Ухвала

від 16.01.2013 по справі 2а-10161/09/4/0170

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2013 року м. Київ К-35466/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Острович С.Е., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - ОДПІ)

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010

у справі № 2а-10161/09/4/0170

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю імені В.І. Леніна (далі -Товариство)

до Сакської ОДПІ

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

від 01.07.2009 № 0003191503/0 та від 19.08.2009 № 0003191503/1, за яким Товариству визначено 1022,43 грн. штрафних санкцій за платежем «плата за користування надрами»;

від 01.07.2009 № 0003171503/0 та від 19.08.2009 № 0003171503/1, згідно з якими позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 2688,65 грн. за несвоєчасне внесення плати за користування надрами;

від 01.07.2009 № 0003161503/0 та від 19.08.2009 № 0003161503/1 про застосування до Товариства 7131,75 грн. фінансових санкцій за порушення строків сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів;

від 01.07.2009 № 0003181503/0 та від 19.08.2009 № 0003181503/1, за якими позивачеві визначено 240 грн. штрафу за несвоєчасну сплату збору за користування надрами при видобуванні корисних копалин.

Постановою окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010, позов задоволено частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 01.07.2009 № 0003161503/0 та від 19.08.2009 № 0003161503/1; від 01.07.2009 № 0003171503/0 та від 19.08.2009 № 0003171503/1; від 01.07.2009 № 0003181503/0 та від 19.08.2009 № 0003181503/1; в решті позову відмовлено.

На вказані судові акти Сакською ОДПІ подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить повністю відмовити у позові, скасувавши оскаржувані рішення. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами пункту 7.7 статті 7, підпункту 16.1.1 пункту 16.1, підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Як було встановлено судами, підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору за користування надрами став факт спрямування податковим органом внесених Товариством платежів на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення його податкового боргу з цього платежу, що утворився за минулі звітні періоди.

Приймаючи рішення про часткове задоволення цього позову, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, висновок судів стосовно того, що пункт 7.7 статті 7 згаданого Закону не надає податковому органу право змінювати призначення платежу, самостійно визначене платником податків, відповідає змісту цієї норми Закону.

Правильним є і висновок судів про те, що подання Товариством уточнюючих розрахунків, згідно з якими позивач зменшив самостійно визначені ним суми збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики, не може розцінюватися як погашення податкових зобов'язань, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на суму такого зменшення.

Таким чином, висновки судів, покладені в основу рішення про задоволення цього позову, відповідають вимогам чинного податкового законодавства та обставинам справи, встановленим на підставі правильної та об'єктивної оцінки наявних у справі доказів. Інша оцінка скаржником установлених судами фактичних обставин справи та тлумачення закону не є свідченням судової помилки.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, судом касаційної інстанції не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.10.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2010 у справі № 2а-10161/09/4/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:С.Е. Острович І.В. Приходько