ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус А П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
18 січня 2013 року № 2а-14706/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Крок», третя особа без самостійних вимог: Державний реєстратор Печерської районної в місті Києві державної адміністрації провизнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи, -
В С Т А Н О В И В:
24 жовтня 2012 року Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі по тексту - позивач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Крок» (далі по тексту - відповідач, ТОВ «Торгова компанія «Крок») третя особа без самостійних вимог: Державний реєстратор Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на те, що юридичну особу - ТОВ «Торгова компанія «Крок» зареєстровано та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди її засновників та призначених у законному порядку керівників. Наведені в статті 55 1 Господарського кодексу України підстави для припинення юридичної особи з ознаками фіктивності, за твердженням позивача, підтверджуються поясненнями ОСОБА_1 (визначеного як засновника і керівника товариства), який повідомив, що він договори, контракти, акти прийому-передачі, податкові декларації не бачив і не підписував, уставний фонд не формував, рахунки в банку не відкривав, довіреність для ведення фінансово-господарської діяльності не видавав та не підписував. Отже, за висновками позивача статут ТОВ «Торгова компанія «Крок» містить неправдиві данні, а при створенні товариства була відсутня дійсна воля і волевиявлення особи, ім'я якої зазначено в установчих документах, що є підставою для визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути.
На підставі зазначеного, з посиланням на положення статей 80, 87 Цивільного кодексу України, статей 55 1 , 57, 69 Господарського кодексу України, позивач наголошує на достатності наведених підстав для визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи та зазначає, що відповідно до п.п.20.1.12 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України орган державної податкової служби має право у випадках, встановлених законом, звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Протягом розгляду справи ні предмет ні підстави позову представником не змінювались. На вимогу суду представником позивача надано додаткові докази у справі.
Відповідач про день, час і місце проведення судового засідання повідомлявся у відповідності із вимогами статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, проте, кореспонденція суду повернулась не врученою з відміткою поштового відділення «за зазначеною адресою не знаходиться». В силу положень частини 11 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач визнаний судом належним чином повідомленим про розгляд справи.
Третьою особою направлено до суду клопотання про розгляд справи у відсутність їх представника.
В судовому засіданні за клопотанням позивача допитано в якості свідка ОСОБА_1, який відповідно до Спеціального витягу єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений в якості керівника юридичної особи.
З огляду на неявку в судове засідання представника відповідача і заявлене третьою особою клопотання, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати експерта чи інших свідків у даній справі, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача і показання свідка, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
За даними спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ «Торгова компанія «Крок» (ідентифікаційний код 37001738, місцезнаходження: 01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцигська, 5, офіс 1) зареєстроване 26 лютого 2010 року Печерською районною в місті Києві державною адміністрацією. Керівником підприємства зазначений ОСОБА_1
У відповідності до положень статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Статтями 2 та 3 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003р. № 755-IV (далі по тексту Закон № 755-IV), встановлюється, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, регулюються Конституцією України, цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону. Дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців.
Враховуючи зазначене та принцип превалювання спеціальної норми над загальною, суд приходить до висновку, що розглядуваний закон є спеціальним нормативно-правовим актом, що прийнятий з метою регулювання правовідносин, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі й порядку та підстав припинення державної реєстрації підприємницької діяльності суб'єкта господарювання.
Відповідно до статті 5 названого Закону державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи - підприємця.
Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців визначений вищевказаним законом та включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору для проведення державної реєстрації, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці, та перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.
При цьому, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам або в результаті ліквідації (ст.104 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.2 ст.38 Закону №755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, є визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути; провадження діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом; невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону; неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону; наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.
Даний перелік підстав для припинення юридичної особи є виключним, та розширеному тлумаченню не підлягає.
В судовому засіданні представник позивача наполягав на тому, що фактичною підставою для звернення податкового органу до суду з даним позовом став висновок останнього про реєстрацію товариства особою, що не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю, отже, державна реєстрація проведена через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, а статут містить неправдиві данні, що, в свою чергу, за твердженням позивача є підставою для визнання такого статуту недійсним і для припинення юридичної особи.
Вимоги позивача ґрунтуються на тому, що в ході проведеної працівниками ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірки директора та засновника ТОВ «Торгова компанія «Крок» ОСОБА_1 на підставі статті 97 КПК України у останнього були відібрані письмові пояснення, з яких вбачається, що ОСОБА_1, який значиться засновником товариства, фактично ніякого відношення до державної реєстрації та фінансово-господарської діяльності підприємства не має, а товариство за юридичною адресою не знаходиться.
За змістом пункту 2 частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом, а частиною 2 статті 110 ЦК України обумовлено, що вимога про ліквідацію юридичної особи на підставах, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті, може бути пред'явлена до суду органом, що здійснює державну реєстрацію, а також учасником юридичної особи.
Таким чином, статтею 110 Цивільного кодексу України чітко визначено обмежений перелік суб'єктів, що мають право пред'являти вищезазначені вимоги.
Як встановлено судом, позивач не є засновником відповідача, а також не належить до органів, які здійснюють державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Таким чином, позивача не можна визнати особою, наділеною повноваженнями щодо ініціації припинення юридичної особи з підстав здійснення реєстрації юридичної особи у органах державної реєстрації фізичною особою, що не мала наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.
Окрім того, наведені позивачем обставини щодо державної реєстрації підприємства на особу, яка, за твердженням податкової інспекції, не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю, не могли бути свого часу підставою для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи, оскільки вичерпний перелік таких підстав визначений у частині 1 статті 27 Закону №755-IV та до нього не включено обставини, про які згадує позивач.
У свою чергу, частиною 1 зазначеної статті передбачено, що відмова у проведенні державної реєстрації юридичної особи з інших підстав не допускається.
До того ж, на підставі показів свідка ОСОБА_1 судом було встановлено, що він особисто приймав участь у оформленні документів щодо державної реєстрації юридичної особи, та діяв добровільно і на власний розсуд. Він особисто підписував у нотаріуса документи, серед яких могли бути і документи, що стосуються ТОВ «Торгова компанія «Крок», а також підписав пакет документів у банківській установі.
При цьому, під час допиту ОСОБА_1 зазначив про відсутність у нього наміру на створення підприємства саме з метою, що суперечить інтересам держави.
Згідно зі статтею 247 Господарського кодексу України, у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи по суті, установчі (засновницькі) документи ТОВ «Торгова компанія «Крок» не були предметом перевірки податкової інспекції, отже посилання на те, що вони містять відомості, що суперечать вимогам законодавства або реально існуючим обставинам не може вважатись обґрунтованим.
Доказів, які б підтверджували здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Крок» діяльності, яка б суперечила статутній діяльності суб'єкта господарювання та/або вимогам законодавства позивачем не надано, що, в свою чергу, виключає можливість застосування до суб'єкта господарювання такої адміністративно-господарської санкції, як скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що в силу приписів ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», установчі документи суб'єкта господарювання підлягають правовій оцінці лише з іншими вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством такої юридичної особи, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання недійсним статуту ТОВ «Торгова компанія «Крок».
Слід також зазначити, що відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 статті 92 основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
При цьому, Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу на приписи статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. № 509-XII (далі по тексту - Закон № 509-XII), відповідно до яких одним із завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону № 509-XII до функцій органів державної податкової служби належить контроль за своєчасністю подання платниками податків податкових звітів, декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.
Даний закон втратив чинність 20 листопада 2012 року відповідно до Закону України від 05.07.2012р. №5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні».
1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010р. №2755-VI, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю , а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 20.1.12 ПК України закріплено право органів державної податкової служби у випадках, встановлених законом , звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб'єктів господарювання.
Виходячи з положень статей 20, 21 ПК України стосовно контролюючих функцій податкової служби в кореспонденції з положеннями частини 2 статті 38 Закону України від 15.05.2003р. № 755-IV, органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення юридичної особи не в усіх випадках, визначених статтею 38 зазначеного закону, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції.
Крім того, суд бере до уваги, що положення Податкового кодексу України та інших законодавчих актів з цих питань, що набрали чинності з 01.01.2011 року поширюються на правовідносини, що виникли після набрання чинності цими актами та не поширюються на минуле.
Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що органи державної податкової служби можуть звертатися з вимогами про припинення суб'єктів господарювання не в усіх випадках, визначених статтею 38 Закону № 755-IV, а лише в тих, коли податкові органи діють на реалізацію своєї владної компетенції. Тому органи державної податкової служби вправі звертатися з вимогою про припинення суб'єктів господарювання лише в разі, якщо підставою позову є неподання таким суб'єктом протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством.
Згідно з пунктом 11.10 Порядку обліку платників податків, зборів, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. №979, якщо платник податків не має заборгованості перед бюджетом та у разі неподання протягом одного року в органи державної податкової служби податкових декларацій, документів податкової звітності , якщо установчі документи суперечать чинному законодавству; провадження діяльності, яка суперечить установчим документам та законодавству; наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням; наявності в органу державної податкової служби передбачених законами України інших підстав для постановлення судового рішення щодо припинення (ліквідації) чи скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання, керівник органу державної податкової служби приймає рішення у вигляді розпорядження відносно платника податків - про звернення до суду або господарського суду із заявою (позовною заявою) про постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відміни державної реєстрації припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.
На вимогу суду представником позивача надано витяги з облікових карток платника податків станом на 20.11.2012 року, відповідно до яких у ТОВ «Торгова компанія «Крок» станом на вказану дату зафіксовано переплату у розмірі 37,00 грн. з податку на додану вартість та у розмірі 6 502,00 грн. з податку на прибуток підприємств, на загальну суму 6 539,00 грн., що в свою чергу, свідчить про здійснення товариством господарської діяльності за результатами якої відповідачем проводились розрахунки з бюджетом.
Обов'язок платника податків подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів також було закріплено і в Податковому кодексі України (п.п.16.1.3 п.16.1 ст.16), який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Представником позивача в судовому засіданні надані копії податкових декларацій: з податку на додану вартість від 17.08.2011р. №403370 за липень 2011 року; з податку на прибуток підприємства від 27.01.2011р. №676048 за 2011 рік і від 03.08.2011р. №355343 за ІІ квартал 2011 року.
Однак, серед підстав для постановлення судом рішення про припинення юридичної особи саме з причини неподання відповідачем протягом року податкової звітності позивачем не зазначено. До того ж, представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні його вимог про припинення юридичної особи саме з підстав здійснення реєстрації товариства та здійснення останнім господарської діяльності без відома та згоди її засновника/керівника. Виключне право на визначення обсягу, підстав та предмету позову належить саме позивачу.
З огляду на встановлені у справі обставини з врахуванням викладених у позові підстав для припинення юридичної особи, а зважаючи на те, що Конституцією України закріплено заборону позивачу як органу виконавчої влади виходити за межі наданих йому законом повноважень, до яких не віднесено контроль за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб, у тому числі щодо дотримання порядку реєстрації, суд приходить до висновку, що звернення до суду з вимогою про припинення юридичної особи на підставі відсутності дійсної волі і волевиявлення осіб, ім'я яких зазначено в реєстраційних та установчих документах, виходить за межі повноважень органів державної податкової служби, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
З огляду на зазначене та враховуючи відсутність інших доводів на обґрунтування даних позовних вимог, а також виходячи з права позивача на визначення обсягу, підстав та предмету позову, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин, з якими він пов'язує виникнення у нього законних підстав на звернення до суду із даним позовом. Відтак, в задоволені позову необхідно відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.69-71, 94, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволені позову Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Крок» про визнання недійсними установчих документів та припинення юридичної особи - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 КАС України.
Суддя Н.А. Добрівська
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 18.01.2013 |
Оприлюднено | 22.01.2013 |
Номер документу | 28693801 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Добрівська Н.А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні