Постанова

від 17.01.2013 по справі 14/050-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа№ 14/050-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Дедуш С.В.;

відповідача-1: не з'явились;

відповідача-2: не з'явились;

відповідача-3: Анісімов Ф.Х., Тризна О.О., Хасін І.Б., Гук А.М.;

третьої особи: не з'явились;

прокуратури: не з'явились;

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Заступника Прокурора Київської області та Державного

підприємства „Бориспільське лісове господарство"

на рішення Господарського суду Київської області

від 14.09.2012р.

у справі №14/050-12 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Р.Г.М."

до 1) Головурівської сільської ради

2) Державного підприємства „Центр державного

земельного кадастру"

3) Державного підприємства „Бориспільське лісове

господарство"

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Управління Держкомзему у Бориспільському районі

Київської області

за участю Заступника Прокурора Київської області

про визнання незаконними та скасування рішень, визнання

недійсним державного акту на право постійного

користування землею

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Р.Г.М." (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Головурівської сільської ради (далі - відповідач-1), Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" в особі Бориспільського районного виробничого відділу Київського обласного реєстраційного центру (далі - відповідач-2), Державного підприємства „Бориспільське лісове господарство" (далі - відповідач-3) про визнання незаконними та скасування рішень відповідача-1 №381/18-XXIV від 09.07.2004р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради" та №703-29-IV від 25.08.2005р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради" відносно земельних ділянок площею 7,83 га, 20 га та 1,2 га, які знаходяться в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області і визначені в додатках №3, №4, №5 від 07.12.2007р. до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем-1. Окрім того, позивач просив суд визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003066, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 19.07.2004р. за №450, виданий відповідачем-2 відносно вищевказаних земельних ділянок. На думку позивача, оскаржувані рішення та державний акт були видані з порушенням підстав і процедури надання земельних ділянок, а також всупереч положенням Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України „Про землеустрій" та іншим нормативно-правовим актам.

В процесі судового розгляду від заступника прокурора Київської області (далі - прокуратура) надійшло повідомлення №05/3-1809вих від 15.06.2012р. про вступ у справу №14/050-12 з метою представництва інтересів держави в особі відповідачів (том справи - 1, аркуш справи - 62).

Відповідач-1 позов визнав у повному обсязі.

Відповідач-2 явку свого представника у судові засідання не забезпечив, пояснень по суті спору не надав, зазначивши про те, що повноваження щодо здійснення державної реєстрації правовстановлюючих документів на земельні ділянки, в тому числі повноваження щодо визнання державних актів на право власності на земельні ділянки недійсними та скасування їх державної реєстрації не відноситься до компетенції ДП „Центр державного земельного кадастру" (том справи - 1 аркуші справи - 145-146).

Відповідач-3 та прокуратура проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що факт законності володіння відповідачем-3 земельними ділянками на підставі спірних рішень встановлений рішенням господарського суду Київської області від 25.05.2010р. у справі №18/145-09/10, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №243/19-05, постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2011р. у справі №2-а-847/11, рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.02.2012р. у справі №2-2851/11р. Окрім того, відповідач-3 та прокуратура наголошували на пропуску позивачем строку позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.07.2012р., на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів було залучено Управління Держкомзему у Бориспільському районі Київської області (далі - третя особа).

Третя особа явку свого представника у судові засідання не забезпечила, пояснень по суті спору не надала, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2012р. у справі №14/050-12 позов було задоволено повністю, а саме:

- визнано незаконним та скасовано рішення відповідача-1 №381/18-XXIV від 09.07.2004р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради" та рішення відповідача-1 №703-29-IV від 25.08.2005р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради" в частині земельних ділянок: площею 7,83 га, що знаходиться в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області, визначеної в додатку №3 від 07.12.2007р. до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р., укладеного між відповідачем-1 та позивачем; площею 20 га, що знаходиться в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області, визначеної в додатку №4 від 07.12.2007р. до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р., укладеного між відповідачем-1 та позивачем; площею 1,2 га, що знаходиться в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області, визначеної в додатку №5 від 07.12.2007р. до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р., укладеного між відповідачем-1 та позивачем;

- визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003066, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 19.07.2004р. за №450, виданий Бориспільським районним відділом Київського обласного реєстраційного центру Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" на користь Бориспільського державного лісогосподарського підприємства в частині земельних ділянок: площею 7,83 га, що знаходиться в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області, визначеної в додатку №3 від 07.12.2007р. до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р., укладеного між відповідачем-1 та позивачем; площею 20 га, що знаходиться в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області, визначеної в додатку №4 від 07.12.2007р. до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р., укладеного між відповідачем-1 та позивачем; площею 1,2 га, що знаходиться в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області, визначеної в додатку №5 від 07.12.2007р. до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р., укладеного між відповідачем-1 та позивачем;

- присуджено до стягнення з відповідача-1 на користь позивача 1 073,00 судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, прокуратура звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2012р. у справі №14/050-12 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідач-3 також звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2012р. у справі №14/050-12 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційних скарг мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційних скарг ідентичні тим, які наводились відповідачем-3 та прокуратурою під час розгляду справи Господарським судом Київської області.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2012р. апеляційні скарги було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.11.2012р.

У зв'язку з нез'явленням в судове засідання 12.11.2012р. представників відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.11.2012р. розгляд справи було відкладено на 19.11.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р. було змінено склад колегії суддів та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів Іоннікової І.А., Мартюк А.І.

12.11.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-3 надійшла заява, в якій він просив суд повідомити Державне підприємство „Центр Державного земельного кадастру" про розгляд справи №14/050-12 та з'ясувати правовий статус відповідача-2, а саме: наявність або відсутність у Бориспільського районного виробничого відділу Київського обласного реєстраційного центру Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру" повноважень на представництво у суді інтересів Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру".

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2012р., на підставі ст. ст. 24, 77 Господарського процесуального кодексу України, заяву відповідача-3 було задоволено, здійснено заміну відповідача-2 у справі (Бориспільський районний виробничий відділ Київського обласного реєстраційного центру Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру") належним відповідачем - Державним підприємством „Центр державного земельного кадастру", залучено його до участі у даній справі відповідачем-2. Окрім того, розгляд справи було відкладено на 03.12.2012р.

В судове засідання 03.12.2012р. з'явилися лише представники позивача, відповідача-3 та прокуратури. Представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

12.11.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-3 надійшли: заява про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Кабінету Міністрів України; заява про залучення до матеріалів справи листа Державного агентства земельних ресурсів України №19050/17/11-12 від 15.11.2012р.

В судовому засіданні 03.12.2012р. представники відповідача-3 та прокуратури підтримали вищевказані заяви та просили суд їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення заяв відповідача-3, як невмотивованих.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012р., на підставі ст. ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, в задоволенні клопотання відповідача-3 про залучення до участі у справі як третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Кабінету Міністрів України було відмовлено; клопотання відповідача-3 про залучення до матеріалів справи листа Державного агентства земельних ресурсів України №19050/17/11-12 від 15.11.2012р. - задоволено; розгляд справи відкладено на 13.12.2012р.; позивача та прокуратуру зобов'язано виконати вимоги суду, викладені в ухвалі від 19.11.2012р.

07.12.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача-3 надійшла заява про залучення до матеріалів справи копій судових рішень Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2011р., Київського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012р. та Вищого адміністративного суду України від 27.11.2012р. у справі за позовом ДП „Бориспільське лісове господарство" до Головурівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення останньої від 24.10.2008р. №1165-26-У.

13.12.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2012р.

Надані відповідачем-3 та позивачем документи залучені судом до матеріалів справи.

В судове засідання 13.12.2012р. з'явились лише представники позивача, відповідача-3 та прокуратури. Представники відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило. Представником прокуратури вимоги суду, викладені в ухвалах від 19.11.2012р. та від 03.12.2012р. не виконано, про поважність причин невиконання не повідомлено.

В судовому засіданні 13.12.2012р. представник відповідача-3 подав клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

Окрім того, в судовому засіданні 13.12.2012р. представники відповідача-3 та прокуратури надали усні пояснення по суті спору, в яких підтримали апеляційні скарги з викладених у них підстав, просили суд скарги задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2012р. у справі №14/050-12 та прийняти рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні 13.12.2012р. надав усні пояснення по справі, в яких заперечував проти доводів апеляційних скарг, просив суд залишити скарги без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2012р., на підставі ст. ст. 69, 77, 102 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на 15 днів та відкладено розгляд справи на 17.01.2013р.

В судовому засіданні 17.01.2013р. представники відповідача-3 підтримали раніше надані пояснення та просили суд задовольнити апеляційні скарги.

В судовому засіданні 17.01.2013р. представник позивача також підтримав пояснення, надані у попередніх судових засіданнях, просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг.

Представники відповідача-1, відповідача-2, третьої особи та прокуратури в судове засідання 17.01.2013р. не з'явились, про причини нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін, третьої особи та прокуратури у судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи та прокуратури про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представників відповідача-1, відповідача-2, третьої особи та прокуратури за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 17.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-3 та прокуратури, надані у попередніх судових засіданнях, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

09.07.2004р. відповідачем-1 прийнято рішення №381/18-XXIV „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради", яким було:

- затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування земельними ділянками Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради;

- передано Бориспільському державному лісогосподарському підприємству земельні ділянки загальною площею 51,96 га лісів;

- зобов'язано Бориспільське державне лісогосподарське підприємство використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням;

- доручено Товариству з обмеженою відповідальністю „Широта" виготовити державний акт на право постійного користування землею Бориспільському державному лісогосподарському підприємству;

- Земельно-кадастровому бюро Бориспільського району зареєструвати його у книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею;

- технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в лісництві Кийлівське на території Головурівської сільської ради передано на зберігання у Бориспільський районний відділ земельних ресурсів.

16.07.2004р. на підставі вищевказаного рішення відповідача-1 було видано Державний акт серії ІІ-КВ №003066 на право постійного користування землею площею 51,96 га для ведення лісового господарства, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 19.07.2004р. за №450.

25.08.2005р. відповідачем-1 було прийнято рішення №703-29-IV від „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради", яким:

- затверджено технічну документацію по складанню державного акта на право постійного користування земельними ділянками Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради;

- передано Бориспільському державному лісогосподарському підприємству земельні ділянки загальною площею 183,765 га;

- зобов'язано Бориспільське державне лісогосподарське підприємство використовувати земельну ділянку тільки за цільовим призначенням;

- доручено Товариству з обмеженою відповідальністю „Широта" виготовити державний акт на право постійного користування землею Бориспільському державному лісогосподарському підприємству;

- Земельно-кадастровому бюро Бориспільського району зареєструвати його у книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею; технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право постійного користування земельною ділянкою Бориспільському державному лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в лісництві Кийлівське на території Головурівської сільської ради передано на зберігання у Бориспільський районний відділ земельних ресурсів.

Протягом 2007 року відповідачем-1 було прийнято низку рішень щодо відведення позивачу земельної ділянки під розміщення мисливсько-рибальського комплексу відпочинку, а саме:

- №330-12- V від 25.04.2007р., яким погоджено позивачу місце розташування земельної ділянки для розміщення мисливсько-рибальського комплексу орієнтовною площею 35 га в селі Кийлів, надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, затверджено проект та надано відповідну земельну ділянку в оренду позивачу;

- №390-14-V від 12.07.2007р., яким позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 49 років) для культурно-оздоровчих цілей площею біля 5 га, що знаходиться в селі Кийлів Бориспільського району Київської області;

- №377-14-V від 12.07.2007р., яким позивачу надано дозвіл на збір матеріалів погодження місця розташування земельної ділянки мисливсько-рибальського комплексу відпочинку площею біля 35 га, що знаходиться в селі Кийлів Бориспільського району Київської області;

- №378-14-V від 12.07.2007р., яким позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 49 років) під розміщення мисливсько-рибальського комплексу відпочинку площею біля 35 га, що знаходиться в селі Кийлів Бориспільського району Київської області;

- №379-14-V від 12.07.2007р., яким позивачу надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду (строком на 49 років) під розміщення мисливсько-рибальського комплексу відпочинку площею біля 4 га, що знаходиться в селі Кийлів Бориспільського району Київської області.

07.12.2007р. між позивачем та відповідачем-1 було укладено інвестиційний договір №7/12/07 (далі - Інвестиційний договір), за умовами якого сторони зобов'язалися об'єднати свої зусилля для досягнення наступних цілей: розвиток та укріплення їх власної матеріальної бази та соціальної інфраструктури населених пунктів Головурівської сільської ради; сприяння процесу створення економічних передумов для розвитку соціального життя населених пунктів Головурівської сільської ради; встановлення та розвитку тривалого, ефективного та взаємовигідного співробітництва. Окрім того, відповідач-1 зобов'язався надати позивачу в оренду з правом викупу строком на 49 років земельні ділянки площею 1,3060 га, 2,4860 га, 7,83 га, 20 га, 1,2 га, 1 га, 3 га, які розташовані в межах села Кийлів (додатки №3-№5 від 07.12.2007р., б/н від 22.01.2008р. до Інвестиційного договору, додаткова угода б/н від 23.04.2009р. до Інвестиційного договору, тощо). Інвестиційний договір був затверджений рішенням відповідача-1 №666-18-У від 07.12.2007р.

22.01.2008р. відповідач-1 прийняв рішення №704-19-У та №705-19-У, якими затвердив матеріали попереднього погодження та надав позивачу дозвіл на складання проектів землеустрою стосовно двох ділянок, що увійшли до Інвестиційного договору.

29.05.2008р. відповідач-1 прийняв рішення №969-22-У та №970-22-У, якими затвердив проекти землеустрою стосовно двох ділянок, що увійшли до Інвестиційного договору.

У червні 2008 року відповідач-1 листом №2-17-227 від 05.06.2008р. повідомив позивача про неможливість виконання Інвестиційного договору у зв'язку з тим, що вказаний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, а земельні ділянки можуть бути надані позивачу в оренду виключно на конкурентних засадах, оскільки 28.12.2007р. був прийнятий Закон України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким внесено зміни до Закону України „Про оренду землі".

Обставини щодо прийняття відповідачем-1 протягом 2007-2008 років рішень по відведенню позивачу спірних земельних ділянок та відмови відповідача-1 від виконання Інвестиційного договору встановлювались під час розгляду Господарським судом Київської області справи №А9/379-08 за участю тих самих сторін, а тому відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доведенню під час розгляду справи №14/050-12.

Позивач оскаржив дії відповідача-1, подавши до Господарського суду Київської області відповідний позов. Постановою Господарського суду Київської області від 07.08.2008р. у справі №А9/379-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Р.Г.М." до Головурівської сільської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.09.2011р., позов було задоволено повністю, визнано протиправними дії Головурівської сільської ради Бориспільського району Київської області щодо відмови Товариству з обмеженою відповідальністю „Р.Г.М." в наданні в оренду терміном на 49 років з правом викупу на умовах, визначених Інвестиційним договором від 07.12.2007р. №7/12/07, земельних ділянок площею 1,3060 га, 2,4860 га, 7,83 га, 20 га, 1,2 га, 1 га, 3 га, які знаходяться в межах села Кийлів та визначені у додатках №1/1, №2/1, №3/1, №4/1, №5/1, №6/1, №7/1 до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р. Окрім того, зобов'язано Головурівську сільську раду Бориспільського району Київської області надати вищевказані земельні ділянки в оренду на умовах, визначених Інвестиційним договором від 07.12.2007р. №7/12/07, шляхом укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю „Р.Г.М." договорів оренди терміном на 49 років з правом викупу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що не дивлячись на існування постанови Господарського суду Київської області від 07.08.2008р. у справі №А9/379-08, відповідач-1 листом №2-10-100 від 30.03.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 58) повідомив позивача про неможливість укладання договорів оренди, оскільки земельні ділянки, дозвіл на розробку проекту відведення яких було надано позивачу, належать на праві постійного користування відповідачу-3 згідно з рішеннями відповідача-1 №381/18-XXIV від 09.07.2004р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради" та №703-29-IV від 25.08.2005р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради". При чому, відповідач-3 не дає свою згоду на вилучення земель зі свого постійного користування.

На думку позивача, рішення №381/18-XXIV від 09.07.2004р. та №703-29-IV від 25.08.2005р. є незаконними, оскільки були видані з порушенням підстав і процедури надання земельних ділянок, а тому мають бути скасовані. Окрім того, Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003066, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 19.07.2004р. за №450, виданий відповідачу-3 на підставі вищевказаних рішень, має бути визнаний недійсним.

Місцевий господарський суд позов задовольнив повністю, визнавши вимоги позивача нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими. Зокрема, суд у своєму рішенні дійшов висновку про те, що рішення відповідача-1 №381/18-XXIV від 09.07.2004р. та №703-29-IV від 25.08.2005р. були прийняті без розроблення і затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачу-3, а також без встановлення меж спірних земельних ділянок, що свідчить про порушення вимог Земельного кодексу України, Закону України „Про землеустрій" та інших нормативно-правових актів України.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, вважає його таким, що відповідає фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 92, 123 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації.

Надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, передбачені частиною п'ятнадцятою статті 151 цього Кодексу, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно зі ст. ст. 50, 56 Закону України „Про землеустрій" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі надання, передачі, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок. Порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України. Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає: пояснювальну записку; технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку; копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб; матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.

Постановою Кабінету Міністрів України №677 від 26.05.2004р. було затверджено Порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (далі - Порядок), відповідно до п.п.2, 9-11 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли: земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення; земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (за результатами земельних торгів). Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також в інших випадках, передбачених законом. Проект відведення земельної ділянки виконавець погоджує із землевласником або землекористувачем, органом земельних ресурсів, природоохоронним органом, санітарно-епідеміологічною службою, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини. Погоджений проект відведення земельної ділянки підлягає державній експертизі, яка проводиться органом земельних ресурсів відповідно до законодавства. Після одержання позитивного висновку державної експертизи проект відведення земельної ділянки розглядається сільською, селищною, міською радою, районною, Київською та Севастопольською міською держадміністрацією, затверджується ними або в установленому порядку подається до інших органів, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.

Наявні в матеріалах справи докази, зокрема, лист Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель №932 від 05.01.2011р. свідчать про те, що проект землеустрою по відведенню спірних земельних ділянок відповідачу-3 не розроблявся, межі цих ділянок до прийняття рішень про надання земельних ділянок у постійне користування відповідачу-3 не встановлювались, згода на розроблення проектів відведення спірних земельних ділянок відповідачем-1 не надавалась, а технічна документація, на підставі якої приймались рішення №381/18-XXIV від 09.07.2004р. та №703-29-IV від 25.08.2005р., не містить виписки з рішення відповідної ради або державної адміністрації про надання у постійне користування земельної ділянки, журналу польових вимірювань, відомості обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки, експлікації земельних угідь згідно з формою 6-зем, копії справи щодо підготовки рішення про надання земельної ділянки у постійне користування, копії матеріалів перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з проекту відведення цієї земельної ділянки, затвердженого у встановленому порядку.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду не надано, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що рішення №381/18-XXIV від 09.07.2004р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради" та №703-29-IV від 25.08.2005р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради" прийняті відповідачем-1 без розроблення та затвердження проектів землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок відповідачу-3, без встановлення меж спірних земельних ділянок, а отже з порушенням вимог Земельного кодексу України та Закону України „Про землеустрій".

При чому, наявність рішень відповідача-1 №381/18-XXIV від 09.07.2004р. та №703-29-IV від 25.08.2005р. порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, оскільки перешкоджають останньому одержати від відповідача-1 в орендне користування спірні земельні ділянки на виконання постанови Господарського суду Київської області від 07.08.2008р. у справі №А9/379-08, хоча відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Місцевим господарським судом правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача-3 на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2010р. у справі №18/145-09/10, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.04.2006р. у справі №243/19-05, постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25.11.2011р. у справі №2-а-847/11, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14.02.2012р. у справі №2-2851/11р, якими за твердженням відповідача-3 встановлено факт законного володіння (користування) ним спірними земельними ділянками, оскільки підставою позову у справі №14/050-12 є відповідність вимогам законодавства рішень Головурівської сільської ради №381/18- XXIV від 09.07.2004р. та №703-29-IV від 25.08.2005р., однак ці обставини не були предметом дослідження та оцінювання при розгляді справ, на які посилається відповідач-3.

В ч.10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання незаконними та скасування рішень відповідача-1 №381/18-XXIV від 09.07.2004р. та №703-29-IV від 25.08.2005р. в частині, яка стосується земельних ділянок площею 7,83 га, 20 га та 1,2 га, які знаходяться в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області і визначені в додатках №3, №4, №5 від 07.12.2007р. до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р.

Відносно вимоги позивача про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ №003066, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 19.07.2004р. за №450, судом було встановлено наступне.

Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій. У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування (аналогічна правова позиція наведене в п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено невідповідність вимогам законодавства рішень відповідача-1 №381/18-XXIV від 09.07.2004р. та №703-29-IV від 25.08.2005р. в частині, що стосується земельних ділянок площею 7,83 га, 20 га та 1,2 га, які знаходяться в межах с. Кийлів Бориспільського району Київської області і визначені в додатках №3, №4, №5 від 07.12.2007р. до інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р., а вимога про визнання недійсним Державного акту на право постійного користування землею є похідною від вимоги про визнання недійними вказаних рішень відповідача-1, то в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Твердження відповідача-3 та прокуратури про те, що позивачем було пропущено законодавчо встановлений строк позовної давності є безпідставним, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України. Так, в ч.ч.3, 4 названої статті вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, хоча позивач на момент укладення з відповідачем-1 інвестиційного договору №7/12/07 від 07.12.2007р. та підписання додатків і додаткових угод до нього знав про наявність у відповідача-3 права постійного користування спірними земельними, однак про наявність обставин, які стали підставою позову і є предметом розгляду у справі №14/050-12, а саме неправомірність прийняття відповідачем-1 рішень №381/18-XXIV від 09.07.2004р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради" та №703-29-IV від 25.08.2005р. „Про надання в постійне користування земельних ділянок Бориспільському держлісгоспу лісогосподарському підприємству для ведення лісового господарства в межах Головурівської сільської ради", позивач дізнався лише з листа Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель №932 від 05.01.2011р. та листа відповідача-1 №2-10-100 від 30.03.2012р.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне суду не надано.

Позов було подано до суду 08.06.2012р., про що свідчить відбиток штампу Відділу документального забезпечення Господарського суду Київської області (том справи - 1, аркуш справи - 3), тобто в межах законодавчо встановленого строку позовної давності і підстави для його застосування відповідно до ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачами та прокуратурою не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування викладеного в позові.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України „Про судовий збір" органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2012р. у справі №14/050-12 прокуратурою судові витрати понесені не були.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідача-3, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача-3 (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-35, 43, 49, 75, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Заступника Прокурора Київської області та Державного підприємства „Бориспільське лісове господарство" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 14.09.2012р. у справі №14/050-12 - без змін.

2. Матеріали справи №14/050-12 повернути до Господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Іоннікова І.А.

Мартюк А.І.