Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-3619/10/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2013 року м. Київ К-33391/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Лосєва А.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Оіл Брідж»

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року

у справі № 2а-3619/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Оіл Брідж»

до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області

про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Оіл Брідж»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області (відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000482200/0 від 06 листопада 2009 року.

Рішення суду першої інстанції мотивовано правомірністю застосування позивачем норм Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 19 травня 1995 року (далі - Конвенція) при виплаті доходів фірмі «ICT Hungaria (Szolgaltato) KFТ»(Республіка Угорщина) та неутриманні із вказаних доходів сум податку.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області задоволено. Скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року. Відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 27 липня 2010 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Підприємство Оіл Брідж»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено акт № 2190/23/21821853 від 26 жовтня 2009 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000482200/0 від 06 листопада 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних осіб в розмірі 1 272,60 грн. (424,20 грн. -основний платіж, 848,40 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 13.5 статті 13 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 334/94-ВР) у зв'язку з неутриманням податку на прибуток іноземних осіб в розмірі 6 відсотків від суми, сплаченої на користь нерезидента за послуги з транспортування вантажу, надані на території України на підставі договору № 15/204 від 02 квітня 2007 року, укладеного між ТОВ «Підприємство Оіл Брідж»та фірмою Hungaria (Szolgaltato) KFТ»(Республіка Угорщина).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Підпунктом «в»пункту 13.1 статті 13 Закону № 334/94-ВР передбачено, що для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг».

Відповідно до підпункту 1.35.1 пункту 1.35 статті 1 Закону № 334/94-ВР фрахт -це винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Згідно з пунктом 13.5 статті 13 Закону № 334/94-ВР сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів.

При цьому: базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Відповідно до пункту 18.1. статті 18 Закону № 334/94-ВР якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Пунктом 1 статті 7 Конвенції передбачено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва.

Згідно з пунктом 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року № 470 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Порядок), підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 6 Порядку передбачено, що особа, яка виплачує доходи нерезидентові у звітному (податковому) році, у разі подання нерезидентом довідки з інформацією за попередній звітний податковий період (рік) може застосувати положення міжнародного договору, зокрема щодо звільнення (зменшення) від оподаткування, у звітному (податковому) році з отриманням довідки після закінчення звітного (податкового) року.

Відповідно до пункту 8 Порядку у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем на підтвердження того, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, надано ксерокопію довідки про місцезнаходження та реєстрацію фірми «ICT Hungaria (Szolgaltato) KFТ»(Республіка Угорщина).

Проте, ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи, ТОВ «Підприємство Оіл Брідж» не надано оригіналу вказаної довідки чи її нотаріально засвідченої копії, а також не доведено факту наявності довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, на час здійснення виплат доходів фірмі «ICT Hungaria (Szolgaltato) KFТ»(Республіка Угорщина).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для звільнення від оподаткування доходів, виплачених позивачем на користь фірми «ICT Hungaria (Szolgaltato) KFТ»(Республіка Угорщина).

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство Оіл Брідж»відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Лосєв А.М.