОВ «Автогазпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства встановлено, що позивачем відповідно до даних бухгалтерського та податкового обліку віднесено до складу валових витрат загальну суму 545891 грн., а саме в І кварталі 2011 року 468 542 гри., в III кварталі 2011 року 77349 грн. та до складу податкового кредиту по ПДВ загальну суму 109178 грн., а саме в січні 2011 року на суму 22 750 грн., в березні 2011 року 70 958, 35 грн., в липні 2011 року 15 469 грн. на підставі видаткових та податкових накладних, постачальником в яких значиться TOB «СУГ-Восток».

Згідно даних ПДС ЦБД ДПАУ TOB „СУГ-Восток" перебувало на обліку в ДПІ у Київському районі м. Харкова. Юридична адреса: 49000, м. Харків, вул.. Мироносицька,91. Засновник, керівник та бухгалтер ОСОБА_4 (до 26.03.11 р.) та ОСОБА_5. Історія стану підприємства наступна: 26.03.2011 - стан основний, 17.09.2011р. - перейшов до іншої ДПІ, 21.10.2011р. - запит на встановлення місцезнаходження, 19.04.2012р. - прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Остання декларація з податку на прибуток підприємства подана за І кв. 2012 року. Інформація про наявність основних засобів, нематеріальних активів згідно декларації з податку на прибуток підприємства - відсутня. Остання декларація з податку по ПДВ подана за травень 2012р.

ДПІ направлено запит до ДПІ у Київському районі м. Харкова від 26.06.2012 р. за №1129/7/22-108 про проведення зустрічної звірки ТОВ „СУГ-Восток" по взаємовідносинах з TOB «Автогазпром». На зазначений запит ДПІ у Київському районі м. Харкова надіслала ДПІ акт позапланової виїзної перевірки TOB „СУГ-Восток" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.12.2009р. по 07.02.2012р. від 27.02.2012р. №672/235/36901445. Відповідно до цього акту TOB „СУГ Восток" має ознаки фіктивності та не міг здійснювати поставку товару TOB „Автогазпром". Тобто, позивач використовуючи у своїй діяльності підприємства-постачальника з ознаками фіктивності - TOB „СУГ Восток" завищив валові витрати за І кв. 2011р. на загальну суму 468542,0 грн., з III квартал 2011 року на загальну суму 77349 грн. та податковий кредит по ПДВ січні 2011 року на суму 22750 грн., в березні 2011 року 70958, 35 грн., в липні 2011 року 1 5469 гри.

Крім цього, представник відповідача Васійчук С.І. суду пояснив, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» від 14.10.1997 року, №363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 p. за № 128/2568) основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Разом з цим, TOB „Автогазпром" при проведенні перевірки не надав посадовим особам ДПІ товарно-транспортні накладні, які мали бути складені при перевезенні зрідженого газу придбаного у ТОВ «СУГ-Восток» на ТОВ «Автогазпром», що на думку представника відповідача свідчить про їх безтоварність. Наданні представником позивача накладні за формою та за змістом не відповідають зразку товарно-транспортної накладної, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 29.12.1995 року, №488/346.

На запитання суду, чи визнавався договір купівлі-продажу №44СУГ-11 від 26.01.2011р. між TOB «СУГ-Восток» та TOB «Автогазпром» у судовому порядку недійсним представник відповідача Васійчук С.І. відповів, що ні, при цьому зазначив, що питання про нікчемність договору ДПІ не ставиться.

Також представник відповідача суду пояснив, що ДПІ не спростовується факт наявності зрідженого газу у ТОВ «Автогазпром» та його подальша реалізація, однак ДПІ вважає, що зазначений газ був придбаний у іншого постачальника, а не у ТОВ «СУГ-Восток». На запитання суду щодо того у кого ТОВ «Автогазпром» придбало зріджений газ, представник відповідача відповіді не надав.

Крім цього, на запитання суду представник відповідача повідомив, що зріджений газ використовується у господарській діяльності позивача; розрахунки між сторонами договорів відбувались у безготівковій формі; позивач володіє необхідними основними засобами, які надають йому змогу здійснювати діяльність по реалізації зрідженого газу; ТОВ «СУГ-Восток» у поданих до органів державної податкової служби декларацій з ПДВ відобразило податкові зобов'язання, які у нього виникли у зв'язку з реалізацією зрідженого газу позивачу; первинні документи оформленні відповідно до вимог чинного законодавства. Щодо податкових накладних до представник відповідача Васійчук С.І. суду пояснив, що податкові накладні, які ТОВ «СУГ-Восток» виписало ТОВ «Автогазпром», по своєму зовнішньому оформленню відповідають вимогам ПК України. Однак вважає, що податкові накладні №142 від 10.03.2011 р., №345 від 21.03.2011 р., №508 від 31.03.2011 р. підписанні не уповноваженою особою ТОВ «СУГ-Восток» ОСОБА_6 В обґрунтування зазначеного представник відповідача Васійчук С.І. суду пояснив, що наявна податкова звітність та акт позапланової виїзної перевірки TOB „СУГ-Восток" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.12.2009р. по 07.02.2012р. від 27.02.2012р. №672/235/36901445 свідчать про те, що ОСОБА_6 не працювала на той час на підприємстві, зокрема вона не підписувала подані до органів державної податкової служби податкові декларації.

Представник відповідача Мусурівська Г.В. суду пояснила, що підставою для донарахування позивачу ПДВ у сумі 113046,50 грн. та податку на прибуток приватних підприємств у сумі 134927,00 грн. стали виключно відсутність у ТОВ «Автогазпром» товарно-транспортних накладних складених внаслідок господарських взаємовідносин з ТОВ «СУГ-Восток» та акт позапланової виїзної перевірки TOB «СУГ-Восток» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.12.2009р. по 07.02.2012р. від 27.02.2012р. №672/235/36901445, складений ДПІ у Київському районі м. Харкова. На запитання суду чи сплатило ТОВ «СУГ-Восток» свої зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації зрідженого газу ТОВ «Автогазпром», представник відповідача суду відповіді не надала.

Крім цього, судом в якості свідка допитано ОСОБА_7, який суду пояснив, що працює на посаді головного бухгалтера ТОВ «Автогазпром», при цьому працював на цій посаді і на момент взаємовідносин з ТОВ «СУГ-Восток». Переговори щодо постачання зрідженого газу від ТОВ «СУГ-Восток» до ТОВ «Автогазпром» вів він особисто у телефонному режимі. Нікого з представників ТОВ «СУГ-Восток» він не бачив. Істотні умови договору узгоджувались у телефонному режимі. Підписання договору та первинних документів здійснювалось особисто керівником, після чого вони засобами поштового зв'язку відправлялись іншій стороні. Доставка зрідженого газу відбувалась транспортом ТОВ «Автогазпром». Умови поставки зрідженого газу та його ціна були обумовленні в договорі. Поставка зрідженого газу здійснювалась з ПАТ «Шепетівкагаз», ТОВ «Пропан Трейд», ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», що підтверджується відповідними листами та первинними документами. Розрахунок між сторонами відбувався через рахунки у банку (безготівково).

Також, представник позивача надала суду документи, які підтверджують відправку на адресу ТОВ «СУГ-Восток» поштової кореспонденції; первинні документи, які підтверджують наявність у ТОВ «Автогазпром» основних засобів, що надають можливість здійснювати господарські операції, наявністю яких позивач обґрунтовує позовні вимоги; оборотно-сальдові відомості; картки кількісного обліку; обсяги придбання скрапленого газу (таблиці); розшифровки обсягів реалізації скрапленого газу гуртом по контрагентам за 2011 р. (помісячно); первинні документи, які підтверджують походження товару (зрідженого газу), що перебуває у ТОВ «Автогазпром»; копію штатного розпису ТОВ «СУГ-Восток» на 01.03.2011 р.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Так, в період часу з 25.06.2012 р. по 09.07.2012 р. ДПІ на підставі направлень на перевірку, наказу №438 від 14.06.2012 р. та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Автогазпром» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.03.2012 р.

Перевіркою в діяльності ТОВ «Автогазпром» виявлені порушення вимог податкового законодавства, у т.ч. порушення вимог п.п.5.2.1. п.5.2., п.п. 5.3.9 п.5.3., ст.5 Закону №334, п.п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1, п.138.1, п.138.2, ст.138, п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, а саме встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 134926,0 грн., в т.ч. за І кв. 2011 року на 117136,0 грн., за III кв. 2011р. на 17790,0 грн. та порушення вимог п.44.1. cт.44, п. 198.1. «а», п. 198.3, п.198.6. ст.198 ПК України, а саме встановлено заниження ПДВ на загальну суму 109178,0 грн., в тому числі за січень 2011р. на 22750,0 грн., березень 2011р. на 70958,0грн., липень 2011р. 15470,0грн. Дані порушення задокументовані актом перевірки.

Згідно акту перевірки підставою для донарахування зазначених податкових зобов'язань, стало те, що позивач використовуючи у своїй діяльності підприємства-постачальника з ознаками фіктивності, а саме TOB «СУГ-Восток» незаконно відніс до складу валових витрат витрати у сумі 545891 грн., по операції, яка реально не проводилась (безтоварна операція), а також включив у зв'язку із цим до складу податкового кредиту суму 109178,00 грн.

У зв'язку із зазначеним ДПІ були прийнятті податкові повідомлення-рішення №001200231 від 01.08.2012 р. про донарахування ПДВ у сумі 113046,50 грн., з них за основним платежем 109178,00 грн., за штрафними санкціями 3868,50 грн. та №0001190231 від 01.08.2012 р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 134927,00 грн. з них за основним платежем 134926,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржувались в адміністративному порядку, однак контролюючим органом вищого рівня вони залишені у силі.

Суд вважає, що податкові повідомлення-рішення №001200231 від 01.08.2012 р. та №0001190231 від 01.08.2012 р. є незаконними та підлягають скасуванню виходячи із наступного.

Так, як зазначалось вище суть порушень позивачем податкового законодавства зводиться до завищення валових витрат, які застосовуються для визначення прибутку підприємства як об'єкта оподаткування, а також неправомірне включення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із зазначеними витратами, до суми податкового кредиту з ПДВ, внаслідок чого занижене податкове зобов'язання з ПДВ. Тобто для вирішення спору необхідно встановити факти, що підтверджують правомірність або неправомірність включення витрат, понесених ТОВ «Автогазпром» у зв'язку із придбанням зрідженого газу у ТОВ «СУГ-Восток» до валових витрат, та правомірність або неправомірність віднесення сум ПДВ, сплачених у зв'язку із придбанням зазначених товарів, до податкового кредиту ТОВ «Автогазпром» із ПДВ.

Закони, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, фактами, що підтверджують правомірність обчислення валових витрат та податкового кредиту, визначали наступні обставини.

Так, відповідно до Закону №334 (який діяв до 01.04.2011 року, тобто на час проведення чотирьох господарських операцій щодо постачання ТОВ «СУГ-Восток» позивачу зрідженого газу) платниками податку на прибуток підприємств є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування встановлено прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно із ст. 5 Закону № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До валових витрат не включається сума ПДВ, сплаченого у зв'язку із придбанням таких товарів. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містить і ПК України (ст.139), який діяв на час проведення однієї господарської операцій 25.07.2011 р. щодо постачання ТОВ «СУГ-Восток» позивачу зрідженого газу.

Аналізуючи норми даної статті, суд дійшов висновку, що для визначення суми видатків підприємства як валових витрат, необхідно встановити: наявність належної податкової правосуб'єктності сторін; факт документального підтвердження видатків платника податку (договори, відповідно до яких придбавається товар, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні та інші первинні документи); встановити реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до валових витрат.

Щодо податку на додану вартість, то він за своєю економічною суттю відноситься до непрямих податків, тобто його сума включається у вартість товарів (робіт, послуг) що поставляються продавцем. При постачанні товарів (робіт, послуг), що згідно із ст.185 ПК України є об'єктом оподаткування даним податком, фактично суму податку сплачує покупець товару (роботи, послуги), оскільки вона включена у вартість предмета поставки, однак, юридично обов'язок сплати ПДВ покладено на продавця таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, при цьому відповідно п.п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цій, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.193.1 ст.193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів.

ПК України не ставить в залежність формування платником податку податкового кредиту від сплати податкових зобов'язань з ПДВ його контрагентами.

При цьому суд зазначає, що наявність у позивача належно оформлених документів, які відповідно до ПК України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, і сплата позивачем вартості товару з податком на додану вартість є обов'язковими, але не вичерпними підставами для висновку про правомірне декларування податкового кредиту. Для встановлення обґрунтованості декларування платником податку податкового кредиту суду необхідно встановити також наступні обставини: реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту; наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності; віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, акту перевірки (який є джерелом доказової інформації) та статуту ТОВ «Автогазпром» є юридичною особою, взято на облік у ДПІ як платника податків від 16.07.1999 за №545 та є платником ПДВ (свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №100034379 від 26.07.1999). Позивач здійснює діяльність з оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, роздрібна торгівля пальним. Позивач на момент виникнення спірних правовідносин мав дозволи та патенти, про що свідчить акт перевірки, відповідно до яких йому надано право здійснювати роздрібну торгівлю пальним. Таким чином, з вищевикладеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин ТОВ «Автогазпром» володів належною податковою правосуб'єктністю, а саме був платником податку на прибуток підприємств та ПДВ, а також здійснював господарську діяльність, в силу особливостей якої потребував придбання таких товарів як зріджений газ.

Щодо ТОВ «СУГ-Восток» то згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців товариство зареєстроване як юридична особа 29.12.2009 р., до видів його діяльності віднесено і оптову торгівлю паливом. Згідно акту ДПІ у Київському районі м. Харкова позапланової виїзної перевірки TOB «СУГ-Восток» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.12.2009р. по 07.02.2012р. від 27.02.2012р. №672/235/36901445, який є джерелом доказової інформації, TOB «СУГ-Восток» взято на облік у ДПІ у Київському районі м. Харкова як платника податків від 31.12.2009 р. за №579 та є платником ПДВ (свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №100267176 від 03.02.2010 р. та №100320423 від 03.02.2011 р.). З вищевикладеного слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин TOB «СУГ-Восток» володіло належною податковою правосуб'єктністю, а саме мало право здійснювати оптовий продаж товарів, у т. ч. юридичним особам, крім того було платником ПДВ.

Зазначенні обставини визнаються відповідачем.

26.01.2011 року між ТОВ «Автогазпром» та ТОВ «СУГ-Восток» укладено договір купівлі-продажу №44СУГ-11, відповідно до якого ТОВ «СУГ-Восток» зобов'язався передати за оплату ТОВ «Автогазпром» газ зріджений вуглеводний, ДСТУ 4047-2001 у кількості, по номенклатурі, цінам і у строки постачання згідно умов договору.

Дослідженням змісту зазначеного договору суд встановив, що він є строковим, а саме діяв до 31.12.2011 р., його розділом 3 визначена ціна, яка може змінюватись шляхом виставлення рахунку в якому вказується нова ціна товару, приймання товару по якості здійснюється на підставі паспорту (сертифікату) якості, приймання товару по кількості здійснюється на підставі видаткових накладних, та/або товарно-транспортних накладних, та/або актів приймання-передачі, поставка товару здійснюється у порядку та строки встановленні договором, базис поставки: EXW- Шебелинське ОПГТКН, EXW-Юлівський нафтогазопромисел, EXW-ТЦСК Базиливщина, EXW- Качановський ГПЗ, EXW-Купянський ГНС, EXW-Яблунівський ГПЗ, EXW- Харківська ГНС ст. Основа, EXW-TOB „Харківнафтопродукт" ГНС ст. Тернове, EXW-Гнеденцівський ГПЗ, EXW-Кременчуцький НПЗ, EXW-Тимофіївська УДСГ, EXW-ГПС ст. Васильков-1, EXW-ГНС ст. Лелековка, EXW-ГНП с. Вирішальне, EXW-ГНС м. Лисичанськ.

Зазначений договір у судовому порядку недійсним не визнаний, ДПІ, згідно пояснень представника відповідача, не вважає його нікчемним.

На виконання зазначеного договору ТОВ «СУГ-Восток» позивачу здійснено п'ять поставок зрідженого газу в обсягах і по ціні зазначеній у рахунках-фактуру.

Зазначені операції документувались наступними первинними документами:

- поставка зрідженого газу від 31.01.2011 р.: рахунок-фактуру №СВ-013110 від 31.01.2011 р., видаткова накладна №СВ-3101/01-1ва від 31.01.2011 р., накладна №77 від 31.01.2011 р., податкова накладна №59 від 31.01.2011 р., подорожній лист №159563 від 30.01.2011 р.;

- поставка зрідженого газу від 10.03.2011 р.: рахунок-фактуру №СВ-44-031004 від 10.03.2011 р., видаткова накладна №СВ-1110/03-1ва від 10.03.2011 р., накладна №201 від 10.03.2011 р., податкова накладна №142 від 10.03.2011 р., подорожній лист №159587 від 09.03.2011 р.;

- поставка зрідженого газу від 21.03.2011 р.: рахунок-фактуру №СВ-44-032106 від 21.03.2011 р., видаткова накладна №СВ-1121/03-2вр від 21.03.2011 р., накладна №СВ2103/11 від 21.03.2011 р., податкова накладна №345 від 21.03.2011 р., подорожній лист №159596 від 20.03.2011 р.;

- поставка зрідженого газу від 31.03.2011 р.: рахунок-фактуру №СВ-44-033101 від 31.03.2011 р., видаткова накладна №СВ-1131/03-1шп від 31.03.2011 р., накладна №2058 від 31.03.2011 р., податкова накладна №508 від 31.03.2011 р., подорожній лист №159601 від 30.03.2011 р.;

- поставка зрідженого газу від 25.07.2011 р.: рахунок-фактуру №СВ-44-072504 від 25.07.2011 р., видаткова накладна №СВ-1125/07-4лс від 25.07.2011 р., накладна №836 від 25.07.2011 р., податкова накладна №108 від 25.07.2011 р., подорожній лист №335670 від 24.07.2011 р.

Дослідженням змісту зазначених первинних документів встановлено, що вони оформленні відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 16.07.1999 року, №88.

Щодо податкових накладних то вони оформлені відповідно до вимог ст.201 ПК України на наказу Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 р., №969 (діючого на момент складання податкових накладних). При цьому суд зазначає, що представники ДПІ у судовому засіданні визнали відповідність по формі податкових накладних вимогам чинного законодавства, за винятком податкових накладних №142 від 10.03.2011 р., №345 від 21.03.2011 р., №508 від 31.03.2011 р., які на думку представника відповідача не відповідають вимогам ПК України в частині їх підписання не уповноваженою на це особою, а саме ОСОБА_6

У зв'язку із викладеним суд зазначає наступне. Так, відповідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Згідно штатного розпису ТОВ «СУГ-Восток» на 01.03.2011 року (а.с.122 т.3) в товаристві працювала на посаді бухгалтера «ОСОБА_6» (рос. мова). Зазначена особа в розумінні ПК України, за дорученням керівництва, може бути уповноваженою особою на підписання податкових накладних. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_6 не була уповноваженою особою на підписання податкових накладних від імені ТОВ «СУГ-Восток» представники відповідача суду не надали, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається у даному разі саме на ДПІ.

Крім цього, на підтвердження реальності (товарності) вищезазначених операцій по постачанню зрідженого газу представником позивача суду надано копії листів, оригінали яких досліджувались у судовому засіданні, від ПАТ «Шепетівкагаз», ТОВ «Пропан Трейд» та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані», згідно змісту яких ТОВ «Автогазпром» було відвантажено скраплений газ, який належав ТОВ «СУГ-Восток» та зберігався у сховищах даних суб'єктів господарювання, а також надано суду паспорти на газ зріджений, який придбаний у ТОВ «СУГ-Восток».

Згідно виписки ТОВ «Автогазпром» по рахунку №26002301826632 з електронної програми «Банк-Клієнт», яка по своєму змісту відповідає банківській виписки, оригінал якої досліджувався у судовому засіданні, розрахунок між позивачем та ТОВ «СУГ-Восток» проводився у безготівковій формі, відповідно до виставлених ТОВ «СУГ-Восток» рахунків.

Доставка товару (зрідженого газу) здійснювалась на транспортних засобах ТОВ «Автогазпром», що підтверджується наявними у справі подорожніми листами та листами ПАТ «Шепетівкагаз», ТОВ «Пропан Трейд» та ТОВ «Інтернафтогазінвест компані». При цьому суд зазначає, що згідно матеріалів справи, що також не заперечується представниками ДПІ, ТОВ «Автогазпром» має та мав у користуванні транспортні засоби, які здійснювали перевезення зрідженого газу та зазначенні у досліджених судом подорожніх листах.

Суд погоджуються з позицією представника відповідача, відповідно до якої операції по перевезенню зрідженого газу мали бути оформленні також і товарно-транспортними накладними, а наявні у справі накладні за своєю формою такими не є. Однак суд вважає, що відсутність належно оформлених товарно-транспортних накладних не є беззаперечним доказом безтоварності операції, так як для надання такої оцінки необхідно аналізувати докази у своїй сукупності. Згідно пп.11.5 п.11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року, №363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 p. за № 128/2568) товарно-транспортну накладну повинен виписувати замовник (вантажовідправник). Позивач по справі таким не є, а отже він не може відповідати за відсутність належно оформлених товарно-транспортних накладних, зазначене порушення в частині оформлення первинних документів допустили вантажовідправники.

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що господарські операції по постачання зрідженого газу ТОВ «СУГ-Восток» позивачу задокументовані первинними документами, які в логічно-хронологічному порядку доповнюють один одного та не містять змістових розбіжностей.

Дослідженням первинних документів та довідок органів державного контролю, які підтверджують наявність у ТОВ «Автогазпром» основних засобів (посудин, що працюють під тиском), що надають можливість здійснювати господарські операції; оборотно-сальдові відомості; карток кількісного обліку; обсяги придбання скрапленого газу (таблиці); розшифровки обсягів реалізації скрапленого газу гуртом по контрагентам за 2011 р. (помісячно); первинні документи, які підтверджують походження товару (зрідженого газу), що перебуває у ТОВ «Автогазпром» суд прийшов до висновку, що позивачем реально оприбутковано у повному обсязі, а у подальшому реалізовано зріджений газ, в обсягах та по ціні його документального придбання у ТОВ «СУГ-Восток».

При цьому суд зазначає, що ДПІ не заперечує щодо реальної наявності у позивача зрідженого газу в обсягах його документального придбання у ТОВ «СУГ - Восток». На запитання суду, де позивач міг придбати у зазначених обсягах зріджений газ, якщо не у ТОВ «СУГ-Восток» представник відповідача суду відповіді не надав, хоча відповідно до ч.2 ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається у даному разі саме на ДПІ.

Допитаний у ході судового засідання свідок ОСОБА_7 суду пояснив порядок та умови придбання позивачем зрідженого газу у ТОВ «СУГ-Восток». При цьому його пояснення логічно доповнили (уточнили) зміст наявних первинних документів, які оформлялись внаслідок здійснення вищезазначених операцій по постачанню зрідженого газу.

Згідно матеріалів справи відправка первинних документів, складених внаслідок відносин між позивачем та ТОВ «СУГ-Восток», здійснювалась поштою, що не суперечить нормам ПК України та правилам ділового обороту. Зазначене підтверджується наявними у справі списками згрупованих поштових відправлень.

Отже за наявних обставин, аналізуючи зазначене у своїй сукупності, а також враховуючи те, що зріджений газ є специфічним товаром, яким має зберігатися у певних умовах, суд приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ «Автогазпром» та ТОВ «СУГ-Восток» по купівлі-продажу зрідженого газу носили реальний (товарний характер), у зв'язку із чим позивач мав право відносити до складу валових витрат витрати здійснення у зв'язку із купівлею зрідженого газу та відповідно за рахунок цих операцій формувати податковий кредит.

Відповідно до пп.14.1.157 п.14.1 ПК України податкове повідомлення-рішення це письмову повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи.

Оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення були винесені ДПІ у зв'язку з тим, що на її думку позивач внаслідок безтоварної операції з ТОВ «СУГ-Восток» незаконно відніс до складу валових витрат витрати у сумі 545891 грн., а також включив у зв'язку із цим до складу податкового кредиту суму 109178,00 грн.

Однак вище судом встановлено, що господарські операції між ТОВ «Автогазпром» та ТОВ «СУГ-Восток» щодо купівлі-продажу зрідженого газу носили реальний (товарний) характер, а тому підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у ДПІ не було.

На момент проведення зазначених господарських операцій ТОВ «Автогазпром» та ТОВ «СУГ-Восток» володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю (у т.ч. були платниками ПДВ), реалізація зрідженого газу відносилась до їх основної господарської діяльності, підприємства декларували свої податкові зобов'язання, місцезнаходження їх було згідно даних ЄДРПОУ, розрахунки відбувались у безготівковій формі, господарські операції між ними підтвердженні належними первинними документами, що надає право формувати валові витрати, податкові накладні оформленні відповідно до вимог ПК України, що надає право формувати податковий кредит.

Крім цього, дослідженням наданих суду відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість поданих ТОВ «СУГ-Восток», встановлено, що останнє у додатку №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» відобразило у повному обсязі свої зобов'язання з ПДВ, які виникли внаслідок реалізації зрідженого газу ТОВ «Автогазпром», а позивач відповідно відобразив податковий кредит, право на який у нього виникло внаслідок проведених господарських операцій з ТОВ «СУГ-Восток». На запитання суду чи сплатило ТОВ «СУГ-Восток» ПДВ, зобов'язання на який виникло у зв'язку з реалізацією газу позивачу, представники відповідача суду відповіді не надали. При цьому суд зазначає, що відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальником не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару, оскільки ПК України не ставить таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальником своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку.

Актом перевірки ДПІ не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права віднесення до валових витрат, видатків пов'язаних з придбанням зрідженого газу у ТОВ «СУГ-Восток». Позиція відповідача відповідно до якої ТОВ «СУГ-Восток» відсутнє за місцезнаходженням з 21.10.2011 року, не може впливати на характер правовідносин між позивачем та ТОВ «СУГ-Восток», так як зазначений факт мав місце після проведення господарських операцій. Доказів, які підтверджували б відсутність даного підприємства за юридичною адресою на час оформлення ними податкових накладних відповідач суду не надав.

Правові позиції ДПІ щодо незаконності дій ТОВ «Автогазпром» при формування податкового кредиту та валових витрат, внаслідок господарських відносин з ТОВ «СУГ-Восток» ґрунтуються виключно на акті позапланової виїзної перевірки TOB „СУГ-Восток" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 31.12.2009р. по 07.02.2012р. від 27.02.2012р. №672/235/36901445, який складений ДПІ у Київському районі м. Харкова. Суд вважає, що даний акт не може бути беззаперечним доказом безтоварності операцій між ТОВ «Автогазпром» та ТОВ «СУГ-Восток». Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення про результати розгляду скарги №2790/10/10.2-17 від 01.06.2012 року, існування якого підтвердив представник відповідача,ТОВ «СУГ-Восток» проводило реально господарську діяльність. При цьому суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону по договору - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а згідно з ч.2 зазначеної статті в адміністративних справах про протиправність рішення суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач по справі обґрунтовано довів свої вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень, а ДПІ не надала суду доказів, які б свідчили про порушення ТОВ «Автогазпром» вимог ПК України та Закону №334.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазпром" до Державної податкової інспекції у місті Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2012 року № 0001200231 про донарахування податку на додану вартість у сумі 113046,50 грн. та №0001190231 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 134927,00 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст.158 - 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазпром" до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.08.2012 року №0001200231 та №0001190231 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби №0001190231 від 01.08.2012 року про донарахування податку на прибуток приватних підприємств у сумі 134927 (сто тридцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Чернівецької області Державної податкової служби №0001200231 від 01.08.2012 року про донарахування податку на додану вартість у сумі 113046 (сто тринадцять тисяч сорок шість) грн. 50 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Автогазпром" документально підтвердженні судові витрати, сплачені як судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанову в повному обсязі виготовлено 29 грудня 2012 р.

Суддя О.В. Анісімов