Рішення

від 03.12.2012 по справі 2-2177/12

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 2-2177/12.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2012 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі: головуючого судді - Яреми Л.В.

при секретарі - Скрипій А.А.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Посилається на те, що він є власником двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 42,40 кв.м., житловою площею 26,20 кв.м. 01.09.2009 року він уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір найму (оренди) даної квартири на 35 місяців - до 01.08.2012 року. Відповідно до п.3.1 зазначеного договору найму (оренди), орендну плату позивач та орендар визначили у розмірі 1300 гривень на місяць, тобто за 35 місяців дії договору оренди позивач сподівався отримати орендної плати в загальному в сумі 45500 гривень. Однак, він не зміг передати орендарю вказану квартиру, так як у ній постійно проживає ОСОБА_2, у зв'язку із чим у вересні 2009 року позивач був змушений звернутися до Шевченківського районного суду м. Чернівці про усунення позивачу, як власнику перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення вказаної особи з даної квартири та зняття її з реєстрації місця проживання в ній.

17.01.2011 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25.08.2011 року, позов позивача задоволено .

Як вбачається з ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці про відстрочку виконання рішення суду від 20.07.2012 року відповідачка до цього часу продовжує постійно проживати у квартирі позивача.

Вважає, що його упущена вигода за період з 01.09.2009р.( дата укладення договору найму (оренди) до 01.08.2012 року (дата закінчення договору), а саме за 35 місяці складає 45500 грн., виходячи з щомісячної орендної плати 1300 грн. тобто 30,66 грн. за квадратний метр в квартирі загальною площею 42,4 кв.м.

Вказував, що йому спричинено і моральну шкоду, оскільки з вересня 2009 року по теперішній час перебуває в нервовому стресі, пов'язаному із захистом порушеного відповідачкою права власності на належну йому квартиру. Незважаючи на рішення суду про виселення з приміщення, до цього часу приміщення не звільнено, рішення суду нагло ігнорується. Відповідачка відмовилась залагодити конфліктну ситуацію, протягом всього часу вона та її родичі зухвало, єхидно ставляться до позивача, також подають різноманітні заяви до судових та виконавчих органів з метою максимально унеможливити здійснення позивачем своїх прав власника майна.

Просить стягнути з ОСОБА_2 упущену вигоду в сумі 45500 грн. та 12000 грн. у відшкодування моральної шкоди

27 вересня 2012 року позивач ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачки ОСОБА_2 реальні збитки в сумі 1050 гривень. Мотивуючи позовні вимоги в цій частині тим, що 13 вересня 2012 року заступником начальника Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Андрушаком А.О. здійснено виселення ОСОБА_2 та звільнено квартиру від її речей. При виконанні даного рішення ним здійснено оплату по транспортуванню речей відповідачки за допомогою перевізника фізичної особи- підприємця ОСОБА_5 на суму 1050 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних в позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала та просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов про відшкодування збитків та моральної шкоди підлягає до задоволення частково.

Судом встановлено, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 4).

Реєстрація права власності позивача на вказану вище квартиру відбулась на підставі свідоцтва серії НОМЕР_1, зареєстровано в реєстрі №2724. посвідченого 19.08.2009 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу на підставі акта про проведення прилюдних торгів, затвердженого начальником Шевченківського відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 31.07.2009 року (а.с. 5).

17 січня 2011 року рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 25.08.2011 року, задоволено позов ОСОБА_1, усунено перешкоди ОСОБА_1 в користуванні належною йому на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири та зняття її з реєстрації місця проживання в цій квартирі. З рішення також вбачається, що позивач звернувся з даним позовом до суду у вересні 2009 року (а.с. 9-10).

Як вбачається з ухвали Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 липня 2012 року, відстрочено виконання рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 січня 2011 року про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 до 01 вересня 2012 року.

Суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки упущеної вигоди в сумі 45500 грн.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

За змістом конструкції зазначеної норми закону відшкодуванню підлягають лише тільки ті витрати, які особа зробила (або мусить зробити) для відновлення свого порушеного права.

При обчисленні ( визначенні) розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов'язок щодо доведення розміру тих доходів, яких особа отримала б у випадку не посягання на її право, покладається на позивача.

Як на підставу не отриманого доходу позивач посилається на укладений ним договір найму ( оренди) квартири від 01 вересня 2009 року ОСОБА_1 уклав з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 договір найму (оренди) квартири АДРЕСА_1 на 35 місяців - до 01.08.2012 року і відповідно до п.3.1 зазначеного договору найму (оренди), орендну плату позивач та орендар визначили у розмірі 1300 гривень на місяць, а за 35 місяців дії договору оренди позивач сподівався отримати орендної плати в загальному в сумі 45500 гривень.

Згідно з ч.4 ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Однак ОСОБА_1 укладаючи договір оренди з ОСОБА_3 знав про наявність спору між ним та ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 з приводу користування даною квартирою, йому було відомо, що в квартирі проживають вказані особи, не вказував про даний договір оренди в позові про виселення відповідачки, не вказував про даний договір під час судового розгляду вказаної справи, даний договір оренди не зареєстрований в КЖРЕП, а тому при укладанні договору з ОСОБА_3 він розумів, що реально передати квартиру для проживання він не зможе.

Також відсутній акт передачі житлового приміщення орендарю, відсутні докази відмови орендаря від договору у зв'язку з неможливістю отримати приміщення в оренду, протягом трьох років дії договору оренди, орендар ОСОБА_3 не порушувала питання про неможливість користуватися орендованою квартирою.

При зверненні у вересні 2009 року до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні власністю, позивач вказував, що «придбання квартири АДРЕСА_1 зумовлене терміновою потребою в покращенні житлових умов моєї сім'ї, тобто у використанні її за цільовим призначенням».

В порушення вимог ст. 60 ЦПК України позивач не довів обставини заподіяння йому збитків (упущеної вигоди) у зв'язку з діями відповідачки.

Суд вважає, що позов позивача в частині відшкодування моральної шкоди слід задовольнити частково.

У відповідності до ст.23 ЦК України особа, яка зазнала душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, має право на відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. із змінами від 25.05.2001 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням усіх обставин справи, характеру перенесених позивачами моральних страждань та інших негативних наслідків, які призвели до порушення їх звичайного способу життя.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 як власник не міг на свій розсуд користуватись та розпоряджатись належною йому на праві власності квартирою з вересня 2009 року по вересень 2012 року, оскільки відповідачка ОСОБА_2 чинила йому перешкоди в цьому, а тому він був позбавлений можливості користуватися своєю власністю. При визначенні розміру моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу страждань, враховує тривалість протиправних дій відповідачки, і вважає, що достатньою компенсацією моральної шкоди буде стягнення із відповідачки на користь позивача 2000 гривень.

Як встановлено в судовому засіданні, що ОСОБА_2 добровільно виселилась із спірної квартири 05 вересня 2012 року і забрала всі свої речі, що підтверджується її заявою в Шевченківський ВДВС про добровільне виконання рішення суду, актом від 07 вересня 2012 року, який складений заступником начальника Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Андрушаком А.О., в якому вказано, що перевіркою за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що на момент вказаної перевірки, ОСОБА_2 звільнила вказану квартиру, та зі слів представника ОСОБА_2 -ОСОБА_6 з'ясовано, що майна ОСОБА_2 у вказаній квартирі немає.

13.09.2012 року заступником начальника Шевченківського ВДВС Чернівецького МУЮ Андрушаком А.О. здійснено акт опису й арешту майна при виконанні повторно виселення ОСОБА_2 та звільнено квартиру АДРЕСА_1 від речей.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера №23 від 13.09.2012 року ОСОБА_5 прийнято від ОСОБА_1 за перевезення АДРЕСА_1/11, 1050 гривень.

Не підлягають до задоволення позовні вимоги позивача ОСОБА_1 в частині стягнення збитків в сумі 1050 гривень, а саме за оплату перевозки речей відповідачки за допомогою перевізника фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 при виконання рішення суду, оскільки це не є збитками в розумінні ст.22 ЦК України, а є витратами виконавчого провадження.

З інших правових підстав позов в цій частині не пред'являвся.

Таким чином суд приходить до висновку про безпідставність позовної вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 45500 грн. та в сумі 1050 грн., а тому в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків слід відмовити повністю, слід задоволити позов ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди частково і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди.

Вищенаведене підтверджується належним чином дослідженими доказами по справі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно від задоволених позовних вимог.

Також підлягає поверненню позивачу зайво сплачений судовий збір у розмірі 12 гривень 70 копійок.

На підставі викладеного, ст. 22, 23, 623, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 гривень моральної шкоди.

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати 17 гривень 88 копійок судового збору.

Повернути ОСОБА_1 зайво сплачений судовий збір у розмірі 12 гривень 70 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

СУДДЯ Л.В.ЯРЕМА