Рішення

від 16.01.2013 по справі 22-ц-6071/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/85/13 Головуючий у 1 інстанції: Білоусова О.М.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2013 року м . Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого Гончара О.С.

суддів Маловічко С.В.

Дашковської О.В.

при секретарі Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Бердянська державна районна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

В жовтні 2011р. позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, який згодом уточнила, про визнання заповіту недійсним.

В позові зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її рідний брат - ОСОБА_5, після смерті якого залишилось спадкове майно, яке складається: з Ѕ частини будинку АДРЕСА_1; права на земельну ділянку (пай), виданого члену колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба»с. Андрівки, Бердянського району, Запорізької області, розміром 7,78 умовних кадастрових гектари згідно сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЗП № 037172, виданого Бердянською райдержадміністрацією 17 серпня 1996 року на підставі рішення № 174 від 23 травня 1996 року, зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) 13 грудня 1996 року за № 10. Вона є єдиною спадкоємицею за законом та після смерті ОСОБА_5 звернулася в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, де їй було повідомлено, що у квітні 2007 року померлий склав заповіт на користь ОСОБА_4. Зазначала, що ОСОБА_5 тяжко хворів, у 1997 та 2004 роках переніс інфаркт головного мозку, у 2005р. (07.06.2005 р. - 17.06.2005 р.) та у 2006р. (19.06. - 30.06.) знаходився на стаціонарному лікуванні у Андріївській ЦРЛ з діагнозом наслідки перенесеного інфаркту головного мозку лівої півкулі. Брат знаходився в стані часткової паралізації, внаслідок перенесених захворювань був визнаний спочатку інвалідом другої групи, а потім першої групи (у 2005 році), тому був непрацездатним та потребував сторонньої допомоги і догляду. Йому було рекомендовано спостереження у невропатолога.

Відповідач по справі ОСОБА_4 скористався хворобливим станом брата, який склав заповіт на користь відповідача, не розуміючи значення своїх дій та не будучи спроможним керувати ними. Про це, зокрема, свідчать ті захворювання, на які страждав ОСОБА_5, який 03.08.2007 року поступив до Андріївської ЦРЛ з діагнозом набряк головного мозку, інфаркт

головного мозку в руслі лівої півкулі, правосторонній геміпарез, де помер ІНФОРМАЦІЯ_1 За викладених обставин позивач вважає, що на момент складання заповіту її брат через свій стан здоров'я не усвідомлював значення своїх дій, тому його волевиявлення не було вільним і не відповідало його волі, у зв»язку з чим просила визнати недійсним складений ним 27.04.2007р.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Бердянська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким її позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 54 років помер ОСОБА_5, спадкоємицею якого є позивач ОСОБА_3, яка своєчасно звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

За життя, 24 квітня 2007р., ОСОБА_5 склав нотаріально посвідчений заповіт, яким заповідав все належне на день його смерті майно ОСОБА_4

В позові позивач просила визнати недійсним вказаний заповіт з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України, оскільки померлий спадкодавець на час його складання внаслідок наявних у нього захворювань не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Відмовляючи в задоволенні цього позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надала суду достовірних доказів на підтвердження позовних вимог, а саме, що у спадкодавця на час складання заповіту 27.04.2007р. спостерігався процес психічнго розладу, внаслідок якого він не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а також вказував на пропуск позивачем строку позовної давності.

Апелянт не погоджується з тим, що суд вважав недоведеним такий стан померлого ОСОБА_5, який заважав останньому розуміти значення своїх дій та керувати ними, вважає, що самі по собі діагнози тих захворювань, на які він страждав, свідчать про його нездатність повною мірою усвідомлювати свої дії та їх наслідки. Крім того, зазначені обставини підтверджуються показами свідків, які суд безпідставно не взяв до уваги. Тому апелянт просила скасувати рішення та постановити нове про задоволення позову з підстав, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. У відповідності до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 травня 2012 року за клопотанням позивача та у відповідності до вимог ст. 145 ЦПК України була пизначена посмертна судово-психіатрична експертиза, на вирішення якої поставлені наступні питання: чи страждав ОСОБА_5 на будь-які психічні захворювання на момент складання заповіту 27.04.2007р. та чи міг він в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; чи страждав ОСОБА_5 на будь-які інші, окрім психічних, захворювання та чи вплинули вони на його здатність в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання заповіту 27.04.2007р. / а.с. 109/.

Згідно з актом № 572 первинної посмертної судово-психіатричної експертизи від 12.07.2012р. ОСОБА_5, 1953р. народження, в період складання заповіту 27.04.2007р. мав органічні ураження головного мозку (гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія, ішемічні інсульти -1997р., 2004р.). Винести остаточне експертне рішення, чи міг ОСОБА_5 в період складання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними не уявляється можливим із-за відсутності опису психічного та соматичного стану піддослідного у вказаний судом період / а.с. 111-117/.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті -за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній психічний стан особи в момент

вчинення правочину.

Отже, експертним дослідженням не встановлено будь-яких психічних захворювань у ОСОБА_5 або тимчасового знаходження його у такому хворобливому стані у момент складання заповіту, який впливав на його вільне волевиявлення, а лише констатовано ті діагнози загальних захворювань, які вказані у медичних документах, наданих на дослідження експертам. Однак те, що ці захворювання вплинули на здатність ОСОБА_5 в момент підписання заповіту таким чином, що він позбавився можливості розуміти значення своїх дій та керувати ними, експертизою відповіді не надано.

Будь-яких інших достовірних доказів, які б достеменно свідчили про неспроможність ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, позивач суду не надала. ІІ ствердження про те, що суд не зважив на покази свідків та надані медичні документи, які на її думку та думку її представника, беззаперечно доводять такий розумовий стан спадкодавця, який заважав йому адекватно оцінювати дійсні обставини, колегія вважає безпідставними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, всі медичні документи були предметом дослідження при проведенні судово-психіатричної експертизи, але цих матеріалів, як встановлено актом експертизи, виявилось недостатньо для винесення остаточного експертного висновку з постановлених питань, а саме, чи міг ОСОБА_5 в період підписання заповіту розуміти значення своїх дій та керувати ними. Тому, якщо експертам вказаних матеріалів було замало для визначення психічного та розумового стану ОСОБА_5, то суд, не маючи спеціальних знань в галузі медицини та, зокрема, психіатрії, не може лише по діагнозам та суперечливим поясненням свідків, встановити такий стан померлого, що суперечить також статті 145 ЦПК України, якою передбачене обов»язкове призначення експертизи у справах, де належить встановлювати психічний стан особи.

Тому суд обгрунтовано визнав недоведеними вимоги позивача та відмовив в позові з цих підстав.

Разом з тим, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: вимоги ст. 257 ЦК України, та відмовлено в позові одночасно ще й з підстав пропуску строку позовної давності позивачем.

Відмовляючи в задоволенні позову у зв'язку із пропущенням строку позовної давності, суд першої інстанції не врахував, що строки позовної давності застосовуються за умови порушення права, на захист якого подано позов. Оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушених прав позивача, підстав для застосування строків позовної давності не було.

Враховуючи зазначені обставини, колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, тому у відповідності до вимог ст. 308 ЦПК України слід залишити рішення в частині відмови в позові з підстав недоведеності без змін. Проте у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення в частині відмови в позові з підстав пропуску строку позовної давності слід змінити, включивши з мотивувальної частини посилання на ці обставини.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 20 вересня 2012 року у даній справі змінити: виключити з мотивувальної частини посилання на відмову в позові з підстав пропуску строку позовної давності.

В решті рішення залишити без змін.

Рішенняч набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: