Постанова

від 16.01.2013 по справі 2а/0470/12278/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/12278/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.

при секретарі судового засіданні: Самоварові А.В.

за участю:

представників позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача: Волошина А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 04 жовтня 2012 року №0000842303/23574, №0002191701, №0002181701 та №0002161701.

В обґрунтування заявленого адміністративного позову зазначалося, що позивач не порушував норм з регулювання обігу готівки, оскільки здійснював її оприбуткування у книзі обліку доходів і витрат, однак дана книга за період 2009-2010р.р. була викрадена у липні 2011 року з офісу позивача невідомими особами, які слідством встановлені не були, при цьому викрадення даної книги обліку доходів і витрат, на думку позивача, не є її втратою, пошкодженням чи знищенням в розумінні п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, оскільки позивачу на даний час не відомо чи були ці документи втрачені, пошкоджені або знищені. З огляду на означене, позивач вважає, що відповідачем неправомірно застосовано до нього штрафні санкції за не повідомлення податкового органу про втрату книги обліку доходів і витрат за період 2009-2010р.р. та не відновлення цих документів у встановлений законом строк, а також неправомірно застосовано штраф за порушення п.2.6 розділу 2 Постанови Правління НБУ №637 від 15.12.2004р. «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України», тим більше, що означене Положення визначає обов'язок підприємств оприбутковувати всю готівку, що надходить до їх кас, в той час, як позивач є фізичною особою-підприємцем і не зобов'язаний мати касу, отже, не має її і касову книгу не веде. Також позивач зазначав, що він правомірно відніс до складу витрат у 2011 році витрати у розмірі 65000,00грн., оскільки ці кошти були витрачені ним на капітальний ремонт автотранспорту, який належить йому на праві власності і використовується ним виключно для здійснення підприємницької діяльності (надання транспортних послуг відповідно до отриманої ліцензії), тому висновок відповідача про завищення витрат у 2011 році на вказану суму та про заниження оподатковуваного доходу за цей період є неправомірним. Крім того позивач зазначав, що також не погоджується з нарахуванням йому грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, а також штрафних санкцій з цього приводу.

Представники позивача у судових засіданнях підтримали заявлений адміністративний позов та посилаючись на викладені у ньому, а також у додаткових письмових поясненнях доводи, просили задовольнити його у повному обсязі. Крім того щодо податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року №0002191701, яким позивачу було донараховано грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість, а також штрафних санкцій з цього приводу, представник позивача зазначав, що до 01.01.2011р. позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, при цьому у листопаді 2010 року ним не було допущено перевищення граничного обсягу виручки для платника єдиного податку - понад 500000,00грн., оскільки він помилково у звіті включив до обсягу доходу за цей період суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 18800,00грн., тому він не зобов'язаний був переходити на загальну систему оподаткування з таких підстав, а, отже, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не повинен був реєструватися платником ПДВ та сплачувати цей податок.

Відповідач пред'явлений адміністративний позов не визнав, подав на нього письмові заперечення, в яких просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач, в порушення приписів п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, не повідомив податковий орган про викрадення у нього книги обліку доходів і витрат за період 2009-2010р.р. та не відновив втрачені документи, тому до нього правомірно було застосовано за це штрафні санкції. Крім того, у зв'язку із не наданням на перевірку даної книги, вважається, що позивачем не надано відповідних документів на підтвердження дотримання норм по оприбуткуванню готівки, а, отже, за порушення цих норм до нього також застосовано відповідні штрафні санкції. Також зазначалося, що ФОП ОСОБА_5 неправомірно відніс до складу витрат у 2011 році суму у розмірі 65000,00грн., витрачену ним на капітальний ремонт автотранспорту, який належить йому на праві приватної власності як фізичній особі, оскільки, згідно актів надання позивачем послуг з перевезення вантажів, підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_5 здійснювалась до 30.06.2011р. включно, в той час, як капітальний ремонт автотранспорту, згідно актів виконаних робіт, здійснено 20.06.2011р. та 21.06.2011р., отже, ці витрати не встигнули взяти участі в отриманні доходу. Крім того до складу витрат фізичної особи-підприємця включається вартість основних засобів за умови взяття на облік такого майна у якості основних засобів та використання таких засобів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та наявності належного документального оформлення таких витрат та відображення їх в обліку. Щодо донарахування податку на додану вартість та відповідних штрафних санкцій зазначалося, що ФОП ОСОБА_5 у листопаді 2010 року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищив граничний обсяг виручки для платника єдиного податку (500000,00грн.), внаслідок чого перейшов на загальну систему оподаткування з 01.01.2011р., однак, не зареєструвався при цьому як платник податку на додану вартість та не сплачував його, чим порушив приписи Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

У судових засіданнях представник відповідача також просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, наведені у письмових запереченнях, а також зазначав, що ФОП ОСОБА_5 уточнюючого звіту щодо помилкового включення до складу доходу за четвертий квартал 2010 року поворотної фінансової допомоги до податкового органу не надавав, у запереченнях на акт перевірки, якою було виявлено факт порушення ним Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідних положень Податкового кодексу України, про це не зазначав, а також не посилався на це у позові та додаткових письмових поясненнях до нього, натомість, подав до податкового органу заяву про перехід на загальну систему оподаткування саме з підстав перевищення граничного обсягу виручки для платника єдиного податку, а також декларацію на суму цього перевищення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що заявлений адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (код ІНН НОМЕР_1, свідоцтво про державну реєстрацію Серія НОМЕР_2) (далі - ФОП ОСОБА_5.) перебуває на обліку в Дніпродзержинській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Дніпродзержинська ОДПІ Дніпропетровської області ДПС) як платник податків.

У період з 14.08.2012р. по 11.09.2012р. працівниками Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС проведено документальну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ФОП ОСОБА_5 за період з 01.07.2009р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 18.09.2012р.№3009/376/17-219/НОМЕР_1.

Означеним актом перевірки зафіксовано допущення ФОП ОСОБА_5 порушень наступних норм податкового законодавства: ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет №13-92) та п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України); п.9.3, абз.4 п.9.4 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР) та п.187.1 ст.187, п.203.1 ст.203 ПК України, а також п.п.177.5.1, п.п.177.5.2 п.177.5 ст.177, п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України та абз.23 п.1.2, п.2.6 Постанови Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (а.с.14-32).

Акт перевірки був підписаний позивачем із запереченнями, які 24.09.2012р. були подані у письмовому вигляді відповідачу, однак, останній відхилив ці заперечення, зазначивши, що висновки, викладені в акті перевірки та додатках до акту, відповідають діючому законодавству (а.с.39-43,44-48).

На підставі акту від 18.09.2012р.№3009/376/17-219/НОМЕР_1 Дніпродзержинською ОДПІ Дніпропетровської області ДПС 04 жовтня 2012 року було прийнято чотири податкових повідомлення рішення: №0002181701, яким ФОП ОСОБА_5 нараховано штрафну санкцію у розмірі 510,00грн. за порушення п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України; №0000842303/23574, яким ФОП ОСОБА_5 нараховано штрафну санкцію у розмірі 271395,00грн. за порушення приписів Постанови Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. №637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»; №0002191701, яким ФОП ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за порушення п.9.3, абз.4 п.9.4 ст.9 Закону №168/97-ВР та п.187.1 ст.187, п.203.1 ст.203 ПК України в загальному розмірі 48879,00грн, з яких 48540,00грн. - за основним платежем та 339,00грн. - за штрафними санкціями; №0002161701, яким ФОП ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування за порушення ст.13 Декрету №13-92 та п.177.2, п.177.4, п.п.177.5.1, п.п.177.5.2 п.177.5 ст.177 ПК України в загальному розмірі 12911,34грн., з яких 10187,00грн. - за основним платежем та 2724,34грн. - за штрафними санкціями (а.с.10-13).

Вирішуючи позовні вимоги про визнання означених вище податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування, суд зважає на наступне.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому п.44.3 ст.44 цього Кодексу визначено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Судом встановлено, що відповідно до довідки слідчого СВ Заводського РВ Дніпродзержинського ГУ Скляр А.В., в проміжок часу з 16 год. 30 хв. 12.07.2011р. по 09 год. 10 хв. 13.07.2011р. було здійснено крадіжку майна, належного ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, серед якого була і Книга обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_5 за №51.11.0-0010308 за період 2009-2010р.р. (а.с.49).

Згідно п.44.5 ст.44 ПК України, у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу. У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Однак, на час проведення перевірки ФОП ОСОБА_5 було з'ясовано, що останній не виконав приписи вказаної норми закону та не відновив втрачену Книгу обліку доходів та витрат №51.11.0-0010308 за період 2009-2010р.р., в той час, як станом на час проведення перевірки не минуло 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовувався цей документ.

При цьому позивач про проведення документальної планової перевірки з 14.08.2012р. був попереджений ще 20.07.2012р., про що свідчить його особистий підпис на корінці повідомлення від 20.07.2012р. №14781/Я/17-231, однак не скористався можливістю поновити втрачений документ хоча б до її початку. Крім того Книга обліку доходів та витрат №51.11.0-0010308 не була поновлена позивачем і після проведення перевірки, в тому числі і на час розгляду справи в суді, в той час, як абз.2 п.44.7 ст.44 ПК України передбачено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що, оскільки йому на даний час не відомо чи була вищезгадана Книга обліку доходів і витрат втрачена, пошкоджена або знищена через її викрадення невідомими особами і незнання її подальшої долі, викрадення даної Книги не може вважатися втратою, пошкодженням чи знищенням в розумінні п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України, оскільки таке твердження позивача є невірним тлумаченням вказаної норми закону, відповідно до якої під втратою (знищенням) розуміється саме факт відсутності означених документів в наявності, а не сам спосіб, через який це сталося (зокрема втрата шляхом викрадення).

Таким чином, відповідачем було зроблено вірний висновок про порушення позивачем п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44 ПК України та правомірно застосовано до нього за це штрафну санкцію у розмірі 510,00грн., передбачену п.121.1 ст.121 ПК України, а,отже, податкове повідомлення-рішення від 04.10.2012р. №0002181701 є правомірним та скасуванню не підлягає.

Також суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_5 щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012р. №0000842303/23574, з огляду на наступне.

Як вбачається з акту перевірки від 18.09.2012р.№3009/376/17-219/НОМЕР_1, в період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. ФОП ОСОБА_5 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Обіг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 4 квартал 2009 року склав 55000,00грн., у т.ч. сума розрахунків у безготівковій формі, згідно банківських виписок, склала 13221,00грн., сума у розмірі 41779,00грн. отримана від реалізації товарів (робіт, послуг) у готівковій формі, про що свідчить пояснювальна записка ФОП ОСОБА_5 Обіг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2010 рік склав 516752,00 грн., у т.ч. сума розрахунків у безготівковій формі, згідно банківських виписок, склала 504252,00грн., сума у розмірі 12500,00грн. отримана від надання транспортних послуг ТОВ «Торговий дім «Луцьккондитер» згідно рахунку-фактури №28 від 08.04.10р. у готівковій формі, про що свідчать прибуткові касові ордера від 08.04.2010р. на суму 9000,00грн. та від 09.04.2010 р. на суму 3500,00грн. та пояснювальна записка ФОП ОСОБА_5

Відповідно до преамбули Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004р. №637 (далі - Положення №637), це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Згідно п.2.6 Положення №637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

При цьому абз.23 п.1.2 Положення №637 встановлено, що оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Абзацом 15 п.1.2 Положення №637 визначено, що книга обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки. Форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01р. №1269 «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат» (далі - Порядок №1269).

Відповідно до абз.5 п.5 Порядку №1269 суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.

Крім того для платника єдиного податку - фізичної особи порядок ведення книги обліку доходів і витрат затверджено наказом ДПА України від 29.10.1999р. №599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 02.11.1999р. за №752/4045 «Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі» (зі змінами та доповненнями) (далі Порядок №599).

Згідно п.8 Порядку №599 для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком №10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93р. №12.

Позивач посилається на те, що вся отримана ним в період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. готівка була належним чином оприбуткована в Книзі обліку доходів та витрат №51.11.0-0010308 за період 2009-2010р.р., яка у липні 2011 року була викрадена у нього невідомими особами і станом на час проведення перевірки, а також після її завершення, включаючи час розгляду справи у суді, не відновлена.

Разом з тим, п.44.6 ст.44 ПК України передбачено, що, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Допитана судом у якості свідка головний державний податковий ревізор-інспектор ПС І рангу відділу контролю за проведенням готівкових розрахунків управління податкового контролю Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС - ОСОБА_10, яка приймала участь у проведенні перевірки позивача та безпосередньо вивчала питання оприбуткування ним готівки, показала суду, що ФОП ОСОБА_5 під час проведення перевірки Книгу обліку доходів та витрат №51.11.0-0010308 за період 2009-2010р.р. не надавав, а також не заявляв про те, що вживає заходи щодо її відновлення.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами відповідача про порушення позивачем приписів Положення №637, а, отже, вважає правомірним застосування до нього за це штрафних санкцій, передбачених абз.3 ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» № 436/95 від 12.06.95р., відповідно до якого за вказані порушення передбачено застосування штрафних санкцій у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Аналогічна позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 грудня 2012 року у справі №К/9991/21973/11.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 04.10.2012р. №0002191701, яким ФОП ОСОБА_5 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за порушення п.9.3, абз.4 п.9.4 ст.9 Закону №168/97-ВР та п.187.1 ст.187, п.203.1 ст.203 ПК України в загальному розмірі 48879,00грн, з яких 48540,00грн. - за основним платежем та 339,00грн. - за штрафними санкціями, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, протягом періоду з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. ФОП ОСОБА_5 здійснював підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування.

При цьому статтею 1 Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727/98) встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Також означеною статтею Указу №727/98 визначено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Згідно із статтею 2 цього Указу, суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

У силу вимог статті 5 Указу №727/98, у разі порушення вимог, установлених пунктом 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу). Суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Із системного аналізу статей 1 та 5 Указу №727/98 вбачається, що у тому випадку, коли обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) фізичної особи-підприємця за рік перевищує 500 тис. гривень, вона позбавляється статусу суб'єкта малого підприємництва і до оподаткування її доходів мають застосовуватись положення законодавства, що визначають порядок оподаткування на загальних засадах. При цьому, положення законів з питань оподаткування застосовуються незалежно від того, чи заявив платник податків про свій перехід на загальну систему оподаткування, чи ні.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_5 у листопаді 2010 року, будучи платником єдиного податку, перевищив граничний обсяг виручки для платників цього податку.

Означене підтверджується також звітом позивача за четвертий квартал 2010 року, в якому ФОП ОСОБА_5 зазначив, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить 516752,00грн. Цей звіт, відповідно до реєстраційного штампу відповідача, був отриманий податковим органом 09 лютого 2011 року та зареєстрований за №147746.

Крім того, позивачем було подано до податкового органу декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року на суму перевищення граничного обсягу виручки платника єдиного податку за вказаний період, а саме на суму 16752,00грн., яка, відповідно до реєстраційного штампу, була отримана податковим органом також 09 лютого 2011 року та зареєстрована за №20-650.

Більш того, 09 лютого 2011 року ФОП ОСОБА_5 було подано заяву до Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС, в якій він просив прийняти його свідоцтво платника єдиного податку саме у зв'язку із перевищенням ним граничного обсягу виручки у 2010 році. Дана заява також зареєстрована відповідачем 09.02.2011р. за №1731/я.

Під час судового розгляду справи представник позивача заявив, що у листопаді 2010 року ФОП ОСОБА_5 не перевищував граничного обсягу виручки для платника єдиного податку - понад 500000,00грн., оскільки він помилково у звіті за четвертий квартал 2010 року включив до обсягу виручки за цей період суму поворотної фінансової допомоги у розмірі 18800,00грн., отримані від ТОВ «Будкомплектуніверсал» в особі директора ОСОБА_6 за укладеним з ним договором про поворотну фінансову допомогу від 31.05.2010р., тому позивач не зобов'язаний був переходити на загальну систему оподаткування з таких підстав, а, отже, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не повинен був реєструватися платником ПДВ та сплачувати цей податок.

На підтвердження наведеного представники позивача посилалися на те, що ФОП ОСОБА_5, виявивши помилку у звіті за четвертий квартал 2010 року, подав з цього приводу уточнюючий звіт, внаслідок чого податковим органом навіть надсилався запит на ім'я позивача у зв'язку із чим позивачем надавалися письмові пояснення, копії яких були долучені до матеріалів справи.

При цьому з наданих представниками позивача документів вбачається, що звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку ОСОБА_5 за четвертий квартал 2010 року, в якому зазначено, що обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році становить 497952,00грн., податковим органом не зареєстровано. Надані до цього звіту письмові пояснення на аркушах паперу не містять відомостей ні про те ким вони складені, ні про те кому вони адресовані. Крім того неозброєним оком видно, що ці два пояснення підписані різними підписами. Означені пояснення не містять штампу реєстрації вхідної кореспонденції.

При цьому з запиту Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 01.09.2011р. №31183/10/17-117 вбачається, що він стосується встановленої недостовірності даних, що містяться у податкових звітах позивача за 2010 рік саме у зв'язку із тим, що суми доходів, виплачених за даними наданими податковими агентами становлять 379,79 тис. грн., а згідно декларації про доходи, наданої позивачем за 2010 рік, вони складають 365,75тис. грн. Таким чином, в цьому запиті не зазначено, що від позивача витребувались будь-які пояснення безпосередньо у зв'язку із поданням ним уточнюючого звіту за четвертий квартал 2010 року, тому даний запит не може слугувати доказом, підтверджуючим факт подання ФОП ОСОБА_5 такого уточнюючого звіту.

При цьому представник відповідача наполягав на тому, що уточнюючий звіт за четвертий квартал 2010 року, а також будь-які пояснення до нього позивачем до податкового органу не подавалися і в податковій справі ФОП ОСОБА_5 відсутні. Крім того, ні під час проведення перевірки, ні у письмових запереченнях на акт цієї перевірки, ні у позові та додаткових письмових поясненнях до нього позивач про означені обставини не зазначав, про них було заявлено під час розгляду справи у передостанньому судовому засіданні.

З огляду на наведене, суд не приймає до уваги доводи представників позивача щодо не перевищення ФОП ОСОБА_5 у листопаді 2010 року граничного обсягу виручки платника єдиного податку через їх необґрунтованість.

Так, відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платником податку є, зокрема, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Згідно із підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Пунктом 9.4. статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Таким чином, позивач, перевищивши граничну суму доходу для платника єдиного податку у четвертому кварталі 2010 року (понад 500000,00 грн.) та втративши статус платника цього податку, підлягав обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість і не мав законодавчих підстав для застосування у 2011 році спрощеної системи оподаткування.

З 01.01.2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, розділом Vякого регулюються податкові зобов'язання із сплати податку на додану вартість.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як було встановлено перевіркою, протягом періоду з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. валовий дохід ФОП ОСОБА_5 склав 291242,19грн., проте позивачем не було сплачено з цих доходів податок на додану вартість, внаслідок чого податковий орган самостійно визначив суму заниження цього податкового зобов'язання у розмірі 48540,00грн.

При цьому пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

На підставі наведеного відповідачем було застосовано штрафну санкцію до позивача у розмірі 168,00 грн., розрахунок якої є додатком до акту перевірки ФОП ОСОБА_5 (а.с.34).

Крім того, ФОП ОСОБА_5, в порушення приписів ст.ст.202, 203 ПК України не подавав податкову звітність з ПДВ за січень-липень 2011 року.

Відповідно до вимог пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до п.203.1 ст.203 ПК України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п.202.1 ст.202 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України встановлено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Разом з тим, відповідно до п.7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

З огляду на наведе, відповідачем до позивача було застосовано штрафну санкцію за неподання декларацій у розмірі 171,00грн., розрахунок якої є додатком до акту перевірки позивача (а.с.34).

Таким чином, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 04.10.2012р. №0002191701 було винесено правомірно та обґрунтовано, а, отже, позивні вимоги щодо визнання його протиправним та скасування задоволенню не підлягають.

Разом з тим, суд погоджується з доводами позивача щодо протиправності та скасування податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС від 04 жовтня 2012 року №0002161701, з огляду на наступне.

Судом встановлено,що 22 березня 2011 року ФОП ОСОБА_5 було подано уточнюючу декларацію за 2011 рік №109494, якою збільшено витрати звітного періоду на 65000,00грн., в результаті чого зменшено чистий дохід та податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності.

Означене коригування було проведено позивачем за рахунок включення до складу витрат звітного періоду суми коштів, сплачених за капітальний ремонт вантажного автомобіля (сідловий тягач та напівпричеп-цистерна), який належить позивачеві на праві приватної власності та використовується ним для здійснення господарської діяльності, про що також зазначено в акті перевірки від 18.09.2012р.№3009/376/17-219/НОМЕР_1.

Сума витрат підтверджується актами виконаних робіт №21/06Д від 21.06.2011р. та №20/06Д від 20.06.2011р., складеними згідно договору №24121ОД від 24.12.2010р., укладеного ФОП ОСОБА_5 та ТОВ «ГСМ-ДНІПРО ПЛЮС», а також видатковими касовими ордерами від 10.02.2011р., 14.02.2011р., 25.03.2011р., 08.04.2011р., 14.04.2011р. та 20.04.2011р. (а.с.96-97,98-103).

Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 розділу ІІІ ПК України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6 - 138.9, пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 ст.138 ПК України.

Відповідно до п.138.4 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Допитана у судовому засіданні як свідок головний державний податковий ревізор-інспектор ПС І рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб Дніпродзержинської ОДПІ Дніпропетровської області ДПС - ОСОБА_11 суду показала, що під час перевірки позивача, участь в якій вона також брала, нею було встановлено, що згідно актів надання послуг по перевезенню вантажів ФОП ОСОБА_5 підприємницька діяльність здійснювалась до 30 червня 2011 року, оскільки останній акт надання послуг ТОВ «Хімагротранс» (код ЄДРПОУ 36826358) складений саме 30.06.2011р. за №28, з огляду на це нею було зроблено висновок про те, що витрати на ремонт вантажного автомобіля позивача, який, згідно актів виконаних робіт від 20.06.2011р. та від 21.06.2011р., був проведений саме 20 та 21 червня 2011 року, не встигли взяти участь в отриманні доходу. Також свідок суду показала, що позивачем не було надано на перевірку документів про взяття на облік цього вантажного автомобіля в якості основних засобів.

При цьому суд зазначає, що відповідно до п.2 ст.3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Згідно із ст.2 Закону № 996 дія Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, та що ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Ведення бухгалтерського обліку складу витрат основних засобів (в т.ч. орендованих) чи нематеріальних активів для фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування законодавством не передбачено.

Щодо участі вищевказаних витрат в отриманні доходу суд зазначає, що, як вбачається з актів виконаних робіт №21/06Д від 21.06.2011р. та №20/06Д від 20.06.2011р. по ремонту вантажного автомобіля ФОП ОСОБА_5, означений ремонт був виконаний раніше, ніж надана у цьому ж місяці 2011 року ФОП ОСОБА_5 послуга з перевезення за допомогою цього відремонтованого транспортного засобу, внаслідок надання якої позивачем було отримано відповідний дохід.

Згідно п.138.8 ст.138 цього Кодексу собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Враховуючи, що відремонтований транспортний засіб, кошти на ремонт якого були віднесені позивачем до витрат за 2011 рік, використовувався ФОП ОСОБА_5 безпосередньо в його підприємницькій діяльності, що відповідачем не заперечується, а також те, що згадані витрати підтверджені документально і належать до витрат операційної діяльності згідно з розділом III ПК України, суд приходить до висновку про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 04 жовтня 2012 року №0002161701 та його скасування.

Керуючись ст. ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 04 жовтня 2012 року №0002161701.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Повний текст постанови виготовлено 21 січня 2013 року.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 цього Кодексу до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Турова