Рішення

від 16.01.2013 по справі 4024-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.01.2013Справа №5002-11/ 4024-2012

за позовом Приватного підприємства «КВВМПУ», м.Севастополь,

до відповідача - Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна група Авіор»

про визнання частково недійсним пункту договору та зобов'язання виконати певні дії

За зустрічним позовом:

позивач - Державне підприємство «Феодосійський морський торговельний порт»

відповідач - Приватне підприємство «КВВМПУ», м.Севастополь,

про стягнення 512505,45 грн.

Суддя С. С. Потопальський

Представники:

від позивача- Поліщук О.П., довіреність № б/н від 09.01.13, паспорт серії НОМЕР_1, представник;

від відповідача - Ушаков О.І., довіреність № 4609/18/1-49 від 17.12.12, паспорт серії НОМЕР_2, представник;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «КВВМПУ» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговельна група Авіор», в якій просить суд визнати недійсним положення пункту 4.7. Договору № 11/131 від 19.12.2011 про те, що не підпадає під звільнення від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили оплата будь-яких сум, що підлягають оплаті по цьому договору. Викласти пункт 4.7. Договору №11/131 від 19.12.2011 в наступній редакції:

«4.7. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невикористання зобов'язань по договору, якщо таке невикористання викликано обставинами непереборної сили, а саме: пожежі, повені, землетрусу, інших стихійних лих, блокади, епідемії, ембарго, заборони на експорт, війни, воєнних операцій будь-якого характеру, зміни законодавства та рішення урядів, якщо вони безпосередньо впливають на виконання сторонами зобов'язань по даному договору.»

Позивач також просить зобов'язати відповідача виконати умови договору № 11/131 від 19.12.2011 шляхом утримання від нарахування оплати за зберігання вантажу на період дії обставини непереборної сили до моменту прийняття відповідного законодавчого акту, що стосується процедури розподілу квот на експорт металолому.

06.12.2012 на адресу Господарського суду Автономної Республіки Крим від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій Приватне підприємство «КВВМПУ» викладає свої вимоги у наступній редакції:

«1. Визнати недійсним положення пункту 4.7. Договору №11/131 від 19.12.2011 про те, що не підпадає під звільнення від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили оплата будь-яких сум, що підлягають оплаті по цьому договору.

2. Викласти пункт 4.7. Договору №11/131 від 19.12.2011 в наступній редакції:

«4.7. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань по договору, якщо таке невиконання викликано обставинами непереборної сили, а саме: пожежі, повені, землетрусу, інших стихійних лих, блокади, епідемії, ембарго, заборони на експорт, війни, воєнних операцій будь-якого характеру, зміни законодавства та рішення урядів, якщо вони безпосередньо впливають на виконання сторонами зобов'язань по даному договору.»

3. Зобов'язати відповідача виконати умови Договору №11/131 від 19.12.2011 шляхом утримання від нарахування оплати за зберігання вантажу за ставкою 0,11 гривень за тонну вантажу на добу на період дії обставин непоборної сили, а саме з 01.07.2012 до моменту прийняття відповідного законодавчого акту, що стосується процедури розподілу квот на експорт металолому.

4. Зобов'язати відповідача виконати умови Договору №11/131 від 19.12.2011 шляхом утримання від нарахування оплати за зберігання вантажу за ставкою 1,11 гривень за тонну вантажу на добу на період дії обставин непоборної сили, а саме з 01.07.2012 до моменту прийняття відповідного законодавчого акту, що стосуються процедури розподілу квот на експорт металолому.»

Суд вважає за можливе вказану заяву задовольнити, прийняти уточнення позову, оскільки це не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси та не суперечить частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно якої позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті, змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом також прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Державного підприємство «Феодосійський морський торговельний порт», в якій позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства «КВВМПУ» суму основного боргу в розмірі 512 505, 45грн., індекс інфляції в розмірі 126,09 грн., три проценти річних у розмірі 2 707,32 грн., пеню у розмірі 13 078,34 грн.

Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на тому, що між Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» та Приватним підприємством «КВВМПУ» укладений договір на надання послуг по прийманню, зберіганню, перевалюванню, передачі на суміжні види транспорту обробленого металобрухту чорних металів, який поступає на адресу відповідача, призначеного до відправці на експорт. Відповідно до вказаного договору приватному підприємству «КВВМПУ» були надані послуги, які не були оплачені, що стало підставою за зверненням з вказаним позовом до суду про стягнення заборгованості по договору, 3% річних , індексу інфляції та пені.

Розгляд справи відкладався в порядку ст..77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Первісні позовні вимоги ґрунтуються на наступних обставинах.

Відповідно до договору комісії від 12 грудня 2011 року, укладеного між позивачем та третьою особою, позивач доручив ТОВ «ТГ Авіор», а останній зобов'язався укласти від свого імені та за рахунок позивача зовнішньоекономічні контракти, які передбачають продаж лому та відходів чорних металів згідно ДСТУ 4121-2002, та передати все одержане за цим договором позивачу.

У квітні 2012 року третьою особою були укладені зовнішньоекономічні контракти на експорт металолому. На час укладення цих контрактів Кабінетом Міністрів ще не був встановлений граничний обсяг експорту лому чорних металів на 2012 рік. Даний обсяг був затверджений на рівні 900 тис. тонн Постановою КМ України від 03.05.2012р. № 388.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про металобрухт» контракти (договори, угоди) на експорт металобрухту підлягають реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 155.

На підставі Порядку реєстрації зовнішньоекономічних контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з металобрухтом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. № 155 а також згідно встановлених квот на експорт чорного металу на 2012рік 05.06.2012р. третя особа подала зовнішньоекономічні контракти на реєстрацію до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України, однак Міністерство призупинило розгляд всіх поданих на реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів до моменту законодавчого визначення процедури розподілу квот та внесення відповідних змін до законодавчих актів, що стосуються експорту металолому. Зазначені обставини підтверджуються листом Міністерства економічного розвитку вих. № 4121-11/37462-12 від 03.10.2012р.

Враховуючи вказане позивач по первісному позову зазначив, що ці обставини зумовлюють неможливість виконання позивачем та третьою особою зовнішньоекономічних контрактів, і є форс-мажорними, оскільки виникли та існують не з волі позивача та третьої особи. Також позивач надав Експертний висновок № ИС-104 про факт дії обставин непереборної сили від 22.10.2012р., виданий Севастопольською торгово-промисловою палатою. Згідно цього експертного висновку відсутність законодавчого акту, що регулює процедуру надання квот на експорт металолому і в зв'язку з цим призупинення Міністерством економічного розвитку розгляду всіх поданих на реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів на експорт, що призвело до неможливості здійснення позивачем в особі третьої особи експортних поставок по зовнішньоекономічним контрактам і як наслідок до накопичення і неможливості своєчасного вивезення металолому є обставиною непереборної сили та мають період дії з 05.06.2012р. до моменту прийняття відповідного законодавчого акту, що стосується процедури розподілу квот на експорт металолому.

Однак, спір між приватним підприємством «КВВМПУ», м.Севастополь, та Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» виник з приводу невиконання відповідачем укладеного між сторонами договору № 11/131 від 19.12.2011. Предметом цього договору є надання послуг по прийманню, перевалюванню на суміжні види транспорту обробленого лому чорних металів, що поступає на адресу вантажовласника, призначеного до відправки на експорт, (надалі вантаж), (п.1.1 договору).

Позивач вважає, що в результаті непереборної сили, що призвела до накопичення металолому на території порту та неможливості своєчасного його вивезення порт повинен утриматись від нарахування оплати приватному підприємству «КВВМПУ», за зберігання вантажу з 01.07.2012 до моменту прийняття відповідного законодавчого акту, що стосуються процедури розподілу квот на експорт металолому.

Проте з цим погодитись не можна, з огляду на наступне.

Статтею 617 Цивільного кодексу України зазначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно до частини 1 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Слід зазначити, що Експертний висновок № ИС-104 про факт дії обставин непереборної сили від 22.10.2012р. та призупинення Міністерством економічного розвитку та торгівлі України поданих на реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів до моменту законодавчого визначення процедури розподілу квот можуть бути прийняті до уваги лише щодо виконання відповідачем зовнішньо-економічних контрактів з поставки чорного металу. Однак, вказані обставини, не є непереборною силою, яка стосується правовідносин що склалися між Портом та Приватним підприємством «КВВМПУ» по сплаті заборгованості за послуги по зберіганню чорного металу.

Приватним підприємством «КВВМПУ» не доведено неможливість виконання ним зобов'язання щодо оплати послуг за зберігання чорного металу.

У разі виникнення обставин, на які посилається позивач як на непереборну силу, та небажання в подальшому оплачувати зберігання вантажу, останній міг вивезти з порту вантаж. Оскільки таких дій Приватним підприємством «КВВМПУ» не було вчинено, то вартість наданих послуг повинна бути оплачена відповідно до умов договору.

Крім того слід підкреслити, що за змістом положень глави 1 Господарського кодексу України господарська діяльність, спрямована на отримання прибутку, здійснюється підприємцем на власний ризик, а отже наслідки, у разі його недоотримання, покладаються саме на суб'єкта господарювання.

За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню в частині:

- зобов'язання відповідача виконати умови Договору №11/131 від 19.12.2011 шляхом утримання від нарахування оплати за зберігання вантажу за ставкою 0,11 гривень за тонну вантажу на добу на період дії обставин непоборної сили, а саме з 01.07.2012 до моменту прийняття відповідного законодавчого акту, що стосується процедури розподілу квот на експорт металолому;

- зобов'язання відповідача виконати умови Договору №11/131 від 19.12.2011 шляхом утримання від нарахування оплати за зберігання вантажу за ставкою 1,11 гривень за тонну вантажу на добу на період дії обставин непоборної сили, а саме з 01.07.2012 до моменту прийняття відповідного законодавчого акту, що стосуються процедури розподілу квот на експорт металолому.»

Також позивачем по первісному позову заявлені вимоги про:

- визнання недійсним положення пункту 4.7. Договору №11/131 від 19.12.2011 про те, що не підпадає під звільнення від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили оплата будь-яких сум, що підлягають оплаті по цьому договору;

- викласти пункт 4.7. Договору №11/131 від 19.12.2011 в наступній редакції:

«4.7. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань по договору, якщо таке невиконання викликано обставинами непереборної сили, а саме: пожежі, повені, землетрусу, інших стихійних лих, блокади, епідемії, ембарго, заборони на експорт, війни, воєнних операцій будь-якого характеру, зміни законодавства та рішення урядів, якщо вони безпосередньо впливають на виконання сторонами зобов'язань по даному договору».

Розглянувши зазначені вище вимоги суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають лише вимоги в частині визнання недійсним положення пункту 4.7. Договору №11/131 від 19.12.2011 про те, що не підпадає під звільнення від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили оплата будь-яких сум, що підлягають оплаті по цьому договору, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст угоди не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 617 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Оскільки п. 4.7 Договору про те, що не підпадає під звільнення від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили оплата будь-яких сум, що підлягають оплаті по цьому договору, суперечить ч.1 ст.617 Цивільного кодексу України, то позовні вимоги в частині визнання недійсним вказаного пункту підлягають задоволенню.

Що стосується викладення п.4.7 Договору в редакції позивача слід зазначити наступне.

Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Враховуючи що позивачем по первісному позову не було додержано вимог ст..188 Господарського кодексу України, а також не зазначено правових підстав для внесення змін до договору, позовні вимоги в частині викладення пункт 4.7. договору №11/131 від 19.12.2011 в редакції позивача, слід відмовити.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт» про стягнення суми основного боргу в розмірі 512 505, 45грн., індексу інфляції в розмірі 126,09 грн., три проценти річних у розмірі 2 707,32 грн., пені у розмірі 13 078,34 грн., суд вважає, що вказані вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як вже було зазначено, між приватним підприємством «КВВМПУ», м.Севастополь, та Державним підприємством «Феодосійський морський торговельний порт» укладений договір № 11/131 від 19.12.2011. Предметом цього договору є надання послуг по прийманню, перевалюванню на суміжні види транспорту обробленого лому чорних металів, що поступає на адресу вантажовласника, призначеного до відправки на експорт, (надалі вантаж), (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1.1 договору, за дорученням вантажовласника, порт здійснює приймання, зберігання та завантаження вантажу на судно.

Відповідно до п.1.2 договору норма одночасного зберігання вантажу визначається розміром судової партії. Кількість та строки завозу вантажу для розміщення на складських площах порту підлягають обов`язковому узгодженню з портом.

Згідно до п.3.1.3 договору за зберігання вантажу у межах узгодженої норми одночасного зберігання в продовж перших 4-х календарних діб з моменту прийняття вантажу портом (не повна доба враховуються за повну) плата не стягується. В продовж наступних 30-ти діб відкритого зберігання, вантажовласник сплачує 0,11 грн. за 1 тонну у добу. Після закінчення 30-ти діб платного зберігання вантажовласник сплачує за відкрите зберігання вантажу 1,11 грн. за 1 тону у добу.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що остаточні розрахунки здійснюються в продовж 10 банківських днів з дати рахунку, який виставляється за всі роботи та послуги порту після закінчення місяця та/або після відвантаження вантажу на судно.

Відповідно до вказаного договору портом надані послуги по зберіганню лому чорних металів, який поступав на адресу вантажовласника призначеного до відправці на експорт.

Надання вказаних послуг підтверджується довідками про находження вантажу на території порту за спірний період (а.с.57-64).

Відповідно до п.3.4 договору, за вказані послуги портом виставлялись рахунки, а саме: №666 від 30.06.2012 р., на суму 34 807,38 грн., № 764 від 31.07.2012, на суму 86 456,40 грн., № 881 від 31.08.2012, на суму 124 894,21 грн.; № 969 від 28.09.2012, на суму 143 520,40 грн., № 1046 від 31.10.2012, на суму 148 680,89 грн.

Проте відповідач здійснив оплату частково, з порушенням строку оплати, передбаченого п.3.4 договору.

Таким чином, основна сума боргу відповідача склала 512 505,45 грн., яка не сплачена відповідачем та підлягає стягненню, з огляду на наступне.

Враховуючи положення пункту 3.4 Договору, остаточні розрахунки здійснюються в продовж 10 банківських днів з дати рахунку, який виставляється за всі роботи та послуги порту після закінчення місяця та/або після відвантаження вантажу на судно, що в порушення взятих на себе зобов'язань відповідачем по зустрічному позову не зроблено.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів сплати заборгованості в сумі 512 505,45 грн. відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в сумі 512 505,45 грн.

Одночасно, позивач по зустрічному позову просив стягнути з відповідача індекс інфляції в розмірі 126,09 грн., три проценти річних у розмірі 2 707,32 грн., пені у розмірі 13 078,34 грн.

Суд вважає зазначені вимоги такими, що також підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.4.3 договору, за прострочення оплати, порт може нараховувати вантажовласнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до дати надходження грошових коштів на поточний рахунок порту.

При цьому, позивачем нарахування пені здійснено з урахуванням частини 2 статті 343 Господарського кодексу України (а.с. 3).

Суд, погоджується з проведеним позивачем розрахунком пені, 3% та інфляційних задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції в розмірі 126,09 грн., три проценти річних у розмірі 2 707,32 грн., пені у розмірі 13 078,34 грн.

Оплату судового збору, згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 16.01.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 21.01.2013 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсним положення пункту 4.7. Договору №11/131 від 19.12.2011 про те, що не підпадає під звільнення від відповідальності внаслідок обставин непереборної сили оплата будь-яких сум, що підлягають оплаті по цьому договору.

3. Відмовити у первісному позові в частині викладення пункту 4.7. Договору №11/131 від 19.12.2011 в наступній редакції: «4.7. Сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань по договору, якщо таке невиконання викликано обставинами непереборної сили, а саме: пожежі, повені, землетрусу, інших стихійних лих, блокади, епідемії, ембарго, заборони на експорт, війни, воєнних операцій будь-якого характеру, зміни законодавства та рішення урядів, якщо вони безпосередньо впливають на виконання сторонами зобов'язань по даному договору.»

4. Відмовити у первісному позові в частині зобов`язання Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт», виконати умови Договору №11/131 від 19.12.2011 шляхом утримання від нарахування оплати за зберігання вантажу за ставкою 0,11 гривень за тонну вантажу на добу на період дії обставин непоборної сили, а саме з 01.07.2012 до моменту прийняття відповідного законодавчого акту, що стосується процедури розподілу квот на експорт металолому.

5. Відмовити у первісному позові в частині зобов`язання Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт», виконати умови Договору №11/131 від 19.12.2011 шляхом утримання від нарахування оплати за зберігання вантажу за ставкою 1,11 гривень за тонну вантажу на добу на період дії обставин непоборної сили, а саме з 01.07.2012 до моменту прийняття відповідного законодавчого акту, що стосуються процедури розподілу квот на експорт металолому.

6. Зустрічні позовні вимоги задовольнити повністю.

7. Стягнути з Приватного підприємства «КВВМПУ», (м. Севастополь, пр.Репіна, буд.15/2, ЄДРПОУ 31338726) на користь Державного підприємства «Феодосійський морський торговельний порт», (м.Феодосія, вул.Горького, 14, ЄДРПОУ 01125577) 512 505,45 грн. основного боргу, 126,09 грн. втрат від інфляції, 2707,32 грн. - 3% річних, 13078,34 грн. пені, 10568,34 грн. судового збору.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Суддя С.С. Потопальський